ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
Іменем України
20.09.2023 м. Херсон
Єдиний унікальний номер справи: 766/18280/20
Номер провадження: 22-ц/819/224/23
Херсонський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Склярської І.В. ,
суддів: Кузнєцової О.А., Пузанової Л.В.,
секретар Доброва К.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Херсон апеляційну скаргу адвоката Морозова Вячеслава Степановича, який діє від імені ОСОБА_1 на рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 03 грудня 2021 року в складі судді Майдан С.І., у справі за позовом розглянувши матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Херсонській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), ОСОБА_4 , третя особа без самостійних вимог щодо предмету спору Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» про скасування акту про реалізацію предмета іпотеки та визнання недійсним свідоцтва про придбання майна з електронних торгів,
встановив:
1.Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2020 року позивач звернувся до суду з позовом про скасування акту про реалізацію предмета іпотеки та визнання недійсним свідоцтва про придбання майна з електронних торгів.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що в провадженні Херсонського міського суду Херсонської області перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених ч.3 ст.190, ч.2 ст.15, ч.4 ст.27, ч.3 ст.369 КК України.
12.09.2017 року під час судового засідання по кримінальній справі адвокат Петренко Н.О. представник ОСОБА_4 ( ОСОБА_4 ) звернулася до суду з клопотанням про зняття арешту з нерухомого майна, яке належить обвинуваченому ОСОБА_1 , та на яке ухвалою суду Комсомольського району м.Херсона від 31.12.2014 року накладено арешт.
З цього моменту ОСОБА_1 стало відомо, що його нерухоме майно, а саме: нежитлове приміщення - автомийка за адресою: АДРЕСА_1 , вартістю більше трьох мільйонів гривень, було продано державною виконавчою службою Головного територіального управління юстиції в Херсонській області ОСОБА_4 .
Позивач вважає, що реалізацію майна, яке належить ОСОБА_1 , було проведено з порушенням його прав як власника, оскільки жодні повідомлення щодо ходу реалізації майна йому не направлялися, і він про це не знав, так як це не опубліковувалося і в ЗМІ.
Позивач вказує, що з інформаційної довідки вбачається, що 21.03.2016 року ОСОБА_4 отримав свідоцтво, відповідно до якого йому на праві власності належить нежитлове приміщення - автомийка за адресою: АДРЕСА_1 . Зі змісту свідоцтва вбачається, що останній набув право власності на підставі Акту про реалізацію предмета іпотеки, який було оформлено 17.03.2016 року. З акту вбачається, що звернення стягнення на предмет іпотеки відбулося при примусовому виконанні виконавчого провадження за виконавчим написом №536 від 04.04.2014 року. В відомостях Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вказується, що 05.01.2015 року на підставі ухвали Комсомольського районного суду м. Херсона від 31.12.2014 року зареєстровано обтяження у вигляді арешту нерухомого майна нежитлових приміщень - автомийки, належних ОСОБА_1 , розташованих за адресою АДРЕСА_1 .
На момент проведення торгів, а саме 17.03.2016 року були наявні відомості про арешт майна, належного ОСОБА_1 , реалізація якого відбулася за виконавчим написом про звернення стягнення на предмет іпотеки, а тому фактично виконавча служба не мала права проводити електронні торги, а ОСОБА_6 повинен був бути повідомлений про наявність арешту нежитлових приміщень - автомийка за адресою: АДРЕСА_1 , накладеного на підставі ухвали слідчого судді Комсомольського районного суду м.Херсона, і повинен був усвідомлювати правові наслідки придбання майна з чинним обмеженням, арештом.
Крім того, за положеннями наказу Міністерства юстиції України №2410/5 від 22.12.2015 року власник майна, тобто ОСОБА_1 , повинен був бути повідомленим належним чином про проведення електронних торгів, але як видно з матеріалів справи цього не було зроблено.
Адвокат у позовній заяві зазначає, що вказана позовна заява може бути віднесена до вимог статті 258 частини 3 або частини 4 ЦПК України, якою строк позовної давності встановлюється в 5 та відповідно 10 років, а тому строк позовної давності не є пропущеним.
