Дата документу 21.09.2023 Справа № 332/831/23
Запорізький апеляційний суд
Єдиний унікальний № 332/831/23 Головуючий у 1-й інстанції: Сінєльнік Р.В. Провадження №22-ц/807/1949/23 Суддя-доповідач: Подліянова Г.С.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 вересня2023 року м. Запоріжжя
Запорізький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого, судді-доповідача Подліянової Г.С.,
суддів: Гончар М.С.,
Маловічко С.В.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» на рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 14 серпня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь», Акціонерного товариства «Запорізький завод феросплавів» про стягнення моральної шкоди, спричиненої внаслідок професійного захворювання, -
ВСТАНОВИВ:
У лютому 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь», Акціонерного товариства «Запорізький завод феросплавів» про стягнення моральної шкоди, спричиненої внаслідок професійного захворювання.
В обґрунтування позову зазначено, що позивач має загальний стаж 28 років 01 місяців. Згідно із записами у трудовій книжці, ОСОБА_1 працював у шкідливих умовах: 14 років 05 місяців на ПАТ "Запоріжсталь" горновим доменної печі, доменний цех; 05 років 09 місяців 10 днів на АТ "Запорізький завод феросплавів" горновим феросплавних печей 4 розряду, плавильник феросплавів. Відповідно до Висновку ЛЕК Державної установи "Український науково-дослідний інститут промислової медицини" від 06.10.2022 року, позивачу було встановлено основне професійне захворювання: хронічне обструктивне захворювання легень другої стадії (пилотоксичний бронхіт другої стадії, емфізема легень другої стадії), група С. Легенева недостатність другого ступеня. Радикулопатія попереково-крижова L5, S1, та шийна С6, С7 з вираженим статико-динамічним порушенням хребта, стійким больовим, м'язово-тонічним синдромами, нейродистрофією у вигляді двобічного плечолопаткового періартрозу (ПФ другого ступеня), остеартрозу у поєднанні з періартрозом ліктьових і колінних (ПФ першого-другого ступеня) суглобів. Хронічна двобічна сенсоневральна приглухуватість другого ступеня (з легким зниженням слуху) - за класифікацією ОСОБА_2 і Н.І. Пономарьової .
Згідно довідки про ступінь втрати професійної працездатності, ОСОБА_1 втратив 60 % працездатності. Йому встановлена третя група інвалідності безстроково.
На підставі вищевикладеного, ОСОБА_1 просив суд стягнути з Публічного акціонерного товариства «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» на користь позивача моральну шкоду, спричинену внаслідок професійного захворювання у розмірі 70 000,00 грн без урахування утримання податку з доходів фізичних осіб та військового збору; стягнути з Акціонерного товариства «Запорізький завод феросплавів» на користь позивача моральну шкоду, спричинену внаслідок професійного захворювання у розмірі 30 000,00 грн без урахування утримання податку з доходів фізичних осіб та військового збору.
Рішенням Заводського районного суду м. Запоріжжя від 14 серпня 2023 року позов задоволено частково.
Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди грошові кошти у розмірі 35 000,00 грн.
Стягнуто з Акціонерного товариства «Запорізький завод феросплавів» на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди грошові кошти у розмірі 15 000,00 грн.
В іншій частині позову відмовлено.
Стягнуто в дохід держави з Публічного акціонерного товариства «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» судовий збір у розмірі 536,80 грн.
Стягнуто в дохід держави з Акціонерного товариства «Запорізький завод феросплавів» судовий збір у розмірі 536,80 грн.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, Публічне акціонерне товариство «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність рішення, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просило скасувати рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 14 серпня 2023 року у повному обсязі та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову до Публічного акціонерного товариства «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» про відшкодування моральної шкоди у розмірі 70 000,00 грн відмовити у повному обсязі.
Узагальненими доводами апеляційної скарги є те, що позивачем не доведена неправомірність поведінки відповідача, внаслідок якої могла бути спричинена така моральна шкода (не доведено склад правопорушення в діях відповідача), наявність вини відповідача у виникненні профзахворювання, а також не наведено розрахунку суми шкоди, яку він зазначає у позові, а суд не надав оцінку зазначеним обставинам. Також судом неправильно визначено розмір відшкодування шкоди без врахування сум податків.
Відповідно до відзиву на апеляційну скаргу, ОСОБА_1 зазначив, що суд ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги є безпідставними та такими, що зводяться до переоцінки доказів. На підставі вказаного просив залишити оскаржуване рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Відповідно до частини 1 статті 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи, справи, що виникають з трудових правовідносин та справи про надання судом дозволу на тимчасовий виїзд дитини за межі України тому з батьків, хто проживає окремо від дитини, у якого відсутня заборгованість зі сплати аліментів та якому відмовлено другим із батьків у наданні нотаріально посвідченої згоди на такий виїзд.
