Номер провадження: 33/813/1553/23
Номер справи місцевого суду: 522/11747/23
Головуючий у першій інстанції Переверзева Л. І.
Доповідач Кострицький В. В.
ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18.09.2023 року м. Одеса
Суддя Одеського апеляційного суду Кострицький В.В., за участю: секретаря судового засідання Гуденко Д.О., розглянувши апеляційну скаргу особи, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 по адміністративному правопорушенню передбаченому ст. 130 КУпАП у відкритому судовому засіданні на постанову Приморського районного суду м. Одеси від 19.07.2023 року,-
ВСТАНОВИВ:
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №192146 від 30 травня 2023 року о 22-й годині 40 хвилин на 74км національної дороги Марянське-Берислав керував транспортним засобом ВАЗ 21063, номерний знак НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, різка зміна забарвлення шкіряного покриву обличчя, нестійка хода, порушення мови. Від проходження медичного огляду для визначення стану алкогольного сп'яніння в установленому законом порядку відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Короткий зміст постанови суду першої інстанції
Постановою суду першої інстанції ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, і накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17 000,00 грн, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 536, 80 грн.
Мотивуючи таку постанову суд першої інстанції виходив з того, що провина ОСОБА_1 у скоєні вищезазначеного адміністративного правопорушення підтверджується доданими до протоколу про адміністративне правопорушення доказами: диском відеозапису, звідки вбачаються обставини, зазначені в протоколі про адміністративне порушення; рапортом співробітника поліції від 30.05.2023року; актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів; направленням ОСОБА_1 на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 30.05.2023року; письмовими поясненнями свідка ОСОБА_2 ; письмовими поясненнями свідка ОСОБА_3 ..
Вимоги, наведені в апеляційній скарзі та узагальнені доводи особи, яка її подала
Не погодившись із зазначеною постановою особа, що притягається до адміністративної відповідальності подала апеляційну скаргу, в якій просила постанову суду першої інстанції скасувати, провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП щодо ОСОБА_1 закрити .
Доводи апеляційної скарги обґрунтовано тим, що в той момент коли мене зупинили за те, що ОСОБА_1 начебто був в стані алкогольного сп?яніння - поліцейським не було роз?яснено апелянту права та обов?язки, передбачені ст.268 КУпАП, а також положення ст.63 Конституції України. Зазначав, що у його присутності не було складено протоколу про адміністративне правопорушення, як це передбачено ст. 254 Кодексу України про адміністративне правопорушення. Поліцейським було порушено порядок огляду на стан сп?яніння так як відповідно до п.6 ч. 1 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп?яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МОЗ/МВД України від 09.11.2015 р. за № 1452/735, огляд на стан сп?яніння проводиться поліцейськими на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі - спеціальні технічні засоби) - вважав, що йому не було запропоновано пройти огляд на стан сп?яніння, як це передбачено законодавством України. Таким чином, поліцейськими було порушено процедуру огляду на стан сп?яніння, яка передбачена Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп?яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою наказом МОЗ України та МВД України від 09.11.2005 р. за № 1452/735, що свідчить про недійсність такого огляду і відсутність підстав для притягнення водія до адміністративної відповідальності. У матеріалах справи відсутнє направлення апелянта на проходження огляду на стан ст?аніния, що свідчить про порушення процедури і спростовує факт вимоги пройти такий огляд у закладі охорони здоров?я як це передбачено п. 12 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп?яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою наказом МО3 України та МВД України від 09.11.2005 р. за № 1452/735. Цією Інструкцією передбачено також, що поліцейський направляє особу до найближчого закладу охорони здоров'я. Пунктом 8 затверджено форму такого направлення. Однак, у матеріалах справи таке направлення відсутнє, що свідчить про те, що поліцейські у встановленому законом порядку не направляли водія у заклад охорони здоров?я для проходження огляду на стан сп?яніння. Згідно п.20 розділу 3 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп?яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою наказом МОЗ України та МВД України від 09.11.2005 р. за № 1452/735 висновок щодо результатів медичного огляду особи на стан сп?яніння складається в усіх випадках безпосередньо після огляду особи у трьох примірниках: перший примірник видається під підпис поліцейському, який доставив дану особу на огляд, другий видається оглянутій особі, а третій залишається в закладі охорони здоров?я - але в порушення цієї ж Інструкції апелянту не було видано висновок щодо результатів медичного огляду (як я вказував вище. Апелянта не відстороняли від керування транспортним засобом, що свідчить про невідповідність дій поліцейського з процедурою оформлення матеріалів за ст. 130 КУпАП. Відповідно до ст. 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами, і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп?яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп?яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. У разі відсторонення особи від керування транспортним засобом можливість керування цим транспортним засобом, надається уповноваженій нею особі, яка має посвідчення водія відповідної категорії та може бути допущена до керування транспортним засобом, річковим або маломірним судном. Натомість матеріали адміністративного провадження не містять доказів відсторонення апелянта від керування та передачі керування іншій уповноваженій особі, що викликають сумнів у законності дій поліцейського при оформленні матеріалів. Його дії не узгоджуються з формулюванням правопорушення, викладеним у протоколі. Скаржник вважав, що не було ніяких свідків, коли його було зупинено за начебто те, що він був в стані алкогольного сп?яніння. Даний поліцейський який звинуватив мене в начебто алкогольному сп?янінні знав мою сім'ю до цього випадку, без на то причин негативно ставився до мене і моєі сім'ї тому вважав, що безпідставно звинуватив скаржника в алкогольному сп?янінні. Також просив суд звернути увагу, що скаржник вимушений був піздно у ввечорі їхати до дому у село Монастирьске Бориславського району Херсонської області в зв?язку з тим, що сусіди терміново повідомили, що мою хату було розбомблено в результаті россійької агресії. По дорозі до дому скаржника і зупинив поліцейський, який ,як вважав скаржник почав чіплятися до нього і безпідставно звинуватив його начебто в алкогольному сп?янінні .Вважав, що оскаржувана постанова суду постановлена з грубим порушенням норм процесуального права, а також з порушенням способу та порядку розгляду адміністративних справ, врегульованих главою 22 КУпАП, а тому є незаконною і підлягає скасуванню. Таким чином скаржник вважав, що вищенаведеними ним обставинами спростовуються обґрунтування постанови суду та підтверджуються грубі порушення процедури, способу та порядку розгляду адміністративної справи, а також порушення його прав, у тому числі і на захист, а допущені процесуальні порушення призвели до неправильного та незаконного рішення у справі.
Явка в судове засідання
Сторони повідомлені належним чином про час, дату та місце судового засідання, але ж в судове засідання не з'явились, клопотань про відкладення розгляду до суду не надходило, що не заважає розгляду апеляційної скарги у їх відсутність.
Позиція апеляційного суду
Дослідивши матеріали справи, апеляційний суд дійшов висновку про таке.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративне правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу.
Згідно зі ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.
Як зазначено в ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги (ч. 7 ст. 294 КУпАП).
Переглядаючи постанову суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що при розгляді даної справи, суд повно, всебічно і об'єктивно дослідив дані, що містяться в матеріалах справи, належним чином перевірив обставини викладені у протоколі про адміністративне правопорушення серії ААД № 192146 від 30 травня 2023 року о 22-й годині 40 хвилин на 74км національної дороги Марянське-Берислав керував транспортним засобом ВАЗ 21063, номерний знак НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, різка зміна забарвлення шкіряного покриву обличчя, нестійка хода, порушення мови. Від проходження медичного огляду для визначення стану алкогольного сп'яніння в установленому законом порядку відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Доводи апеляційної скарги, які в частині процесуальних порушень фактично зводяться до наданих суду першої інстанції судом розглянуті і їм дана належна та аргументована оцінка, правильних висновків суду не спростовують.
Судом першої вірно враховано, що Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров'я України 09.11.2015 № 1452/735 (далі за тестом - Інструкція), визначено процедуру проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан такого сп'яніння та оформлення результатів такого огляду. Огляд на стан сп'яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом; лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку). У разі відмови водія від проходження огляду на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до ст. 266 КУпАП.
У відповідності до змісту статті 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають в стані алкогольного чи іншого сп'яніння, підлягають оглядові на стан сп'яніння, який проводиться за допомогою спеціальних технічних засобів працівником поліції, під час якого поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків, або у разі незгоди такої особи пройти вказаний огляд або у разі незгоди особи з результатами огляду - огляд проводиться в закладі охорони здоров'я.
Відповідно до диспозиції ч. 1 ст. 130 КУпАП встановлена адміністративна відповідальність не тільки за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або за передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння, а й за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Згідно із пунктом 2.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. №1306 (далі - Правила), встановлено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Згідно п. 5 розд. ІІ «Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису» затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України 18 грудня 2018 року № 1026 включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов'язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов'язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу.