У зв'язку з викладеним, позивач просить:
визнати недійсним акт продажу на електронних торгах нежитлового приміщення - автомийку за адресою: АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_1 , затвердженого 17.03.2016 року начальником відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Херсонській області Вакуленко Р.А.;
визнати недійсним та скасувати свідоцтво про придбання ОСОБА_4 з електронних торгів нежитлового приміщення - автомийку за адресою: АДРЕСА_1 , яке видане 21.03.2016 року серія та номер НВС094297, приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Херсонської області Йосипенко В.В., зареєстроване в реєстрі за №262.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 03 грудня 2021 року у задоволенні позову Морозова В'ячеслава Степановича , поданої від імені та в інтересах ОСОБА_1 , до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Херсонській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), ОСОБА_4 , третя особа без самостійних вимог щодо предмету спору Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» про скасування акту про реалізацію предмета іпотеки та визнання недійсним свідоцтва про придбання майна з електронних торгів відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд виходив з їх необґрунтованості та недоведеності.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, Морозов В. С. , який діє від імені ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог.
Аргументи учасників справи
(1) Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Особа, яка подала апеляційну скаргу, в обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначила, що судом першої інстанції не в повній мірі з'ясовані обставини справи в частині правомірності реалізації майна, належного на праві власності ОСОБА_1 , суд відхилив вимоги наказу Міністерства юстиції України №2410/5 від 22.12.2015 року; не врахував, що виходячи з вимог ч.1 ст. 170 КПК України, арешт майна, накладений слідчим суддею позбавляє будь-кого права на відчуження, розпорядження та /або користування майном і може бути знятий тільки слідчим чи судом. Зазначає, що укладаючи правочини, які оскаржуються державна виконавча служба Головного територіального управління порушила норми ст. 203 ЦК України, оскільки реалізовано арештоване нерухоме майно без будь-якої правової підстави. Суд першої інстанції надав неправильну оцінку доводам позивача про неповідомлення його про проведення публічних торгів.
(2) Позиція інших учасників справи
У відзиві на апеляційну скаргу, адвокат Петренко Н.О., яка діє від імені ОСОБА_4 доводи апеляційної скарги не визнала рішення суду першої інстанції вважає законним та обґрунтованим, таким, що не підлягає скасуванню.
Зазначає, що реалізація нерухомого майна на прилюдних торгах відбулася у виконавчому провадженні № 43448319 на виконання виконавчого напису нотаріуса про звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме нежитлові приміщення-автомийку за адресою: АДРЕСА_1 . Виконавче провадження №43448319 знищено у зв'язку із завершенням термінів його зберігання, що доводилося у суді першої інстанції, а отже і позивач мав доводити факт його неповідомлення про проведення торгів в рамках виконавчого провадження. Крім того, сам по собі факт неналежного повідомлення боржника про проведення прилюдних торгів не може бути підставою для визнання їх недійсними, оскільки головна умова, яка повинна встановлюватися судами, це наявність порушень, що могли вплинути на результат торгів, а тому окрім наявності порушення норм закону при проведені прилюдних торгів повинно бути присутнє порушення прав і законних інтересів особи, яка їх оспорює, способом захисту яких є визнання прилюдних торгів недійсними.
Також пріоритет права іпотекодержателя на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки відносно зареєстрованих у встановленому порядку прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації іпотеки. Зареєстровані права та вимоги на нерухоме майно підлягають задоволенню згідно з їх пріоритетом - у черговості їх державної реєстрації. А отже доводи про порушення вимог закону продажу арештованого майна є безпідставними.
Посилання апелянта на порушення п.2 Порядку №2710/5 щодо вимог до заявки на реалізацію арештованого майна у якій повинно міститися відомості про чинні обтяження майна не заслуговують на увагу, оскільки за наведеною нормою наявність обтяження не є підставою для не проведення електронних торгів, а відповідно підставою для визнання їх недійсними.
Посилання апелянта на порушення норм Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого Постановою КМУ від 22 червня 2011 р №703 є безпідставними, оскільки наведений нормативний акт втратив чинність 11.02.2014 року на підставі Постанови КМУ №868 від 17.10.2013.
2. Мотивувальна частина
ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ
Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача та представника відповідача ОСОБА_4, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог скарги, колегія суддів апеляційного суду, приходить до наступного.