Згідно з пунктом 1 частини 6 статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до частини 1 статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Відповідно до частини 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Ціна позову в даній справі становить 100 000 грн, що становить менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (розрахунок: прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01 січня 2023 у розмірі 2684 грн х 100 = 268400 грн).
Апеляційний суд урахував ціну та предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства та дійшов висновку, що дана справа є незначної складності, ціна позову якої не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а тому не належить до виключень із цієї категорії, передбачених пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України.
Отже, зазначена справа є малозначною у силу вимог закону.
Ухвалою Запорізького апеляційного суду справу призначено до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання в порядку ч. 1 ст. 369 та ч. 13 ст. 7 ЦПК України.
Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Рішення суду в частині задоволення позову про стягнення моральної шкоди та судових витрат з Акціонерного товариства «Запорізький завод феросплавів» не оскаржується, тому в силу ч. 1 ст. 367 ЦПК України апеляційним судом не переглядається.
Відповідно до п. 1) ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно з частиною першої статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до частини першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судове рішення зазначеним вимогам відповідає.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).
Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
Згідно із ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з врахування конституційної значимості здоров'я, як невідчужуваного і нерушимого блага, що належить людині від її народження й охороняється державою, взяв до уваги конкретні обставини справи, тяжкість ушкодження здоров'я, рівень фізичного болю під час її заподіяння, ступінь втрати професійної працездатності, пов'язані з цим фізичні і моральні страждання позивача, їх глибину, істотність вимушених змін у життєвих стосунках і наслідків, що настали, на підставі чого дійшов висновку, що належним розміром відшкодування моральної шкоди ОСОБА_1 та достатньою сатисфакцією зазначених моральних страждань є 35 000,00 грн. з Пат "Запоріжсталь" та 15000 грн. з АТ "Запорізький завод феросплавів".
З вказаними висновками суду першої інстанції колегія суддів апеляційного суду погоджується, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 має загальний стаж 28 років 01 місяців. Згідно із записами у трудовій книжці, ОСОБА_1 працював у шкідливих умовах: 14 років 05 місяців горновим доменної печі на ПАТ "Запоріжсталь" (доменний цех), 05 років 09 місяців 10 днів - горновим феросплавних печей 4 розряду, плавильником феросплавів на АТ "Запорізький завод феросплавів" (а. с. 21-22).
Згідно Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) від 24 жовтня 2022 року ОСОБА_1 працював горновим феросплавних печей АТ "Запорізький завод феросплавів", де зазнав впливу шкідливих виробничих факторів, а саме: пил 11,01 мг/м3 при ГДК 2,0 мг/м3, кремнію діоксид 15,9 мг/м3 при ГДК - 2,0 мг/м3, заліза оксид 7,17 мгЄм3 при ГДК 6,0 мг/м3, статичне навантаження при утриманні вантажу за участю м'язів тулуба та ніг 172 533 кг*с при ГДР 61001-130000 кг*с, максимальна маса вантажу, що підіймається та переміщується 35 кг при ГДР 30 кг, вимушені нахили тулуба 136 разів за зміну при ГДР 100 разів. Наявність на робочому місці плавильника феросплавів плавильного цеху N 1 АТ "Запорізький завод феросплавів" вуглецю ціанід 0,55 мг/м3 при ГДР 0,3 мгЄм3, у кремнію діоксид 18,6 мг/м3 при ГДК 2,0 мгЄм3, заліза оксид 6,9 мг/м3 при ГДК 6,0 мг/м3, фізичне навантаження при утриманні вантажу за участю м'язів тулуба та ніг 30060 кг*с при ГДР 61001 130000 кг*с, незручна поза 2,71 %, вимушені нахили тулуба 154 разів за зміну при ГДР 100 разів. На робочому місці горнового доменної печі доменного цеху ПАТ "Запоріжсталь" ангідрид сірчистий 13,87 мгЄм3 при ГДК 10,0 мг/м3, кремнію діоксид 9,24 мг/м3 при ГДК 4,0 мг/м3, заліза оксид 19,41 мг/м3 при ГДК 6,0 мг/м3, шум 83,5 дБА при ГДР 80 дБА, статичне навантаження при утриманні вантажу за участю м'язів тулуба та ніг 140670 кг*с при ГДР 61001-130000 кг*с, знаходження навантаження при утриманні вантажу за участю м'язів тулуба та ніг 140670 кг*с при ГДР 61001 -130000 кг*с, знаходження у нахиленому положенні більше 30 градусів 37,1 % при нормативному значенні 25 %, вимушені нахили тулуба 203 разів за зміну при ГДР 100 разів (а. с. 14-17).
