Справа № 308/5247/20
ПОСТАНОВА
іменем України
11 вересня 2023 року м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд у складі:
судді-доповідачки Готри Т. Ю.,
суддів Кожух О. А., Кондора Р. Ю.,
за участі секретаря судового засідання Зубашкова М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник - адвокат Ракущинець Андрій Андрашович, на рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 16 червня 2022 року, повний текст складено 24.06.2022, ухвалене суддею Крегул М.М.,
УСТАНОВИВ:
У червні 2020 року Акціонерне товариство «Універсал Банк» (далі - АТ «Універсал Банк», банк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Позов обґрунтовано тим, що у жовтні 2017 року АТ «Універсал Банк» запустило новий проект mоnobank, у рамках якого відкриваються поточні рахунки клієнтам (фізичним особам), спеціальним платіжним засобом яких є платіжні картки mоnobank. Після перевірки кредитної історії на платіжних картках mоnobank, за заявою клієнтів установлюється кредитний ліміт. Особливістю проекту mоnobank є те, що банківське обслуговування здійснюється дистанційно без відділень. Попередня ідентифікація відбувається за допомогою завантаження копії паспорта та РНОКПП у мобільний додаток, а видача платіжної картки, після верифікації фізичної особи, здійснюється у точці видачі або спеціалістом банку, що виїжджає за адресою, зазначеною клієнтом. Водночас із установленням на платіжній картці кредитного ліміту надається послуга - переведення витрати у розстрочку. За рахунок здійснення зазначеної операції стає доступним попередньо використаний кредитний ліміт. Умови і правила обслуговування рахунків фізичної особи в АТ «Універсал Банк» опубліковані на офіційному сайті банку та постійно доступні для ознайомлення за посиланням https://www.monobank.ua/terms.
Зазначало, що 15 лютого 2018 року ОСОБА_1 звернувся до банку з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписав анкету-заяву до договору про надання банківських послуг від 15.02.2018. Положеннями цієї анкети-заяви визначено, що вона разом з Умовами, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складають договір про надання банківських послуг. Підписавши анкету-заяву відповідач підтвердив, що ознайомився та отримав примірники у мобільному додатку зазначених вище документів, що складають договір та зобов'язується виконувати його умови.
На підставі укладеного цього договору відповідач отримав кредит у розмірі 35 000 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на поточний рахунок, спеціальним платіжним засобом якого є платіжна картка НОМЕР_1 .
Банк свої зобов'язання за договором виконав у повному обсязі, а саме надав ОСОБА_1 можливість розпоряджатися кредитними коштами на умовах передбачених договором та в межах установленого кредитного ліміту. Натомість відповідач свої зобов'язання належним чином не виконує, тобто не сплачує починаючи з 30.08.2018 щомісячні мінімальні платежі за користування кредитом, унаслідок чого станом на 23.01.2020 у нього перед банком виникла заборгованість у розмірі 128 938,2 грн, із яких 46 772,82 грн заборгованість за тілом кредиту та 82 165,38 грн за пенею та комісією.
Посилаючись на наведені вище обставини, а також на ухилення відповідачем від виконання своїх зобов'язань, банк просив суд стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за договором про надання банківських послуг «Моnobank» від 15.02.2018 у розмірі 128 938,2 грн, із яких 46 772,82 грн заборгованість за тілом кредиту та 82 165,38 грн за пенею та комісією, а також 2 102 грн понесених судових витрат по сплаті судового збору.
Заочним рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 20 жовтня 2020 року цей позов АТ «Універсал Банк» було задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Універсал Банк» заборгованість за договором про надання банківських послуг «Моnobank» від 15.02.2018 у розмірі 128 938,2 грн, із яких 46 772,82 грн заборгованість за тілом кредиту та 82 165,38 грн за пенею та комісією, а також 2 102 грн понесених судових витрат по сплаті судового збору.
У серпні 2021 року відповідач ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник - адвокат Ракушинець А.А., подав до суду заяву про перегляд указаного заочного рішення і, як наслідок за результатами розгляду цієї заяви, ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 23 серпня 2021 року заяву відповідача про перегляд даного заочного рішення суду задоволено. Заочне рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 20 жовтня 2020 року скасовано. Призначено підготовче засідання у справі в порядку загального позовного провадження.
Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 16 червня 2022 року цей позов АТ «Універсал Банк» задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Універсал Банк» заборгованість за договором про надання банківських послуг «Моnobank» від 15.02.2018 у розмірі 46 772,82 грн тіла кредиту.
У задоволені решти позовних вимог відмовлено.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат між сторонами.
Не погоджуючись із цим рішенням місцевого суду в частині задоволених позовних вимог, відповідач ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник - адвокат Ракушинець А.А., подав на нього в цій частині апеляційну скаргу внаслідок його незаконності та необгрунтованості через неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права та неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи.
