ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 вересня 2023 року м.Суми
Справа №585/3511/21
Номер провадження 22-ц/816/956/23
Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючого - Криворотенка В. І. (суддя-доповідач),
суддів - Філонової Ю. О. , Собини О. І.
за участю секретаря судового засідання - Кияненко Н.М.,
сторони:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Приватне акціонерне товариство «Роменський завод «Тракторозапчастина»,
розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області від 17 березня 2023 року в складі судді Цвєлодуб Г.О., ухваленого в м. Ромни, повний текст якого складено 22 березня 2023 року, -
ВСТАНОВИВ:
26 листопада 2021 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Приватного акціонерного товариства «Роменський завод «Тракторозапчастина» (далі - ПрАТ «Тракторозапчастина») про визнання незаконним та скасування наказу від 05 травня 2021 року № 87-к про звільнення, поновлення на посаді електрогазозварювальника 5 розряду, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 06 травня 2021 року по 19 листопада 2021 року у розмірі 96468,93 грн.
Позовні вимоги мотивовано тим, що з 08 листопада 2019 року заявник працював на посаді електрогазозварювальника 5 розряду. Оскаржуваним наказом від 05 травня 2021 року відповідач звільнив позивача з роботи на підставі п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, тобто за прогул. Натомість, 26 квітня 2021 року позивач підписав контракт про проходження військової служби у Збройних Силах України. Відповідач про це знав, оскільки був повідомлений належний чином про це, що підтверджується поясненнями від 19 листопада 2021 року. Крім того, до підписання контракту з відповідачем було погоджено проходження позивачем військової служби. З наказом про звільнення не погоджується, просить поновити на роботі та стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу.
Рішенням Роменського міськрайонного суду Сумської області від 17 березня 2023 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на незаконність і необґрунтованість рішення суду, просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову у повному обсязі. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд не врахував запровадження карантину на території України, тобто строки звернення до суду продовжуються і не були пропущені. Суд не з'ясував поважність причин відсутності позивача на роботі, не врахував укладення контракту на військову службу.
У відзиві на апеляційну скаргу представник ПрАТ «Тракторозапчастина» - адвокат Брайко Ю.В. просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - без змін. При цьому вказує, що відповідачу не було відомо про перебування позивача на військовій службі з 26 квітня 2021 року. З 01 по 30 квітня 2021 року позивач був у відпустці згідно з наказом, а 23 квітня 2021 року був ознайомлений із запровадженням на підприємстві робочих днів 01, 03 та 04 травня 2021 року. Проте з 01 по 05 травня 2021 року позивач на роботу без поважних причин не з'явився. Наказ про звільнення ОСОБА_1 отримав 08 травня 2021 року, а трудову книжку забрав 25 травня 2021 року, повідомивши про перебування на військовій службі, проте жодного документу про це не надав. Після спливу строку дії контракту 26 жовтня 2021 року позивач на роботу також не вийшов. Вважає, що пояснення від 19 листопада 2021 року не є належним доказом повідомлення роботодавця про проходження військової служби. Звертає увагу, що позивач не заявляв клопотання про поновлення строку на звернення до суду.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача - адвоката Брайко Ю.В., дослідивши матеріали справи, перевіривши рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 з 08 листопада 2019 року був прийнятий на роботу в ковальсько-заготівельну дільницю ПрАТ «Тракторозапчастина» на посаду електрогазозварювальника 5 розряду (т. 1 а.с. 13-21).
ОСОБА_1 має статус учасника бойових дій (т. 1 а.с. 12).
26 квітня 2021 року між ОСОБА_1 та ТВО командира 30 окремої механізованої бригади підполковником ОСОБА_2 був підписаний контракт про проходження військової служби у Збройних Силах України строком на шість місяців (т. 1 а.с. 29-30).
Наказом командира 30 окремої механізованої бригади (по особовому складу) № 193-рс від 26 жовтня 2021 року старшого сержанта ОСОБА_1 звільнено з військової служби у запас (т. 1 а.с. 33).
На підставі наказу ПрАТ «Тракторозапчастина» № 105 від 23 березня 2021 року ОСОБА_1 з 01 по 30 квітня 2021 року перебував у відпустці (т. 1 зворот а.с. 65).
Наказом відповідача № 79-к від 23 квітня 2021 року наказано вважати святковий день суботу 01 травня 2021 року, а також 03 та 04 травня 2021 року робочими днями для основного виробництва, в тому числі і для ковальсько-заготівельної дільниці, про що ознайомлено ОСОБА_1 (т. 1 а.с. 66-67).
