Номер провадження: 33/813/1645/23
Номер справи місцевого суду: 946/2622/23
Головуючий у першій інстанції Бальжик О. І. Доповідач Артеменко І. А.
ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18.09.2023 року м.Одеса
Суддя Одеського апеляційного суду - Артеменко І.А.,
за участю: секретаря судового засідання - Подуст Т.П.,
захисника особи, яка притягається до відповідальності, - Ліпаткіної Е.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 19 липня 2023 року у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП,
встановив:
Короткий зміст судового рішення
Постановою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 19.07.2023 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави у розмірі 17 000 грн, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави у розмірі 536,80 грн (а.с.37-41).
ОСОБА_1 визнано винним у порушенні п.2.5 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою КМУ від 10.01.2001 №1306 (далі-ПДР), які полягали в тому, що він 11.04.2023 року о 00 годині 22 хвилин керував транспортним засобом марки «Mazda-626», державний номер НОМЕР_1 , по Болградському шосе в м. Ізмаїлі Одеської області з явними ознаками алкогольного сп'яніння (різній запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння очей, порушення координації рухів). Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння за допомогою алкотестеру «Драгер» на місці зупинки транспортного засобу та у медичному закладі відмовився.
Короткий зміст доводів апеляційної скарги
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просив скасувати постанову Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 19.07.2023 та закрити провадження у справі за відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. Розгляд апеляційної скарги апелянт просив проводити за його відсутності.
Скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції не враховано, що:
- в день події транспортним засобом керував ОСОБА_2 , а ОСОБА_1 був пасажиром;
- о 00.15 год ОСОБА_2 здійснив зупинку транспортного засобу на узбіччі дороги через те, що в нього на протязі вечора крутив живіт та на той момент йому було необхідно відійти, стало зле. Коли під'їхали працівники поліції в автомобілі на пасажирському сидінні перебував ОСОБА_1 , а ОСОБА_2 ще не підійшов, тому працівники поліції зазначили, що саме ОСОБА_1 керував транспортним засобом та пропонували йому пройти огляд на стан сп'яніння, на що він заперечував, що керував транспортним засобом. Після повернення, ОСОБА_2 не заперечував факт керування ним транспортним засобом та пройти огляд на стан сп'яніння;
- ОСОБА_1 не відмовлявся пройти огляд, а лише вказував, що огляд має проходити не він як пасажир, а ОСОБА_2 як водій.
- висновки суду про встановлення непрямих доказів, які вказують на винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення попри відсутність прямих доказів, є необґрунтованим;
- доказів факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом матеріали справи не містять;
- ОСОБА_2 ні з ким іншим не їхав, а товариші приїхали на місце зупинки пізніше на окремому автомобілі окремо від ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ;
- суд безпідставно не прийняв до уваги пояснення свідка ОСОБА_3 та надав їм помилкового висновку;
- працівниками поліції не було дотримано порядку проведення огляду на стан сп'яніння: зокрема не вручили письмового направлення на медичний огляд до закладу охорони здоров'я, запропонувавши пройти такий огляд лише усно. Відсутність фіксації заповнення та вручення ОСОБА_1 направлення на проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння до закладу охорони здоров'я спростовує відомості зазначені в ньому щодо відмови ОСОБА_1 від його отримання/підпису;
- протокол про адміністративне правопорушення складено о 01.08 год, а направлення - о 01.28 год, тобто направлення складалось після протоколу.
В судове засіданні апеляційної інстанції ОСОБА_1 , будучі належним чином сповіщеним про слухання справи, не з'явився. Враховуючи участь в судовому засіданні захисника Ліпаткіної Е.В. в інтересах ОСОБА_1 , клопотання ОСОБА_1 , яке міститься в апеляційній скарзі, про розгляд справи за його відсутності, та з огляду на положення ч.6 ст.294 КУпАП неявка ОСОБА_1 не перешкоджає апеляційному розгляду справи.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
Суд апеляційної інстанції, заслухавши захисника особи, що притягується до адміністративної відповідальності, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови суду першої інстанції - без змін, з огляду на таке.
