ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
іменем України
20 вересня 2023 року м. Чернігів
Унікальний номер справи № 740/1945/22
Головуючий у першій інстанції - Булига Н. О.
Апеляційне провадження № 22-ц/4823/236/23
Чернігівський апеляційний суд у складі:
головуючого-судді: Скрипки А.А.
суддів: Євстафіїва О.К., Шарапової О.Л.
сторони:
позивач: Акціонерне товариство ”Альфа-Банк” (після зміни найменування - Акціонерне товариство ”Сенс Банк”)
відповідач: ОСОБА_1
розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства ”Сенс Банк'' (до зміни найменування - Акціонерне товариство ”Альфа-Банк”) на заочне рішення Бобровицького районного суду Чернігівської області від 10 жовтня 2022 року у складі судді Булиги Н.О., місце ухвалення рішення м.Бобровиця, у справі за позовом Акціонерного товариства ”Альфа-Банк” (після зміни найменування - Акціонерне товариство ”Сенс Банк”) до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості,
ВСТАНОВИВ:
У липні 2022 року Акціонерне товариство ”Альфа-Банк” звернулось до суду з даним позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в якому просило стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором в розмірі 128 369 грн. 38 коп., яка складається із наступного: 72 468,64 грн. - заборгованість за кредитом, 18 602,08 грн. - заборгованість за відсотками, 37 298,66 грн. - заборгованість по комісії. Також позивач просив стягнути з відповідача на свою користь понесені судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 481 грн. Вимоги заявленого позову Акціонерне товариство ”Альфа-Банк” обґрунтовувало тим, що 14.08.2019 року між АТ ”Альфа-Банк” і відповідачем ОСОБА_1 було підписано оферту на укладання угоди про надання кредиту №501173286, у зв'язку з чим відповідачу було надано кредит строком на 48 місяців в сумі 99 979 грн., зі сплатою відсотків за користування кредитом, визначених в оферті, в розмірі 18,99% річних та комісії за обслуговування кредиту в розмірі 2,25% від суми кредиту, а також комісійної винагороди за переказ коштів та приймання готівки, з подальшим зарахуванням на рахунки в банку, згідно діючих тарифів позивача. Позивач вказував, що відповідач свої зобов'язання належним чином не виконала, внаслідок чого станом на 13.06.2022 року утворилась прострочена заборгованість у розмірі 128 369,38 грн., яка складається із наступного: 72 468,64 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 18 602,08 грн. - заборгованість за відсотками, 37 298,66 грн. - заборгованість по комісії. Вказану суму заборгованості за кредитним договором позивач просить стягнути на свою користь з відповідача, а також відшкодувати понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви у розмірі 2 481 грн.
Заочним рішенням Бобровицького районного суду Чернігівської області від 10.10.2022 року позов Акціонерного товариства ”Альфа-Банк” до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства ”Альфа-Банк” суму кредитної заборгованості за кредитним договором №501173286 від 14.08.2019 року в розмірі 91 070 грн. 72 коп., яка складається: із заборгованості за основною сумою боргу 72 468 грн. 64 коп. та заборгованості за відсотками 18 602 грн. 08 коп. В іншій частині позовних вимог, судом відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства ”Альфа-Банк” судові витрати по справі у виді сплаченого судового збору, пропорційно до задоволеної суми позову в розмірі 1 760 грн. 13 коп.
В апеляційній скарзі Акціонерне товариство ''Сенс Банк'' (до зміни найменування - Акціонерне товариство ”Альфа-Банк”) просить скасувати заочне рішення суду першої інстанції від 10.10.2022 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог, і у вказаній частині ухвалити нове рішення, яким позовну заяву задовольнити у повному обсязі. В іншій частині заочне рішення суду першої інстанції від 10.10.2022 року апелянтом не оскаржується. Доводи апеляційної скарги вказують, що заочне рішення суду першої інстанції від 10.10.2022 року у оскаржуваній частині суперечить нормам матеріального та процесуального права, і тому підлягає скасуванню, із ухваленням нового судового рішення про задоволення позовних вимог банку щодо стягнення комісії. Апелянт зазначає, що умовами кредитного договору передбачена комісія за обслуговування кредиту в розмірі 2,25% від суми кредиту, також відповідна щомісячна комісія передбачена у додатку №1 до кредитного договору, в якому визначено графік платежів, із щомісячним розміром комісії. Апелянт стверджує, що вказаний документ підписано обома сторонами договору, та є скріпленим печаткою банку. За доводами апелянта, відмовляючи у стягненні з відповідача на користь позивача суми комісії, суд першої інстанції послався на висновки суду касаційної інстанції у справах: №524/5152/15-ц, №641/11984/15-ц, але у даних справах йдеться про кредитні договори, укладені до 10.06.2017 року, що виключає можливість застосування даних висновків до кредитного договору у даній справі, оскільки кредитний договір у даному спорі є укладеним 14.08.2019 року, після набрання чинності Законом України ”Про споживче кредитування”, який прямо передбачає можливість встановлення комісійної винагороди. Доводи апеляційної скарги зазначають, що суд першої інстанції мав застосувати до спірних правовідносин висновки суду касаційної інстанції, викладені у постановах Верховного Суду у справах: №295/3522/20, №467/555/19, які вказують на правомірність встановлення комісії у договорах про споживче кредитування, укладених після 10.06.2017 року.