Відповідно до Висновку ЛЕК Державної установи "Український науково-дослідний інститут промислової медицини" від 06.10.2022 року, позивачу було основне професійне захворювання: хронічне обструктивне захворювання легень другої стадії (пилотоксичний бронхіт другої стадії, емфізема легень другої стадії), група С. Легенева недостатність другого ступеня. Радикулопатія попереково-крижова L5, S1, та шийна С6, С7 з вираженим статико-динамічним порушенням хребта, стійким больовим, м'язово-тонічним синдромами, нейродистрофією у вигляді двобічного плечолопаткового періартрозу (ПФ другого ступеня), остеартрозу у поєднанні з періартрозом ліктьових і колінних (ПФ першого-другого ступеня) суглобів. Хронічна двобічна сенсоневральна приглухуватість другого ступеня (з легким зниженням слуху) - за класифікацією ОСОБА_2 і Н.І. Пономарьової .
Згідно довідки про ступінь втрати професійної працездатності ОСОБА_1 втратив 60 % (шістдесят відсотків), а також встановлена третя група інвалідності безстроково (а. с. 12).
Згідно рекомендацій та режиму хворого, зазначені у Виписці із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого, ОСОБА_1 протипоказана тяжка фізична праця, статико-динамічні навантаження. Спостереження та лікування у профпатолога, пульманолога, сімейного лікаря, лора за місцем проживання. Курси відновлюю чого лікування. Санаторно-курортне лікування.
Відповідно до ст.43 Конституції України кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці.
Статтею 153 Кодексу Законів про працю України встановлено, що забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноваженого ним органу.
Статтею 237-1 КЗпП України передбачається відшкодування власником або уповноваженим ним органом працівникові моральної шкоди. Відшкодування такої шкоди провадиться тоді, коли порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Згідно ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди)» з наступними змінами, факт заподіяння моральної шкоди пов'язують не лише зі станом напруженості під впливом сильнодіючого впливу, яким є стрес, а із наявністю втрат фізичного і психічного характеру, які тягнуть за собою порушення нормальних життєвих зв'язків потерпілого, зменшення його суспільної активності, потребують від нього додаткових зусиль для організації життя.
Як зазначено в п. 4.1. Рішення Конституційного суду України від 27 січня 2004 року по справі № 1-9/2004 ушкодження здоров'я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов'язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності, спричинюють йому моральні та фізичні страждання. У випадку каліцтва потерпілий втрачає працездатність і зазнає значно більшої моральної шкоди, ніж заподіяна працівникові, який не втратив професійної працездатності.
Відповідно ст. 1168 ЦК України, моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.
Судом першої інстанції правильно встановлено, що ОСОБА_1 працював на ПАТ «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» та АТ «ЗЗФ» де під час виконання ним трудових обов'язків отримав інвалідність внаслідок професійного захворювання, у зв'язку з чим за довідкою до акта огляду МСЕК серія 12 ААГ № 155756 від 05.12.2022, йому встановлено ІІІ групу інвалідності за професійним захворюванням безстроково (а.с.13), довідкою МСЕК про результати визначення ступеня втрати працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги серія ААА № 097450 йому встановлено ІІІ групу інвалідності зі втратою професійної працездатності 60%, безстроково (а.с.12).
Отже, у зв'язку з професійним захворюванням позивачу заподіяно моральну шкоду, яка полягає в тому, що ОСОБА_1 втратив професійну працездатність у загальному розмірі 60 %, встановлення у зв'язку з професійним захворюванням ІІІ групи інвалідності. Після втрати працездатності, у позивача змінилися умови життя, він періодично проходить лікування, позбавлений в повній мірі реалізувати своє право на працю, повинен докладати додаткових зусиль для організації свого життя.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність у ОСОБА_1 права на відшкодування моральної шкоди, спричиненої внаслідок професійного захворювання.
Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).
У пункті 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз'яснено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди суд першої інстанції з урахуванням засад розумності, виваженості і справедливості виходив з встановлення факту завдання позивачу шкоди здоров'ю на виробництві, встановлення п'ятдесяти відсотків втрати професійної працездатності, враховував характер та обсяг заподіяних позивачеві моральних страждань, стан його здоров'я.
При цьому, добровільність виконання позивачем робіт у шкідливих умовах праці та забезпечення спецодягом і спецзасобами не знімає з відповідача обов'язку виконати вимоги ч. 2 ст. 153 КЗпП України та ст. 13 Закону України «Про охорону праці» й нести відповідальність за їх невиконання у вставленому законом порядку.
