Постанова
Іменем України
15 вересня 2023 року
м. Київ
справа № 133/3967/21
провадження № 61-8860св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Червинської М. Є. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Коротуна В. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: Акціонерне товариство «Українська залізниця», Виробничий підрозділ «Козятинський загін воєнізованої охорони» Регіональної філії «Південно-Західна залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Набокова Василя Антоновича,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» на рішення Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 31 березня 2023 року у складі судді Пєтухової Н. О. та постанову Вінницького апеляційного суду від 24 травня 2023 року у складі колегії суддів: Матківської М. В., Войтка Ю. Б., Міхасішина І. В.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
В грудні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому з урахуванням уточнень просив визнати протиправним та скасувати наказ Акціонерного товариства «Українська залізниця» (далі - АТ «Українська залізниця») від 08 грудня 2021 року № НОР-2-2/370 про відсторонення його від роботи, стягнути з АТ «Укрзалізниця» середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 36 250,30 грн та компенсацію за нанесену моральну шкоду у розмірі 36 250,30 грн у зв'язку з незаконним відстороненням від роботи, яка з урахуванням сплати судового збору та індексацією інфляції становить 72 500,60 грн згідно проведеного ним розрахунку.
Свої вимоги обґрунтовував тим, що на підставі наказу від 03 вересня 2018 року прийнятий на посаду стрільця 4-го розряду стрілецької команди на станції Фастів.
Оспорюваним наказом його було відсторонено від роботи з 09 грудня 2021 року без нарахування заробітної плати (середнього заробітку) до моменту усунення ним причин відсторонення. Наказ мотивований тим, що він не надав підтверджуючих документів про обов'язкове профілактичне щеплення від гострої респіраторної хвороби COVID-19.
Керуючись статтею 46 КЗпП України, частиною статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», наказом Міністерства охорони здоров'я від 04 жовтня 2021 року № 2153 «Про затвердження переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов'язковим профілактичним щепленням», пунктом 41-6 постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року № 1236 та постанови Кабінету Міністрів України № 1096 від 20 жовтня 2021 року, відповідач протиправно відсторонив його від роботи на необмежений термін, починаючи з 08 грудня 2021 року, на час відсутності щеплення проти COVID-19 без збереження заробітної плати. Проте, ні у трудовому контракті, ні у посадовій інструкції, чи у будь-якому іншому документі, підписаному між ним і відповідачем, такого зобов'язання з його боку немає, як і немає передбачених законом повноважень відповідача на відсторонення його від роботи з підстав відсутності щеплення від COVID-19.
Посилаючись на те, що оскаржуваний наказ є незаконним, порушує гарантоване статтею 43 Конституції України право на працю та заробітну плату, позивач просив позов задовольнити.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 31 березня 2023 року позов ОСОБА_1 до АТ «Українська залізниця» про стягнення заробітної плати та допуск позивача до роботи задоволено.
Скасовано наказ начальника загону ВП «Козятинський загін воєнізованої охорони» Регіональної філії «Південно-Західна залізниця» АТ «Українська залізниця» від 08 грудня 2021 року № НОР-2-2/370 про відсторонення від роботи ОСОБА_1 .
Стягнуто з АТ «Укрзалізниця» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час відсторонення від роботи у розмірі 33 098,10 грн та компенсацію за сплачений судовий збір у розмірі 958,36 грн.
Позов ОСОБА_1 до Виробничого підрозділу «Козятинський загін воєнізованої охорони» Регіональної філії «Південно-Західна залізниця» АТ «Українська залізниця» в особі Набокова В. А. про стягнення заробітної плати та допуск до роботи залишено без задоволення.
Заяву про уточнення позовних вимог в частині стягнення моральної шкоди з АТ «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 в розмірі 36 250,30 грн повернуто позивачу без прийняття до розгляду.
Суд першої інстанції виходив із того, що позивача відсторонили від роботи та позбавили заробітку лише тому, що він працював в АТ «Укрзалізниця», усі працівники якого підлягали обов'язковому щепленню проти COVID-19. Таке відсторонення не можна вважати пропорційним меті охорони здоров'я населення та самого позивача. Позивач при виконанні своїх трудових обов'язків контактує із незначною кількістю співробітників; супроводжуючи вантажі знаходиться сам; із продукцією не контактує, оскільки такого роду вантажі не супроводжує.