Відповідно до положень ч.ч.1, 2 ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
За ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Стаття 252 КУпАП передбачає, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Апеляційний суд переглядає справу в межах доводів апеляційної скарги (ч.7 ст.294 КУпАП).
Аналіз матеріалів справи свідчить про те, що вина ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, за кваліфікуючими ознаками: відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на алкогольне сп'яніння повністю доведена та підтверджується доказами:
- протоколом про адміністративне правопорушення серії ААБ № 227875 від 11.04.2023, яким зафіксовано, що 11.04.2023 року о 00 годині 22 хвилин ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «Mazda-626», державний номер НОМЕР_1 , по Болградському шосе в м.Ізмаїлі Одеської області з явними ознаками алкогольного сп'яніння (різній запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння очей, порушення координації рухів). Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння за допомогою алкотестеру «Драгер» на місці зупинки транспортного засобу та у медичному закладі відмовився. Особу водія встановлено працівником поліції за посвідченням водія НОМЕР_2 через мобільний додаток «Дія», що зазначено у протоколі. Від підпису та отримання копії протоколу ОСОБА_1 відмовився;
- відеозаписами нагрудних камер поліцейських №№1597,1750, якими зафіксовано, що на зустріч службовому автомобілю поліцейських у темну пору доби їхав транспортний засіб, який перед поліцейськими заїхав на зустрічну смугу руху. Службовий автомобіль після розвертання, поїхав в напрямку руху вказаного транспортного засобу, який виявили припаркованим невдовзі на обочині. Коли працівники поліції під'їхали, у транспортного засобу «Mazda-626», державний номер НОМЕР_1 , були увімкнуті світло фар та світились стоп сигнали, які почергово були вимкнені, при цьому з транспортного засобу ніхто не виходив. А коли працівники поліції підійшли до автомобіля, на місці водія нікого не було, а на місці пасажира сидів ОСОБА_1 , особу якого встановлено через мобільний додаток Дія, у якого в руках були ключі від автомобіля та який просив когось по телефону терміново приїхати, пояснюючи де він знаходиться. Працівники поліції зазначили, що бачили як ОСОБА_1 керував транспортним засобом та пересів з місця водія на пасажирське місце. Та під час спілкування виявили у ОСОБА_1 ознаки алкогольного сп'яніння (різкий запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння очей, порушення координації рухів), з огляду на що йому було запропоновано пройти огляд на стан сп'яніння на місці або у закладі охорони здоров'я, від чого він однозначно відмовився, заперечуючи факт керування транспортним засобом;
- направленням на огляд від 11.04.2023;
- довідками від 11.04.2023 щодо отримання ОСОБА_1 посвідчення водія НОМЕР_2 та не притягнення протягом року до відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП.
Зібрані у справі докази в їх сукупності відповідають критерію належності, допустимості та достатності для висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в суді апеляційної інстанції.
Порядок проходження огляду особами, які керують транспортними засобами, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції встановлюється вимогами ст.266 КУпАП та Інструкціїпро порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 09.11.2015 № 1452/735 (далі - Інструкція).
Згідно з ст.266 КУпАП, п.2 р.І Інструкції огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Пунктом 3 розділу 1 Інструкції визначено ознаки алкогольного сп'яніння.
За положеннями п.2.5 ПДР водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Проте, вимоги вказаного пункту ПДР ОСОБА_1 дотримано не було. Вказані обставини повністю підтверджуються матеріалами справи.
Частиною 6 ст.266 КУпАП передбачено направлення особи для проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду здійснюються в порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 6 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції і проведення такого огляду, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 №1103 (далі - Порядок) передбачено, що водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров'я. За приписами п. 8 Порядку у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров'я, поліцейський в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп'яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.