Відповідно до доповідної записки № 1 начальника ковальсько-заготівельної дільниці ОСОБА_3 01 травня 2021 року електрозварник ОСОБА_1 не вийшов на роботу і не попередив про свою причину відсутності, на телефонні дзвінки не відповідає (т. 1 а.с. 68).
Наказом ПАТ «Роменський завод «Тракторозапчастина»» № 52 від 01 травня 2021 року у зв'язку з відсутністю на роботі ОСОБА_1 створено комісію у складі чотирьох чоловік, наказано провести розслідування обставин відсутності на робочому місці та скласти акт перевірки (т. 1 а.с. 69).
Згідно з актом № 1 від 01 травня 2021 року електрогазозварник ОСОБА_1 був відсутній на робот цілий день, а саме з 09:00 до 17:30 годин, без попередження причини відсутності, на телефонні дзвінки не відповідає, причини відсутності не повідомляв (т. 1 а.с. 69).
Відповідно до доповідної записки № 2 начальника ковальсько-заготівельної дільниці ОСОБА_3 03 травня 2021 року електрогазозварник ОСОБА_1 не вийшов на роботу і не попередив про свої причини відсутності, на телефонні дзвінки не відповідає (т. 1 а.с. 70).
Згідно з актом № 2 від 03 травня 2021 року електрогазозварник ОСОБА_1 був відсутній на робот цілий день, а саме з 09:00 до 17:30 годин, без попередження причини відсутності, на телефонні дзвінки не відповідає, причини відсутності не повідомляв (т. 1 а.с. 70).
Згідно з доповідною запискою № 3 начальника ковальсько-заготівельної дільниці ОСОБА_3 04 травня 2021 року електрогазозварник ОСОБА_1 не вийшов на роботу і не попередив про свої причини відсутності, зауважив, що він з 01 травня 2021 року по даний час був відсутній на робочому місці та на підприємстві без повідомлення поважності причин, на телефонні дзвінки не відповідає (т. 1 а.с. 71).
Як вбачається з акту № 3 від 04 травня 2021 року електрогазозварник ОСОБА_1 був відсутній на робот цілий день, а саме з 09:00 до 17:30 годин, без попередження причини відсутності і без поважних причин, на телефонні дзвінки не відповідає. Враховуючи те, що ОСОБА_1 не з'являвся на роботі (підприємстві) з 01 по 04 травня 2021 року комісією в складі ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 прийнято рішення про виїзд за адресою фактичного місця проживання ОСОБА_1 , що вказана в особовій справі, а саме: АДРЕСА_1 . 04 травня 2021 року з 10 год. 00 хв. до 11 год. 00 хв. комісія перебувала за вказаною адресою, двері квартири ніхто не відчинив, дізнатись причини відсутності на робочому місці ОСОБА_1 встановити не вдалось. В свою чергу, комісією залишено листа з вимогою ОСОБА_1 надати 05 травня 2021 року письмові пояснення та документи, що підтверджують поважність причин відсутності на роботі з 01 травня 2021 року по 04 травня 2021 року (т. 1 а.с. 71).
04 травня 2021 року ОСОБА_1 направлено повідомлення про попередження про можливе звільнення на підставі п. 4 ст. 40 КЗпП України через прогул без поважних причин та вимогою надати пояснення відсутності на роботі та документи, які підтверджують відсутність на робочому місці (т. 1 а.с. 72).
05 травня 2021 року ОСОБА_1 не вийшов на роботу і не повідомив про причину відсутності (т. 1 а.с. 72-73).
05 травня 2021 року начальник відділу кадрів звернувся до голови профкомітету з доповідною запискою про те, що ОСОБА_1 з 01 травня 2021 року не вийшов на роботу, заздалегідь не попередивши про свою відсутність, на зв'язок не виходить, просив звільнити останнього за прогул (т. 1 а.с. 73).
Актом службового розслідування комісії від 05 травня 2021 року складено повний опис обставин та прохання розглянути питання щодо накладення на ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення шляхом звільнення його з роботи (т. 1 а.с. 74).
Протоколом № 05/05-21 засідання профспілкового комітету ПрАТ «Тракторозапчастина» ухвалено погодити застосування до ОСОБА_1 за гребе порушення трудової дисципліни дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення за прогули без поважних причин на підставі п. 4 ст. 40 КЗпП України (а.с. 75).
Відповідно до наказу ПрАТ «Тракторозапчастина»» № 54 від 05 травня 2021 року визнано для ОСОБА_1 дні відсутності на роботі 01, 03, 04 та 05 травня 2021 року прогулами без поважних причин (т. 1 а.с. 75).
Наказом ПрАТ «Тракторозапчастина»» № 87-к від 05 травня 2021 року ОСОБА_1 з 05 травня 2021 року звільнено за прогули згідно з ч. 4 ст. 40 КЗпП України (т. 1 а.с. 76).