Згідно з частинами першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
У судовому засіданні суду апеляційної інстанції представники підтримали свої позиції, викладені у апеляційній скарзі та відзиві на неї. Адвокат позивача зазначила про наявність заяви про застосування строку позовної давності. Письмові пояснення від органу виконавчої служби містять незгоду з апеляційною скаргою та проханням залишити рішення суду першої інстанції без змін.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Частиною першою статті 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Судом першої інстанції встановлено, що ухвалою Комсомольського районного суду м.Херсона від 31.12.2014 року клопотання слідчого в ОВС слідчого відділу прокуратури Херсонської області Лазорчик І.В., погоджене з прокурором прокуратури Херсонської області Баліошенко В.О., про арешт майна, в рамках кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42014230000000151 від 07.06.2014 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.190, ч.2 ст.15, ч.4 ст.27, ч.3 ст.369 КК України задоволено. Накладено арешт на майно, яке є власністю підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме: житловий будинок розташований за адресою АДРЕСА_2 з земельною ділянкою площею 645,2 кв.м.; квартиру двокімнатну загальною площею 62,9 кв.м., розташовану за адресою АДРЕСА_3 ; нежитлове приміщення - атомийку, розташовану за адресою АДРЕСА_1 .
В межах виконавчого провадження №43448319, яке перебувало на примусовому виконанні у відділі примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Херсонській області та яке відкрито на підставі виконавчого напису №563 від 04.04.2014 року, виданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ярощу В.Р., було звернуто стягнення на предмет іпотеки, а саме нежитлові приміщення - автомийку за адресою АДРЕСА_1 . Зазначене майно було реалізовано на електронних торгах та відповідно до протоколу №145236і переможцем електронних торгів було визнано ОСОБА_4 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_4 . На підставі Акту про реалізацію предмета іпотеки ОСОБА_4 21.03.2016 року було видано Свідоцтво про право власності на нежитлові приміщення - автомийку за адресою АДРЕСА_1 .
Суд першої інстанції зазначив, що позивач, як на порушення, посилається на п.2 Порядку №2710/5, який містить вимоги до заявки на реалізацію арештованого майна. Серед іншого дана заявка повинна містити відомості про чинні обтяження майна (згідно з витягом з Державного реєстру обтяжень рухомого майна або інформаційними довідками з Реєстру прав власності на нерухоме майно, Реєстру речових прав на нерухоме майно, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна та Державного реєстру іпотек).
При цьому суд з урахуванням наведеної норми зазначив, що такі обтяження можуть бути та їх наявність не є підставою для не проведення електронних торгів, а відповідно підставою для визнання їх недійсними.
Отже доводи апеляційної скарги в цій частині не спростовують висновку суду першої інстанції, який ґрунтується на наведеній нормі Порядку.
Суд першої інстанції надав належну оцінку твердженню позивача про неповідомлення останнього про проведення електронних торгів зауваживши, що відповідно до правової позиції Верховного Суду України у постанові від 18.11.2015 у справі №6-1884цс15, сам по собі факт неналежного повідомлення боржника про проведення прилюдних торгів не може бути підставою для визнання таких недійсними. Головна умова, яка повинна бути встановлена судами, це наявність порушень, що могли вплинути на результат торгів, а тому окрім наявності порушення норм закону при проведенні прилюдних торгів повинно бути присутнє порушення прав і законних інтересів особи, яка їх оспорює, способом захисту яких є визнання прилюдних торгів недійсними.
Водночас, оскаржуючи порядок проведення торгів, позивачем не зазначено, які порушення вимог закону під час проведення цих торгів допустив співвідповідач та яким чином його дії могли вплинути на результат електронних торгів
Відповідно до частини першої статті 650 ЦК України особливості укладення договорів на біржах, аукціонах, конкурсах тощо встановлюються відповідними актами цивільного законодавства.
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (частина перша статті 655 ЦК України).
Згідно з частиною четвертою статті 656 ЦК України до договору купівлі-продажу на біржах, аукціонах (публічних торгах) застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті, такий правочин може визнаватися недійсним в судовому порядку з підстав недодержання в момент її вчинення вимог, встановлених частинами першою-третьою та частинами п'ятою, шостою статті 203 ЦК України, зокрема, у зв'язку з невідповідністю змісту правочину ЦК України та іншим актам цивільного законодавства (частина перша статті 215 цього Кодексу).
