Дата документу 12.09.2023 Справа № 334/6359/22
ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Є.У.№ 334/6359/22 Головуючий у 1 інстанції: Бредіхін Ю.Ю.
№ 22-ц/807/1646/23 Суддя-доповідач: Крилова О.В.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 вересня 2023 року м. Запоріжжя
Запорізький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого: Крилової О.В.
суддів: Кухаря С.В.
Полякова О.З.
секретар: Книш С.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу органу опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Дніпровському району на рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 13 червня 2023 року у справі за позовом органу опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Дніпровському району в інтересах малолітньої ОСОБА_1 до ОСОБА_2 за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Дніпровського районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів,
ВСТАНОВИВ
В грудні 2022 року орган опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Дніпровському району в інтересах малолітньої ОСОБА_1 звернулося до суду із позовом до ОСОБА_2 за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Дніпровського районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів.
В обґрунтування позову зазначало, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , фактично мешкає разом зі своїм чоловіком ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_2 .
Відповідач має малолітню доньку - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка перебуває на обліку у службі (управлінні) у справах дітей Запорізької міської ради з 20.08.2021 року, як дитина, що опинилася у складних життєвих обставинах. По відношенню до доньки ОСОБА_2 є одинокою матір'ю (відомості про батька записані зі слів матері згідно з ч. 1 ст. 135 Сімейного кодексу України, довідка від 10.07.2021 №669/17.4-04-37, актовий запис № 1485/21.14-25).
Відповідно до вимог ст. ст. 8, 11, 12 Закону України «Про охорону дитинства», ст.. 150 Сімейного кодексу України батьки зобов'язані виховувати дитину, піклуватись про її здоров'я, фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти». Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов'язку піклування про неї. Порушуючи зазначені вимоги, мати ухиляється та самоусунулася від виконання батьківських обов'язків відносно малолітньої дитини, не працює, зловживає алкоголем та наркотичними речовинами. Громадянка веде асоціальний спосіб життя.
ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 народила живу доношену дитину ОСОБА_1 .
19.04.2021 до відділу по Дніпровському району служби (управління) у справах дітей Запорізької міської ради надійшов лист № 10185 від КНП «Міська дитяча лікарня № 5» щодо родини ОСОБА_1 , відповідно до якого мати ОСОБА_2 залишила свою доньку у подруги ОСОБА_4 , через деякий час з явними ознаками алкогольного та наркотичного сп'яніння вимагала повернути свою доньку у подруги, через що та викликала поліцію та повідомила, що не віддає дитину, оскільки вважає, що стан матері є загрозою для життя та здоров'я малюка. Мати зловживає алкоголем та наркотичними речовинами.
Представники органу опіки та піклування з ОСОБА_2 проводили профілактичні бесіди з приводу виховання та належного утримання дитини, але позитивного результату це не дало.
ОСОБА_2 раніше притягалась до адміністративної відповідальності за вчинення фізичного насильства у стані алкогольного сп'яніння по відношенню до свого неповнолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується актом органів внутрішніх справ України від 17.10.2020 року. Наразі, хлопець проживає з батьком ОСОБА_6 по АДРЕСА_3 .
Головними спеціалістами відділу служби та патрульною поліцією була здійснени неодноразові спроби відвідування місця проживання відповідача, але громадянка не відчиняла двері та не виходила на зв'язок.
Малолітня ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , влаштована до КУ «Запорізька міська багатопрофільна дитяча лікарня № 5» згідно з актом управління Національної поліції України та закладу охорони здоров'я про підкинуту чи знайдену дитину та її доставку.
Службою (управління) у справах дітей Запорізької міської ради від 17.05.2021 №01.01-18/998 направлено листа про тимчасове влаштування до комунальної установи «Запорізького обласного спеціалізованого будинку дитини «Сонечко» Запорізької обласної ради, малолітньої ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , для утримання його на повному державному забезпеченні до вирішення її подальшої долі.
01.07.2021 малолітню ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , переведено з комунального некомерційного підприємства «Міська дитяча лікарня № 5» Запорізької міської ради до комунальної установи «Запорізького обласного спеціалізованого будинку дитини «Сонечко» Запорізької обласної ради, де вона і перебуває на повному державному забезпечені по теперішній час.