Всі вказані вимоги закону при розгляді матеріалів за протоколом про адміністративне правопорушення судом першої інстанції загалом дотримані, вірно застосовані, а зміст постанови відповідає ст. 283, 284 КУпАП.
Винність ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, доведена та підтверджується наступними доказами.
Диском відеозапису, звідки вбачаються обставини, зазначені в протоколі про адміністративне порушення; рапортом співробітника поліції від 30.05.2023року; актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів; направленням ОСОБА_1 на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 30.05.2023року; письмовими поясненнями свідка ОСОБА_2 ; письмовими поясненнями свідка ОСОБА_3 .
Суд апеляційної інстанції вивчивши матеріали справи погоджується з доводами суду першої інстанції, що у поліцейських були всі підстави вважати, що особа може перебувати у стані сп'яніння, оскільки ознаки зазначені у протоколі знайшли своє підтвердження у ході дослідження матеріалів справи.
Також апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що поліцейські належним чином роз'яснили і повідомили зміст та фабулу правопорушення, місце судового розгляду, що підтверджується відеозаписом долученим до матеріалів справи. Те, що особі не роз'яснили вимог ст. 268 КУпАП не може бути підставою для закриття провадження по справі за відсутності складу правопорушення, адже суддя, розглядаючи таку справу, самостійно роз'яснює особі усі передбачені законом та Конституцією права.
Суд апеляційної інстанції перевіривши мотиви з яких виходив суд першої інстанції, вважав їх належними, достатніми та доведеними допустимими доказами, що в діях водія ОСОБА_1 вбачається склад адміністративного правопорушення, передбачений ч. 1 ст. 130 КУпАП України, оскільки він від проходження огляду у встановленому законом порядку відмовилася.
При цьому судом також враховується, що невизнання ОСОБА_1 своєї вини у вчиненні правопорушення, суд оцінює критично та вважає це способом захисту від складеного відносно нього адміністративного протоколу, з метою уникнення адміністративної відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення, так як її покази в цій частині повністю спростовуються дослідженими судом доказами, які не викликають сумнів у суду та підтверджують вину ОСОБА_1 . Об'єктивних підстав ставити під сумнів достовірність наведених доказів та викладених в них обставин, суд не вбачає.
Щодо доводів апеляційної скарги, що вищевказаний протокол було складено у відсутності ОСОБА_1 та що поліцейськими було порушено процедуру огляду на стан сп'яніння є необґрунтованим належними та допустимими доказами, є лише припущенням з метою ухилення від відповідальності ОСОБА_1 та у встановленому законом порядку до органу, працівник якого складав протокол про вчинене адміністративне правопорушення не оскаржувалось.
Доводи апеляційної скарги стосовно того, що в матеріалах даної справи відсутне направлення на освідування ОСОБА_1 , спростовується самими ж матеріалами справи, де є в наявності зазначене направлення (а.с.7).
Щодо доводів, що ОСОБА_1 не відсторонювали від керуванням належним йому транспортним засобом, також спростовується матеріалами справи, а саме протоколом серії ААД № 192146 від 30 травня 2023 року, де в нижній частині зазначено, що ОСОБА_1 відсторонено від керування траспортним засобом.
Щодо доводів стосовно відсутності свідків, апеляційний суд зазначає, що під час дослідження відеозапису, було присутні двоє осіб чоловічої статі одягненні в одяг схожий на військову форму, з матеріалів справи вбачається, що аркуши 4-5 справи також містять пояснення ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які підтверджуються матеріалами відеозапису, що також спростовується.
Доводи апеляційної скарги, стосовно упередженого відношення поліцейського до ОСОБА_1 та його сім'ї, а також те, що ОСОБА_1 був вимушений їхати увечірі до свого місця мешкання, через руйнування від обстрілів внаслідок бойових дій є необґрунтованими належними та допустимими доказами, та є за своєю правовою природою припущеннями.
Інші доводи апеляційної скарги фактично зведенні до цитування клопотань наданих суду першої інстанції, але ж виходячи з його суб'єктивного ставлення до вирішення питання, щодо притягнення його до адміністративної відповідальності та визнаються апеляційним судом такими, що направленні невизнання своєї вини ОСОБА_1 і не погодженням з законною позицією суду, що наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення передбаченого ст. 130 КУпАП.