Згідно Виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 30.11.2022 року (а.с.108), з 01.12.2022 року відбулась зміна найменування АТ ”Альфа-Банк” на АТ ”Сенс Банк”.
Відповідно до ч.1 статті 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
В контексті приписів вказаної норми Закону, необхідно зазначити, що оскільки заочне рішення суду першої інстанції від 10.10.2022 року в частині задоволення судом позовних вимог АТ ”Альфа-Банк” до ОСОБА_1 про стягнення 72 468,64 грн. заборгованості за основною сумою боргу та 18 602,08 грн. заборгованості за відсотками сторонами даного спору не оскаржується, то відповідно до положень ч.1 статті 367 ЦПК України, у вказаній частині заочне рішення суду першої інстанції від 10.10.2022 року апеляційним судом не переглядається.
Відповідно до приписів ч.1 статті 369 ЦПК України, апеляційний суд розглядає справу за апеляційною скаргою ”Сенс Банк'' (до зміни найменування - Акціонерне товариство ”Альфа-Банк”) на заочне рішення Бобровицького районного суду Чернігівської області від 10.10.2022 року у справі за позовом Акціонерного товариства ”Альфа-Банк” (після зміни найменування - Акціонерне товариство ”Сенс Банк”) до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості, без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до ч.13 статті 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Як вбачається з матеріалів справи, сторони даного спору обізнані про наявність ухвал апеляційного суду про відкриття апеляційного провадження у справі та про призначення справи до розгляду в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення (виклику) учасників справи (а.с.116,117,120).
Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступного висновку.
Як вбачається із заочного рішення суду першої інстанції від 10.10.2022 року, відмовляючи у задоволенні вимог заявленого позову в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за комісією, суд першої інстанції виходив із тих обставин, що банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов'язаної особи банку, як обов'язкову умову надання банківських послуг. Зазначена винагорода є платою за послуги, що супроводжують кредит, тому пункти договору, які передбачають її сплату, є нікчемними. При цьому, суд першої інстанції вказав, що офертою на укладання угоди про надання кредиту №501173286 від 14.08.2019 року передбачено, що комісія є винагородою за обслуговування кредиту, переказ коштів та приймання готівки. За даних обставин, суд першої інстанції дійшов висновку, що комісія є платою за послуги, що супроводжують кредит, тому дані пункти договору, які передбачають її сплату, є нікчемними, у зв'язку із чим позовні вимоги банку у частині стягнення заборгованості за комісією, суд першої інстанції вважав необґрунтованими, і такими, що не підлягають задоволенню.
В ході апеляційного розгляду даної справи знайшли своє підтвердження доводи апеляційної скарги відносно того, що висновок суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні вимог заявленого позову в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості по комісії, не узгоджується із фактичними обставинами справи та нормами права, які регулюють спірні правовідносини.
В ході розгляду справи судом встановлено, і вказані обставини підтверджуються її матеріалами, що 14.08.2019 року між АТ ”Альфа-Банк” та ОСОБА_1 було підписано кредитний договір у вигляді оферти на укладання угоди про надання кредиту №501173286, у зв'язку з чим відповідачу ОСОБА_1 було надано кредит строком на 48 місяців, в сумі 99 979 грн., зі сплатою відсотків за користування кредитом, визначених в оферті, в розмірі 18,99 % річних та комісії за обслуговування кредиту в розмірі 2,25% від суми кредиту, а також комісійної винагороди за переказ коштів та приймання готівки, з подальшим зарахуванням на рахунки в банку, згідно діючих тарифів позивача (а.с.21).