Короткий зміст постанови апеляційної інстанції
Постановою Вінницького апеляційного суду від 24 травня 2023 року за наслідками розгляду апеляційної скарги АТ «Українська залізниця» рішення Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 31 березня 2023 року залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з рішенням суду першої інстанції як таким, що ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, вважав його законним та обґрунтованим і не вбачав підстав для його скасування, пославшись на те, що відповідач порушив порядок відсторонення позивача від роботи, зокрема без належного його повідомлення про обов'язковість щеплення проти COVID-19 та про наслідки ухилення від щеплення. Окрім того, відповідач не довів правомірності відсторонення позивача від роботи та встановлених законом підстав для такого відсторонення, оскільки застосування до нього такого заходу не передбачало жодної індивідуальної оцінки виконуваних ним трудових обов'язків з урахуванням характеру його роботи.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
14 червня 2023 року АТ «Українська залізниця» звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами обох інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржені судові рішення та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.
Підставами касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду: від 12 квітня 2023 року в справі № 130/3573/21, від 22 березня 2023 року в справі № 130/3531/21, від 22 березня 2023 року в справі № 472/5/22 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2022 року в справі № 130/3548/21 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Відповідно до статті 400 ЦПК України предметом касаційного перегляду є судові рішення в частині задоволених позовних вимог до АТ «Українська залізниця».
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга аргументована тим, що суди неповно дослідили обставини справи, не надали їм належної правової оцінки та дійшли помилкових висновків при вирішенні справи.
Суди не врахували, що умови роботи позивача підвищують ризик інфікування коронавірусом SARS-CoV-2 та/або сприяння його подальшому поширенню, а іншу форму організації роботи (зокрема, дистанційну або надомну) відповідач організувати позивачу не може.
Розрахунок середньої заробітної плати за час відсторонення позивача від роботи проведений із порушенням Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100.
Доводи інших учасників справи
Відзив/заперечення на касаційну скаргу не надходили.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 29 червня 2023 року відкрито касаційне провадження у даній справі.
Витребувано з Козятинського міськрайонного суду Вінницької області цивільну справу № 133/3967/21 за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця», співвідповідача - Виробничого підрозділу «Козятинський загін воєнізованої охорони» Регіональної філії «Південно-Західна залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Набокова Василя Антоновича , про стягнення заробітної плати та допуск позивача до роботи.
Обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
Суди встановили, що відповідно до наказу від 03 вересня 2018 року № 246-ос ОСОБА_1 працює на посаді стрільця 4-го розряду стрілецької команди на станції Фастів.
06 грудня 2021 року звернувся до відповідача із заявою, у якій просив забезпечити йому безкоштовне проходження ПЛР-тестування кожні 72 години, а в разі відсутності такого фінансування - перевести його на дистанційний режим роботи чи оплатити йому простій згідно з умовами Колективного договору, про що видати відповідний наказ.
06 грудня 2021 року позивач подав відповідачу заяву про обґрунтовану відмову від проведення щеплень від COVID-19, у якій, пославшись на резолюцію від 27 січня 2021 року Парламентської Асамблеї Європи, де зазначено про необхідність проінформувати громадян про те, що вакцинація не є обов'язковою і що ніхто не піддається політичному, соціальному чи іншому тиску з метою зробити собі вакцинацію, якщо вони не хочуть робити це самі, та повідомив про те, що не надає згоду на медичне експериментальне втручання, а саме на вакцинацію проти COVID-19.
09 грудня 2021 року відповідач надав відповідь позивачу, у якій повідомив про те, що Міністерство економіки України разом із Міністерством юстиції України визначили алгоритм дій роботодавця відносно осіб, які не дотримуються вимог щодо обов'язкової вакцинації проти COVID-19, та запропонував позивачу звернутися за належністю.
Наказом Виробничого підрозділу «Козятинський загін воєнізованої охорони» від 08 грудня 2021 року № НОР-2-2/370 ОСОБА_1 відсторонений від роботи з 09 грудня 2021 року до моменту усунення ним причин відсторонення. Причиною відсторонення стало ненадання підтверджуючого документу про обов'язкове профілактичне щеплення від гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, або копії медичного висновку про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19.
Згідно з додатком № 1 до наказу від 01 березня 2022 року № НОР-2-2/57 (пункт 1), виданого начальником Виробничого підрозділу Козятинський загін воєнізованої охорони» В. Набоковим, ОСОБА_1 допущений до роботи з 01 березня 2022 року.