До комунальної установи «Запорізького обласного спеціалізованого будинку дитини «Сонечко» Запорізької обласної ради малолітня ОСОБА_1 потрапила з таким переліком хвороб: G93.9 (Ураження головного мозку неуточненої етіології), Р61.2 (Анемія недоношених), Р 27.1 (Бронхолегенева дисплазія, що виникла у легинатальному періоді), Р 07.1 (Інші випадки малої маси тіла при народженні), Q 1 Дефект міжпередсердної перегородки), Е 32.0 (Стійка гіперплазія вилочкової залози).
Згідно з листом комунальної установи «Запорізького обласного спеціалізованого будинку дитини «Сонечко» Запорізької обласної ради від 14.01.2022 ОСОБА_2 свою малолітню доньку ОСОБА_1 відвідувала 1-2 рази на місяць. Під час відвідування мати цікавилась станом здоров'я, умовами виховання, приносила іграшки та засоби гігієни.
ОСОБА_2 було надано консультацію щодо повернення дитини у сім'ю, але на даний час громадянка з переліченим пакетом документів до відділу службу, щодо повернення дитини, не зверталась.
Посилаючись на вищезазначене просило суд, позбавити батьківських прав та стягнути аліменти у розмірі 1/3 з усіх видів доходів ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,, відносно малолітньої ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 13 червня 2023 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просила рішення скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив з наступних положень закону.
Частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку. Виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України «Про охорону дитинства»).
Частиною сьомою статті 7 Сімейного кодексу України (далі - СК України) передбачено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до пунктів 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
Статтею 9 Конвенції про права дитини визначено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Згідно з частинами першою-четвертою статті 150 СК України батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину.
Відповідно до частини першої статті 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.
Частиною першою статті 164 СК України передбачено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини.
Згідно зі статтею 166 СК України позбавлення батьківських прав є винятковою мірою, яка тягне за собою надзвичайні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини.
Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції щодо передчасності позбавлення відповідачки батьківських прав з огляду на те, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків.
Відповідачка не заперечує, що мали місце обставини, які зумовили відібрання в неї дитини, але посилається на те, що наразі ці обставини усунені, вона створила належні умови для виховання та утримання дитини, але її спілкування з дитиною та повернення її в сім'ю ускладнене тим, що дитячий будинок, у якому утримується дитина евакуйований джол іншого міста.
Як зазначив суд першої інстанції, він виходив з того, що, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо і лише при наявності вини у діях батьків.
Також судом першої інстанції була застосована практика Європейського суду (ЄСПЛ).
Відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
ЄСПЛ у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також міг свідчити про його інтерес до дитини.
Відповідно до частини шостої статті 19 СК України суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.
При вирішенні такої категорії спорів судам необхідно мати на увазі, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, вирішення сімейних питань, на який вони йдуть лише у виняткових випадках, і головне - за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особливості батька й матері як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров'я та психічного розвитку.
Дитина має право на особливе піклування та повинна мати свободу вибору щодо своїх батьків.
Аналізуючи встановлені факти у контексті позбавлення батьківських прав, суди повинні зважувати на те, що позбавлення батьківських прав вже несе в собі негативний вплив на свідомість дитини, та застосовувати цей захід як крайню міру впливу та захисту прав дитини.
Зазначені висновки суду першої інстанції, які базуються на дослідженні судової практики та чинного законодавства, є переконливими, враховують відповідні правові позиції Верховного Суду.
Доводи апеляційної скарги про неналежну поведінку відповідачки не суперечать висновкам суду, позаяк суд виходив з того, що заперечуючи проти позову, вживаючи заходи для створення належних умов для проживання та виховання дитини, відповідачка не втратила інтерес до дитини, а відтак немає підстав для вжиття до неї такої крайньої міри відповідальності як позбавлення батьківських прав.Наведені в апеляційній скарзі доводи, не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення, оскільки зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду першої інстанції, та особистого тлумачення апелянтом норм закону.
З огляду на наведене судом першої інстанції з дотриманням вимог ст. ст. 89, 263 ЦПК України дана належна оцінка доказам по справі, вірно встановлений характер спірних правовідносин і обґрунтовано зроблено висновок про відсутність правових підстав для задоволення позову.
На підставі викладеного судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
З урахуванням наведеного колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з додержанням вимог закону і підстав для його скасування немає.
Керуючись ст. ст. 374, 375, 382 ЦПК України, суд,-
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу органу опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Дніпровському району залишити без задоволення.
Рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 13 червня 2023 року у цій справі залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 21 вересня 2023 р.
Головуючий О.В. Крилова
Судді: С.В. Кухар
О.З Поляков