З матеріалів справи вбачається, що позивач свої зобов'язання за кредитним договором виконав в повному обсязі, проте, відповідачка, всупереч договірним зобов'язанням, в установлені терміни не повернула належні грошові суми, внаслідок чого у неї утворилась заборгованість, яка підтверджується наданим банком розрахунком.
Згідно із розрахунком боргу, наданим позивачем, розмір загальної заборгованості ОСОБА_1 перед позивачем станом на 13.06.2022 року становить: 128 369 грн. 38 коп., з яких: 72 468,64 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 18 602,08 грн. - заборгованість за відсотками, 37 298,66 грн. - заборгованість за комісією (а.с.26).
Відповідно до приписів ч.4 статті 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 17.08.2022 року у справі №295/3522/20, провадження №61-2009 св21, вказано: ''… Відповідно до абзацу третього частини четвертої статті 11 Закону України ”Про захист прав споживачів” (у редакції станом на 01 січня 2017 року - остання редакція до набуття чинності Законом України ”Про споживче кредитування”) кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.
Згідно з частиною п'ятою статті 11 Закону України ”Про захист прав споживачів” (у редакції станом на 01 січня 2017 року - остання редакція до набуття чинності Законом України ”Про споживче кредитування”) до договорів із споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими передбачаються зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки.
Відповідно до частин першої-другої, п'ятої статті 18 Закону України ”Про захист прав споживачів” (у редакції станом на 01 січня 2017 року - остання редакція до набуття чинності Законом України ”Про споживче кредитування”) продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним.
Згідно із пунктом 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року №168, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача тощо) або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, унесення до нього змін, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на укладення кредитного договору тощо).
10 червня 2017 року набрав чинності Закон України ”Про споживче кредитування”, у зв'язку з чим у Законі України ”Про захист прав споживачів” статтю 11 викладено у такій редакції: ”Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України ”Про споживче кредитування”.
Положення частин першої, другої, п'ятої статті 18 Закону України ”Про захист прав споживачів” з набранням чинності Закону України ”Про споживче кредитування” залишилися незмінними, проте, враховуючи ультраактивну форму дії Закону України ”Про захист прав споживачів”, визначені ним наслідки включення до договору споживчого кредиту умови, якою встановлено комісію за розрахунково-касове обслуговування кредитної заборгованості, підлягають перевірці на відповідність змісту положень Закону України ”Про споживче кредитування”.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України ”Про споживче кредитування” загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
Згідно з частиною другою статті 8 Закону України ”Про споживче кредитування” до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Таким чином, Законом України ”Про споживче кредитування” безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.
На виконання вимог, у тому числі пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України ”Про споживче кредитування” Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року №49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року №168 ”Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту”.
Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.
Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).
Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, уключаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.
Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону України ”Про споживче кредитування” та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості.
У кредитних відносинах економічною метою кредитодавця є повернення суми кредиту та одержання процентів за користування кредитом. Кредитодавець заінтересований у своєчасному виконанні позичальником обов'язків за кредитним договором.
Отже, встановлення банком комісії за обслуговування кредиту, у тому числі комісії за розрахунково-касове обслуговування, відповідає положенням Закону України ”Про споживче кредитування”.
Аналогічні за змістом правові висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 (провадження №14-44 цс21)…''.
В ході судового розгляду даної справи встановлено, і вказані обставини підтверджуються її матеріалами (а.с.21), що при укладенні кредитного договору у вигляді оферти на укладання угоди про надання кредиту №501173286 від 14.08.2019 року, сторонами даного спору було письмово погоджено всі істотні умови кредитування, зокрема, визначено розмір комісії за обслуговування кредиту в розмірі 2,25% від суми кредиту. Кредитний договір було укладено 14.08.2019 року, тобто, після набрання чинності Законом України ”Про споживче кредитування”, який набрав чинності 10.06.2017 року.
Умовами кредитного договору передбачена комісія за обслуговування кредиту в розмірі 2,5% від суми кредиту, також відповідна щомісячна комісія передбачена у додатку №1 до кредитного договору, у якому визначений графік платежів із щомісячним розміром комісії. Вказаний документ підписаний обома сторонами договору, та скріплений печаткою (а.с.22-22,зворот).