Скарга мотивована тим, що місцевий суд належним чином не врахував про періодичне збільшення тіла кредиту за рахунок нарахованих йому щомісячно відсотків, які ним не погоджувалися з банком. Також звертав увагу і на відсутність його власноручного підпису на укладення договору про споживчий кредит чи надання ним банку заяви про застосування електронного підпису та отримання цього споживчого кредитного договору, що виключає встановлення факту укладення між сторонами договору в електронній формі.
Зауважував і те, що банк не довів надання йому коштів у розмірі та на умовах, установлених у договорі, та у матеріалах справи є відсутніми відповідні первинні бухгалтерські документи позивача з приводу видачі йому грошей і отримання їх ним, а відтак це виключало задоволення позову.
Стверджував і про неправильне застосування судом ст. 264 ЦК України, оскільки строк позовної давності не переривався 27.04.2018 оплатою заборгованості у розмірі 2 899 грн, так як списання банком коштів із рахунку не є визнанням боржником боргу та часткова оплата не є визнанням боргу.
З огляду на наведені обставини просив оскаржене рішення суду в частині стягнення з нього на користь банку 46 772,82 грн скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволені позову.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 позивач АТ «Універсал Банк» посилався на її безпідставність і надуманість, просив таку залишити без задоволення, а оскаржене рішення суду - без змін.
Сторони, їх представники у судове засідання не з'явилися, хоча про дату, час і місце розгляду справи були належним чином повідомлені, а тому їх неявка, на переконання колегії суддів і відповідно до вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України, не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідачку, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, колегія суддів уважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до частин 1, 2 та 6 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, а також досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Універсал Банк» заборгованості у розмірі 82 165,38 грн за пенею та комісією в апеляційному порядку не оскаржене, а відтак на підставі ч. 1 ст. 367 ЦПК України апеляційним судом в цій частині не перевіряється.
Предметом і межами апеляційного розгляду цієї справи є стягнення з відповідача на користь банку заборгованості у розмірі 46 772,82 грн тіла кредиту.
Так, задовольняючи позовну вимогу банку про стягнення з відповідача 46 772,82 грн тіла кредиту місцевий суд виходив із її обґрунтованості та доведеності, проте колегія суддів із таким висновком суду першої інстанції погодитися не може, оскільки такого суд дійшов із неправильним застосуванням норм матеріального права і порушенням норм процесуального права з огляду на таке.
Судом установлено, що між АТ «Універсал Банк» та ОСОБА_1 із метою отримання банківських послуг було підписано анкету-заяву від 15 лютого 2018 року, в результаті чого ОСОБА_1 отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. У анкеті-заяві зазначено, що ОСОБА_1 згідний з тим, що дана заява разом з умовами і правилами надання банківських послуг, тарифами, таблицею обчислення вартості кредиту та паспортом споживчого кредиту складає договір про надання банківських послуг. Відповідач підтвердив, що ознайомився та отримав примірники у мобільному додатку вказаних документів, що складають договір, та зобов'язався виконувати його умови (т.1 а.с.9).
До договору банком долучено витяг із Умов обслуговування рахунків фізичної особи, Умов і правил обслуговування фізичних осіб в АТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо карткових продуктів (т.1 а.с.10-24).
Відповідно до довідки АТ «Універсал Банк» про наявність рахунку від 16 серпня 2021 року на ім'я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 відкрито рахунок № НОМЕР_1 (кредитна картка), зі строком дії останнього - до 05/24, статус картки активна (т.1 а.с.129).
Відповідно до виписки по рахунку ОСОБА_1 користувався кредитною (платіжною) карткою, а саме: розраховувався в магазинах, здійснював переказ грошових коштів на інші карткові рахунки, поповнював карту в терміналі тощо, тим самим підтверджував свою згоду на умови банку щодо встановленого кредитного ліміту (т.1 а.с.113-128).
Матеріалами справи також установлено, що кредитний ліміт становив 35 000 гривень.
Згідно з наданого банком розрахунку заборгованості за договором станом на 23.01.2020 заборгованість складає 128 938,2 грн, із яких 46 772,82 грн заборгованість за тілом кредиту та 82 165,38 грн за пенею та комісією. Водночас як видно з цього розрахунку відповідачем у добровільному порядку погашався наданий кредит загалом на 47 222 гривень (т.1 а.с.8).
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частини перші статей 15, 16 ЦК України).
Як свідчить тлумачення ст. 526 ЦК України цивільне законодавство містить загальні умови виконання зобов'язання, що полягають у його виконанні належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Це правило є універсальним і підлягає застосуванню як до виконання договірних, так і недоговірних зобов'язань. Недотримання умов виконання призводить до порушення зобов'язання.
За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1054 ЦК України).
Кредитний договір укладається у письмовій формі (ч. 1 ст. 1055 ЦК України).
Правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства (частини 1, 2 ст. 207 ЦК України в редакції, чинній на момент укладення кредитного договору).
Публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, окрім тих, кому за законом надані відповідні пільги (частини 1, 2 ст. 633 ЦК України).
Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (ч. 1 ст. 634 ЦК України).
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 4 ст. 263 ЦПК України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19) відступлено від висновку Верховного Суду України щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у раніше прийнятій постанові від 24 вересня 2014 року (провадження № 6-144цс14) та зроблено висновок, що «у переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші.
Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. У разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). У заяві позичальника від 18 лютого 2011 року процентна ставка не зазначена. Крім того, у цій заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов'язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.
В даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин (18 лютого 2011 року) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (20 лютого 2017 року), тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.
За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачці Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачкою кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
Вимог про стягнення процентів за користування позиченими коштами та інших сум за прострочення виконання грошового зобов'язання з підстав та у розмірах, встановлених актами законодавства, зокрема статтями 625, 1048 ЦК України, позивач не пред'явив. Пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору. Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору АТ КБ «ПриватБанк» дотримав вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону № 1023-XII про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк. Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону - споживача невиправданий тягар з'ясування змісту кредитного договору.
Однак, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, кредитор має право вимагати виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, Велика Палата Верховного Суду погоджується із висновком судів попередніх інстанцій, що він вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов'язання виконати боржником обов'язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів».
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 січня 2020 року у справі № 643/5521/19 (провадження №61-20093св19) зазначено, що: «в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
Установивши, що анкета-заява від 18 березня 2011 року не містить визначення домовленості сторін про сплату відсотків, апеляційний суд дійшов правильного висновку про відсутність підстав для покладення на відповідача обов'язку по сплаті заборгованості за відсотками пеню, комісію і штрафи за несвоєчасну сплату кредиту і процентів за користування кредитними коштами, а відтак, суми надходжень, які банком були розподілені на погашення складових заборгованостей підлягають зарахуванню на погашення саме тіла кредиту.
Судова практика у цій категорії справ є незмінною, що не може свідчити про порушення прав банку (правова позиція Великої Палати Верховного Суду, викладена у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, провадження № 14-131цс19)».
Отже, колегія суддів констатує, що у цій справі в анкеті-заяві від 15 лютого 2018 року ОСОБА_1 просив відкрити поточний рахунок та встановити кредитний ліміт згідно з додатком до анкети-заяви, а строки здійснення періодичних платежів не встановлені, процентна ставка не зазначена. Також вимог про стягнення процентів за користування позиченими коштами з підстав та у розмірах, установлених актами законодавства, зокрема статтями 625, 1048 ЦК України, банк не пред'явив.
Зважаючи на те, що у цій анкеті-заяві строки здійснення періодичних платежів за кредитом не встановлені, то суд першої інстанції необґрунтовано визнав правомірним та підставним списання протиправно банком унесених на погашення боржником коштів в рахунок погашення відсотків, замість зарахування таких у тіло кредиту.
Як уже зазначалося вище кредитний ліміт становив 35 000 грн, а відповідачем було сплачено банку 47 222 грн, а відтак тіло кредиту фактично є погашеним.
Реалізація принципу змагальності в цивільному процесі та доведення сторонами перед судом переконливості поданих доказів є конституційною гарантією (ст. 129 Конституції України).
Відповідно до частини 3 ст. 12, частин 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, окрім випадків установлених Законом, а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
На переконання колегії суддів позовна вимога АТ «Універсал Банк» про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за тілом кредиту є пред'явлена з підстав, що не знайшла своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи, та ця вимога банку не була належним чином обґрунтована та доведена.
Доводи апеляційної скарги, колегія суддів загалом уважає слушними, оскільки вони ґрунтуються на положеннях закону і фактичних обставинах справи та спростовують правильність висновків суду першої інстанції в межах апеляційного розгляду справи.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
За таких обставин оскаржене рішення в частині апеляційного перегляду не може вважатись законним та обґрунтованим, а тому, відповідно до вимог ст. 376 ЦПК України, підлягає до скасування з одночасним ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позовної вимоги АТ «Універсал Банк» про стягнення з ОСОБА_1 46 772,82 грн заборгованості за тілом кредиту.
На підставі ст. 141 ЦПК України з позивача АТ «Універсал Банк» на користь апелянта (відповідача) ОСОБА_1 слід стягнути понесені останнім судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 1 144,50 гривень (т.2 а.с.64).
Керуючись статтями 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник - адвокат Ракущинець Андрій Андрашович, задовольнити.
Рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 16 червня 2022 року в частині задоволення позову Акціонерного товариства «Універсал Банк» скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позовної вимоги Акціонерному товариству «Універсал Банк» про стягнення з ОСОБА_1 46 772,82 грн заборгованості за тілом кредиту відмовити.
Стягнути з Акціонерного товариства «Універсал Банк» на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 1 144 (одна тисяча сто сорок чотири) гривень 50 копійок.
Постанова набирає законної сили з дня її проголошення та підлягає оскарженню в касаційному порядку до Верховного Суду на протязі тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 20 вересня 2023 року.
Суддя-доповідачка
Судді