Наказ про звільнення ОСОБА_1 отримав 08 травня 2021 року (т. 1 а.с. 76).
Судом також встановлено, що ОСОБА_1 дійсно проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 з 26 квітня по 26 жовтня 2021 року та в період проходження служби був у відпустці за сімейними обставинами з 21 по 31 травня 2021 року (т. 1 а.с. 100-101).
ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (т. 1 а.с. 114).
Свідок ОСОБА_7 , суду показала, що вона працює листоношею у центральному Роменському відділенні «Укрпошта», м. Ромни, вул. Римаренків, 8 - це її дільниця, ОСОБА_1 знає як клієнта пошти. 08 травня 2021 року вона доставила листа від ПрАТ «Тракторозапчастина»» за адресою проживання ОСОБА_1 , про що зробила запис.
Свідки ОСОБА_8 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 кожен окремо, підтвердили, що ОСОБА_1 з 01 по 30 квітня 2021 року перебував у відпустці. По підприємству було видано наказ, що 01, 03 та 04 травня 2021 року робочі дні, про що попередили всіх працівників, проте ОСОБА_1 не вийшов на роботу, про що були складені відповідні акти. Свідки були в складі комісії, виїздили за місцем позивача, але його не було вдома, на телефонні дзвінки не відповідав, не попереджував нікого, що не вийде на роботу. ОСОБА_1 вживав алкоголь, постійно проводили розмови про вживання алкоголю, були неявки на роботу. У ОСОБА_1 високий розряд зварювальника, важко було знайти йому заміну. З військомату ніколи не повідомляли про мобілізацію, сам ОСОБА_1 не говорив про його мобілізацію. У день звільнення ОСОБА_1 було направлено повідомлення з копією наказу про звільнення і лист про отримання трудової книжки, яку останній отримав під підпис у журналі видачі трудових книжок.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції встановив, що відповідач вчинив всі належні від нього дії для з'ясування причин відсутності працівника на роботі, а позивач не повідомив роботодавця про проходження служби та причини відсутності на роботі, а тому суд дійшов висновку про правомірне звільнення на підставі п. 4 ст. 40 КЗпП України. Відповідно, вимога про виплату середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу є похідною від вимоги про скасування наказу про звільнення та не підлягає задоволенню. Крім того, суд вказав про пропуск позивачем місячного строку для звернення до суду за захистом трудових прав, клопотання про поновлення якого не заявлялось.
Колегія суддів апеляційного суду повністю погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.
Так, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках, зокрема, прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.
Таким чином, на підставі п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України власник або уповноважений ним орган має право розірвати трудовий договір у випадку здійснення працівником прогулу без поважних причин. Прогул - це відсутність працівника на роботі без поважних причин більше трьох годин (безперервно чи загалом). Для звільнення працівника на такій підставі власник або уповноважений ним орган повинен мати докази, що підтверджують відсутність працівника на робочому місці більше трьох годин упродовж робочого дня. Невихід на роботу у зв'язку із залишення роботи без попередження власника чи уповноваженого ним органу визнаються прогулом і можуть бути причиною звільнення працівника.
Як роз'яснено в п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» при розгляді позовів про поновлення на роботі осіб, звільнених за п. 4 ст. 40 КЗпП України, суди повинні виходити з того, що передбаченим цією нормою закону прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин (наприклад, у зв'язку з поміщенням до медвитверезника, самовільне використання без погодження з власником або уповноваженим ним органом днів відгулів, чергової відпустки, залишення роботи до закінчення строку трудового договору чи строку, який працівник зобов'язаний пропрацювати за призначенням після закінчення вищого чи середнього спеціального учбового закладу).
Згідно зі ст. 149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення.
Пояснення порушника трудової дисципліни є однією з важливих форм гарантії, наданих порушнику для захисту своїх законних прав та інтересів, направлених проти безпідставного застосування стягнення. Правова оцінка дисциплінарного проступку проводиться на підставі з'ясування усіх обставин його вчинення, у тому числі з урахуванням письмового пояснення працівника.
З огляду на встановлені судом обставини, які підтверджуються належними письмовими доказами, роботодавець вжив достатніх заходів для відібрання у працівника пояснень щодо невиходу на роботу 01, 03, 04 та 05 травня 2021 року. ОСОБА_1 не надав ні в суді першої інстанції, ні в апеляційному суді доказів повідомлення роботодавця про перебування на військовій службі за контрактом у дні прогулу та станом на день звільнення з роботи. Пояснення начальника групи ІНФОРМАЦІЯ_1 майора ОСОБА_9 від 19 листопада 2021 року, у якому йдеться про особисте повідомлення та вручення начальнику відділу кадрів ПрАТ «Тракторозапчастина» 30 квітня 2021 року пакету документів про убуття ОСОБА_1 до військової частини та його заяви про увільнення від виконання службових обов'язків у зв'язку зі вступом на службу по контракту (т. 1 а.с. 31) не є належним доказом відсутності позивача на робочому місці з поважних причин.