Як вбачається із розрахунку заборгованості, наданого позивачем (а.с.26), розмір заборгованості ОСОБА_1 перед позивачем, станом на 13.06.2022 року, за комісією становить 37 298,66 грн. При цьому, необхідно зазначити, що вказаний розрахунок заборгованості проведено відповідно до умов укладеного між сторонами спору договору, і правильності вказаного розрахунку відповідачем по справі не спростовано.
Враховуючи вищенаведене, є обґрунтованими доводи апеляційної скарги відносно того, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо відсутності підстав для задоволення вимог заявленого позову в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості по комісії в сумі 37 298 грн. 66 коп.
На підставі вищезазначеного, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга Акціонерного товариства ”Сенс Банк” (до зміни найменування - Акціонерне товариство ”Альфа-Банк”) підлягає задоволенню, а заочне рішення суду першої інстанції від 10.10.2022 року, підлягає скасуванню у оскаржуваній апелянтом частині, а саме, в частині відмови судом у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №501173286 від 14.08.2019 року, у вигляді комісії у розмірі 37 298 грн. 66 коп. За даних обставин, апеляційний суд вважає за необхідне прийняти нову постанову у вказаній частині позовних вимог, якою дані позовні вимоги задовольнити, та стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість по комісії в сумі 37 298 грн. 66 коп.
Відповідно до приписів ч.13 статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Приймаючи до уваги, що вимоги заявленого позову задоволено судами у повному обсязі, апеляційний суд вважає за необхідне змінити заочне рішення суду першої інстанції від 10.10.2022 року в частині розміру стягнутого із ОСОБА_1 на користь позивача судового збору в рахунок відшкодування документально підтверджених (а.с.1) понесених позивачем судових витрат за подання позовної заяви до суду першої інстанції, шляхом збільшення суми стягнутого судом судового збору з 1 760 грн. 13 коп. до 2 481 грн.
При поданні апеляційної скарги на заочне рішення суду першої інстанції від 10.10.2022 року апелянтом було сплачено судовий збір у розмірі 3 721 грн. (а.с.110). Враховуючи, що вимоги апеляційної скарги задоволено апеляційним судом повністю, апеляційний суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача 3 721 грн. в рахунок відшкодування документально підтверджених понесених судових витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.
Оскільки заочне рішення суду першої інстанції від 10.10.2022 року в частині задоволення судом позовних вимог до ОСОБА_1 про стягнення 72 468,64 грн. заборгованості за основною сумою боргу та 18 602,08 грн. заборгованості за відсотками сторонами не оскаржується, то відповідно до приписів ч.1 статті 367 ЦПК України, у вказаній частині заочне рішення суду першої інстанції від 10.10.2022 року апеляційним судом не переглядається.
Керуючись статтями: 141, 367, 368, 369, 374; п.4 ч.1, ч.2 статті 376, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства ”Сенс Банк” (до зміни найменування - Акціонерне товариство ”Альфа-Банк”) - задовольнити.
Заочне рішення Бобровицького районного суду Чернігівської області від 10 жовтня 2022 року скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства ”Альфа-Банк” (після зміни найменування - Акціонерне товариство ”Сенс Банк”) до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №501173286 від 14.08.2019 року, у вигляді заборгованості по комісії у розмірі 37 298 (тридцять сім тисяч двісті дев'яносто вісім) грн. 66 коп., задовольнивши позовні вимоги у вказаній частині.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства ”Сенс Банк” (до зміни найменування - Акціонерне товариство ”Альфа-Банк”) 37 298 (тридцять сім тисяч двісті дев'яносто вісім) грн. 66 коп., в рахунок погашення заборгованості по комісії за кредитним договором №501173286 від 14.08.2019 року.
Заочне рішення Бобровицького районного суду Чернігівської області від 10 жовтня 2022 року змінити в частині розподілу судових витрат, понесених в суді першої інстанції, збільшивши розмір стягнутих з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства ''Сенс Банк'' (до зміни найменування - Акціонерне товариство ”Альфа-Банк”) судових витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви, з 1 760 грн. 13 коп. до 2 481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одна) грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства ”Сенс Банк” 3 721 (три тисячі сімсот двадцять одна) грн. в рахунок відшкодування понесених судових витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у випадках, передбачених п.2 ч.3 статті 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.
Дата складення повної постанови - 20.09.2023 року.
Головуючий: Судді: