Справа № 306/743/22
ПОСТАНОВА
Іменем України
20 вересня 2023 року м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд у складі
головуючого судді КОНДОРА Р.Ю.
суддів СОБОСЛОЯ Г.Г., ГОТРИ Т.Ю.
за участю секретаря ЗУБАШКОВА М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ужгороді цивільну справу № 306/743/22 за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Комерційний інвестиційний банк», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ОСОБА_2 , про стягнення коштів за договором банківського вкладу, за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Комерційний інвестиційний банк» на рішення Свалявського районного суду від 30 грудня 2022 року, повний текст якого складено 30 грудня 2022 року, головуюча суддя Жиганська Н.М., -
встановив:
11.01.2022 ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 звернулися до суду з позовом до Акціонерного товариства «Комерційний інвестиційний банк» (АТ «Комінвестбанк») про стягнення коштів за договорами банківського вкладу.
Ухвалою Свалявського районного суду від 09.05.2022 за клопотанням представника АТ «Комінвестбанк» позовні вимоги роз'єднані, вимоги кожного позивача виділені в самостійні провадження, цивільній справі за вимогами позивачки ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Комерційний інвестиційний банк» про стягнення коштів за договором банківського вкладу присвоєно № 306/743/22.
Позов ОСОБА_1 був умотивований таким.
16.11.2020 позивачка уклала з АТ «Комінвестбанк» в особі начальника Свалявського відділення банку Алексія В.М. договір банківського вкладу в іноземній валюті з визначеним строком вклад «Стандарт» № 04-3/6с-448 на строк з 16.11.2020 до 16.06.2021 на суму 7035,59 дол. США з відсотковою ставкою 9,5% річних.
На підтвердження факту отримання коштів начальник Свалявського відділення банку ОСОБА_2 видав позивачці розписку.
У визначений договором строк кошти за договором на вимогу позивачки не були їй видані. Свої дії банк обґрунтовував відсутністю в системі банку зазначеного договору банківського вкладу та доказів внесення позивачкою коштів на рахунок у банку.
Така бездіяльність банку щодо неповернення вкладу протиправна, суперечить нормам ст.ст. 1058, 1060 ЦК України, якими регулюються правовідносини щодо банківського вкладу, що передбачають безумовну видачу вкладу та нарахованих на нього відсотків на першу вимогу клієнта, суперечить вимогам Закону України «Про захист прав споживачів», іншим нормам законодавства.
Позивачка діяла добросовісно, тому правомірно сподівалася на належне врегулювання правовідносин банківського вкладу саме відповідачем, що було обов'язком останнього, однак, відповідач свої обов'язки порушив. Недотримання працівниками банку вимог законодавства, якими регулюються питання банківського вкладу, неналежне виконання ними своїх посадових обов'язків не може свідчити про недодержання сторонами письмової форми договору банківського вкладу. Прийнявши від позивачки кошти начальник Свалявського відділення банку ОСОБА_2 склав договір, підписав його від імені банку, засвідчив печаткою банку та видав його позивачці. Позивачка як споживач фінансових послуг є слабшою стороною договору та не може бути відповідальною за дії працівників банку, вчинені після внесення коштів на депозит, коли вони вже перейшли у власність відповідача.
Посилаючись на ці обставини, позивачка ОСОБА_1 просила стягнути на її користь із АТ «Комінвестбанк» 7035,59 дол. США та нараховані відсотки в сумі 389,80 дол. США, разом - 7425,39 дол. США, що станом на 11.01.2022 за курсом НБУ є еквівалентом 204196,74 грн.
Рішенням Свалявського районного суду від 30.12.2022 позов задоволено, стягнуто з АТ «Комінвестбанк» на користь ОСОБА_1 за договором банківського вкладу № 04-3/6с-448 суму вкладу у розмірі 7035,59 дол. США та нараховані відсотки у розмірі 389,80 доларів США, що за курсом НБУ станом на 11.01.2022 еквівалентно 204196,74 грн, а також стягнуто з відповідача на користь держави судовий збір у сумі 2014,96 грн.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із його обґрунтованості та доведеності, з того, що між сторонами виникли правовідносини щодо банківського вкладу (депозиту), у яких зобов'язання порушив банк, тому отримані у власність банком і не повернені вкладнику кошти та нараховані відсотки належить стягнути на користь позивачки.
Відповідач АТ «Комінвестбанк» оскаржив рішення суду як ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, на обґрунтування скарги наводить такі доводи.
Суд першої інстанції не з'ясував і не встановив повно і всебічно обставин справи, не дав належної оцінки наявним у справі доказам і правовій позиції відповідача.
Так, позивач посилається на договір банківського вкладу в іноземній валюті з визначеним строком від 16.11.2020 № 04-3/6с-448, у якому зазначені банківські рахунки у числовому виразі: № НОМЕР_1 і НОМЕР_2 , однак, з 13.01.2020 нормативно запроваджено використання банківських рахунків за стандартом IBAN (International Bank Account Number), де структура та реквізити рахунків цілком інакші. Кошти не могли бути внесені на рахунок, реквізити якого не відповідають нормативно визначеним.
Касових документів на внесення коштів до банківської установи немає, натомість є розписка керівника банківського відділення без дати її складення в одному примірнику, а також договір банківського вкладу в одному примірнику. Відсутність доказів внесення коштів до банківської установи виключає виникнення правовідносин щодо банківського вкладу.
Договір банківського вкладу є реальним, оплатним, укладається в письмовій формі, на підтвердження чого вкладнику видається документ, передбачений законодавством, недодержання письмової форми договору банківського вкладу тягне його нікчемність (ст. 1059 ЦК України).
Визнання недійсним правочину, нікчемність якого прямо встановлена законом, не вимагається, що підтверджується, крім іншого, правовими позиціями, висловленими Верховним Судом у постанові від 03.10.2018 у справі № 369/2772/16-ц, у постанові від 07.11.2018 у справі № 357/3394/16-ц і в інших справах.
Доказів додержання вимог закону, в тому числі, нормативних актів Національного банку України щодо укладання договору банківського вкладу, належного документального оформлення внесення коштів вкладником до банківської установи в справі немає. Тим часом, вирішуючи питання про стягнення грошових коштів за договором банківського вкладу суд повинен установити факт укладення відповідного договору та додержання вимог законодавства щодо укладення договору банківського вкладу та внесення грошових коштів до банківської установи (зокрема, постанова Верховного Суду від 23.12.2020 у справі № 712/11226/18).
Суд першої інстанції послався на нерелевантну в даній справі правову позицію, сформульовану Верховним Судом у постанові від 10.04.2019 у справі № 463/5896/14-ц, оскільки відсутній будь-який касовий документ, яким би підтверджувалося внесення коштів до каси банку і зарахування їх на банківський рахунок, тож не може йтися про невідповідність документа, виданого на підтвердження внесення коштів, певним вимогам законодавства та/чи умовам договору банківського вкладу.
Відповідач просить рішення суду скасувати, в позові відмовити.
Заслухавши доповідь судді, пояснення представників відповідача АТ «Комінвестбанк» Голови Правління банку Лендєл С.В. і головного юрисконсульта банку Паращинця М.М., які апеляцію підтримали, розглянувши справу за правилами ст. 372 ч. 2 ЦПК України за відсутності інших учасників процесу, дослідивши матеріали справи, оглянувши справу № 306/48/22, обговоривши доводи сторін, оцінивши докази в сукупності, суд приходить до такого.
За приписами ст. 3 ч. 1 п.п. 2, 3, 5, 6, ст. 11, ст. 12 ч. 1, ст.ст. 13, 14, 15, 16, ст. 20 ч. 1 ЦК України, ст. 2 ч. 3 п.п. 2, 4, 5, 11, ст. 3 ч.ч. 1, 3, ст. 4 ч. 1, ст.ст. 12, 13, 19, ст.ст. 43, 44, 49, 76-82 ЦПК України:
загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та законом; свобода договору; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність;
основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом; змагальність сторін; диспозитивність; неприпустимість зловживання процесуальними правами;
кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів;
особа діє у цивільних і процесуальних відносинах вільно, здійснює свої права на власний розсуд, а також виконує обов'язки у межах, наданих їй договором або актами законодавства і повинна діяти добросовісно, розумно, обачно, передбачаючи наслідки;
якщо законом встановлені правові наслідки недобросовісного або нерозумного здійснення особою свого права, вважається, що поведінка особи є добросовісною та розумною, якщо інше не встановлено судом;
при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, зловживання цивільними правами не допускається;
у разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які встановлені частинами 2-5 ст. 13 ЦК України, суд може зобов'язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом;
сторони на свій розсуд розпоряджаються процесуальними правами, реалізують право на судовий захист;
кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій, і зобов'язана належно довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, включно з тими, які власне обґрунтовують як право на пред'явлення вимог (право на позов), так і право на пред'явлення вимог до конкретного відповідача та обов'язок такого конкретного відповідача відповідати за пред'явленим до нього позовом, обов'язок доказування позову лежить на позивачеві;
предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення;
обставини, встановлені рішенням суду у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом;
обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені;
доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Таким чином, до суду по захист своїх прав може звернутися саме особа, права якої порушені, і може це зробити не в будь-який спосіб, а в той, що передбачений законом або договором, правомірній вимозі належного позивача відповідає обов'язок належного відповідача усунути порушення права.
Вимоги позову можуть бути задоволені за умов, коли вони ґрунтуються на підставах належно пред'явленого позову, відповідають вимогам закону, договору та є доведеними у належний процесуальний спосіб (ст.ст. 89, 263-265 ЦПК України).
У справі встановлені такі факти, обставини та відповідні їм правовідносини, що регулюються нормами ЦК України щодо зобов'язань, які виникають із договору банківського вкладу (депозиту), їх виконання, відповідальності за порушення таких зобов'язань, а також у відповідній частині законодавством про банківську діяльність, переказ коштів у редакції, чинній на час їх виникнення.
Пред'являючи позов, ОСОБА_1 виходила з того, що нею 16.11.2020 був укладений із АТ «Комінвестбанк» договір банківського вкладу № 04-3/6с-448 з визначеним строком, копію якого вона додала до заяви (а.с. 7). Тобто, вважаючи своє право порушеним, позивачка виходила з наявності між сторонами договірного зобов'язання і діяла на свій захист саме як сторона договору банківського вкладу (вкладник), з відповідних цьому підстав, з урахуванням яких справа розглядається судами першої та апеляційної інстанцій (ст. 13 ч. 1, ст. 367 ч.ч. 1, 6 ЦПК України).
За змістом наданого позивачкою документа, зокрема:
АТ «Комінвестбанк» (сторона 1) в особі начальника Свалявського відділення «Алексій Володимира Миколайовича», який діє на підставі положення про відділення та довіреності № 107/18, посвідченої 08.08.2018 приватним нотаріусом Єгер Н.Д. за № 1446, і ОСОБА_1 (сторона 2) уклали вказаний договір, відповідно до якого банк приймає від вкладника грошову суму (вклад), що надійшла, та зобов'язується виплатити вкладнику вклад та проценти на вклад на умовах та в порядку, встановлених цим договором (преамбула, п. 1.1.);
банк на підставі положень цього договору відкриває вкладнику вкладний (депозитний) рахунок № НОМЕР_1 для збереження коштів, що прийняті банком від вкладника (п. 1.2.);
для обслуговування операцій за депозитним рахунком (…), обліку вкладу …, здійснення … операцій … банк одночасно з відкриттям депозитного рахунку відкриває вкладнику рахунок № НОМЕР_3 (п. 1.3.);
сума вкладу - 7035,59 дол. США (п. 1.6.);
вклад вноситься на строк з 16.11.2020 до 16.06.2021 (п. 1.8.);
процентна ставка на вклад становить 9,5 процентів річних (п. 1.9.);
вкладник зобов'язується:
надати та оформити документи, передбачені чинним законодавством, необхідні для відкриття рахунку за вкладом та проведення по ньому операцій (п. 2.2.1.);
внести готівкою (перерахувати) на депозитний рахунок, що відкривається банком, грошові кошти в сумі та в строк, передбачені договором (п. 2.2.2.);
від імені банку договір підписаний начальником Свалявського відділення АТ «Комінвестбанк» Алексієм В.М. із проставленням круглої печатки Свалявського відділення банку, від імені вкладника договір підписаний ОСОБА_1 .
У справі містяться:
копія рукописної розписки такого змісту:
«Я, ОСОБА_2 , особисто брав кошти від ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , в робочому кабінеті в Свалявському відділенні АТ Комінвестбанк, м. Свалява вул. Київська, 8, для внесення на депозитні рахунки, згідно з укладеними договорами по 6000,00 (шість тисяч) доларів США, та в подальшому ще по 2000,00 (дві тисячі) доларів США, здійснював пролонгацію дію договорів банківських вкладів на суми з нарахуванням відсотків на ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 . (рукописний підпис) ( ОСОБА_2 )» (а.с. 10);
копія аркуша з рукописним текстом такого змісту:
« ОСОБА_5 - 16.05.-16.11.2019 р. - 184 дні = 211,73 $
з 16.11.2019 вклад 6211,73 $ до 16.11.2020
з 27.12.2019 вклад 8211,73 $
9%
ОСОБА_6 - 16.05.-16.11.2019 р. - 184 дні 211,73 $
з 16.11.2019 вклад 6211,73 $ до 16.11.2020
з 27.12.2019 вклад 8211,73 $
9%
ОСОБА_1 - 16.05.-16.11.2019 р. - 184 дні = 211,73 $
з 16.11.2019 вклад 6211,73 $ до 16.11.2020
з 27.12.2019 вклад 8211,73 $
9%
ОСОБА_3
з 15.07.2019-18.12.2019 - 6000 $
з 19.12.2019-15.07.2020 8000 $
9%
ОСОБА_4
з 15.07.2019-18.12.2019 - 6000 $
з 19.12.2019-15.07.2020 8000 $
9%
ОСОБА_7
з 21.01.2020-21.01.2021 8000 $
9%» (а.с. 9).
Оригінал вищевказаної розписки ОСОБА_2 міститься у цивільній справі № 306/48/22 за позовом ОСОБА_3 до Акціонерного товариства «Комерційний інвестиційний банк», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ОСОБА_2 , про стягнення коштів за договором банківського вкладу (а.с. 97 справи № 306/48/22) та досліджувався апеляційним судом під час розгляду справи за апеляційною скаргою АТ «Комінвестбанк» на рішення Свалявського районного суду від 20.07.2022.
У відповідь на заяву ОСОБА_1 від 25.08.2021 про видачу банківського вкладу (яку позивачка не надала суду) АТ «Комінвестбанк» листом від 07.09.2021 № 02-4/10-161 повідомило про те, що договір банківського вкладу від 16.11.2020 № 04-3/6с-448 не обліковується в банку, депозитні рахунки за таким договором на її ім'я не відкривалися, письмова форма договору банківського вкладу не дотримана, а касові документи щодо внесення готівкових коштів до каси банку відсутні (а.с. 8).
Суду першої інстанції позивачка ОСОБА_1 надала також оригінали договорів банківського вкладу в іноземній валюті з визначеним строком «Стандарт» від 16.05.2019 № 04-3/6с-090, від 27.12.2019 № 04-3/6с-090/2, від 16.11.2020 № 04-3/6с-448, які укладалися з АТ «Комінвестбанк» і підписувалися з боку банку начальником Свалявського відділення Алексієм В.М. (а.с. 64-66).
Інших документальних доказів на підтвердження своєї правової позиції в справі позивачка ОСОБА_1 суду не надавала.
Відповідач АТ «Комінвестбанк» заперечував проти позову та вказував, зокрема, на те, що:
договір, на який посилається позивачка, був використаний у рамках схеми шахрайського привласнення коштів банку групою осіб включно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , у зв'язку з чим розслідується кримінальне провадження (а.с. 17-23);
цивільно-правові відносили мали місце між позивачкою та третьою особою; банк кошти не отримував; внесення коштів підтверджується касовим ордером, але касового документа немає; договір фіктивний, шаблон договору не затверджувався правлінням банку, не публікувався та не доводився споживачам, а в наявному тексті договору видалено те, що є обов'язковим; підписуючи фіктивний договір позивачка розуміла, що дає кошти не в касу банку, а ОСОБА_2 (а.с. 71-78).
У судовому засіданні 29.12.2022 третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ОСОБА_2 пояснив, зокрема, що: звернувся клієнт, обговорили всі умови, внесення коштів не відбулось; договір оформлював він особисто, такий договір існував; кошти [до каси] не вніс (а.с. 71-78).
Постановою Закарпатського апеляційного суду від 31.05.2023 у цивільній справі № 306/48/22 апеляційну скаргу АТ «Комерційний інвестиційний банк» задоволено, рішення Свалявського районного суду від 20.07.2022 скасовано, у позові ОСОБА_3 до АТ «Комерційний інвестиційний банк» про стягнення коштів за договором банківського вкладу відмовлено (посилання в мережі Internet на Єдиний державний реєстр судових рішень (https://reyestr.court.gov.ua/Review/111747089).
Ухвалою Верховного Суду від 07.08.2023 у відкритті касаційного провадження у цивільній справі № 306/48/22 за касаційною скаргою ОСОБА_3 на постанову Закарпатського апеляційного суду від 31.05.2023 відмовлено (https://reyestr.court.gov.ua/Review/112691853).
У цивільній справі № 306/48/22, яка виникла з того ж первісного позову, що і справа № 306/743/22 внаслідок роз'єднання в окремі провадження спільного позову ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 до АТ «Комінвестбанк» про стягнення коштів за договорами банківського вкладу, встановлені обставини, що виникли з дій вищевказаних осіб та спільної для них усіх розписки ОСОБА_2 , а також обставини щодо відповідних банківських процедур, які не спростовувалися позивачкою та не підлягають повторному доказуванню (ст. 82 ч.ч. 4, 5 ЦПК України).
Зокрема, щодо тієї самої розписки та аналогічних обставин отримання коштів ОСОБА_2 у справі № 306/48/22 пояснював, що: укладав договір, отримував кошти, договір «підтягує» всі рахунки, при формуванні договору автоматично відкривається рахунок; з чого складається нумерація [рахунку] не знає; на рахунок мали бути внесені кошти; на рахунок ним не були внесені кошти, сказати, чому, не може; коли і кому видав розписку не пам'ятає, дати немає; до укладення 15.02.2021 договору були інші договори банківського вкладу, коли черговий договір закінчувався, нараховувалися відсотки, позивач щось додавав; [розписка] не є документом, спеціальною банківською формою, писав він, підпис його.
Бланк тексту договору банківського вкладу, що був наданий суду ОСОБА_1 у справі, що розглядається, ідентичний бланку тексту договору банківського вкладу, що був наданий суду ОСОБА_3 у справі № 306/48/22.
Аудиторським висновком від 19.12.2022 вказується на фіктивність наданого у справі № 306/48/22 позивачем ОСОБА_3 договору, а також, зокрема, що:
аудиторськими процедурами встановлено фіктивність договору банківського вкладу від 15.02.2021 № 04-3/6с-186;
всі договори банку з клієнтами спочатку оформляються в договірній системі 9000 Вклади програмного комплексу «Scrooge 3», проте, пред'явлений позивачем договір банківського вкладу не зареєстрований у цій системі, в тому числі, номер договору «04-3/6с-186» не міг бути застосований технічно, оскільки з жовтня 2019 року застосовується нумерація з 14 цифр, до прикладу «90.40.0000000001»;
присвоєння у 2021 році договору банківського вкладу нумерації, відображеної в паперових документах ОСОБА_3 , є технічно неможливим;
відкриття рахунку з номером НОМЕР_4 є технічно неможливим, оскільки з січня 2020 року банківська система перейшла на міжнародний номер банківського рахунку відповідно до стандарту № 13616 ISO і ECB (рахунок IBAN), який у АТ «Комінвестбанк» має формат: UA003122480000026300000000001;
форма, зміст (умови), реквізити договору, пред'явленого позивачем, не відповідають параметрам затвердженого в банку на відповідний період договору банківського вкладу (з наведенням відповідного порівняння документів, зокрема, відсутності 18 пунктів договору та зміни трактування 13 пунктів договору), у п. 1.2. належного договору автоматично відображається відкритий для вкладника рахунок;
внесення готівки через операційну касу банку здійснюється безпосередньо клієнтом;
розписка ОСОБА_2 , що фігурує в справі, не має жодних ознак документа, складеного банком, а також не має дати її складення, крім того, її зміст не відповідає тексту, наданому позивачем як договір.
З огляду на фактичні обставини справи ці висновки щодо договору банківського вкладу від 15.02.2021 № 04-3/6с-186, наданого ОСОБА_3 у справі № 306/48/22 позивачем, цілком застосовні і до договору банківського вкладу від 16.11.2020 № 04-3/6с-448, наданого ОСОБА_1 у справі № 306/743/22.
Цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, зокрема, з договорів, інших правочинів (ст. 11 ч. 1, ч. 2 п. 1 ЦК України).
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку;
зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України;
зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості (ст. 509 ч.ч. 1, 2, 3 ЦК України).
Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст. 202 ч. 1 ЦК України). Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст. 626 ч. 1 ЦК України).
Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами (ст. 6 ч. 3 ЦК України). Відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ч. 1 ЦК України).
Цивільні відносини можуть регулюватися звичаєм, зокрема звичаєм ділового обороту; звичаєм є правило поведінки, яке не встановлене актами цивільного законодавства, але є усталеним у певній сфері цивільних відносин; звичай може бути зафіксований у відповідному документі;
звичай, що суперечить договору або актам цивільного законодавства, у цивільних відносинах не застосовується (ст. 7 ч.ч. 1, 2 ЦК України).
Зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (ст. 203 ч.ч. 1, 4 ЦК України).
Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 ЦК України).
У письмовій формі належить вчиняти, зокрема, правочини, щодо яких законом встановлена письмова форма (ст. 208 ч. 1 п. 4 ЦК України). Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом (ст. 639 ч. 1 ЦК України). Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (ст. 638 ч. 1 ЦК України).
За договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором (ст. 1058 ч. 1 ЦК України).
Вклад (депозит) - це кошти в готівковій або у безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору (ст. 2 абз. 23 Закону України «Про банки і банківську діяльність» (Закон № 2121-III)).
Статтею 1059 ЦК України встановлено:
договір банківського вкладу укладається у письмовій формі; письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту (ч. 1);
у разі недодержання письмової форми договору банківського вкладу цей договір є нікчемним (ч. 2).
Укладення договору банківського вкладу з фізичною особою і внесення грошових коштів на її рахунок за вкладом підтверджуються ощадною книжкою; в ощадній книжці вказуються найменування і місцезнаходження банку (його філії), номер рахунка за вкладом, а також усі грошові суми, зараховані на рахунок та списані з рахунка, а також залишок грошових коштів на рахунку на момент пред'явлення ощадної книжки у банк (ст. 1064 ч. 1 ЦК України).
Ощадний (депозитний) сертифікат підтверджує суму вкладу, внесеного у банк, і права вкладника (володільця сертифіката) на одержання зі спливом встановленого строку суми вкладу та процентів, встановлених сертифікатом, у банку, який його видав (ст. 1065 ч. 1 ЦК України).
Банк має право надавати банківські та інші фінансові послуги, зокрема, залучати у вклади (депозити) кошти від необмеженого кола юридичних і фізичних осіб; банківські послуги дозволяється надавати виключно банку; банк має право вчиняти будь-які правочини, необхідні для надання ним банківських та інших фінансових послуг та здійснення іншої діяльності (ст. 47 ч.ч. 1, 3, 4, 8 Закону № 2121-III).
Відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком (ст. 55 ч. 1 Закону № 2121-III).
Вкладний (депозитний) рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання коштів, що передаються клієнтом банку в управління на встановлений строк та під визначений процент (дохід) відповідно до умов договору (ст. 7 п. 7.1.1. Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» (Закон № 2346-III), п. 3 пп. 3 Інструкції про порядок відкриття і закриття рахунків клієнтів банків та кореспондентських рахунків банків-резидентів і нерезидентів, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12.11.2003 № 492 (реєстрація в Мін'юсті України від 17.12.2003 за № 1172/8493) (Інструкція № 492).
Відповідно до Інструкції № 492, банк відкриває вкладний (депозитний) рахунок фізичній особі, яка не має рахунків у цьому банку, за умови:
подання фізичною особою-резидентом паспорта або іншого документа, що посвідчує особу, документа, виданого контролюючим органом, що засвідчує реєстрацію фізичної особи-резидента в Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків;
укладення між банком і фізичною особою в письмовій формі договору банківського вкладу;
внесення або перерахування фізичною особою з іншого власного рахунку коштів на вкладний (депозитний) рахунок;
видачі банком фізичній особі на підтвердження укладення договору банківського вкладу і внесення грошових коштів на вкладний (депозитний) рахунок документа згідно з внутрішніми документами банку (п. 103).
Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій, затверджене постановою Правління Національного банку України від 03.12.2003 № 516 (реєстрація в Мін'юсті України від 29.12.2003 за № 1256/8577) (Положення № 516), передбачає, що:
вкладна (депозитна) операція - операція банку із залучення грошових коштів або банківських металів від вкладників на їх рахунки в банку на договірних засадах або депонування грошових коштів вкладниками з оформленням їх ощадними (депозитними) сертифікатами (п. 1.1. абз. 5);
вкладник - … фізична особа, яка здійснила розміщення готівкових (безготівкових) грошових коштів … на рахунок у банку чи придбала ощадний (депозитний) сертифікат банку України на договірних умовах (п. 1.1. абз. 6);
залучення банком вкладів (депозитів) від вкладників підтверджується:
договором банківського рахунку;
договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки;
договором банківського вкладу з видачею ощадного (депозитного) сертифіката;
договором банківського вкладу з видачею іншого документа, що підтверджує внесення грошової суми … і відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту (п. 1.4.);
відкриття і закриття поточних та вкладних (депозитних) рахунків вкладникам у національній та іноземній валюті або банківських металах здійснюються в порядку, установленому нормативно-правовим актом Національного банку з питань відкриття і закриття рахунків клієнтів банків (п. 2.1.);
додержання письмової форми договору (паперова або електронна) є обов'язковою умовою взаємовідносин між банком і вкладником (п. 2.2.);
договори банківського рахунку та банківського вкладу визначають права, зобов'язання суб'єктів вкладних (депозитних) операцій та інші умови, визначені Цивільним кодексом України, і мають бути підписані сторонами договору (уповноваженими ними особами) (п. 2.3.);
укладення договору банківського рахунку та договору банківського вкладу може здійснюватися відокремленим підрозділом банку - юридичної особи за наявності належним чином оформленої уповноваженим особам довіреності на підписання документів (п. 2.9.);
грошові кошти на вкладний (депозитний) рахунок фізичної особи можуть бути внесені готівкою, перераховані з іншого власного вкладного (депозитного) або поточного рахунку … (п. 3.6.).
Закон № 2346-III визначає, що:
документ на переказ - електронний або паперовий документ, що використовується суб'єктами переказу, їх клієнтами, кліринговими, еквайринговими установами або іншими установами - учасниками платіжної системи для передачі доручень на переказ коштів (ст. 1 п. 1.6.);
документ на переказ готівки - документ на переказ, що використовується для ініціювання переказу коштів, поданих разом з цим документом у готівковій формі (ст. 1 п. 1.7.);
ініціатор - особа, яка на законних підставах ініціює переказ коштів шляхом формування та/або подання відповідного документа на переказ або використання електронного платіжного засобу (ст. 1 п. 1.15.);
переказ коштів - рух певної суми коштів з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому у готівковій формі; ініціатор та отримувач можуть бути однією і тією ж особою (ст. 1 п. 1.24.);
розрахунково-касове обслуговування - послуги, що надаються банком клієнту на підставі відповідного договору, у тому числі у вигляді електронного документа, укладеного між ними, які пов'язані із переказом коштів з рахунка (на рахунок) цього клієнта, видачею йому коштів у готівковій формі, а також здійсненням інших операцій, передбачених договорами (ст. 1 п. 1.37.);
зарахування коштів на рахунок клієнта здійснюється як шляхом внесення їх у готівковій формі, так і шляхом переказу коштів у безготівковій формі з інших рахунків (ст. 7 п. 7.1.5.);
до документів на переказ відносяться розрахункові документи, документи на переказ готівки … та інші документи, що використовуються в платіжних системах для ініціювання переказу; форми розрахункових документів, документів на переказ готівки для банків … установлюються нормативно-правовими актами Національного банку України; … обов'язкові реквізити … паперових документів на переказ, особливості їх оформлення, оброблення та захисту встановлюються нормативно-правовими актами Національного банку України (ст. 16 п. 16.1., ст. 17 п. 17.1.);
ініціатором переказу може бути платник …; ініціювання переказу проводиться шляхом, зокрема, подання ініціатором до банку, в якому відкрито його рахунок, розрахункового документа; подання платником до будь-якого банку документа на переказ готівки і відповідної суми коштів у готівковій формі (ст. 20 п. 20.1., ст. 21 п. 21.1. пп. 1, 2);
подання ініціатором до банку … документа на переказ готівки і відповідної суми коштів у готівковій формі здійснюється протягом операційного часу;
реквізити документів на переказ готівки та особливості їх оформлення встановлюються нормативно-правовими актами Національного банку України;
при використанні документа на переказ готівки ініціювання переказу вважається завершеним з моменту прийняття до виконання банком … документа на переказ готівки разом із сумою коштів у готівковій формі; прийняття документа на переказ готівки до виконання засвідчується підписом уповноваженої особи банку … чи відповідним чином оформленою квитанцією;
банки зобов'язані відображати інформацію про кожну операцію з приймання готівки … у системі автоматизації банків на внутрішньобанківському рахунку та/або внутрішній підсистемі системи автоматизації банку в той самий операційний день (у разі здійснення ініціювання переказу готівки платником протягом операційного часу) або не пізніше наступного операційного дня (у разі ініціювання переказу готівки після закінчення операційного часу) (ст. 24 п.п. 24.1.-24.4.);
переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі; банк отримувача в разі надходження суми переказу протягом операційного дня зобов'язаний її зарахувати на рахунок отримувача або виплатити йому в готівковій формі в той самий день або в день (дата валютування), зазначений платником у розрахунковому документі або в документі на переказ готівки (ст. 30 п.п. 30.1., 30.2.).
Інструкцією про ведення касових операцій банками в Україні, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 25.09.2018 № 103 (Інструкція № 103), установлено, що:
приймання через касу банку (філії, відділення) готівки національної та іноземної валюти від клієнтів для зарахування на власні рахунки та рахунки юридичних і фізичних осіб або на рахунок банку (філії, відділення) є касовою операцією (п. 3 пп. 1, п. 4 пп. 15);
касовий документ - паперовий або електронний документ, який оформляється для здійснення касової операції; касовий документ може бути: паперовий для банку (філії, відділення) та клієнта, електронний для банку (філії, відділення) та паперовий для клієнта, електронний для банку та клієнта (п. 4 пп. 14);
банк (філія, відділення) зобов'язаний здійснювати касове обслуговування клієнтів на підставі договірних відносин через касу банку … (п. 8 пп. 1);
банк (філія, відділення) під час здійснення касових операцій має забезпечувати своєчасне повне оприбутковування готівки національної та іноземної валюти, що надійшла до каси банку, та її зарахування на зазначені клієнтами рахунки; документальне оформлення руху готівки національної та іноземної валюти в касі банку (філії, відділення) … (п. 13 пп. 3, 5);
до касових документів, які оформляються банками (філіями, відділеннями) згідно з касовими операціями, визначеними цією Інструкцією, належать, зокрема:
1) заява на переказ готівки;
4) прибутковий касовий ордер (п. 102);
касові документи мають містити, зокрема, такі обов'язкові реквізити:
1) найменування банку, який здійснює касову операцію; 2) дату здійснення операції; 3) зазначення платника та отримувача; 4) суму касової операції; 6) призначення платежу; 7) власноручні підписи або ЕП платника/отримувача; 8) власноручний підпис або кваліфікований ЕП працівника банку (філії, відділення), уповноваженого здійснювати касову операцію; 9) номер рахунку отримувача (у разі зарахування суми переказу на рахунок); 10) найменування банку отримувача (у разі зарахування суми переказу на рахунок) (п. 104);
банк (філія, відділення) застосовує прибутково-видаткові касові ордери для оформлення операцій з приймання та видачі готівки … клієнтам банку (філії, відділення) на договірних умовах … (п. 112 пп. 1);
банк (філія, відділення) здійснює приймання від клієнта готівки іноземної валюти … за такими прибутковими касовими документами:
1) за заявою на переказ готівки, зокрема, від фізичних осіб: для зарахування на поточні, вкладні (депозитні) рахунки;
3) за прибутковим касовим ордером - від працівників та клієнтів банку (філії, відділення) за внутрішньобанківськими операціями (п. 129);
банк (філія, відділення) зобов'язаний надати клієнту після завершення приймання готівки квитанцію (другий примірник прибуткового касового ордера) або інший документ, що є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі у вигляді паперового або електронного документа відповідно до законодавства України, умов договору, внутрішньобанківських правил, правил платіжної системи (п. 135).
Заява на переказ готівки та квитанція до неї (додаток 10 до Інструкції № 103) серед реквізитів містять і номер банківського рахунку, який застосовується для здійснення переказу, ці документи підписуються платником (ініціатором переказу) і працівником банку.
Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 ЦК України; недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин); у цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (ст. 215 ч.ч. 1, 2 ЦК України).
Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю; правові наслідки недійсності нікчемного правочину, які встановлені законом, не можуть змінюватися за домовленістю сторін (ст. 216 ч.ч. 1, 4 ЦК України).
Юридична відповідальність особи має індивідуальний характер (ст. 61 Конституції України). Банк відповідає за своїми зобов'язаннями всім своїм майном відповідно до законодавства (ст. 96 ч.ч. 1, 2 ЦК України, ст. 58 ч. 1 Закону № 2121-III).
Виходячи з наведеного, договір банківського вкладу є реальним, оплатним і є укладеним із моменту прийняття банком від вкладника грошових коштів (вкладу). Правовідносини щодо банківського вкладу (депозиту) є формалізованими, чітко врегульованими законодавством. Виникнення та оформлення таких правовідносин між фізичною особою та банком пов'язується з послідовністю відповідних дій і юридичних фактів, з додержанням унормованої процедури.
Вкладник і банк повинні укласти в письмовій формі договір банківського вкладу, вкладник повинен ініціювати переказ коштів (у даному випадку - готівкових коштів в іноземній валюті), передати ці кошти саме банку, тож повинен внести їх саме і тільки до каси банку із зарахуванням на конкретний відкритий у банку рахунок, із обов'язковим оформленням банком заяви на переказ готівки та з видачею клієнту (вкладнику) на підтвердження цього факту ощадної книжки, сертифіката або іншого відповідного банківського документа. Банк, своєю чергою, зобов'язаний прийняти безпосередньо від вкладника (оскільки той діяв особисто) такі кошти, оформити та облікувати відповідні операції і кошти встановленим порядком.
Оскільки правовідносини банківського вкладу чітко та всебічно врегульовані законодавством, про застосування у випадку, що розглядається, звичаїв ділового обороту в розумінні оформлення інших, аніж передбачені законодавством, банківських документів, або укладення договору банківського вкладу іншим, аніж передбачений, порядком не йдеться. Такі звичаї можуть застосовуватися лише тоді, коли певне питання не врегульоване законодавством, і в будь-якому разі не можуть застосовуватися, якщо суперечать чинним нормам законодавства, а виданий відповідно до звичаїв ділового обороту документ у будь-якому разі повинен відповідати вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами).
Вимоги законодавства, якими обумовлене виникнення правовідносин щодо банківського вкладу (депозиту), не були виконані. АТ «Комінвестбанк» не відкривало ОСОБА_1 банківський рахунок для розміщення банківського вкладу (депозиту), ОСОБА_1 не ініціювала переказ грошових коштів, не передавала коштів власне банку для розміщення їх на рахунку в якості банківського вкладу, тобто, не вносила кошти встановленим порядком до банківської установи, відповідно, банк не приймав коштів, не здійснював касові операції щодо них, не обліковував, не видавав передбачені банківськими правилами документи на підтвердження прийняття коштів у якості банківського вкладу.
Розписка громадянина ОСОБА_2 як фізичної особи про прийняття від ОСОБА_1 6000,00 дол. США і в подальшому ще 2000,00 дол. США для внесення на депозитний рахунок не має правового значення для підтвердження факту укладення сторонами договору банківського вкладу, позаяк не є передбаченим нормативними актами документом, що може підтверджувати такий факт. Крім того, розписка не містить дати її складення, стосується кількох осіб із невизначеними конкретно відносинами щодо кожної з них, жодним чином не співвідноситься з договором банківського вкладу, на який посилається позивачка, якщо вважає, що договір був укладений, і т.ін. Копія не підписаного ніким аркуша з рукописним текстом з певними цифрами, датами, розрахунками не може вважатися будь-яким документом, який би стосувався договору банківського вкладу, якщо позивачка вважає, що договір був укладений.
Беручи до уваги вищевикладене, розписка не може слугувати і доказом додержання вимог щодо оформлення «іншого документа, що підтверджує внесення грошової суми і відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами)». Поза тим, за встановленого недодержання всіх істотних умов, необхідних для виникнення правовідносин щодо банківського вкладу, вказана розписка сама по собі жодним чином не може свідчити про виникнення таких правовідносин і про прийняття саме банком коштів від позивачки.
Як випливає з матеріалів справи, ОСОБА_1 взагалі не має ніяких оформлених офіційно з АТ «Комінвестбанк» договірних відносин. Дії позивачки, хоча б і з підписанням певного тексту договору та з отриманням розписки, із передачі громадянину ОСОБА_2 , хоча б той і обіймав посаду керівника відділення банку, значної суми в іноземній валюті без внесення коштів до каси банку, без оформлення банківських документів, без вказівки на рахунок, передбачений для цих коштів, поза обґрунтованим сумнівом не можуть вважатися добросовісною, розумною, обачною поведінкою. Відповідні обставини мали місце за умов, які явно і очевидно не відповідали встановленій банківській процедурі укладання договору банківського вкладу та внесення особисто вкладником коштів до каси банку.
Посилання позивачки на наявність інших депозитних договорів, які, як вона стверджує, укладалися з банком, не має правового значення в спорі, що розглядається щодо конкретного факту і конкретних правовідносин.
Чинною постановою Закарпатського апеляційного суду від 31.05.2023 у цивільній справі № 306/48/22 додатково підтверджується, що поданий позивачкою суду договір банківського вкладу ані за формою і змістом, ані за конкретними умовами не відповідає офіційно застосовуваним у цей період у банку документам і процедурам (формі договору, його реквізитам, автоматизованому обліку тощо).
Відповідач АТ «Комінвестбанк» зважаючи на фактичні обставини справи стверджував про нікчемність договору банківського вкладу від 16.11.2020 № 04-3/6с-448, що знайшло своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи. Зазначений договір є нікчемним і не породжує правових наслідків, що випливають із договору банківського вкладу (депозиту).
Верховний Суд у постанові від 23.12.2020 у справі № 712/11226/18 сформулював правову позицію про те, що вирішуючи питання про стягнення грошових коштів за договорами банківського вкладу, суди повинні встановити факт укладення відповідного договору, з'ясувати повноваження сторін на його укладення, факт внесення грошової суми на вкладний (депозитний) рахунок вкладника, а також дотримання вимог, передбачених законами та іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності, щодо укладення договору банківського вкладу та внесення грошових коштів.
Відтак ОСОБА_1 не довела у належний процесуальний спосіб факту укладення договору банківського вкладу, доводи позову, по суті, ґрунтуються на недопустимих у доказуванні припущеннях. Між ОСОБА_1 і АТ «Комінвестбанк» правовідносини щодо банківського вкладу (депозиту) на підставі договору банківського вкладу від 16.11.2020 № 04-3/6с-448 з визначеним строком не виникли. Позивачка не мала підстав вимагати захисту порушеного права виходячи з положень закону, що регулюють договірні зобов'язання та питання відповідальності за їх порушення. ОСОБА_1 не є кредитором, а АТ «Комінвестбанк» не є боржником у зобов'язанні, що не виникло, АТ «Комінвестбанк» відповідає саме за своїми зобов'язаннями і як банківська установа не має зобов'язання повернути ОСОБА_1 7035,59 дол. США в якості банківського вкладу, що їх банк не приймав, відповідно, не має й зобов'язання сплачувати будь-які інші платежі (нарахування, кошти), що пов'язуються позивачкою з указаним договором.
За встановлених у справі обставин не йдеться і про порушення прав позивачки як споживача, яка не укладала установленим законом порядком договір банківського вкладу, тим більше, не йдеться про умови та правила надання банківських послуг як про об'ємний і складний для пересічного споживача фінансових послуг документ, у контексті якого оцінювалася можливість ефективного здійснення споживачем своїх прав.
Міркування позивачки щодо відсутності підстав для покладання на неї відповідальності за порушення вимог закону працівниками банку після одержання коштів, які самі по собі є правильними в контексті загальних правил щодо юридичної відповідальності особи, не можуть бути враховані в справі, що розглядається. По-перше, ОСОБА_1 пред'явила позов ґрунтуючись саме на договірному зобов'язанні, яке вважала таким, що виникло, а одночасне покладання на особу відповідальності і в договірних, і в деліктних правовідносинах, при цьому, без відповідних підстав позову та обґрунтування щодо делікту, недопустиме, позаяк суперечить правилам правової визначеності щодо характеру спірних правовідносин та підстав відповідного процесу. По-друге, якщо йдеться власне про відповідальність за заподіяння шкоди протиправними діями, мають місце цілком інші підстави, предмет позову і предмет доказування, що відсутнє наразі в справі.
