ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 вересня 2023 року
м. Київ
cправа № 918/642/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Дроботової Т. Б. - головуючого, Багай Н. О., Чумака Ю. Я.,
секретар судового засідання - Денисюк І. Г.,
за участю представників:
позивача - Стригунова О. М.,
відповідача - Нагірняк Я. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у режимі відеоконференції касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімія Парк"
на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 01.06.2023 (судді: Маціщук А. В. - головуючий, Петухов М. Г., Гудак А. В.) і рішення Господарського суду Рівненської області від 14.03.2023 у справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Спец Комплект Постач"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімія Парк",
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Служба автомобільних доріг у Рівненській області (Служба відновлення та розвитку інфраструктури у Рівненській області),
про визнання актів недійсними,
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст позовних вимог і заперечень
1.1. У серпні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Хімія Парк" (далі - ТОВ "Хімія Парк") звернулося до Господарського суду Рівненської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спец Комплект Постач" (далі - ТОВ "Спец Комплект Постач") про стягнення 7 900 504,80 грн за договором субпідряду на експлуатаційне утримання та поточний дрібний ремонт автомобільних доріг загального користування державного значення в межах Рівненської області від 02.10.2020 № 2-20 РСТ (далі - договір субпідряду від 02.10.2020).
1.2. У листопаді 2021 року ТОВ "Спец Комплект Постач" звернулося до Господарського суду Рівненської області із зустрічною позовною заявою до ТОВ "Хімія Парк" про визнання недійсними актів приймання виконаних будівельних робіт за січень 2021 року на загальну суму 2 697 693,60 грн, за лютий 2021 року на загальну суму 4 338 561,60 грн, за березень 2021 року на загальну суму 864 249,60 грн, які були скеровані ТОВ "Хімія Парк" листом-вимогою про сплату боргу від 29.06.2021 № 167 (зареєстровано у генпідрядника 05.07.2021 за № 3/701).
1.3. Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 02.02.2023 заяву ТОВ "Хімія Парк" про залишення позову без розгляду задоволено. Первісний позов ТОВ "Хімія Парк" до ТОВ "Спец Комплект Постач" про стягнення коштів у сумі 7 900 504,80 грн залишено без розгляду.
1.4. Отже, наразі предмет спору у цій справі становлять позовні вимоги ТОВ "Спец Комплект Постач" до ТОВ "Хімія Парк" про визнання недійсними підписаних в односторонньому порядку останнім актів приймання виконаних будівельних робіт за січень-березень 2021 року, які (вимоги) обґрунтовані тим, що всупереч умовам договору субпідряду від 02.10.2020 ТОВ "Хімія Парк" не надало для перевірки та підтвердження обсягів і вартості виконаних робіт документів, передбачених цим договором.
ТОВ "Хімія Парк", заперечуючи проти позову, у свою чергу, наголошував, зокрема, на тому, що на виконання умов договору надав позивачеві послуги, підтверджені відповідними актами, від підписання яких позивач безпідставно відмовився.
2. Короткий зміст судових рішень
2.1. Рішенням Господарського суду Рівненської області від 14.03.2023, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 01.06.2023, позов задоволено.
2.2. Місцевий господарський суд, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про те, що позивач обґрунтовано, зважаючи на положення договору, заявив про відмову від підписання наданих відповідачем актів приймання виконаних будівельних робіт за січень-березень 2021 року. За висновками судів, відповідач не дотримався погодженого сторонами порядку приймання виконаних робіт, зокрема в частині надання разом із такими актами повного пакету документів, необхідного для перевірки та приймання виконаних робіт, тому непідписання позивачем спірних актів не суперечить умовам договору і вимогам законодавства, натомість підписання відповідачем спірних актів в односторонньому порядку у наведеному випадку є необґрунтованим, відповідно, позовні вимоги про визнання недійсними таких актів підлягають задоволенню.
3. Короткий зміст касаційної скарги і заперечення на неї
3.1. Не погоджуючись з ухваленими у справі рішенням і постановою, ТОВ "Хімія Парк" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 01.06.2023 і рішення Господарського суду Рівненської області від 14.03.2023 у справі, в якій просить скасувати зазначені судові рішення повністю.
