Справа № 752/26388/21
Провадження №: 2/752/1663/23
УХВАЛА
06.09.2023 року Голосіївський районний суд міста Києва,
у складі: головуючого по справі судді - Мазура Ю.Ю.
секретаря - Луценко А.В.,
за участю сторін:
позивача - ОСОБА_1 ,
представника позивача - ОСОБА_2 ,
представник відповідача-2 - Синюк О.М.
розглянувши у підготовчому засіданні в приміщенні суду в м. Києві клопотання представника відповідача-2 - прокурора Синюк О.М. про залишення без розгляду позовної заяви ОСОБА_1 до Держави України в особі Міністерства юстиції України, Офіс Генерального прокурора про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями та рішеннями органів досудового слідства і прокуратури, -
ВСТАНОВИВ:
У жовтні 2021 року позивач ОСОБА_1 , в особі представника ОСОБА_2 , звернувся до Голосіївського районного суду м. Києва із позовом до Держави України в особі Міністерства юстиції України про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями та рішеннями органів досудового слідства і прокуратури, в якому просить: стягнути з Держави Україна шляхом списання коштів з Єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 моральну шкоду, завдану незаконними діями рішеннями органів досудового слідства і прокуратури у розмірі 1440 (одна тисяча чотириста сорок) мінімальних заробітних плат, що на дату подання цієї позовної заяви становить 8640000,00 (вісім мільйонів шістсот сорок тисяч) грн. 00 коп.
Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 01.11.2021 відкрито провадження та призначено підготовче судове засідання о 10 год. 45 хв. 01.12.2021 в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Держави України в особі Міністерства юстиції України про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями та рішеннями органів досудового слідства і прокуратури.
Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 01.12.2021 клопотання представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про призначення судової психологічної експертизи в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Держави України в особі Міністерства юстиції України про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями та рішеннями органів досудового слідства і прокуратури - задоволено. Призначено у справі № 752/26388/21 за позовом ОСОБА_1 до Держави України в особі Міністерства юстиції України про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями та рішеннями органів досудового слідства і прокуратури, судову психологічну експертизу, проведення якої доручено експертам Київського науково-дослідного інституту судових експертиз (03057, м. Київ, вул. Смоленська, 6).
Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 15.02.2022 клопотання директора Київського науково-дослідного інституту Олександра Рувіна про погодження більш розумного строку проведення експертизи у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Держави України в особі Міністерства юстиції України про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями та рішеннями органів досудового слідства і прокуратури - задоволено. Погоджено фахівцям Київського науково-дослідного інституту судових експертиз строк понад 90 календарних днів для проведення судової психологічної експертизи у цивільній справі №752/26388/21 за позовом ОСОБА_1 до Держави України в особі Міністерства юстиції України про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями та рішеннями органів досудового слідства і прокуратури.
Протокольною ухвалою від 05.12.2022 відкладено розгляд справи.
Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 23.02.2023 залучено в якості співвідповідача Офіс Генерального прокурора (код ЄДРПОУ: 00034051, місцезнаходження: м. Київ, вул. Різницька, 13/15) до участі у розгляді цивільної справи № 752/26388/21 за позовом ОСОБА_1 до Держави України в особі Міністерства юстиції України про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями та рішеннями органів досудового слідства і прокуратури.
У квітні 2023 представником відповідача-2 - прокурора Синюк О.М. подано до суду клопотання про залишення без розгляду позовної заяви ОСОБА_1 до Держави України в особі Міністерства юстиції України, Офіс Генерального прокурора про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями та рішеннями органів досудового слідства і прокуратури. Клопотання обґрунтоване тим, що 17.09.2019 ОСОБА_4 звернувся до Голосіївського районного суду м. Києва з позовом до Державної казначейської служби України, за участю третьої особи Офісу Генерального прокурора, про стягнення моральної шкоди, спричиненої незаконним притягненням його до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, а також незаконного арешту майна у кримінальному провадженні № 42014000000000838 від 14.08.2014, яке в подальшому було закрито на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК України. Зазначає, що позивачем фактично вжито заходів спрямованих на подвійне стягнення з держави моральної шкоди шляхом повторного звернення до суду з позовом до іншого відповідача без залучення тих сторін, які приймали участь під час розгляду справи № 752/19260/19, обставини заподіяння органами слідства та прокуратури позивачу моральної шкоди досліджені судом у ході розгляду справу № 752/19260/19, та викладені в рішенні від 11.02.2020, яке набрало законної сили.
В судовому засіданні позивач та його представник зазначили, що просять відмовити в задоволенні клопотання представника відповідача-2 - прокурора Синюк О.М. про залишення без розгляду даної позовної заяви, оскільки вказане клопотання недостатньо обґрунтоване. Вказали, що дійсно справа № 752/19260/19 розглядалася, але було задоволено позовні вимоги в частині щодо стягнення коштів.
В судове засідання представник відповідача-1 не з'явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлений в установленому законом порядку.
В судовому засіданні представник відповідача-2 - прокурор Синюк О.М. просила задовольнити клопотання про залишення позову без розгляду, з викладених в ньому підстав.
Дослідивши докази наявні в матеріалах справи, суд враховує наступне.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 12 ЦПК України).