Відповідно до рішення ЄСПЛ у справі «Яллох проти Німеччини» (Jalloh v. Germany), пункт 95, та рішення у справі «Биков проти Росії» [ВП] (Bykov v. Russia) [GC], заява № 4378/02, пункт 89, від 10 березня 2009 року завдання суду не полягає у визначенні того, чи можуть у принципі конкретні види доказів, наприклад отримані незаконно з точки зору національного законодавства, бути допустимими, та чи дійсно заявник був винним. Суд має вирішити питання, чи було провадження у справі справедливим у цілому, і в тому числі спосіб, у який були отримані докази (див. згадане рішення).
За таких обставин, суддя дійшов до висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за кваліфікуючими ознаками - відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Суд зазначає, що формальний підхід до розгляду справи, із урахуванням категорії справи, може призвести не лише до підриву авторитету судової влади у суспільстві, а і до погодження можливості вчинення особами суспільно небезпечних діянь.
Будь-яких належних, допустимих та достатніх доказів, що працівники поліції обмежували права особи, яка притягується до адміністративної відповідальності (зокрема на право надати пояснення), порушували свої службові обов'язки та порушували положення Інструкції про порядок виявлення водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС України, МОЗ України від 09.11.2015 року №1452/735 або Конституцію чи закони України, ОСОБА_1 , суду не надано.
Суд виходить із того, що справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.
Стандарт доказування «вірогідність доказів» на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надають учасники справи. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Суд має обґрунтувати свої висновки лише доказами, які є достатньо переконливими, чітко сформульованими, тобто такими, які не залишають місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується зі стандартом доведення «поза розумним сумнівом».
Адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтуються на конституційному принципі: презумпції невинуватості (ст. 62 Конституції України). Згідно ст. 129 Конституції України, однією з основних засад судочинства, є забезпечення доведеності вини. Рішенням Конституційного Суду України від 26 травня 2015 року № 5-рп/2015щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення визначено, що у наведених положеннях Кодексу визначено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному притягненню такої особи до відповідальності.
Тягар доведення складу адміністративного правопорушення покладається на адміністративний орган, разом з тим, особа, яка притягається до відповідальності, звільняється від обов'язку доводити свою причетність до скоєння правопорушення. Адміністративні справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення штрафних санкцій має саме суб'єкт владних повноважень (п.110 рішення ЕСПЛ у справі «Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та Вуліч проти Швеції" (Vastberga taxi Aktiebolag and Vulic v. Sweden № 36985/97).
Суд наголошує, що для наявності складу такого адміністративного правопорушення достатнім є саме відмова особи, що керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння тощо. Вказане кореспондується із визначеним п. 2.5. Правил дорожнього руху обов'язком такої особи на вимогу поліцейського пройти вказаний огляд безумовно, і жодним чином не пов'язане із наявністю або відсутністю будь-яких зовнішніх ознак у водія.
Аналізуючи досліджені докази, оцінюючи їх у сукупності, апеляційний суд доходить до переконання, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, повністю доведена, є встановленою згідно з критерієм її доведеності «поза розумним сумнівом». Так, стандарт доказування «поза розумним сумнівом» активно використовується Європейським судом з прав людини. У справі «Ушаков проти України» (рішення від 18 червня 2015 року, заява № 10705\12) ЄСПЛ визначає: «Суд, при оцінці доказів керується критерієм доведеності «поза розумним сумнівом». Згідно з його усталеною практикою доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій стосовно фактів, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою». Стандарт доказування «поза розумним сумнівом» не виключає будь-який сумнів взагалі, оскільки завжди можна припустити можливість існування навіть дуже маловірогідних обставин чи їх збігів. Проте, цей стандарт доказування означає, що особу необхідно виправдати не при наявності будь-якої «тіні» сумнівів, а при наявності лише «розумного сумніву». При цьому розумним є сумнів, який має під собою причину та здоровий глузд і випливає зі справедливого та розумного розгляду всіх доказів у справі або з відсутності доказів у справі. Цей сумнів не є ні смутним, ні гіпотетичним чи уявним або надуманим. А саме таким, який ґрунтується на конкретних обставинах або інших вагомих причинах, які б змусили розумну людину вагатися вдатися до певних дій у питаннях, що мають значення для неї.
Доводи викладені в апеляційній скарзі не вказують на порушення судом при розгляді справи вимог Кодексу України про адміністративні правопорушення та на наявність підстав для скасування або зміни оскаржуваної постанови.
На підставі викладеного та керуючись ст. 285, 294 КУпАП, апеляційний суд,
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Приморського районного суду м. Одеси від 19.07.2023 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Повний текст постанови виготовлений 20 вересня 2023 року.
Суддя
Одеського апеляційного суду В.В. Кострицький