Як свідчить зміст касаційної скарги, підставами касаційного оскарження є положення пункту 1 частини 2 статті 287, пунктів 1, 4 частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України, а саме, по-перше, ухвалення судових рішень без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного (1) у постановах Верховного Суду від 24.10.2018 у справі № 910/2184/18, від 16.09.2019 у справі № 921/254/18, від 15.10.2019 у справі № 921/262/18 стосовно того, що якщо замовник в порушення вимог статей 853, 882 Цивільного кодексу України безпідставно ухиляється від прийняття робіт, не заявляючи про виявлені недоліки чи інші порушення, які унеможливили їх прийняття, то нездійснення ним оплати таких робіт є відповідно порушенням умов договору і вимог статей 525, 526 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України; (2) у постанові Верховного Суду України від 02.02.2012 у справі № 3-42гс12 і в постановах Верховного Суду від 27.03.2018 у справі № 927/414/17, від 04.06.2018 у справі № 908/3519/16, від 05.06.2018 у справі № 910/16804/17, від 26.06.2018 у справі № 902/1370/15, від 19.09.2018 у справі № 905/1090/17, від 06.08.2018 у справі № 911/662/17, від 19.06.2019 у справі № 910/11191/18, від 18.07.2019 у справі № 910/6491/18, від 21.08.2019 у справі № 917/1489/18 стосовно того, що відповідно до норм чинного законодавства підрядник не повинен вчиняти жодних дій щодо спонукання замовника до підписання акта виконаних робіт, а має лише констатувати факт відмови замовника від підписання акта; (3) у постанові Верховного Суду України від 02.10.2012 у справі № 3-42гс12 та в постановах Верховного Суду від 21.09.2019 у справі № 917/1489/18, від 05.02.2020 у справі № 904/2082/19 стосовно того, що передання і прийняття робіт на підставі підписаного в односторонньому порядку акта і виникнення за таким актом прав та обов'язків можливе за наявності реального виконання робіт за договором у разі неотримання обґрунтованої відмови про причини неприйняття робіт у строк, визначений договором; по-друге, недослідження судами зібраних у справі доказів; по-третє, встановлення обставин справи, що мають значення, на підставі недопустимих доказів.
Зокрема, скаржник наголошує на тому, що суди не надали належної оцінки тому, що зміна ціни в спірних актах пов'язана з результатами перевірки підприємства скаржника щодо належного експлуатаційного утримання в зимовий період доріг державного значення, за наслідками якої відбулося корегування вартості робіт, про що свідчить витяг із журналу обліку роботи із зимового утримання автомобільної дороги, наявний у справі. Недослідження вказаних обставин, на думку скаржника, призвело до помилкового висновку судів про те, що відповідач надав у червні 2021 року нові акти за січень-березень 2021 року, у яких були відображені інші дані щодо переліку та вартості робіт, ніж у актах, які відповідач надсилав позивачу у березні 2021 року. Акти за січень-березень 2021 року відповідач надсилав в кінці звітного періоду, корегування щодо ціни вносилось за вказівкою генпідрядника та замовника, жодних нових актів (під іншими номерами, датами тощо) ним не надсилалось.
Також скаржник зазначає, що відповідач неодноразово направляв акти форми № КБ-2в та довідки форми № КБ-3 генпідряднику, проте останній вказані документи не підписав та не повернув. При цьому, жодних зауважень щодо якості наданих відповідачем послуг, їх вартості чи обсягів виконання ТОВ "Спец Комплект Постач" для ТОВ "Хімія Парк" у встановлений договором термін не надавав. Тому 14.07.2021 відповідач вчинив запис в актах форми № КБ-2в про прийняття робіт в односторонньому порядку згідно з частиною 4 статті 882 Цивільного кодексу України.
Скаржник зазначає, що судами не досліджено та не прийнято до уваги той факт, що після отримання актів за січень-березень 2021 року позивач не надав у встановлений договором п'ятиденний термін жодних зауважень щодо обсягів чи якості наданих робіт, не надав жодних запитів про надання додаткової документації з метою підтвердження чи спростування суми понесених ТОВ "Хімія Парк" витрат, пов'язаних з виконанням таких робіт.
Таким чином, на думку відповідача, у матеріалах справах відсутня вмотивована відмова позивача від підписання актів виконаних робіт за період з лютого по березень 2021 року, а отже, позивач, порушивши строки прийняття робіт, втратив можливість надавати будь-які зауваження щодо виконання таких робіт.
3.2. Від ТОВ "Спец Комплект Постач" надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому товариство просить оскаржені судові рішення у справі залишити без змін як законні, а касаційну скаргу - без задоволення.
3.3. Від ТОВ "Хімія Парк" надійшли додаткові пояснення до касаційної скарги.
4. Розгляд касаційної скарги та позиція Верховного Суду
4.1. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи і заперечення на них, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів зазначає таке.
