ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 вересня2023 року
м. Київ
справа № 753/12277/16-к
провадження № 51-2830км23
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
захисників ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора на ухвалу Київського апеляційного суду від 02 лютого 2023 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за
№ 12016100020000026 за обвинуваченням
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 , раніше
не судимого,
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 , раніше
неодноразово судимого, останній раз - 13 липня 2015 року вироком Деснянського районного суду м. Києва за: ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185, 75, 76 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 2 роки з подальшим звільненням від його відбування з випробуванням із іспитовим строком тривалістю 2 роки,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України.
Вступ
Органами досудового розслідування ОСОБА_8 та ОСОБА_9 обвинувачувалися у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України, тобто у нападі з метою заволодіння чужим майном, поєднаним із насильством, небезпечним для життя та здоров'я особи, яка зазнала нападу (розбій), вчинений за попередньою змовою групою осіб.
Так, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 01 січня 2016 року приблизно о 09:00, за місцем проживання потерпілого, вчинили розбійний напад на останнього, який виразився в тому, що ОСОБА_9 наніс удари по голові потерпілого, внаслідок чого останній впав на підлогу та втратив свідомість. В цей час ОСОБА_8 перебував безпосередньо поруч з потерпілим з метою подолання опору останнього.
Коли потерпілий прийшов до свідомості, а ОСОБА_8 з метою подолання волі потерпілого, почав наносити йому удари ногами в різні частини тіла, чим завдав легкі тілесних ушкоджень, що спричинило короткочасний розлад здоров'я.
У подальшому, потерпілий, реально сприймаючи дії ОСОБА_9 та
ОСОБА_8 , як небезпечні для власного життя та здоров'я, не став чинити опору, після чого ОСОБА_8 відкрито заволодів майном потерпілого, діставши з кишені штанів останнього гроші та телефон, чим спричинив потерпілому шкоду на суму 9040 грн.
Суд першої інстанції визнав ОСОБА_8 невинуватим у пред'явленому обвинуваченні за ч. 2 ст. 187 КК України та виправдав його в зв'язку з недоведеністю вчинення ним даного кримінального правопорушення.
Цим же вироком ОСОБА_9 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України та призначено йому відповідне покарання та звільнено від покарання у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.
Апеляційний суд, після розгляду апеляційної скарги прокурора, вирок районного суду залишив без змін.
Не погоджуючись з рішенням апеляційного суду, прокурор подав касаційну скаргу, в якій посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати оскаржуване судове рішення і призначити новий розгляд кримінального провадження у суді апеляційної інстанції.
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду, в порядку касаційного розгляду, має відповісти на доводи щодо наявності істотних порушень вимог кримінального процесуального закону при постановлені ухвали апеляційним судом, які могли призвести до неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність у даному кримінальному провадженні.
Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Дарницького районного суду м. Києва від 13 грудня 2019 року визнав ОСОБА_8 невинуватим у пред'явленому обвинуваченні за ч. 2 ст. 187 КК України та виправдав його в зв'язку з недоведеністю вчинення ним даного кримінального правопорушення.
Також ухвалено ОСОБА_9 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України та призначити йому покарання у виді арешту строком на 3 місяці. Крім того, ОСОБА_9 звільнено від покарання на підставі п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.
Цим же вироком вирішено питання щодо стягнення процесуальних витрат та долю речових доказів у даному кримінальному провадженні.
Згідно з вироком ОСОБА_9 визнано винним у тому, що він 01 січня 2016 року приблизно о 09:00, перебуваючи за місцем проживання потерпілого
ОСОБА_10 , а саме: в квартирі АДРЕСА_2 , діючи умисно, внаслідок раніше виниклих неприязних відносин, наніс два удари по голові потерпілого, заздалегідь приготувавши для цієї мети предмет, схожий на металеві «нунчаки», завдавши потерпілому легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я у виді двох забійних ран тім'яної ділянки, внаслідок чого потерпілий впав на підлогу та втратив свідомість.
Таким чином, ОСОБА_9 завдав потерпілому умисне легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я, тобто скоїв кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 125 КК України.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 02 лютого 2023 року вирок районного суду змінено без змін.
Вимоги касаційної скарги й узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, що призвели до неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить оскаржувану ухвалу апеляційного суду скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
В обґрунтування своїх вимог прокурор зазначає, що зібрані у кримінальному провадженні докази є достатніми для доведення винуватості ОСОБА_8 та ОСОБА_9 у вчиненні ними кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України.
Натомість, на думку прокурора, апеляційний суд переглядаючи вирок суду першої інстанції, який наявні докази у своїй сукупності належним чином не оцінив, не навів переконливих мотивів прийнятого рішення, дійшов необґрунтованого висновку про правильність виправдання обвинуваченого ОСОБА_8 та перекваліфікацію дій засудженого ОСОБА_9 з ч. 2 ст. 187 КК України на ч. 2 ст. 125 КК України.
