ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 вересня 2023 року
м. Черкаси
Справа № 695/3577/13
Провадження № 22-ц/821/1455/23
Категорія: на ухвалу
Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Василенко Л. І.,
суддів: Бородійчука В. Г., Карпенко О. В.,
секретаря - Ярошенка Б. М.,
учасники справи:
заявник - ОСОБА_1 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси апеляційну скаргу Золотоніського ВДВС у Золотоніському районі Черкаської області ЦМУМЮ (м. Київ) на ухвалу Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 20 липня 2023 року у справі за заявою ОСОБА_2 про скасування тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України, головуючий суддя Середа Л. В.,
ВСТАНОВИВ:
У липні 2023 року адвокат Савчак Я. О. в інтересах ОСОБА_1 звернувся в суд із заявою про скасування тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України.
Заява обґрунтована тим, що 24 вересня 2014 року ухвалою Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області задоволено подання державного виконавця Золотоніського міськрайонного відділу ДВС про тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон ОСОБА_1 до повного виконання зобов'язань.
Зазначає, що в основу зазначеної ухвали лягло твердження виконавця про те, що ОСОБА_1 не було вчинено дій, спрямованих на виконання рішення суду та те, що ОСОБА_1 начебто ухиляється від його виконання та може виїхати за межі території України, що в подальшому може утруднити та зробити неможливим виконання рішення суду.
Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 08 червня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 24 вересня 2014 року у справі №695/3577/13-ц повернуто скаржнику у зв'язку з неможливістю відновлення втраченого судового провадження.
Заявник вважає дану ухвалу незаконною, оскільки ОСОБА_1 жодних дій, спрямованих на ухилення від виконання судового рішення про стягнення заборгованості за кредитним договором не вчиняла, вона не повідомлялась про дату та час розгляду подання і не могла довести відсутність з її боку ухилення, а державний виконавець навпаки знав про розгляд справи, надав до суду заяву про розгляд справи у його відсутність та у судовому засіданні не доводив існування факту ухилення від виконання зобов'язань.
Вказує, що у зв'язку із наявністю заборони виїзду ОСОБА_1 немає можливості виїхати за кордон, щоб бути в безпеці та зберегти життя та здоров'я (яке і так не в найкращому стані - інвалідність 2 групи, неможливість самостійно пересуватись).
Також зазначає, що знищення та неможливість відновлення матеріалів справи позбавило ОСОБА_1 права на оскарження ухвали Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 24 вересня 2014 року, тому єдиним виходом поновити порушені права ОСОБА_1 є звернення до Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області із даною заявою.
Просив скасувати тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України (в порядку ст. 441 ЦПК України), яке накладено ухвалою Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 24.09.2014 у цивільній справі № 695/3577/13-ц.
Ухвалою Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 20 липня 2023 року заяву задоволено.
Скасовано тимчасове обмеження у праві виїзду за межі кордону України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 , яке було застосовано ухвалою Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 24.09.2014 по справі за № 695/3577/13-ц, провадження № 6/695/321/14.
Ухвала суду мотивована тим, що подальше існування обтяження, що триває протягом майже дев'яти років, є безпідставним, крім того, наразі в Україні діє воєнний стан, а ОСОБА_1 є інвалідом ІІ групи загального захворювання і позбавлення права виїзду за кордон порушує права заявника, передбачені ст. ст. 3, 27, 49, 55 Конституції України.
Тому суд першої інстанції дійшов висновку, що з метою захисту прав та інтересів заявника, відсутністю потреб у застосуванні заходів довготривалого забезпечення виконавчого провадження, а також у відповідності до норм процесуального права, у суду є всі підстави для скасування заходів забезпечення виконавчого провадження.
В апеляційній скарзі, поданій 08 серпня 2023 року, Золотоніський ВДВС у Золотоніському районі Черкаської області ЦМУМЮ (м. Київ), вважаючи ухвалу Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 20 липня 2023 року такою, що постановлена з порушенням норм матеріального права, просив її скасувати, прийняти нову постанову по справі, в задоволенні вимог ОСОБА_1 відмовлено в повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що станом на 04.08.2023 у Золотоніському ВДВС у Золотоніському районі Черкаської області ЦМУМЮ (м. Київ) відсутні відомості про повне фактичне виконання рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області «про стягнення боргу в сумі 53769,52 грн із боржника ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 РНОКПП НОМЕР_1 ». Тобто, виконавче провадження № 44157329 не є закінченим та заборгованість є непогашеною.
Зазначає, що в рамках вказаного виконавчого провадження встановлено, що боржник тривалий час не виконує рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 24.09.2014 у справі № 695/3577/13-ц.
Вказує, що право боржника у виїзді за межі України може бути поновлено, зокрема, шляхом добровільного виконання рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 24.09.2014.
Також зауважує, що судом першої інстанції не взято до уваги зміну з 14.07.2021 назви органу державної виконавчої служби, а саме з Золотіського міськрайонного ВДВС Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на Золотоніський ВДВС у Золотоніському районі Черкаської області ЦМУМЮ (м. Київ).