4.2. Як свідчать матеріали справи та установили попередні судові інстанції, 25.09.2020 Службою автомобільних доріг у Рівненській області (наразі - Служба відновлення та розвитку інфраструктури у Рівненській області) як замовником і ТОВ "Спец Комплект Постач" як виконавцем укладений договір № 37 на закупівлю послуг з експлуатаційного утримання автомобільних доріг (далі - договір від 25.09.2020), за умовами якого, зокрема, виконавець зобов'язується у порядку та на умовах, визначених цим договором своїми силами і засобами на власний ризик або з залученням субпідрядних організацій надати послуги експлуатаційного утримання автомобільних доріг загального користування державного значення у Рівненській області, згідно із технічним завданням викладеного в тендерній документації та в обумовлений цим договором термін. Замовник зобов'язується прийняти надані послуги згідно із цим договором та чинним законодавством України належним чином послуги після перевірки фізичних та вартісних показників та сплатити їх вартість по мірі надходження коштів передбачених на ці цілі на його рахунок.
За змістом пункту 1.2 цього договору найменування послуг - експлуатаційне утримання та поточний дрібний ремонт автомобільних доріг загального користування державного значення в межах Рівненської області загальною протяжністю 1811,9 км (ДК 021:2015 63710000-9 Послуги з обслуговування наземних видів транспорту) перелік доріг, що доручається виконавцю для надання послуг за предметом договору додається (додаток 1).
У пункті 4.1.3 названого договору передбачено, що представник замовника за участю представників виконавця протягом п'яти робочих днів перевіряють надання послуг згідно з актом виконаних будівельних робіт (форма № КБ-2в) і візують його в частині фактично наданих послуг, в межах виділених бюджетних асигнувань та доведених замовником об'ємів, видів/робіт згідно із планом завданням або обґрунтовують причини відмови від його підписання протягом п'яти робочих днів з дня одержання. Візування актів приймання виконаних будівельних робіт (форма № КБ-2в) відповідальними працівника замовника здійснюється до подання актів на підписання замовнику та не підтверджує факту приймання послуг замовника.
Згідно з пунктом 5.4.2 договору від 25.09.2020 залучення інших субпідрядників здійснюється на основі письмового запиту виконавця. Замовник в термін до п'яти робочих днів після одержання запиту виконавця повідомляє його листом про погодження субпідрядної організації.
У пункті 6.1.2 цього договору сторони обумовили, що замовник зобов'язаний приймати надані послуги згідно з актом приймання виконаних робіт (форми № КБ-2в) в межах доведених лімітів та виданих планів-завдань.
Служба автомобільних доріг у Рівненській області (Служба відновлення та розвитку інфраструктури у Рівненській області) у листі від 02.10.2020 № 12/2432 погодила відповідно до умов договору залучення ТОВ "Хімія Парк" для надання послуг субпідряду з експлуатаційного утримання та поточного дрібного ремонту автомобільних доріг загального користування державного значення в межах Рівненської області на дорогах відповідно до переліку визначеному у листі.
02.10.2020 ТОВ "Спец Комплект Постач" (генеральний підрядник) і ТОВ "Хімія Парк" (субпідрядник) уклали договір субпідряду, з урахуванням змін і доповнень згідно з додатковою угодою від 03.10.2020 № 1.
За умовами цього договору субпідрядник зобов'язується своїми силами і засобами на власний ризик надати послуги з експлуатаційного утримання та поточного дрібного ремонту автомобільних доріг загального користування державного значення в межах Рівненської області загальною протяжністю 281,9 км в обсягах, визначених генеральним підрядником у завданні, та в обумовлений цим договором термін. Генеральний підрядник зобов'язується прийняти надані згідно із завданням генерального підрядника, цим договором та чинним законодавством України належним чином послуги після перевірки фізичних і вартісних показників та сплатити їх вартість по мірі надходження коштів від Служби автомобільних доріг у Рівненській області на його рахунок (замовника).
Субпідрядник приймає від генерального підрядника на експлуатаційне утримання автомобільні дороги, зазначені у пункті 1.3 договору, з їх елементами, що знаходяться на оперативному управлінні замовника, та бере на себе зобов'язання здійснювати експлуатаційне утримання та поточний дрібний ремонт автомобільних доріг загального користування державного значення в межах Рівненської області загальною протяжністю 281,9 км, технічних засобів організації дорожнього руху, об'єктів дорожнього сервісу, інженерних споруд та придорожніх насаджень на них, що знаходяться на балансі замовника, відповідно до вимог статті 9 Закону України "Про дорожній рух" (пункт 1.6 договору субпідряду від 02.10.2010).
Згідно з додатком 1 до договору сторони визначили територіальні автомобільні дороги, які субпідрядник зобов'язався утримувати, а саме: Т-03-02 Піща-Шацьк-Любомль-Володимир-Волинський-Павлівка-Горохів-Берестечко-Козин-/М-06/; Т-03-03 Луцьк-Радомишль-Демидівка-Дубно; Т-18-06 Рівне-Млинів-Берестечко-Буськ-Перемишляни; Т-18-13 Демидівка-Велика Городниця-на Олику; Т-18-15 Дубно-Млинів-/Т-18-13/; Т-18-17 Бережниця- Степань-Деражне-Клевань-/М-06/.