Крім того, вказує, що ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам
ст. 419 КПК України, оскільки в ній викладене формулювання обвинувачення, визнане судом доведеним, яке не відповідає формулюванню обвинувачення за яким ОСОБА_9 визнано винуватим за ч. 2 ст. 125 КК України, а ОСОБА_8 виправдано за пред'явленим обвинуваченням.
Також прокурор вважає, що апеляційний суд в порушення вимог ст. 419 КПК України, не надав оцінки всім доводам поданої скарги, формально підійшов до розгляду апеляційної скарги сторони обвинувачення та постановив рішення, що не відповідає вимогам ст. ст. 370, 419 КПК України.
Разом із цим, прокурор вважає, що суд апеляційної інстанції,переглядаючи кримінальне провадження в апеляційному порядку, допустив порушення ст. 404 КПК України, оскількибезпідставно частково задовольнив клопотання сторони обвинувачення про повторний допит потерпілого, свідків, обвинувачених та дослідження письмових доказів, внаслідок чого не встановив дійсних обставин справи та необґрунтовано погодився з висновками суду першої інстанції, чим порушив принцип безпосередності дослідження доказів.
Позиції інших учасників судового провадження
У запереченнях на касаційну скаргу прокурора захисник ОСОБА_6 в інтересах виправданого ОСОБА_8 та потерпілий ОСОБА_10 просять залишити її без задоволення як безпідставну.
У судовому засіданні прокурор підтримав подану касаційну скаргу, а захисники заперечували проти її задоволення.
Заслухавши суддю-доповідача, думку прокурора, захисників, перевіривши матеріали кримінального провадження, наведені у касаційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що скарга прокурора підлягає задоволенню з таких підстав.
Мотиви, з яких виходив Верховний Суду, та застосовані норми права
Згідно з вимогами ст. 433 Кримінального процесуального кодексу України суд касаційної інстанції перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Відповідно до ст. 438 КПК України підставою для скасування або зміни касаційним судом судового рішення є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
Згідно з ч. 1 ст. 412 КПК України істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване рішення.
Про наявність істотних порушень вимог кримінального процесуального закону при постановлені ухвали апеляційним судом, які могли призвести до неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність у даному кримінальному провадженні.
Зі змісту ст. 370 КПК України, якою визначено вимоги щодо законності, обґрунтованості та умотивованості судового рішення, убачається, що законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу; вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Положеннями ст. 94 КПК України встановлено обов'язок суду за його внутрішнім переконанням, яке повинно ґрунтуватися на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінювати кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Виходячи із завдань та загальних засад кримінального провадження, визначених
у статтях 2, 7 КПК України, функція апеляційного суду полягає в об'єктивному, неупередженому перегляді вироків та ухвал суду першої інстанції, справедливому вирішенні поданих апеляційних скарг із додержанням усіх вимог чинного законодавства та з урахуванням особливостей, передбачених статтями 404, 405 КПК України.
Згідно ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції фактично виступає останньою інстанцією, яка надає можливість сторонам перевірити повноту судового розгляду та правильність встановлення фактичних обставин кримінального провадження судом першої інстанції, і це покладає на апеляційний суд певний обов'язок щодо дослідження й оцінки доказів з урахуванням особливостей, передбачених ст. 404 КПК України.
Ухвала апеляційного суду є рішенням вищого суду стосовно законності й обґрунтованості вироку, що перевіряється в апеляційному порядку, і повинна бути законною, обґрунтованою та вмотивованою. Крім того, ухвала апеляційного суду за своїм змістом має відповідати вимогам ст. 419 КПК України.
Згідно зі ст. 419 КПК України в ухвалі апеляційного суду, крім іншого, має бути зазначено: короткий зміст вимог, викладених у апеляційній скарзі та зміст судового рішення суду першої інстанції; узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, й узагальнений виклад позиції інших учасників судового провадження; обставини, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій з посиланням на докази; мотиви визнання окремих доказів недопустимими чи неналежними, та з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, а також положення закону, яким він керувався.
Тобто, суд апеляційної інстанції повинен перевірити і проаналізувати доводи, наведені в апеляційній скарзі, зіставити їх з наявними у кримінальному провадженні матеріалами та дати на них вичерпну відповідь, пославшись на відповідну норму права. Формальний апеляційний перегляд є несумісним із закріпленими у статтях 2, 7 КПК України завданнями та загальними засадами кримінального провадження.
Суд апеляційної інстанції наведених вимог закону не дотримався, залишаючи апеляційну скаргу сторони обвинувачення без задоволення, належним чином не перевірив усіх доводів, відповідей на них не дав, не провів ретельного аналізу й оцінки обставин, на які посилався апелянт, що є неприпустимим з огляду на вимоги ст. 419 КПК України.
Недодержання цих положень закону є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, яке тягне за собою скасування судового рішення.
Рішення суду апеляційної інстанції, що не містить вмотивованих висновків на доводи апеляційної скарги з питань про доведеність або недоведеність обвинувачення, кваліфікацію злочину, про вид і розмір покарання, не відповідає вимогам кримінального процесуального законодавства.