07 вересня 2023 року від представника ОСОБА_1 - адвоката Савчака Я. О. надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому просив суд у задоволенні апеляційної скарги відмовити у повному обсязі, ухвалу Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 20.07.2023 залишити без змін.
Зазначає, що ОСОБА_1 не може вважатись винною в ухиленні, поки не буде доведено протилежне. Крім того, вона фактично була позбавлена можливості довести суду, що нею було вжито усіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
При цьому, законом передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявність факту невиконання зобов'язання, а за ухилення від їх виконання.
Крім того, скаржником не обґрунтована необхідність застосування додаткового заходу впливу з метою забезпечення належного виконання ОСОБА_1 рішення суду у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України.
Згідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1 ст. 367 ЦПК України).
Переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Відповідно до положень ч. ч. 1, 2, ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Колегія суддів вважає, що ухвала суду, яка у відповідності до ст. 258 ЦПК України є видом судового рішення, приведеним вимогам в цілому відповідає.
За правилами ч. 1 та ч. 5 ст. 81 ЦПК України саме на заявника покладається обов'язок з доведення тих обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
ОСОБА_1 в своїй заяві посилається на те, що обмеження у праві виїзду за межі України на даний час порушує її права.
При цьому, заявником не надано доказів про погашення заборгованості перед ТОВ «Кредитні ініціативи».
Судом встановлено, що ухвалою Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 24.09.2014 у справі № 695/3577/13-ц, провадження № 6/695/321/14 було задоволено подання державного виконавця та обмежено у праві виїзду за кордон ОСОБА_1 до виконання зобов'язань за кредитним договором.
Із тексту вказаної ухвали вбачається, що ОСОБА_1 має заборгованість по кредитному договору в сумі 53769,52 грн, а тому, з метою забезпечення його належного виконання, було накладено вказане обмеження. Доказів свідомого ухилення боржника від виконання зобов'язань не зазначено.
14 лютого 2023 року ОСОБА_1 було подано апеляційну скаргу на ухвалу Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 24 вересня 2014 року у справі № 695/3577/13-ц за поданням державного виконавця про тимчасове обмеження ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України.
На запит Черкаського апеляційного суду про витребування матеріалів справи суд першої інстанції повідомив, що справа № 695/3577/13-ц за позовом ТОВ «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості знищена відповідно до акту «Про знищення справ та матеріалів» по закінченню терміну зберігання, а отже відсутні будь-які відомості та документи із матеріалів вказаної справи, крім оригіналу судового рішення (акт №15 від 18.11.2020).
Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 17 лютого 2023 року направлено матеріали апеляційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 24 вересня 2014 року у справі № 695/3577/13-ц за поданням державного виконавця про тимчасове обмеження ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України до Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області для ініціювання питання про відновлення втраченого судового провадження.
Ухвалою Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 10 травня 2023 року відмовлено у відновленні втраченого судового провадження по цивільній справі № 695/3577/13-ц за поданням державного виконавця про тимчасове обмеження ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України.
Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 08 червня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 24 вересня 2014 року у справі №695/3577/13-ц повернуто скаржнику.
З письмового пояснення представника Золотоніського відділу ДВС від 19.07.2023 року за вих. № 33056 вбачається, що станом на 19.07.2023 відсутні відомості про повне фактичне виконання рішення суду про стягнення боргу з ОСОБА_1 в сумі 53769,52 грн.
Проте, згідно з інформацією про стан виконавчого провадження 44157329, 24.07.2014 відкрито виконавче провадження; 01.08.2014 зупинено виконавче провадження згідно п. 4 ч. 1 ст. 38 (розшук боржника, транспортних засобів або розшук дитини), а саме розшук транспортного засобу; 27.10.2015 звернення стягнення на майно боржника (боржниця ВД не виконує); 28.12.2015 поновлено виконавче провадження (транспортний засіб не розшукано); постановою від 28.12.2015 виконавчий документ повернуто стягувачу (п. 7 ч. 1 ст. 47), строк повторного пред'явлення 28.12.2016, стан ВП 44157329 - завершено (а.с. 35-36).
Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 47 ЗУ «Про виконавче провадження» чинного на час винесення постанови про повернення виконавчого документа, Виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, зокрема, якщо боржник - фізична особа (крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, у зв'язку з втратою годувальника, а також виконавчі документи про відібрання дитини) чи майно боржника, розшук яких здійснювався органами Національної поліції, не виявлені протягом року з дня оголошення розшуку.
Згідно до ст. 13 Загальної декларації прав людини кожна людина має право вільно пересуватися й обирати собі місце проживання в межах любої держави. Кожна людина має право залишати будь-яку країну, включаючи свою власну, і повертатися у свою країну.
Відповідно до ч. 1 ст. 441 ЦПК України тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення або рішення інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом.
Згідно із ч. 2 ст. 441 ЦПК України тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України застосовується в порядку, визначеному цим Кодексом для забезпечення позову, із особливостями, визначеними цією статтею.
Відповідно до ч. 3 ст. 441 ЦПК України суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), якщо така особа ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на неї відповідним рішенням, на строк до виконання зобов'язань за рішенням, що виконується у виконавчому провадженні.