Відповідно до пункту 2.2 договору субпідряду від 02.10.2020 генеральний підрядник здійснює контроль за ходом, якістю, вартістю та обсягами виконання послуг відповідно до частини 1 статті 849 Цивільного кодексу України та у порядку, передбаченому цим договором. Генеральний підрядник має право контролювати якість і обсяг матеріальних ресурсів до моменту їх використання для надання послуг та в процесі надання послуг на об'єкті.
Ціна договору визначатиметься сумою наданих послуг (виконаних робіт), які підтверджуються підписаними сторонами актами наданих послуг (виконаних робіт) відповідно до переліку та обсягів послуг (робіт) в межах визначених лімітів, щомісячних планів-завдань та/або дефектних актів генерального підрядника (пункт 3.1 договору субпідряду від 02.10.2020).
Відповідно до пункту 3.2 зазначеного договору вартість послуг (робіт) визначається як фактична вартість наданих субпідрядником послуг (робіт) і прийнятих генеральним підрядником послуг (робіт) в межах визначених лімітів, щомісячних планів-завдань та/або дефектних актів генерального підрядника.
За змістом пункту 4.1 цього ж договору фінансові та платіжні зобов'язання у генерального підрядника перед субпідрядником за цим договором виникають за фактом надання послуг (виконання робіт) субпідрядником, що підтверджується підписаними сторонами формами № КБ-2в та № КБ-3, а також у разі наявності та в межах фактичного надходження коштів генеральному підряднику від замовника (Служби автомобільних доріг у Рівненській області).
Згідно з пунктом 4.2 договору субпідряду від 02.10.2020 розрахунки проводяться генеральним підрядником з субпідрядником протягом 10-ти робочих днів після підписання сторонами актів приймання виконаних будівельних робіт (форма № КБ-2в) і довідок про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (форма № КБ-3), складених відповідно до положень чинних ДСТУ та СОУ та надходження коштів від Служби автомобільних доріг у Рівненській області.
Водночас у пункті 4.2.1 вказаного договору передбачено, що акти приймання виконаних будівельних робіт (форма № КБ-2в) і довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (форма № КБ-3) складаються субпідрядником і подаються для підписання генеральному підряднику не пізніше як за п'ять робочих днів до кінця звітного місяця.
Представники генерального підрядника за участю представників субпідрядника протягом п'яти робочих днів перевіряють надання послуг згідно із представленим актом приймання виконаних будівельних робіт (форма № КБ-2в) і візують його в частині фактично наданих послуг в межах визначених та доведених генеральним підрядником лімітів, об'ємів, видів послуг/робіт згідно із щомісячними планами-завдань та/або дефектними актами, або обґрунтовують причини відмови від його підписання протягом 5 робочих днів із дня одержання. Візування актів приймання виконаних будівельних робіт (форма № КБ-2в) відповідальними працівниками генерального підрядника здійснюється до подання актів на підписання генеральному підряднику та не підтверджує факту прийняття послуг генеральним підрядником (пункт 4.2.3 договору субпідряду від 02.10.2020).
Відповідно до пункту 4.2.4 названого договору непередбачені послуги виконуються на основі погоджених генеральним підрядником обсягів робіт (щомісячних планів-завдань) та приймаються в порядку, передбаченому договором в межах ліміту коштів на покриття ризиків (непередбачені роботи), що враховані в кошторисній документації.
Субпідрядник надає для перевірки накладні (або їх реєстр) на придбані матеріали, конструкції, вироби та інші документи, які підтверджують витрати та документи передбачені цим договором.
Згідно з пунктом 4.3 договору субпідрядник надає для перевірки накладні (або їх реєстр) на придбані матеріали, конструкції, вироби та інші документи, які підтверджують витрати та документи передбачені цим договором.
Одночасно з формою № КБ-2в і формою № КБ-3 субпідрядник надає генеральному підряднику розрахунок фактичних витрат з експлуатації машин та механізмів, довідку про вартість матеріалів за підписом керівника та головного бухгалтера (у разі його відсутності - бухгалтера) субпідрядника.
Щомісячно в термін до 20 числа поточного місяця субпідрядник подає на погодження генеральному підряднику калькуляції на приготування матеріалів власними силами. За відсутності погоджених калькуляцій в розрахунок вартості послуг приймаються попередньо узгоджені ціни.
Згідно з умовами пункту 4.4 цього ж договору оплата послуг проводиться в межах визначених генеральним підрядником лімітів та виділеного фінансування замовником за фактично виконані обсяги робіт (наданих послуг) згідно з формою № КБ-2в та формою № КБ-3 по мірі надходження коштів від замовника на рахунок генерального підрядника.