Отже, нормами законодавства передбачено порядок оформлення відмови водія транспортного засобу від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу та відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в установах охорони здоров'я. При цьому, відмова від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки та у найближчому закладі охорони здоров'я утворює самостійний склад адміністративного правопорушення за ст.130 КУпАП.
Відтак, законом встановлено, що у випадку відмови водія від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу та в найближчому закладі охорони здоров'я, тобто у встановленому законом порядку, поліцейський складає протокол про адміністративне правопорушення за порушення водієм п. 2.5 ПДР України.
Відповідно до ч.2 ст.266 КУпАП під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
У виконання вищевказаних вимог КУпАП до матеріалів справи додані відеозаписи з нагрудних камер поліцейських щодо обставин складання адміністративного протоколу відносно ОСОБА_1 .
Долучені до матеріалів справи відеозаписи повністю відображають події, які відбулися 11.04.2023.
Апеляційний суд вважає, що відеозаписи, залучені інспекторами поліції як безумовний доказ у справі, повністю відповідають вимогам Інструкції. Будь-яких фактичних даних, які б спростували чи ставили під сумнів достовірність відеозаписів апелянтом не надано. Не встановлено таких і під час апеляційного розгляду справи. Зафіксовані відеозаписом обставини надають можливість повно та об'єктивно дослідити їх, конкретизувати поведінку поліцейських (діяли в межах своєї компетенції та виконували свої професійні обов'язки у відповідності до Закону України «Про Національну поліцію») та особи, яка притягується до адміністративної відповідальності. Досліджений відеозапис фіксує реальні дані, які не можуть бути спотворені та мають істотне значення для розгляду справи, має достатньо високу інформативність, позбавлений упередження і суб'єктивного ставлення, має безсторонній характер, що вимагає від суду ретельного та уважного дослідження вищевказаного доказу у сукупності із іншими доказами по справі. Оглянутий відеозапис дає можливість встановити його узгодженість з іншими даними, що містяться в протоколі, а тому апеляційний суд приймає його як належний доказ у справі.
Так, наявними відеозаписами підтверджено неодноразові пропозиції інспекторів поліції пройти ОСОБА_1 огляд на стан сп'яніння на місці або в медичному закладі. Однак, ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, зазначаючи, що він не керував транспортним засобом, що зафіксовано відеозаписами.
Враховуючи, що ОСОБА_1 запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку, його відмова від огляду на стан сп'яніння беззаперечно вказує на наявність в його діях складу адміністративного правопорушення.
Не знайшли свого підтвердження та спростовуються матеріалами справи посилання ОСОБА_1 , що він не керував транспортним засобом, вказаним у протоколі про адміністративне правопорушення, що автомобілем керував ОСОБА_2 , який, коли під'їхали поліцейські, відійшов за станом здоров'я по потребі.
Наявними відеозаписами у файлі video_2023-04-11_14-18-04.mp4 підтверджено рух назустріч службовому автомобілю транспортного засобу, який перед поліцейськими заїхав на зустрічну смугу. Службовий автомобіль після розвертання, поїхав в напрямку руху вказаного транспортного засобу, який через 1 хвилину був припаркований на обочині. Коли працівники поліції під'їзжали, у транспортного засобу «Mazda-626», державний номер НОМЕР_1 , були увімкнені світло фар та задні стоп-сигнали. Спочатку було вимкнено передні фари, а через кілька секунд - задні стоп-сигнали. При цьому з транспортного засобу Mazdaніхто не виходив.
Слід зазначити, що стоп-сигнали - це сигнали, що позначають гальмування автомобіля і вмикаються вони автоматично при мінімальному натисканні на гальмо, а вимикаються при його відтисканні.
Факт здійснення руху автомобіля Мазда, державний номерний знак НОМЕР_1 , підтверджується відеозаписом, долученим до матеріалів справи.