Таким чином, є правильні висновки суду першої інстанції колегія, що професійне захворювання позивача, яке завдає йому фізичних та душевних страждань, виникло з вини відповідача, зокрема ПАТ «ЗМК «Запоріжсталь», яким не було виконано вимоги законодавства щодо створення на робочому місці працівника умов праці відповідно до нормативно-правових актів.
При цьому, визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, стягнутої з відповідачів на користь позивача, суд першої інстанції виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, та з урахуванням роз'яснень, наданих в п. 9 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31 березня 1995 року з подальшими змінами, яким передбачено, що розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховано характер отриманого позивачем професійного захворювання, відсоток втрати ним професійної працездатності у розмірі 60%, встановлення у зв'язку з професійним захворюванням ІІ групи інвалідності, стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.
Суд на підставі медичних документів про лікування позивача у зв'язку з отриманим професійним захворюванням, правильно визнав, що позивачу була заподіяна моральна шкода, так як порушено та порушуються його нормальні життєві зв'язки, він позбавлений можливості реалізовувати свої звички та бажання, що підтверджено висновками компетентних медичних установ.
Тому, виходячи з принципів розумності й справедливості, з врахуванням конституційної значимості здоров'я як невідчужуваного і нерушимого блага, що належить людині від її народження й охороняється державою, беручи до уваги конкретні обставини справи, тяжкість ушкодження здоров'я, ступінь втрати професійної працездатності, пов'язані з цим фізичні і моральні страждання позивача, їх глибину, істотність вимушених змін у життєвих стосунках і наслідків, що оплата є достатньою сатисфакцією зазначених ним моральних страждань, суд дійшов правильного висновку, що є достатнім, розумним та справедливим розміром відшкодування моральної шкоди позивачу сума у 50 000,00 грн, розподіливши її пропорційно до його стажу роботи на вказаних підприємствах.
Відповідно з ПАТ «ЗМК «Запоріжсталь» на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню моральна шкода в сумі 35 000,00 грн.
За таких обставин доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судолм першої інстанції норм матеріального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
Не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції при ухваленні рішення не було враховано, що положеннями Закону України від 16 січня 2020 року № 466-1Х « Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністративних податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві», яке набрало чинності 23 травня 2020 року, внесено зміни до п. п. 164.2.14 статті 164 Податкового кодексу України щодо оподаткування податком на доходи фізичних осіб сум відшкодування моралної шкоди, з огляду на наступне.
Законодавство у сфері оподаткування встановлює, що будь-який дохід, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного періоду, підлягає оподаткуванню згідно положень ст. 164 Податкового кодексу України. При цьому, п. п. 164.2.14 Податкового Кодексу України має деякі винятки із загального правила, за якими не оподатковується, зокрема, і суми, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров'ю.
Аналогічну правову позицію з цього питання викладено у постанові Верховного Суду у справі № 180/683/13-ц від 25 липня 2018 року, за якою Верховний Суд встановив, що Податковий кодекс України визначає види отримання фізичними особами доходів, які зараховують до загального місячного (річного) оподаткованого доходу ( ст. 164ПКУ), і доходів, які не беруть до розрахунку загального ( річного) оподатковуваного доходу ( ст. 165 ПКУ).
При цьому Верховний Суд звернув увагу, що згідно з п. п. «а» п. п, 164.2.14 до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку належить зараховувати дохід у вигляді неустойки ( штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров'ю. Тобто суми, які за рішенням суду стягують на користь платника податків для відшкодування збиків, завданих останньому внаслідок заподіяння шкоди його життю та здоров'ю, оподаткуванню не підлягає.
Проте Законом № 466-1Х «Пр внесення змін до Податкового кодексу України» якими підпункт «а» підпункту 164.2.14 доповнено словами « а також відшкодувань моральної шкоди в ромірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законм на 1 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом». Зазначена норма набрала чинності з 23.05.2020.
За приписами статті 22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
За текстом цього підпункту поняття моральної шкоди не поділено на категорії осіб, оскільки визначено тільки її загальне поняття, суми якого можуть бути стягнуті з різних підстав.
Таким чином обмеження її розміру для платників податку, на користь яких за рішенням суду стягнуто суму моральної шкоди, спричинену внаслідок заподіяння шкоди їх життю та здоров'ю, погіршує конституційні права та законні інтереси таких осіб. Саме таку категорію платників податків законом було звільнено від оподаткування стягнутих за рішенням суду моральної шкоди, що закріплено у вище вказаному правовому висновку Верховнного Суду.