Розірвання трудового договору з підстав, передбачених п.п. 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2 - 5, 7 ст. 40 та п.п. 2 і 3 ст. 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник (ч. 1 ст. 43 КЗпП України). Відповідна гарантія відносно позивача роботодавцем була дотримана.
З урахуванням наведеного, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для визнання незаконним та скасування наказу про звільнення ОСОБА_1 за прогул та про поновлення його на роботі, оскільки порушень вимог трудового законодавства при звільненні роботодавцем не було допущено.
Отже, оскільки порушення трудових прав позивача не встановлено, відповідачем при застосуванні до заявника дисциплінарного стягнення у виді звільнення дотримані вимоги трудового законодавства, тому законних підстав для задоволення позову апеляційний суд не вбачає.
Крім того, ч. 2 ст. 233 КЗпП України передбачено, що із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).
Відповідно до статті 234 КЗпП України у разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього Кодексу, суд може поновити ці строки.
Встановлені статтями 228, 233 КЗпП України строки звернення до суду застосовуються незалежно від заяви сторін. У кожному випадку суд зобов'язаний перевірити і обговорити причини пропуску цих строків, а також навести у рішенні мотиви, чому він поновлює або вважає неможливим поновити порушений строк. Вказаний правовий висновок узгоджується з правовою позицією, яка викладена в постанові Верховного Суду України 6 квітня 2016 року № 6-409цс16.
В разі відсутності працівника на робочому місці роботодавець зобов'язаний повідомити працівника про звільнення, направивши йому повідомлення та наказ по пошті або іншим можливим шляхом. Відтак, місячний строк для звернення до суду за вирішенням спору про поновлення на роботі обчислюється не інакше як з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки. Початком перебігу місячного строку для звернення особи до суду з позовом про поновлення на роботі слід вважати день вручення наказу про звільнення або день видачі трудової книжки.
Судом встановлено, що позивач про порушення своїх трудових прав дізнався 25 травня 2021 року, отримавши повідомлення, наказ про звільнення та трудову книжку, про що поставив свій підпис в журналі видачі трудових книжок. Перебіг строку звернення до суду за вирішенням спору у даній справі почався з 25 травня 2021 року та сплив через місяць, проте до суду з позовом позивач звернувся лише 26 листопада 2021 року, пропустивши при цьому строк визначений статтею 233 КЗпП України. В позовній заяві питання про поновлення пропущеного строку звернення до суду позивач не порушував.
Водночас, ч. 1 Глави ХІХ Прикінцевих та перехідних положень КЗпП України передбачено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Станом на червень 2021 року, як і на день подання позовної заяви у даній справі (26 листопада 2021 року) карантин, встановлений Кабінетом Міністрів України, тривав, а тому передбачений ст. 233 КЗпП України місячний строк для звернення до суду у спірних правовідносинах застосований бути не може.
Суд першої інстанції зазначених вимог закону не врахував, а вказав, що позивачем пропущено строк звернення до суду, передбачений ч. 1 ст. 233 КЗпП України. Проте, оскільки законних підстав для задоволення позову по суті заявлених вимог суд першої інстанції не знайшов, з чим також погоджується колегія суддів апеляційного суду, тому помилкові висновки місцевого суду про пропуск позивачем місячного строку для звернення до суду без застосування відповідних наслідків не впливають на правильність вирішеного судом питання по суті позовних вимог та як наслідок не можуть бути підставою для зміни чи скасування судового рішення.
Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги так як вказаним в ній обставинам суд першої інстанції дав належну оцінку, з якою колегія суддів повністю погоджується. Суд першої інстанції правильно встановив характер спірних правовідносин та фактичні обставини справи, не допустив порушень норм матеріального та процесуального права, які б були обов'язковою підставою для скасування чи зміни оскаржуваного рішення. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а спрямовані на переоцінку доказів, яким суд дав належну правову оцінку, повно та всебічно встановивши обставини справи. Висновки суду першої інстанції щодо необґрунтованості заявленого позову повно та послідовно викладені у мотивувальній частині рішення.
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення про відмову в задоволенні позову. Підстави для скасування даного рішення за доводами апеляційної скарги відсутні.
Керуючись статтями 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області від 17 березня 2023 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий - В. І. Криворотенко
Судді: Ю. О. Філонова
О. І. Собина