Наказом від 01 березня 2022 року № 75-ос ОСОБА_1 увільнено від роботи з 01 березня 2022 року на час проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період до дня фактичної демобілізації із збереженням місця роботи, посади і середнього заробітку.
Позиція Верховного Суду
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Підставою касаційного оскарження судових рішень є посилання заявника на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду: від 12 квітня 2023 року в справі № 130/3573/21, від 22 березня 2023 року в справі № 130/3531/21, від 22 березня 2023 року в справі № 472/5/22 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2022 року в справі № 130/3548/21 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Відповідно до статті 400 ЦПК України, якою визначено межі розгляду справи судом касаційної інстанції, встановлено, що, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції діє в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Стаття 43 Конституції України гарантує, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. При цьому держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю.
Відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп'яніння; відмови або ухилення від обов'язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством (частина перша статті 46 КЗпП України).
Згідно з пунктами «б», «г» статті 10 Закону України «Про основи законодавства України про охорону праці» громадяни України зобов'язані у передбачених законодавством випадках проходити профілактичні медичні огляди і робити щеплення; виконувати інші обов'язки, передбачені законодавством про охорону здоров'я.
У статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» передбачено, що профілактичні щеплення проти дифтерії, кашлюка, кору, поліомієліту, правця, туберкульозу є обов'язковими і включаються до календаря щеплень.
Працівники окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників та (або) поширення ними інфекційних хвороб, підлягають обов'язковим профілактичним щепленням також проти інших відповідних інфекційних хвороб. У разі відмови або ухилення від обов'язкових профілактичних щеплень у порядку, встановленому законом, ці працівники відсторонюються від виконання зазначених видів робіт.
Наказом Міністерства охорони здоров'я України від 04 жовтня 2021 року № 2153 затверджено Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов'язковим профілактичним щепленням (далі - Перелік № 2153). У первинній редакції до цього Переліку ввійшли: працівники центральних органів виконавчої влади та їх територіальних органів; місцевих державних адміністрацій та їх структурних підрозділів; закладів вищої, післядипломної, фахової передвищої, професійної (професійно-технічної), загальної середньої, у тому числі спеціальних, дошкільної, позашкільної освіти, закладів спеціалізованої освіти та наукових установ незалежно від типу та форми власності.
Постановою Кабінету Міністрів України від 04 березня 2015 року № 83 «Про затвердження переліку об'єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави» затверджено Перелік об'єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави (далі - Перелік № 83), до якого віднесено, зокрема, АТ «Укрзалізниця».
Наказом Міністерства охорони здоров'я України від 01 листопада 2021 року № 2393 «Про затвердження змін до Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов'язковим профілактичним щепленням», який набрав чинності 09 грудня 2021 року, Перелік № 2153 було доповнено пунктами 4-6, відповідно до яких до Переліку увійшли також працівники: підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління центральних органів виконавчої влади; установ і закладів, що надають соціальні послуги, закладів соціального захисту для дітей, реабілітаційних закладів; підприємств, установ та організацій, включених до Переліку № 83.
Постановою Кабінету Міністрів України від 20 жовтня 2021 року № 1096 постанову Кабінету Міністрів України № 1236 було доповнено пунктом 41-6, відповідно до якого керівникам державних органів (державної служби), керівникам підприємств, установ та організацій доручено забезпечити:
1) контроль за проведенням обов'язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 працівниками та державними службовцями, обов'язковість профілактичних щеплень яких передбачена Переліком № 2153;
2) відсторонення від роботи (виконання робіт) працівників та державних службовців, обов'язковість профілактичних щеплень проти COVID-19 яких визначена переліком та які відмовляються або ухиляються від проведення таких обов'язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 відповідно до статті 46 КЗпП України, частини другої статті 12 Закону № 1645-ІІІ та частини третьої статті 5 Закону України «Про державну службу», крім тих, які мають абсолютні протипоказання до проведення таких профілактичних щеплень проти COVID-19 та надали медичний висновок про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19, виданий закладом охорони здоров'я;
3) взяття до відома, що:
- на час такого відсторонення оплата праці працівників та державних службовців здійснюється з урахуванням частини першої статті 94 КЗпП України, частини першої статті 1 Закону України «Про оплату праці» та частини третьої статті 5 Закону України «Про державну службу»;
- відсторонення працівників та державних службовців здійснюється шляхом видання наказу або розпорядження керівника державного органу (державної служби) або підприємства, установи, організації з обов'язковим доведенням його до відома особам, які відсторонюються;
- строк відсторонення встановлюється до усунення причин, що його зумовили.