Частинами першою, третьою статті 215 ЦК України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою -третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, відповідно до яких, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Ураховуючи, що відчуження майна з прилюдних торгів належить до угод купівлі-продажу, така угода може визнаватися недійсною в судовому порядку з підстав недодержання в момент її вчинення вимог, установлених частинами першою-третьою та частинами п'ятою, шостою статті 203 ЦК України, зокрема, у зв'язку з невідповідністю змісту правочину ЦК України та іншим актам цивільного законодавства (частина перша статті 215 ЦК України).
Дотримання нормативно встановлених правил призначення та проведення прилюдних торгів є обов'язковою умовою правомірності правочину.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку регламентуються Законом України «Про виконавче провадження».
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 №606-ХІV, який був чинним на момент виникнення спірних правовідносин, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
За змістом статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» заходами примусового виконання рішень є, зокрема, звернення стягнення на майно боржника, що полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.
За загальним правилом реалізація арештованого майна, крім майна, вилученого з обігу згідно із законом, та майна, зазначеного в частині восьмій статті 57 Закону України «Про виконавче провадження», здійснюється шляхом його продажу на прилюдних торгах, аукціонах або на комісійних умовах (частина перша статті 62 Закону України «Про виконавче провадження»).
Закон України «Про виконавче провадження» визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.
Таким чином, правова природа продажу майна з публічних торгів дає підстави для можливості визнання торгів недійсними за правилами визнання недійсними правочинів, зокрема на підставі норм цивільного законодавства (статей 203, 215 ЦК України) про недійсність правочину як такого, що не відповідає вимогам закону, у разі невиконання вимог щодо процедури, порядку проведення торгів, передбачених Порядком реалізації арештованого майна, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року № 2831/5, який діяв на час проведення оспорюваних електронних торгів (далі - Порядок).
Згідно з Порядком електронні торги - продаж майна за принципом аукціону засобами системи електронних торгів через Веб-сайт, за яким його власником стає учасник, який під час торгів запропонував за нього найвищу ціну.
Відповідно до пунктів 3, 4 розділу II Порядку виконавець у строк не пізніше п'яти робочих днів після ознайомлення із результатами визначення вартості чи оцінки арештованого майна готує проект заявки на реалізацію арештованого майна, який містить інформацію, передбачену абзацами третім - шістнадцятим пункту 2 цього розділу.
Державний виконавець направляє заявку на реалізацію арештованого майна начальнику відділу державної виконавчої служби, якому він безпосередньо підпорядкований, для підписання та передачі Організатору.
У разі встановлення відповідності документів вимогам законодавства чи після приведення їх у відповідність до вимог законодавства начальник відділу державної виконавчої служби підписує (за допомогою електронного цифрового підпису або власноруч у випадку, передбаченому пунктом 4 розділу 1 цього Порядку) заявку на реалізацію арештованого майна та надсилає її Організатору разом із документами, передбаченими абзацами четвертим - тринадцятим пункту 3 розділу II цього Порядку, в електронному вигляді через особистий кабінет відділу державної виконавчої служби для знесення інформації про проведення електронних торгів у Систему.
Перевірка змісту заявки на відповідність вимогам законодавства Організатором не здійснюється. За відповідність документів, на підставі яких вноситься інформація до Системи, а також за достовірність інформації, зазначеної у заявці, відповідають посадові особи відділу державної виконавчої служби (приватний виконавець).
ДП «СЕТАМ» розміщує інформацію в системі електронних торгів виключно на підставі документів, наданих відповідним органом державної виконавчої служби. Обов'язок організатора торгів перевіряти законність дій державного виконавця щодо передачі майна на реалізацію та достовірність інформації, зазначеної у заявці на реалізацію арештованого майна, у тому числі наявність рішень щодо заборони органу ДВС вчиняти дії по виконанню виконавчого провадження чинним законодавством не передбачений.Ф
Державний виконавець здійснює підготовчі дії з метою проведення електронних торгів, а самі електронні торги з реалізації рухомого майна організовує і проводить організатор електронних торгів.