Водійські двері автомобіля Мазда перебували у візуальній видимості об'єктиву камери поліцейських із-за керма ніхто сторонній не виходив, в подальшому встановлено, що в автомобілі окрім ОСОБА_1 нікого не було.
Наведене в сукупності свідчить, що вимкнути ближнє світло, відтискнути педаль гальма та заглушити автомобіль при тому, що ніхто не виходив з автомобіля та побіля нього не знаходився, який 1 хвилину тому рухався, а в припаркованому автомобілі виявлено лише ОСОБА_1 на пасажирському сидінні автомобіля, у якого в руках були ключі від транспортного засобу, що саме він керував транспортним засобом та з метою уникнути відповідальність за керування в стані алкогольного сп'яніння пересів на пасажирське місце, не виходячи з автомобіля.
В суді знайшов своє підтвердження той факт, що саме ОСОБА_1 керував автомобілем та після зупинки, пересів з сидіння водія і вийшов через передні пасажирські двері.
Доводи апелянта про керування транспортним засобом ОСОБА_2 , який був допитаний судом першої інстанції в якості свідка, не підтверджуються належними доказами та повністю спростовуються наявними доказами у справі і встановленими обставинами.
Так, допитаний у суді першої інстанції свідок ОСОБА_2 пояснив, що 11 квітня 2023 року приблизно в 00 год. 20 хв. він відвозив свого товариша ОСОБА_1 з с.Матроска Ізмаїльського району Одеської області додому в м. Ізмаїл. Протягом всього вечора у нього крутив живіт, у зв'язку з чим, йому терміново потрібно було зупинитися на узбіччі по нужді. Він повернувся до машини за 10-15 хвилин та побачив, що поруч з автомобілем стоять працівники патрульної поліції. Як з'ясувалося, вони звинувачували ОСОБА_4 у керуванні транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння. Його твердження про те, що автомобілем керував він, ніхто не прийняв до уваги. Чи заглушив він мотор, коли вийшов з автомобілю по нужді, не пам'ятає.
Вказаним показам суд першої інстанції дав належну оцінку та не прийняв їх до уваги.
Так, з наявних відеозаписів встановлено, що ОСОБА_2 під час зупинки транспортного засобу не було, а він з'явився разом з іншими товаришами ОСОБА_1 , які під'їхали на іншому авто. При цьому, він не намагався запевнити працівників поліції, що саме він є водієм автомобіля, питав у працівників поліції чи можна переглянути відео, щоб побачити хто керував транспортним засобом, та загалом він вів себе пасивно.
При цьому, судом врахована зафіксована розмова ОСОБА_1 за телефоном, в якій він просив когось приїхати скоріше на місце його зупинки та пояснював де саме він знаходиться.
Твердження ОСОБА_1 про перебування ОСОБА_2 за кермом в день події, на думку суду, спрямовані на уникнення відповідальності і умисне, свідоме спотворення дійсних обставин вчинення адміністративного правопорушення.
Судом апеляційної інстанції враховано, що способами, визначеними чинним законодавством, зокрема, звернення з дисциплінарною скаргою до керівництва поліції для проведення службової перевірки або до правоохоронних органів, в порядку КПК України, а також до суду адміністративної юрисдикції, з позовом щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності працівників поліції, як суб'єктів, що наділені владними повноваженнями, ОСОБА_1 не звертався. Внаслідок цього, у суду апеляційної інстанції відсутні підстави сумніватися у законності дій працівників поліції.
Враховуючи викладене, підстави ставити під сумнів відомості, що об'єктивно відображені у протоколі про адміністративне правопорушення, відсутні.
Щодо доводів апелянта про відсутність відмови ОСОБА_1 від проходження огляду слід зазначити таке.