Відповідно до пункту 6.1.2 договору субпідряду від 02.10.2020 генеральний підрядник зобов'язаний приймати надані послуги згідно з актом прийняття виконаних робіт (форма № КБ-2в) в межах визначених лімітів та щомісячних планів-завдань (дефектних актів).
Згідно з умовами пункту 6.2.5 названого договору генеральний підрядник має право при виявленні відхилень від діючих норм при виконанні послуг не приймати послуги до усунення недоліків за рахунок коштів субпідрядника, а також повернути документи для оплати субпідряднику без здійснення оплати в разі їх неналежної підготовки та оформлення (відсутність необхідних підтверджуючих документів, невідповідність наданих розрахунків вимогам чинного законодавства у сфері ціноутворення, відсутність печатки, підписів тощо) або подання їх у неповному складі.
У пункті 6.2.7 договору передбачено, що генеральний підрядник має право ознайомлюватись з веденням виконавчої документації і висловити свої претензії щодо повноти і об'єктивності поданої в ній інформації ходу виконання послуг.
Окрім того, у пункті 6.3.6 договору визначено обов'язок субпідрядника забезпечувати повне, якісне і своєчасне ведення виконавчої документації, яка має стосунок до виробничого процесу та надавати генеральному підряднику необхідні документи на його вимогу.
Попередні судові інстанції установили, що 12.03.2021 ТОВ "Хімія Парк" направило ТОВ "Спец Комплект Постач" лист від 11.03.2021 № 72 з додатками, в якому просило прийняти та оплатити надані послуги. Разом із цим листом відповідач направив позивачеві акти форми № КБ-2в за січень 2021 року на суму 2 888 106 грн, за лютий 2021 року на суму 4 511 256 грн, графік чергувань за січень-лютий 2021 року, видаткові накладні від 26.01.2021, від 27.01.2021 і від 26.02.2021, журнал обліку роботи № 1, № 2, завірені копії подорожніх листів спецтехніки.
У відповідь на вказаний лист ТОВ "Спец Комплект Постач" направило відповідачеві лист від 18.03.2021 № 7733/1, в якому поінформувало, що станом на 18.03.2021 роботи за січень-лютий 2021 року не прийняті і не оплачені замовником робіт Службою автомобільних доріг України, у зв'язку з чим генпідрядник не може прийняти роботи.
25.05.2021 ТОВ "Хімія Парк" направило ТОВ "Спец Комплект Постач" лист від 25.05.2021 № 132 з додатками - актами форми № КБ-2в і № КБ-3 за березень 2021 року, графік чергувань за березень 2021 року, журнали обліку роботи та накладні. У цьому листі відповідач просив позивача прийняти та оплатити надані послуги.
25.06.2021 відповідач направив позивачеві лист № 167 з вимогою про сплату боргу за договором, що виник за надані у січні, лютому та березні 2021 року послуги в сумі 7 900 504,80 грн, зокрема, за січень 2021 року в сумі 2 697 693,60 грн, за лютий 2021 року - 4 338 561,60 грн, за березень 2021 року - 864 249,60 грн.
У відповідь на вказану вимогу позивач направив відповідачеві лист від 07.07.2021 № 8291, у якому повідомив, що акти виконаних робіт за січень-березень 2021 року не підписані у зв'язку з грубим порушенням ТОВ "Хімія Парк" умов договору. Зокрема, ТОВ "Спец Комплект Постач" зауважив, що відповідач не направив акти виконаних робіт у встановлені договором строки та порушив положення пункту 4.3 договору, яким передбачено, що субпідрядник надає для перевірки накладні (або їх реєстр) на придбані матеріали, конструкції, вироби та інші документи, які підтверджують витрати та документи передбачені цим договором, також одночасно з формою № КБ-2в і формою № КБ-3 субпідрядник повинен надати генеральному підряднику розрахунок фактичних витрат з експлуатації машин та механізмів, довідку про вартість матеріалів за підписом керівника та головного бухгалтера (у разі його відсутності - бухгалтера) субпідрядника. Також позивач зазначив про обов'язок відповідача щомісячно в термін до 20 числа поточного місяця подавати на погодження генеральному підряднику калькуляції на приготування матеріалів власними силами. Окрім цього, позивач вказав, що ТОВ "Хімія Парк" не надало документи, які підтверджують факт перевезення солі та піску до місця приготування піщано-солевої суміші, не надало документи щодо витрат на приготування суміші, дані GPS-трекерів транспортних засобів, які здійснювали розсипання суміші, та зауважив, що при усуненні вказаних порушень позивачем/генпідрядником буде здійснено перевірку наданих послуг згідно із актами приймання виконаних робіт за січень-березень 2021 року та довідок про вартість виконаних робіт.