Тобто для визнання судом електронних торгів недійсними необхідним є: наявність підстав для визнання прилюдних торгів недійсними (порушення правил проведення електронних торгів); встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб'єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду.
Отже, при вирішенні спору про визнання електронних торгів недійсними необхідно встановити, чи мало місце порушення Порядку реалізації арештованого майна шляхом проведення електронних торгів, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 22.12.2015 № 2710/5 (далі - Порядок № 2710/5), та який був чинним на момент виникнення спірних правовідносин та проведення Державним підприємством електронних торгів, що визначає умови і порядок проведення електронних торгів рухомого або нерухомого майна боржника (крім земельних ділянок та майна, вилученого з обігу згідно із законом або обмежено обороноздатного, та майна, зазначеного в частині восьмій статті 57 Закону України «Про виконавче провадження»), на яке звернено стягнення і яке підлягає примусовій реалізації.
Сукупність цих обставин позивачем під час розгляду справи не доведено, зокрема не надано належних і допустимих доказів, що зазначені ним порушення вплинули на результат електронних торгів, а також не доведено обставин, які б свідчили про порушення його прав і законних інтересів при проведенні електронних торгів.
Звернення позивача до суду після спливу трьох років та знищення виконавчого провадження унеможливлює належне доведення ним своїх доводів про неповідомлення його, як, боржника про проведення електронних торгів. Отже, позивачем не доведена наявність такого порушення, та яким чином це вплинуло на проведення торгів та які права позивача порушені наведеним.
Враховуючи, що відповідно до вимог Порядку № 2710/5 заявка на реалізацію арештованого майна серед інших відомостей повинна містити відомості про чинні обтяження майна, їх наявність, виходячи зі змісту порядку реалізації майна не є перешкодою для проведення електронних торгів.
Також, враховуючи, що предметом продажу на електронних торгах було іпотечне майно, пріоритет на звернення стягнення якого в силу закону належить іпотекодержателю, наступні обтяження не є підставою для визнання торгів недійсними. Отже, не є доречними доводи апелянта про заборону реалізації іпотечного майна з зареєстрованим пріоритетним правом іпотекодержателя з підстав накладення арешту на це майно у кримінальному провадженні відповідно до вимог ч.1 ст. 170 КПК України.
Доводи апеляційної скарги зводяться до переоцінки доказів, належну оцінку яким надав суд першої інстанції та правильних висновків суду не спростовують.
Колегія суддів враховує, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2023 року у справі №233/4365/18 пункт 35 зазначено наступне: оскільки продаж майна на публічних торгах є правочином, то оскаржити останній можна за певних умов (зокрема, у разі ефективності такого способу захисту для позивача), а не протокол як документ, який засвідчує вчинення цього правочину. Вимоги про визнання недійсними протоколу публічних торгів є неналежним і неефективним способом захисту. Такий самий підхід слід застосовувати і щодо оскарження іншого документа - акта про проведені електронні торги (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2022 року у справі № 910/12525/20 (пункт 104), від 28 вересня 2022 року у справі № 483/448/20 (пункт 9.66)). З огляду на наведене неналежними та неефективними є відповідні дві вимоги позивача.
Проте, оскільки позивач просить визнати недійсним і свідоцтво про придбання ОСОБА_4 з електронних торгів нежитлового приміщення - автомийку за адресою: АДРЕСА_1 , яке видане 21.03.2016 року серія та номер НВС094297, приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Херсонської області Йосипенко В.В., зареєстроване в реєстрі за №262, враховуючи відсутність підстав для визнання його недійсним за вищенаведених обставин, колегія суддів не вважає за необхідне змінювати рішення суду першої інстанції в його мотивувальній частині щодо визнання недійсним акту продажу на електронних торгах.
Щодо суті апеляційної скарги
Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення (п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України).
Таким чином, за наведених обставин, доводи апеляційної скарги є такими, що висновків суду не спростовують, а тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Керуючись статтями 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд,
постановив:
Апеляційну скаргу адвоката Морозова Вячеслава Степановича, який діє від імені ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 03 грудня 2021 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.
Повний текст постанови складено 21 вересня 2023 року.
Головуючий І.В. Склярська
Судді О.А. Кузнєцова
Л.В. Пузанова