Питання відсторонення від роботи додатково регламентовано в Законі України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» (далі - Закон № 4004-XII) та в Інструкції про порядок внесення подання про відсторонення осіб від роботи або іншої діяльності, затвердженій наказом Міністерства охорони здоров'я України від 14 квітня 1995 року № 66 (далі - Інструкція № 66).
Положення абзацу шостого частини першої статті 7 Закону № 4004-XII та Інструкції № 66 не охоплюють порядок відсторонення від роботи у зв'язку з відмовою чи ухиленням від проведення обов'язкових профілактичних щеплень для запобігання захворюванню на COVID-19. Обов'язки роботодавців щодо забезпечення епідеміологічного благополуччя населення визначені не тільки Законом № 4004-XII. Постановою Кабінету Міністрів України від 20 жовтня 2021 року № 1096 передбачено, що відсторонення працівників в межах відповідних заходів боротьби з пандемією COVID-19 керівник підприємства, установи, організації проводить відповідно до статті 46 КЗпП України, частини другої статті 12 Закону № 1645-ІІІ і частини третьої статті 5 Закону України «Про державну службу».
Таким чином, відсторонення від роботи (виконання робіт) певних категорій працівників, які відмовляються або ухиляються від проведення обов'язкових профілактичних щеплень проти COVID-19, було передбачене законом. Норми законів України з приводу такого відсторонення є чіткими, зрозумілими та за дотримання визначеної в них процедури дозволяють працівникові розуміти наслідки його відмови або ухилення від такого щеплення за відсутності медичних протипоказань, виявленої за наслідками медичного огляду, проведеного до моменту відсторонення, а роботодавцеві дозволяють визначити порядок його дій щодо такого працівника.
Аналогічних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду в постанові від 14 грудня 2022 року у справі № 130/3548/21 (провадження № 14-82цс22).
У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду також зазначила, що при вирішенні питання про правомірність відсторонення працівника від роботи у зв'язку з відсутністю профілактичного щеплення проти COVID-19 слід з'ясувати, чи було нагально необхідним відсторонення особи від роботи та наскільки саме таке відсторонення сприяло досягненню зазначеної легітимної мети.
В кожному конкретному випадку для вирішення питання про наявність підстав для обов'язкового щеплення працівника проти COVID-19 і, відповідно, для відсторонення працівника від роботи слід виходити не тільки з Переліку № 2153, а й з оцінки загрози, яку потенційно на роботі може нести невакцинований працівник. Зокрема, слід враховувати і такі обставини, як:
- кількість соціальних контактів працівника на робочому місці (прямих/непрямих);
- форму організації праці (дистанційна/надомна), у тому числі можливість встановлення такої форми роботи для працівника, який не був щепленим;
- умови праці, у яких перебуває працівник і які збільшують вірогідність зараження COVID-19, зокрема потребу відбувати у внутрішні та закордонні відрядження;
- контакт працівника з продукцією, яка буде використовуватися (споживатися) населенням.
Визначаючи об'єктивну необхідність щеплення працівника і перевіряючи законність його відсторонення від роботи для протидії зараженню COVID-19, необхідно з'ясовувати наявність наведених вище та інших факторів.
У справі, яка переглядається, суди попередніх інстанцій установили, що наказом від 08 грудня 2021 року № НОР-2-2/370 ОСОБА_1 відсторонений від роботи з 09 грудня 2021 рокудо моменту проведення щеплення і пред'явлення відповідних підтверджувальних документів, на час відсторонення нарахування заробітної плати не здійснюється.
Проте, застосовуючи до позивача передбачені Переліком № 2153 та Законом № 1645-ІІІ заходи, відповідач не обґрунтовував необхідність відсторонення позивача тим, що він, виконуючи обов'язки за посадою, створював загрози, які б вимагали вжиття такого суворого заходу втручання у право на повагу до приватного життя, як позбавлення заробітку.
Також суди установили, що позивач при виконанні своїх трудових обов'язків контактує із незначною кількістю співробітників; супроводжуючи вантажі знаходиться сам; із продукцією не контактує, оскільки такого роду вантажі не супроводжує.