ТОВ "Хімія Парк", посилаючись на положення частини 4 статті 882 Цивільного кодексу України, оформило приймання робіт за актами за січень 2021 року, лютий 2021 року, березень 2021 року в односторонньому порядку. При цьому підписання актів було здійснено 14.07.2021.
4.3. Як свідчать матеріали справи та установили суди, предметом позову у ній є вимоги ТОВ "Спец Комплект Постач" про визнання недійсними актів приймання виконаних будівельних робіт за січень 2021 року, за лютий 2021 року та за березень 2021 року, які підписані ТОВ "Хімія Парк" в односторонньому порядку.
4.4. Як уже зазначалося, скаржник на обґрунтування підстав касаційного оскарження посилався на пункт 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України та пункти 1, 4 частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України.
За змістом пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках, зокрема, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
Перевіривши доводи скаржника в цій частині, Верховний Суд зазначає, що вказана норма процесуального права спрямована на формування усталеної судової практики вирішення господарських спорів, що виникають з подібних правовідносин, а її застосування судом касаційної інстанції свідчитиме про дотримання принципу правової визначеності.
Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи. Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де схожі предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (такий правовий висновок викладено у пункті 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц).
При цьому колегія суддів враховує позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 (провадження №14-16цс20), відповідно до якої у кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов'язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб'єктний склад спірних правовідносин (види суб'єктів, які є сторонами спору) й об'єкти спорів. Тому з метою застосування відповідних приписів процесуального закону не будь-які обставини справ є важливими для визначення подібності правовідносин.
На предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об'єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов'язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об'єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб'єктним і об'єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб'єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов'язково мають бути тотожними, тобто однаковими.
Колегія суддів суду касаційної інстанції зазначає, що неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах як підстави для касаційного оскарження, має місце тоді, коли суд апеляційної інстанції, посилаючись на норму права, застосував її інакше (не так, в іншій спосіб витлумачив тощо), ніж це зробив Верховний Суд в іншій справі, де мали місце подібні правовідносини.
Водночас посилання скаржника на неврахування висновку Верховного Суду як на підставу для касаційного оскарження не можуть бути взяті до уваги судом касаційної інстанції, якщо відмінність у судових рішеннях зумовлена не неправильним (різним) застосуванням норми, а неоднаковими фактичними обставинами справ, які мають юридичне значення.
Касаційна інстанція відхиляє посилання скаржника на неврахування судами висновку щодо застосування норми права, викладеного у перелічених ним у касаційній скарзі постановах Верховного Суду, оскільки вказані постанови Верховного Суду були прийняті хоча й у спорах, що виникли з правовідносин підряду, проте за інших предмета та підстав позову, обставин, встановлених попередніми судовими інстанціями, і за іншими поданими сторонами та оцінених судами доказами, залежно від яких (обставин і доказів) й прийнято судові рішення, тобто зазначені справи і ця справа, в якій подано касаційну скаргу, є відмінними за істотними правовими ознаками.
4.5. Разом із тим, як свідчить зміст касаційної скарги, її було подано також на підставі пунктів 1, 4 частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України та мотивовано тим, що суди не дослідили зібраних у справі доказів та встановили обставини справи, що мають значення, на підставі недопустимих доказів.
Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 287 цього Кодексу.
Таким чином, за змістом пункту 1 частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України достатньою підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є не саме по собі порушення норм процесуального права у виді недослідження судом зібраних у справі доказів, а зазначене процесуальне порушення у сукупності з належним обґрунтуванням скаржником заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 287 цього Кодексу.
Натомість, як уже зазначалося, підстава касаційного оскарження, наведена скаржником у касаційній скарзі (пункт 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України), у цьому випадку не отримала підтвердження після відкриття касаційного провадження, а саме лише посилання скаржника на те, що суд не в повному обсязі дослідив докази та не з'ясував дійсні обставини справи, без належного обґрунтування не можуть ставити під сумнів судове рішення.
За таких обставин колегія суддів не бере до уваги доводи скаржника про недослідження судами зібраних у справі доказів за умови відсутності підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
4.6. Водночас колегія суддів відхиляє доводи скаржника про встановлення судами обставин справи, що мають значення, на підставі недопустимих доказів, оскільки скаржник не наводить та не зазначає, які саме докази він вважає недопустимими, та не обґрунтовує і не мотивує таких своїх посилань.