Системний аналіз наведених процесуальних норм свідчить про те, що обмеження у праві виїзду за межі України є тимчасовим заходом, спрямованим на обмеження фізичної особи - боржника у праві вільного перетинання державного кордону України, що має на меті забезпечення виконання зобов'язань, покладених на таку особу відповідним рішенням суду.
При цьому, як застосування такого заходу до фізичної особи - боржника, так і його скасування відноситься до компетенції суду.
Відповідно до ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Згідно зі ст. 313 ЦК України фізична особа має право на свободу пересування. Фізична особа, яка досягла шістнадцяти років, має право на вільний самостійний виїзд за межі України. Фізична особа може бути обмежена у здійсненні права на пересування лише у випадках, встановлених законом.
Порядок здійснення права громадян України на виїзд з України, випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України регулює ЗУ «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України».
Статтею 6 зазначеного Закону встановлені підстави для тимчасового обмеження права громадян України на виїзд з України. Так, право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадку, зокрема, коли громадянин ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом, - до виконання зобов'язань або сплати заборгованості зі сплати аліментів.
Отже, втручання у право фізичної особи - боржника на свободу пересування, яке ґрунтується на ст. 441 ЦПК України та ст. 6 ЗУ «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» може мати легітимну мету тільки у тому випадку, якщо судом буде встановлено факт ухилення такої особи від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом.
При цьому, саме по собі невиконання рішення суду не є належною підставою для застосування до боржника - фізичної особи обмеження у праві виїзду за межі України, оскільки має бути доведено саме ухилення такої особи від його виконання, тобто вчинення умисних дій.
Апеляційний суд зауважує, що обставини щодо ухилення ОСОБА_1 від виконання рішення суду, які стали підставою для застосування до неї обмеження у вигляді тимчасової заборони у праві виїзду за межі території України, не є предметом дослідження у даній справі, оскільки покладені в основу ухвали Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 24 вересня 2014 року, яка не оскаржується заявником.
Разом з тим, суд зауважує, що будь-яке тимчасове обмеження у гарантованих Конституцією України прав особи, яке в момент його застосування мало легітимну мету, не може тривати постійно.
Отже обмеження, накладені у зв'язку з непогашеною заборгованістю, є виправданими тільки в тому випадку, якщо вони спрямовані на досягнення цілі у вигляді стягнення такої заборгованості. Дія таких обмежень не може бути продовжена протягом тривалого періоду без періодичного перегляду їх обґрунтованості (п. 122 і 124 рішення ЄСПЛ у справі «Рінер проти Болгарії»).
Як було встановлено судом, постановою державного виконавця від 28.12.2015 виконавчий документ повернуто стягувачу (п. 7 ч. 1 ст. 47 ЗУ «Про виконавче провадження»), строк повторного пред'явлення виконавчого документу - 28.12.2016, стан ВП 44157329 - завершено.
Заперечуючи проти скасування обмеження у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду, державною виконавчою службою не надано доказів виконання дій спрямованих на виконання рішення суду від 12.12.2013, зокрема повторного пред'явлення виконавчого листа до виконання в строк до 28.12.2016.
Будь-яких даних, що надалі існують підстави вважати, що ОСОБА_1 має можливість, проте свідомо ухиляється від виконання рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 12.12.2013, матеріали справи не містять та скаржником надано не було.
Отже, на даний час відсутні будь-які законні підстави для обмеження права громадянки України ОСОБА_1 на тимчасовий виїзд з України.
Відповідно до ст. 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція), який гарантує деякі права і свободи, не передбачені в Конвенції та у Першому протоколі до неї, кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не може бути встановлено жодних обмежень, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров'я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.
Також ст. 12 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права передбачено, що кожна людина має право покидати будь-яку країну, включаючи свою власну. Згадані вище права не можуть бути об'єктом ніяких обмежень, крім тих, які передбачено законом, які є необхідними для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров'я чи моральності населення або прав і свобод інших і є сумісними з іншими правами, визначеними в цьому Пакті.
Частиною 5 ст. 441 ЦПК України визначено, що суд може скасувати тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України за вмотивованою заявою боржника.
Судом першої інстанції вірно враховано наведені обставини, надано належну правову оцінку доводам заявника щодо необґрунтованості обмеження її у праві виїзду за межі України протягом 9 років, внаслідок чого суд дійшов вірного висновку про задоволення заяви про скасування такого обмеження.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції щодо наявності підстав для скасування тимчасового обмеження у праві виїзду ОСОБА_1 за межі України.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що законних підстав для скасування ухвали суду першої інстанції немає, тому у відповідності до вимог ст. 375 ЦПК України апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін.
Керуючись ст. ст. 258, 374, 375, 381, 382, 384, 385, 389 ЦПК України, апеляційний суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Золотоніського відділу державної виконавчої служби у Золотоніському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) - залишити без задоволення.
Ухвалу Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 20 липня 2023 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Текст постанови складено 20 вересня 2023 року.
Головуючий Л. І. Василенко
Судді: В. Г. Бородійчук
О. В. Карпенко