ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Справа № 599/1613/23Головуючий у 1-й інстанції Снігурський В.В.
Провадження № 22-ц/817/762/23 Доповідач - Бершадська Г.В.
Категорія -
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 вересня 2023 року м. Тернопіль
Тернопільський апеляційний суд в складі:
головуючого - Бершадська Г.В.
суддів - Гірський Б. О., Костів О. З.,
з участю секретаря - Іванюта О.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу №599/1613/23 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник - адвокат Сампара Надія Миронівна на ухвалу Зборівського районного суду Тернопільської області від 05.07.2023 року (постановлену суддею Снігурським В.В.) за заявою ОСОБА_1 про визнання фізичної особи недієздатною, зацікавлена особа Управління праці та соціального захисту населення Тернопільської РДА в особі відділу №3 (м.Зборів), -
ВСТАНОВИВ:
В липні 2023 року ОСОБА_1 звернувся в суд із заявою про визнання недієздатним ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 та про призначення його опікуном недієздатної особи.
Ухвалою Зборівського районного суду Тернопільської області від 05.07.2023 року заяву ОСОБА_1 залишено без розгляду.
Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду першої інстанції, представник заявника подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просила ухвалу суду першої інстанції скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Звертала увагу на те що, заявник та заінтересована особа проживають за однією адресою без реєстрації, що підтверджується довідкою від 16.03.2023 року №78/08 та довідкою від 22.03.2023 року №81/08 та ОСОБА_1 здійснює фактичний догляд за ОСОБА_2 та вирішує його соціально-побутові питання, оскільки він є людиною з інвалідністю внаслідок психічних розладів.
Вважає безпідставним висновок суду про те, що ОСОБА_1 не є членом сім'ї чи близьким родичем ОСОБА_2 , оскільки в контексті вимог ст. 63 ЦК України не міститься категоричної вказівки щодо заборони призначення опікуна з числа осіб, що не є родичами.
Відзиву на апеляційну скаргу не надходило.
В судове засідання сторони не з'явились, однак належним чином повідомлялись про дату, час та місце розгляду справи. Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, переглянувши матеріали справи, з'ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Залишаючи заяву без розгляду, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 не є членом сім'ї чи близьким родичем ОСОБА_2 , а тому не має права звертатися до суду з заявою про визнання останньої недієздатною.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Згідно з п.1 ч.2 ст. 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи.
Відповідно ч.3 ст. 294 ЦПК України справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду.
Частиною 3 ст. 296 ЦПК України передбачено, що заяву про визнання фізичної особи недієздатною може бути подано членами її сім'ї, близькими родичами, незалежно від їх спільного проживання, органом опіки та піклування, закладом з надання психіатричної допомоги.
За нормами СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки (ст. 3 СК України).
Статтею 9 СК України встановлено коло осіб - подружжя, батьки дитини, батьки і діти, інші члени сім'ї та родичі, сімейні відносини між якими регулюються СК України.
Згідно з абз.5 п.6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 у справі про офіційне тлумачення терміна «член сім'ї» членами сім'ї є, зокрема особи, які постійно з ним мешкають і ведуть спільне господарство. До таких осіб належать не тільки близькі родичі (рідні брати, сестри, онуки, дід і баба), але й інші родичі чи особи, які не перебувають з особою у безпосередніх родинних зв'язках (брати, сестри дружини (чоловіка); неповнорідні брати і сестри; вітчим, мачуха; опікуни, піклувальники, пасинки, падчерки й інші). Обов'язковими умовами для визнання їх членами сім'ї, крім спільного проживання, є: ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах та утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.
Отже, законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім'ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім'ю. Такими критеріями віднесення до кола членів однієї сім'ї є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважним причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов'язки осіб, які об'єдналися для спільного проживання.
Що стосується тлумачення поняття «близькі родичі», то виходячи з вимог ЦК України, СК України поняттями «родичі», «родинні стосунки» охоплюється коло осіб, які пов'язані між собою певним ступенем споріднення. Такими особами можуть бути близькі родичі за походженням, зокрема, батьки, діти, баба, дід, прабаба, прадід, внуки, правнуки, брат та сестра (повнорідні і неповнорідні), двоюрідні брати та сестри, тітка, дядько, племінниця, племінник. Усиновлений та усиновлювач прирівнюються до родичів за походженням.
Так, в доводах апелянт посилається на довідки від 16.03.2023 року №78/08 та від 22.03.2023 року №81/08, видані старостою Кобзарського старостинського округу, згідно яких ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на даний час проживають без реєстрації в домоволодінні за адресою АДРЕСА_1 .
Колегія суддів приходить до переконання, що зазначені докази хоч і доводять факт спільного проживання згаданих осіб за однією адресою, проте не дають підстав вважати їх членами сім'ї, оскільки обов'язковими умовами для цього, крім спільного проживання, є ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету тощо.
Посилання апелянта на статтю 63 ЦК України, з вказівкою на відсутність у даній нормі заборони призначення опікуна з числа осіб, що не є родичами, апеляційний суд відхиляє, оскільки заява про призначення опікуном є похідною, з огляду на першочерговість вирішення питання про визнання фізичної особи недієздатною.
Доказів які б давали підстави стверджувати про те, що ОСОБА_2 є близьким родичем чи членом сім'ї ОСОБА_1 , які б у свою чергу зумовлювали виникнення у останнього цивільної процесуальної дієздатності для звернення із заявою в порядку ч.3 ст. 296 ЦПК України, в матеріалах справи немає.
Відтак суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про залишення заяви ОСОБА_1 без розгляду, оскільки заяву про визнання особи недієздатною подано особою, яка не є членом сім'ї або близьким родичем такої особи.
Доводи апеляційної скарги зазначених висновків суду не спростовують.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що ухвала є законною та обґрунтованою, підстав для її скасування немає.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 374, 375, 389, 390 ЦПК України, суд апеляційної інстанції,
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник - адвокат Сампара Надія Миронівна - залишити без задоволення.
Ухвалу Зборівського районного суду Тернопільської області від 05.07.2023 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повний текст постанови складено 21 вересня 2023 року.
Головуюча суддя: Бершадська Г.В.
Судді: Гірський Б.О.
Костів О.З.