Недопустимі докази - це докази, які отримані внаслідок порушення закону. Тягар доведення недопустимості доказу покладено на особу, яка наполягає на тому, що судом використано недопустимий доказ (такий правовий висновок викладено в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.09.2022 у справі № 910/3493/21, від 16.03.2021 у справі № 905/1232/19, від 02.03.2021 у справі № 922/2319/20, від 16.02.2021 у справі № 913/502/19, від 13.08.2020 у справі № 916/1168/17).
4.7. Поза тим, як уже зазначалося, предметом позову у цій справі є вимоги про визнання недійсними актів приймання виконаних будівельних робіт за січень-березень 2021 року.
4.8. Ухвалюючи судові рішення у справі по суті спору, попередні судові інстанції визнали позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Проте колегія суддів не погоджується з вказаними висновками судів попередніх інстанцій з огляду на таке.
4.9. Верховний Суд зазначає, що у процесуальному законодавстві діє принцип "jura novit curia" ("суд знає закони"), який полягає в тому, що: 1) суд знає право; 2) суд самостійно здійснює пошук правових норм щодо спору безвідносно до посилання сторін; 3) суд самостійно застосовує право до фактичних обставин спору (da mihi factum, dabo tibi jus). При вирішенні спору суд в межах своїх процесуальних функціональних повноважень та в межах позовних вимог встановлює зміст (правову природу, права та обов'язки ін.) правовідносин сторін, які випливають із встановлених обставин, та визначає правову норму, яка підлягає застосуванню до цих правовідносин. Законодавець указує саме на "норму права", що є значно конкретизованим, аніж закон. Більше того, з огляду на положення Господарського процесуального кодексу України така функціональність суду носить імперативний характер. Підсумок такої процесуальної діяльності суду знаходить своє відображення в судовому рішенні, зокрема у його мотивувальній й резолютивній частинах.
Отже, обов'язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін, виходячи з фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору, покладено саме на суд, що є складовою класичного принципу jura novit curia (такий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 904/5726/19).
Відповідно до частини першої статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина 1 статті 5 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Зі змісту статей 15, 16 Цивільного кодексу України вбачається, що кожна особа має право на захист її особистого немайнового або майнового права чи інтересу в суді.
Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.
Способи захисту цивільного права чи інтересу - це закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16 (провадження № 12-158гс18, пункт 5.5)). Тобто це дії, спрямовані на запобігання порушенню або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу. Такі способи мають бути доступними й ефективними (постанови Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2019 у справі № 310/11024/15-ц (провадження № 14-112цс19, пункт 14) та від 01.04.2020 у справі № 610/1030/18 (провадження № 14-436цс19, пункт 40)).
Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорювання. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорювання та спричиненим цими діяннями наслідкам. Такі висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18, пункт 57), від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18, пункт 40), від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18), від 01.10.2019 у справі № 910/3907/18 (провадження № 12-46гс19, пункт 48), від 09.02.2021 у справі № 381/622/17 (провадження № 14-98цс20, пункт 14), від 15.02.2023 у справі № 910/18214/19 (провадження № 12-8гс22, пункт 9.12).
Установлені законом матеріально-правові способи захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 55, 124 Конституції України та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту. У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" (Chahal v. The United Kingdom), заява № 22414/93, Європейський суд з прав людини виснував, що зазначена норма Конвенції гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені у правовій системі тієї чи іншої країни. Отже, ефективний засіб правового захисту в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення саме порушеного права особи, яка звернулася за судовим захистом. Натомість застосування судом неефективного способу захисту створює лише видимість захисту права особи, в той час як насправді таке право залишається незахищеним, що не відповідає статті 13 Конвенції.
У постанові від 08.02.2022 у справі № 209/3085/20 (провадження № 14-182цс21) Велика Палата Верховного Суду виснувала, що коли особа звернулася до суду за захистом її порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або інтересу, а суд позов задовольнив, виконання його рішення має настільки, наскільки це можливо, відновити стан позивача, який існував до порушення його права та інтересу, чи не допустити таке порушення. Судове рішення не повинне породжувати стан невизначеності у відносинах позивача з відповідачем і вимагати від них подальшого вчинення узгоджених дій для вичерпання конфлікту.
Крім того, спосіб захисту права або інтересу повинен бути таким, щоб у позивача не виникала необхідність повторного звернення до суду (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц (провадження № 14-67цс20)).
Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові (пункт 52 постанови Великої Палати Верховного Суду від 02.02.2021 у справі № 925/642/19, пункт 99 постанови Великої Палати Верховного Суду від 06.04.2021 у справі № 910/10011/19).