Аналогічного висновку також дійшов Верховний Суд в постанові від 04 серпня 2021 року по справі № 332/2120/20, провадження № 61-11843 ск21.
З огляду на встановлені обставини, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, про часткову обґрунтованість позову ОСОБА_1 та стягнення з ПАТ «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» на його користь моральної шкоди у сумі 35 000,00 грн , без урахування утримання податку з доходів і зборів .
Доводи апеляційної скарги ПАТ "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь" про недоведеність вини відповідача, відсутність причинного зв'язку між ушкодженням здоров'я і умовами праці, є безпідставними.
ОСОБА_1 працював на ПАТ "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь" в умовах впливу шкідливих факторів майже 13 років, що підтверджується санітарно-гігієнічною характеристикою умов праці ОСОБА_1 .
Окрім того, відповідно до ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Зазначена норма закріплює право громадянина на належні безпечні та здорові умови праці, не допускає з цього правила будь яких виключень.
Посилання в апеляційній скарзі ПАТ «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» на недоведеність наявності моральної шкоди, необґрунтованість рішення суду не заслуговують на увагу.
Факт ушкодження здоров'я працівника, стійкої втрати працездатності, встановлення інвалідності, тривалого лікування підтверджується належними і допустимими доказами.
Небезпечні і шкідливі умови праці, недосконалий виробничий процес викликали стійку втрату працездатності, що є безумовною підставою для висновку про наявність душевних, фізичних і моральних страждань, а відтак - і для застосування наслідків, передбачених ст. 237-1 КЗпП України.
Суд вважає, що саме діями відповідача спричинені моральні страждання, пов'язані із професійним захворюванням, що є прямим наслідком шкідливих та небезпечних умов праці на підприємстві відповідача.
При цьому суд не може взяти до уваги посилання відповідача на ту обставину, що позивач самостійно з власної ініціативи продовжував довгий час працювати у важких умовах праці, тим самим з власної ініціативи допускав погіршення свого здоров'я, оскільки це не звільняє роботодавця від виконання ним обов'язку щодо створення безпечних та нешкідливих умов праці, забезпечення яких покладається на власника або уповноважений ним орган.
Шкоди здоров'ю позивача завдано з вини роботодавця, який не створив належні, безпечні і здорові умови праці, не впроваджував сучасні засоби техніки безпеки, не забезпечив санітарно-гігієнічні умови, що запобігають виникненню професійного захворювання.
Посилання про свідоме замовчування про стан свого здоров'я з боку позивача не знайшли свого документального підтвердження.
Апеляційний суд звертає увагу, що відповідачем також не спростовані доводи позивача, що упродовж всієї праці на підприємстві позивач дотримувався норми ст. 159 КЗпП України, не ухилявся від виконання обов'язків по дотриманню законодавства про охорону праці. При цьому, позивачем також було дотримано вимоги щодо проходження, встановлених нормою ст. 169 КЗпП України, медичних оглядів, що не спростовував у суді першої інстанції відповідач.
Крім того, медичний висновок щодо встановлення професійних захворювань позивачу та Акт розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання підприємства не оскаржувався та недійсним не визнавався.
Апеляційна скарга не містить доводів, які б свідчили про помилковість вказаних висновків суду першої інстанції та необхідність додаткового зменшення розміру компенсації витрат на професійну правничу допомогу.
Згідно зі ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Як передбачено ст.ст. 76,77 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Відповідно до ст.ст. 79, 80 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно з ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Як установлено ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.
Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчинення нею процесуальних дій.
Ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції, правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального та процесуального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідивши наявні у справі докази і надавши їм належну оцінку та дійшов правильного висновку про те, що позовні вимоги в оскаржуваній частині підлягають частковому задоволенню.
Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, яким у повному обсязі з'ясовані права та обов'язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені та їм дана належна оцінка, та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, а зводяться до неправильного тлумачення норм матеріального права, що згідно правил ЦПК України не є підставою для скасування правильного і законного судового рішення.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Серявін та інші проти України", заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року).
Враховуючи наведене, колегія суддів залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, оскільки підстави для скасування судового рішення відсутні.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 369, 374, 375, 381-384, 390 ЦПК України, апеляційний суд,-
П ОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» - залишити без задоволення.
Рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 14 серпня 2023 року у цій справі в оскаржуваній частині - залишити без змін.
В іншій частині рішення суду не переглядалось і не оскаржувалось.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови, лише у випадку якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Повна постанова складена 21 вересня 2023 року.
Головуючий, суддя Суддя Суддя
Подліянова Г.С. Гончар М.С. Маловічко С.В.