Стосовно матеріалів даного кримінального провадження, то з них слідує, що не погодившись із вироком районного суду, прокурор подав апеляційну скаргу, у якій просив його скасувати та ухвалити новий вирок, яким визнати ОСОБА_8 та ОСОБА_9 винуватими у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України та призначити їм відповідне покарання у виді позбавлення волі. Обґрунтовуючи свої вимоги, прокурор вказував, зокрема, на невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, яке потягло за собою неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, що призвело до безпідставного виправдання ОСОБА_8 та перекваліфікації дій ОСОБА_9 на ч. 2 ст. 125 КК України.
Залишаючи апеляційну скаргу прокурора без задоволення, апеляційний суд не провів належного аналізу обставинам кримінального провадження, не дав оцінки кожному доказу за критеріями ст. 94 КПК України, а сукупності доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, не звернув уваги, що прийняття одних і відхилення інших доказів повинно бути мотивовано.
До того ж прокурор заявляв клопотання про повторний допит потерпілого, свідків, обвинувачених та дослідження письмових доказів сторони обвинувачення з метою встановлення їх належності та допустимості, оскільки вони мають значення для перевірки факту вчинення ОСОБА_8 та
ОСОБА_9 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України та наявності в їх діях складу цього кримінального правопорушення.
Натомість, як слідує зі змісту ухвали, апеляційний суд у загальних формулюваннях визнав доводи прокурора безпідставними, залишивши без оцінки всі докази обвинувачення у їх сукупності та взаємозв'язку.
Зважаючи на наведене, колегія суддів вважає, що апеляційний суд формально підійшов до розгляду апеляційної скарги прокурора, при цьому визнавши її безпідставною послався лише на правильність вироку суду першої інстанції без належного мотивування доводів, на які вказував прокурор.
Отже, твердження прокурора про те, що апеляційний розгляд цього кримінального провадження відбувся з істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону, що могло призвести до неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, є слушними.
У даному кримінальному провадженні колегія суддів дійшла висновку, що ухвалене судом апеляційної інстанції рішення не ґрунтується на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які були б підтверджені доказами, дослідженими під час розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу, крім того не є належним чином вмотивованим.
Разом з цим, колегія суддів встановила, що апеляційний суд навів у мотивувальній частині своєї ухвали формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним за ч. 2 ст. 187 КК України, при цьому, суд першої інстанції визнав ОСОБА_8 невинуватим у вчиненні зазначеного кримінального правопорушення та виправдав останнього, а також дійшов висновку про доведеність та наявність в діях ОСОБА_9 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України і як результат перекваліфікував його дії з ч. 2 ст. 187 КК України на ч. 2 ст. 125 КК України, а тому апеляційний суд повинен навести формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним за ч. 2 ст. 125 КК України.
Таким чином, ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам п. 2 ч. 1 ст. 419 КПК України та є суперечливою.
Тому доводи прокурора в цій частині є обґрунтованими.
З огляду на викладене, ухвала суду апеляційної інстанції не відповідає вимогам ст. ст. 370, 419 КПК України, наведені порушення є істотними і такими, що перешкодили суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення та могли призвести до неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність у даному кримінальному провадженні.
Отже, колегія суддів вважає, що апеляційний розгляд кримінального провадження щодо ОСОБА_8 та ОСОБА_9 здійснювався формально, без з'ясування належним чином всіх обставин, необхідних для перевірки доводів апеляційної скарги сторони обвинувачення, а тому ухвалу апеляційного суду
не можна визнати законною, обґрунтованою і вмотивованою.
Враховуючи, що апеляційний розгляд був здійснений з недотриманням вимог статті 404 КПК України, ухвала апеляційного суду не відповідає приписам статей 370, 419 КПК України, що є істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили ухвалити законне та обґрунтоване рішення, а тому на підставі п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК України ухвала підлягає скасуванню з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
З урахуванням зазначеного, колегія суддів вважає, що ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню у зв'язку з невідповідністю її вимогам ст. ст. 370, 419 КПК України з призначенням нового розгляду у суді апеляційної інстанції. Під час апеляційного перегляду слід повно та всебічно перевірити та врахувати доводи поданої на вирок апеляційної скарги прокурора, і в залежності від встановленого, постановити рішення, яке буде відповідати вимогам закону.
Стосовно інших доводів, що наводить прокурор у касаційній скарзі, які є аналогічними доводам, наведеним в поданій апеляційній скарзі, то вони підлягають перевірці під час нового розгляду кримінального провадження в суді апеляційної інстанції.
Касаційна скарга прокурора підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 438, 442 КПК України, Суд
ухвалив:
Касаційну скаргу прокурора задовольнити.
Ухвалу Київського апеляційного суду від 02 лютого 2023 року щодо ОСОБА_8 та ОСОБА_9 скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_11 ОСОБА_3