У пунктах 49, 50 постанови Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 констатовано, зокрема те, що вимога надати акт приймання-передачі електроенергії за відповідним договором купівлі-продажу не може бути предметом позову, оскільки такий акт є підтвердженням наявності чи відсутності фактів передачі однією стороною та прийняття іншою стороною предмета договору (в цій справі - електроенергії). Тобто такий акт є лише доказом виконання сторонами обов'язків за договором, а підписання акта не може розглядатись як окремий обов'язок щодо виконання сторонами договірних зобов'язань. Предметом позову не може бути встановлення обставини, зокрема, обов'язок оформлення документів, які виступають доказами у справі. Так, акти приймання-передачі товару підтверджують наявність або відсутність юридичних фактів, які входять до підстав позову.
4.10. Колегія суддів суду касаційної інстанції у наведеному випадку звертає увагу на те, що предметом позову може бути матеріально-правова чи немайнова вимога позивача до відповідача, стосовно якої суд повинен прийняти рішення. Господарські суди порушують провадження у справах за позовами, в основі яких правова вимога - спір про право, що виникає з матеріальних правовідносин. Предметом позову не можуть бути обставини, які виступають доказами у справі, зокрема визнання недійсними актів приймання виконаних будівельних робіт (форма № КБ-2в), оскільки такі акти за своєю правовою природою є документами первинного обліку, вони засвідчують конкретні факти, які здатні спричинити наслідки правового характеру у виді виникнення (реалізації), зміни або припинення певних прав та/або обов'язків, а саме складаються для визначення вартості виконаних обсягів будівельних робіт і проведення розрахунків за них; ці акти не підпадають під визначення правочину у розумінні статті 202 Цивільного кодексу України; не містять вони і ознак правового акта індивідуальної дії чи нормативного акта.
Отже, зазначені акти приймання виконаних будівельних робіт є лише доказами на підтвердження певних обставин, у наведеному випадку виконання відповідачем відповідних підрядних робіт/наданих послуг за спірним договором субпідряду та підстав для їх оплати позивачем.
При цьому колегія суддів зауважує на тому, що положення частини 4 статті 882 Цивільного кодексу України, на яку посилалися суди попередніх інстанцій, ухвалюючи судові рішення у справі, та якою унормовано порядок передання та прийняття робіт, не визначають визнання недійсним акта приймання виконаних будівельних робіт форми № КБ-2в як самостійного способу захисту порушеного права у спірних правовідносинах, а у відповідній частині питання стосуються оцінки судом такого акта у разі його підписання однією стороною та відмови від підписання його другою стороною як доказу під час розгляду спору про стягнення вартості виконаних підрядних робіт на предмет його недійсності/дійсності.
Звідси позовна вимога про визнання недійсними актів приймання виконаних будівельних робіт за січень-березень 2021 року, заявлена особою, яка відмовилася від підписання таких актів, не може бути самостійним предметом позову і, відповідно, способом захисту, оскільки, як уже зазначалося, наведене підлягає встановленню лише при існуванні та розгляді спору, який виник між особами, про право цивільне, зокрема про стягнення заборгованості за виконані роботи тощо.
Зважаючи на викладене, висновки судів попередніх інстанцій та, відповідно, аргументи скаржника, які стосуються суті спору, не беруться Верховним Судом до уваги.
4.11. Отже, враховуючи викладене, суди неправильно застосували норми матеріального права, тому судові рішення підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в позові, що, у свою чергу, не позбавляє позивача захистити порушене право в судовому порядку з використанням способів захисту, які відповідають вимогам закону та одночасно є ефективними.
5. Висновки Верховного Суду
5.1. Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.
За змістом частин 1- 3 статті 311 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
5.2. Беручи до уваги викладене, Верховний Суд вважає за необхідне касаційну скаргу задовольнити, оскаржені судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в позові.
6. Розподіл судових витрат
6.1. Згідно із частиною 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Відповідно до підпункту "в" пункту 4 частини 1 статті 315 Господарського процесуального кодексу України у постанові суду касаційної інстанції має бути зазначено про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
6.2. З урахуванням того, що касаційна скарга підлягає задоволенню, а судові рішення - скасуванню, з прийняттям нового рішення про відмову у позові, з ТОВ "Спец Комплект Постач" на користь ТОВ "Хімія Парк" має бути стягнуто 10 215,00 грн судового збору за подання апеляційної скарги та 8252,00 грн судового збору за подання касаційної скарги
Керуючись статтями 129, 300, 301, 308, 311, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімія Парк" задовольнити.
Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 01.06.2023 і рішення Господарського суду Рівненської області від 14.03.2023 у справі № 918/642/21 скасувати.
Ухвалити нове рішення, яким у позові відмовити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Спец Комплект Постач" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімія Парк" 10 215,00 грн судового збору за подання апеляційної скарги, 8252,00 грн судового збору за подання касаційної скарги.
Видачу наказу доручити Господарському суду Рівненської області.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Т. Б. Дроботова
Судді Н. О. Багай
Ю. Я. Чумак