Отже, фактично ОСОБА_1 відсторонений від роботи та позбавлений його заробітку лише тому, що він працював в АТ «Укрзалізниця», всі працівники якого підлягали обов'язковому щепленню проти COVID-19, тоді як для працівників підприємств багатьох інших галузей економіки України таке щеплення було добровільним. Таке відсторонення не можна вважати пропорційним меті охорони здоров'я населення та самого позивача.
Ураховуючи наведене, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для визнання незаконним та скасування наказу відповідача про відсторонення ОСОБА_1 від роботи.
У разі незаконного відсторонення працівника від роботи він має право на отримання середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Встановивши, що ОСОБА_1 незаконно було відсторонено від виконання посадових обов'язків без збереження заробітної плати, суди обґрунтовано стягнули з відповідача середній заробіток за час відсторонення.
Схожий за змістом правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верхового Суду від 14 грудня 2022 року у справі № 130/3548/21.
Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження судами попередніх інстанцій із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.
Колегія суддів відхиляє посилання в касаційній скарзі на неврахування судами висновків, викладених Верховним Судом в постановах, що зазначені заявником в касаційній скарзі, оскільки висновки у цих справах і у справі, що переглядається, а також встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст спірних правовідносин, є різними, у зазначених справах суди виходили з конкретних обставин та фактично-доказової бази з урахуванням наданих сторонами доказів, оцінюючи їх у сукупності.
Розрахунок розміру середнього заробітку суди провели відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року№ 100, та з урахуванням довідки про доходи позивача ОСОБА_1 , виданої Структурним підрозділом служби воєнізованої охорони Регіональної філії «Південно-Західна залізниця» АТ «Українська залізниця», тому доводи касаційної скарги з цього приводу є безпідставними. Крім того, вказані обставини були предметом перевірки апеляційним судом, яким надана належна оцінка.
Інші наведені в касаційній скарзі аргументи не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій та не дають підстав вважати, що суди порушили норми матеріального та процесуального права, про що зазначає у касаційній скарзі заявник, по своїй суті зводяться до переоцінки доказів та встановлення обставин, які не були встановлені судами, що в силу положень статті 400 ЦПК України не належить до повноважень суду касаційної інстанції.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Доводи касаційної скарги не дають підстави для висновку, що оскаржені судові рішення в оскарженій частині ухвалені без додержання норм матеріального та процесуального права. У зв'язку з наведеним, колегія суддів вважає необхідним касаційну скаргу залишити без задоволення, оскаржені судові рішення в оскарженій частині - без змін.
Щодо клопотання про участь у судовому засіданні
Від АТ «Українська залізниця» надійшло клопотання про участь у судовому засіданні.
Європейський суд з прав людини вказав, що процедура допуску скарг до розгляду та провадження виключно з питань права, на відміну від того, що стосується питань фактів, може відповідати вимогам статті 6 Конвенції, навіть якщо скаржнику не була надана можливість бути особисто заслуханим апеляційним чи касаційним судом, за умови, якщо відкрите судове засідання проводилось у суді першої інстанції і якщо суди вищої інстанції не мали встановлювати факти справи, а тільки тлумачити відповідні юридичні норми (ZHUK v. UKRAINE, № 45783/05, § 32, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року).
Згідно статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу. У разі необхідності учасники справи можуть бути викликані для надання пояснень у справі.
Таким чином, питання виклику учасників справи для надання пояснень у справі вирішує Верховний Суд з огляду на встановлену необхідність таких пояснень.
Оскільки суд касаційної інстанції не приймав рішення про виклик осіб, які беруть участь у справі, для надання пояснень у справі і такої необхідності колегія суддів не вбачає, тому підстави для задоволення клопотання відсутні.
Щодо судових витрат
Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки в цій справі оскаржувані судові рішення підлягають залишенню без змін, розподіл судових витрат Верховний Суд не здійснює.
Керуючись статтями 400, 401 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні клопотання Акціонерного товариства «Українська залізниця» про участь у судовому засіданні відмовити.
Касаційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» залишити без задоволення.
Рішення Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 31 березня 2023 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 24 травня 2023 року в частині позовних вимог ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про визнання протиправним та скасування наказу, стягнення заробітної плати залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді: М. Є. Червинська
А. Ю. Зайцев
В. М. Коротун