Згідно з положенням частини третьої статті 13 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Судом встановлено, що рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 11.02.2020 у справі № 752/19260/19 частково задоволено позов ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, за участю третьої особи Офісу Генерального прокурора, про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями та рішеннями органів досудового слідства і прокуратури. Стягнуто з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейства рахунку Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди суму в розмірі 217258 грн. В іншій частині позовних вимог - відмовлено. Постановою Київського апеляційного суду від 03.09.2020 залишено без задоволення апеляційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 11.02.2020 у справі № 752/19260/19. Апеляційну скаргу Державної казначейської служби України задоволено частково. Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 11.02.2020 в частині задоволення позовних вимог змінено та стягнуто з Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_1 на відшкодування завданої моральної шкоди 217258 грн. В іншій частині рішення залишено без змін.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо у провадженні цього чи іншого суду є справа із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
Залишення позову (заяви) без розгляду - це форма закінчення розгляду цивільної справи без ухвалення судового рішення, у зв'язку із виникненням обставин, які перешкоджають розгляду справи, але можуть бути усунуті в майбутньому. Заява залишається без розгляду за наявності точно встановлених в законі обставин, які свідчать про недодержання умов реалізації права на звернення до суду за захистом і можливість застосування яких не втрачена.
Реалізація принципу змагальності в цивільному судочинстві спонукає учасників справи та їх представників до використання всіх можливих механізмів захисту права, у зв'язку з чим ними можуть допускатися і певні зловживання. Водночас слід наголосити, що зловживання правом має розглядатися як процесуальне правопорушення виключно за умови встановлення причино-наслідкового зв'язку між зловживанням та завданою шкодою (встановленням певних ризиків) іншому учаснику справи. Тобто зловживання процесуальним правом як особливий різновид цивільного процесуального правопорушення полягає в порушенні умов належної реалізації суб'єктивних цивільних процесуальних прав іншими учасниками справи.
Верховний Суд трактує зловживання як особливий різновид цивільного процесуального правопорушення, що полягає у зловживанні процесуальними правами, за якого відбувається порушення умов реалізації суб'єктивних цивільних процесуальних прав, і визначається як поведінка, що перевищує (або порушує) межі здійснення суб'єктивних прав (ухвала ВС від 6.09.2018, справа №552/2378/17).
Процесуальні права та обов'язки учасників справи визначені ст. 43 Цивільного процесуального кодексу України. Зокрема, учасники справи мають право: подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом, брати участь у дослідженні доказів, ставити питання іншим учасникам справи, а також свідкам, експертам, спеціалістам, подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.
Водночас учасник справи зобов'язаний: сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи, подавати усі наявні у нього докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази, надавати суду повні й достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.
Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду, розглядаючи справу №552/2378/17, визначив зловживання, як особливий різновид цивільного процесуального правопорушення полягає у тому, що при зловживанні процесуальними правами відбувається порушення умов реалізації суб'єктивних цивільних процесуальних прав.
Зловживаючи процесуальними правами, особа може вдатися до дезінформації суду. Мова йде про неповідомлення суду відомостей, які мають значення для справи, введення суду в оману, свідоме викривлення фактів у заяві (рішення ЄСПЛ у справі «Мельник проти України»).
Ознаками зловживання процесуальними правами є: недобросовісність; нечесність; відсутність відкритості поведінки; відсутність поваги до інтересів іншої сторони договору або відповідних правовідносин.
Це підтверджується постановою Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 11 листопада 2019 року у справі №337/474/14.
«Основною ознакою зловживання процесуальними правами є відсутність наміру вирішити реально існуючий цивільний спір, або забезпечити захист свого реально порушеного права, або намір перешкодити законнім діям інших осіб шляхом звернення до суду та створення штучного судового спору, або використання судового спору як способу не виконувати вимоги законодавства щодо здійснення визначених ним дій» (окрема думка судді Валентини Сімоненко щодо постанови ВС від 02 жовтня 2019 року у справі №750/3021/18).
Як встановлено судом, ОСОБА_1 звертається до суду із позовом до Держави України в особі Міністерства юстиції України про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями та рішеннями органів досудового слідства і прокуратури, в якому просить: стягнути з Держави Україна шляхом списання коштів з Єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 моральну шкоду, завдану незаконними діями рішеннями органів досудового слідства і прокуратури у розмірі 1440 (одна тисяча чотириста сорок) мінімальних заробітних плат, що на дату подання цієї позовної заяви становить 8640000,00 (вісім мільйонів шістсот сорок тисяч) грн. 00 коп. Позов обґрунтований тим, що позивач посилається на Висновок експертного дослідження за результатами проведення психологічного дослідження № 94 від 02.07.2019, згідно якого на користь позивача з Державного бюджету підлягає стягненню орієнтовний розмір грошової компенсації за завдані страждання (моральну шкоду) складає 1440 мінімальних заробітних плат, установлених на момент розгляду справи судом. При цьому, зазначений Висновок експертного дослідження № 94 від 02.07.2019 не було враховано під час розгляду справи № 752/19260/19.
Крім того, під час розгляду справи ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 01.12.2021 було призначено у справі № 752/26388/21, судову психологічну експертизу, проведення якої доручено експертам Київського науково-дослідного інституту судових експертиз.
Таким чином, позивач ОСОБА_1 звертається з позовом про стягнення різниці моральної шкоди, яка не була врахована під час розгляду справи № 752/19260/19, тому це не є зловживання процесуальними правами.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що клопотання представника відповідача-2 про залишення позову без розгляду є безпідставним, тому в задоволенні клопотання необхідно відмовити.
Керуючись ст.ст. 13, 47, 49, 257 ЦПК України, суд
ПОСТАНОВИВ:
В задоволенні клопотання представника відповідача-2 - прокурора Синюк О.М. про залишення без розгляду позовної заяви ОСОБА_1 до Держави України в особі Міністерства юстиції України, Офіс Генерального прокурора про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями та рішеннями органів досудового слідства і прокуратури - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Ю.Ю. Мазур