Так, на відеозапису з нагрудної камери працівника поліції дійсно не зафіксовано висловлення ОСОБА_1 прямої відмови від проходження освідування на стан сп'яніння. Проте, поведінка ОСОБА_1 , зафіксована на відеозаписах, була спрямована на небажання проходити освідування, посилаючись на те, що він був пасажиром, що свідчить про те, що він всіляко уникав спроби пройти освідування.
Сама по собі згода водія на проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння не свідчить про виконання ним вимог п. 2.5 Правил дорожнього руху України, оскільки вказаним пунктом передбачено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, а у даному випадку водій не пройшов такого огляду, незважаючи на те, що працівниками поліції були створені всі умови для проведення огляду.
Отже, висновок, викладений у постанові суду про порушення водієм ОСОБА_1 вимог п. 2.5 ПДР України та наявність в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є обґрунтованим.
Посилання апелянта на порушення порядку проведення огляду на стан сп'яніння, зокрема не вручення письмового направлення водія на проходження огляду у закладі охорони здоров'я є необґрунтованими.
Так, системний аналіз положень ст. 266 КУпАП, вищезазначених Інструкції та Порядку дає підстави стверджувати про те, що письмове направлення на проходження огляду на стан сп'яніння в закладі охорони здоров'я складається поліцейським у разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом на проведення огляду поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів на місці зупинки або в разі незгоди з результатами такого огляду (п.п 8, 12 Інструкції; п. 6 Порядку), проте не у випадку зафіксованої належним чином відмови від проходження такого огляду в закладі охорони здоров'я загалом.
Доводи апелянта з приводу невручення направлення апеляційний суд до уваги не приймає, оскільки законом не передбачено його обов'язкове вручення, а такий документ є лише підставою для проведення огляду в закладі охорони здоров'я та надається лікарю вказаного закладу, від якого ОСОБА_1 відмовився.
Слід зазначити, що сам бланк направлення (додаток 1 до Інструкції) не містить будь-яких даних щодо відмови водія від проходження огляду в медичному закладі, у зв'язку з чим суд вважає, що невручення ОСОБА_1 вказаного направлення не є беззаперечним доказом порушення з боку працівника поліції порядку направлення водія для огляду на стан сп'яніння, не спростовує порушення ОСОБА_1 п. 2.5 ПДР України та не тягне за собою безумовного скасування прийнятого судового рішення.
Посилання апелянта на судову практику апеляційних судів не має правового значення, оскільки наведені постанови не мають відношення до розгляду даної справи за відсутності на території України прецедентного права.
Неточності у зазначенні часу складання у протоколі про адміністративне правопорушення та направлення, є формальними і жодним чином не свідчать про невинуватість ОСОБА_1 , а також не спростовують наявних у справі доказів на підтвердження вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Інших переконливих доводів, які б спростовували висновки суду першої інстанції та були підставою для скасування або зміни оскаржуваної постанови суду, апелянтом не наведено і під час апеляційного розгляду не встановлено.
Судом враховано, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2007 року у справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Отже, ОСОБА_1 , реалізуючи своє право володіти та керувати автомобілем, тим самим погодився нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі згідно встановлених норм закону держави Україна.
Враховуючи положення ст.251 КУпАП, матеріали справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 містять достатньо фактичних даних, які свідчать про обґрунтованість висновку суду щодо доведеності вини останнього у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Апеляційним переглядом справи про адміністративне правопорушення не встановлено порушення судом першої інстанції норм процесуального права чи неправильного застосування норм матеріального права. Висновки суду відповідають фактичним обставинам справи та не спростовуються доводами апеляційної скарги. Застосований місцевим судом до ОСОБА_1 вид адміністративного стягнення є справедливим та достатнім для його виправлення і запобігання вчиненню ним аналогічних правопорушень.
За таких обставин, постанова суду є законною та обґрунтованою, у зв'язку з чим відсутні підстави для її скасування, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову - без змін.
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 06 липня 2023 року у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП,- залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя Одеського апеляційного суду І.А. Артеменко