Посилання позивача на правову позицію, висловлену Верховним Судом у постановах від 10.04.2019 у справі № 463/5896/14-ц і від 13.10.2020 у справі № 369/10789/14-ц, відповідно до якої:
банк визначає відповідальних працівників, яким надається право підписувати договори банківського вкладу, оформляти касові документи, а також визначає систему контролю за виконанням касових операцій; недотримання уповноваженими працівниками банку вимог законодавства у сфері банківської діяльності та внутрішніх вимог банку щодо залучення останнім вкладу (депозиту) (зокрема, й через видання документів на підтвердження внесення коштів, які не відповідають певним вимогам законодавства та/чи умовам договору банківського вкладу) не може свідчити про недотримання сторонами письмової форми цього договору;
відкриття відповідних рахунків та облік на них коштів у національній та іноземній валютах, залучених згідно з чинним законодавством від юридичних і фізичних осіб на підставі укладених у письмовій формі договорів банківського вкладу (депозиту), є обов'язком банку; необлікування банком таких коштів не можна вважати недодержанням сторонами відповідного договору банківського вкладу (депозиту) його письмової форми,
а також посилання на те, що з огляду на правомірне сподівання позивачки на належне оформлення вказаних договорів вкладу з відповідачем і на те, що обов'язок забезпечення належного виконання працівниками відповідача посадових інструкцій лежить на банківській установі, особи, винні в порушенні правил банківських операцій, у спірних правовідносинах з позивачкою діяли від імені банку та розпоряджалися на власний розсуд коштами позивачки вже після передачі їх на депозит, отже вчиняли протиправні дії стосовно коштів, які перейшли у власність відповідача, позивачка не може бути відповідальною за порушення, вчинені посадовими особами відповідача, оскільки нею виконані умови укладених угод, що відповідає правовій позиції, висловленій Верховним Судом у постанові від 19.06.2019 у справі № 662/892/15-ц,
не можуть бути враховані в справі, що розглядається, оскільки ці позиції сформульовані за інших фактичних обставин.
У справі № 463/5896/14-ц вирішувався спір банку з фізичною особою про визнання договору банківського вкладу нікчемним, що судами було визнано неналежним способом захисту права, який обрав банк.
Окрім цього, ішлося про письмову форму договору банківського вкладу в контексті неналежного змісту заяви про прихід готівки (помилки в її реквізитах, у номерах банківських рахунків, відсутність електронного підпису працівника банку тощо). Саме в цьому контексті суд касаційної інстанції зробив вищевказані висновки, а також зазначив, що описка чи помилка в номері рахунку за встановлених обставин не впливають на дійсність правочину. Вироком суду, що набрав законної сили, встановлено дії засудженого працівника банку із умисного заволодіння чужим майном шляхом зловживання своїм службовим становищем, складання завідомо неправдивого офіційного документа та внесення до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей.
Поряд із цим, Верховний Суд вказав, що суди мають у порядку, передбаченому процесуальним законом, перевіряти доводи сторін і досліджувати докази стосовно додержання письмової форми договорів банківського вкладу, враховуючи, що недотримання уповноваженими працівниками банку вимог законодавства у сфері банківської діяльності та внутрішніх вимог банку щодо залучення останнім вкладу (депозиту) (зокрема, й через видання документів на підтвердження внесення коштів, які не відповідають певним вимогам законодавства й умовам договору банківського вкладу) не може свідчити про недотримання сторонами письмової форми цього договору.
Аналогічні висновки зроблені Верховним Судом і в справі № 369/10789/14-ц, у якій вирішувався позов фізичної особи до банку про визнання договору банківського вкладу укладеним, визнання права на відшкодування заборгованості за договором банківського вкладу та включення до бази даних про вкладників інформацію про депозитний договір та за зустрічним позовом банку до фізичної особи про визнання недійсним договору банківського вкладу.
У цій справі вирішувалися питання підвідомчості спору та належності способу захисту права, а також було встановлено, що:
фізична особа перебувала в договірних відносинах із банком за одним договором банківського вкладу, проте, інший договір не зареєстрований у банку, кошти за ним не вносилися, внаслідок чого і виник спір;
обидва договори, штампи банку на них, спосіб їх оформлення не мають ознак монтажу, реквізити мають правильну послідовність нанесення.
За обставинами справи № 662/892/15-ц були фактично підписані договір на вклад «Вільні кошти» та договір на відкриття і ведення поточного рахунку «Для виплат», заява на відкриття поточного рахунку «для виплат», форма договору банківського вкладу щодо змісту і умов під сумнів банком не ставилася, відсутній був лише документ, що підтверджує внесення коштів до каси банку, не ставилася під сумнів і відсоткова ставка; вироком суду, що набрав законної сили, підтверджено факт передачі позивачем коштів представнику банку, двох працівників банку засуджено за вчинення злочинів, підтверджено факт заподіяння позивачу матеріального збитку у розмірі суми, що була передана для внесення на депозит, з цих працівників банку стягнуто на користь позивача солідарно збитки у такому розмірі.
У всіх цих справах правовідносини виникли з юридичних фактів (дії з підписання документів, передачі коштів), що мали місце задовго до повної зміни формату банківських рахунків і способу їх ведення у зв'язку із запровадженням стандарту № 13616 ISO і ECB (рахунок IBAN), на відміну від дійсних обставин справи, що розглядається.
Слід враховувати, що під час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій встановлені наведені вище факти і обставини підписання договору, передачі коштів, щодо форми і змісту договору, формату банківського рахунку, дій сторін тощо, які мають істотне значення для результату справи і, звісно, є іншими, аніж ті, що мали місце у справах, у яких формулювалися вищевказані правові позиції. Зокрема, за реальними обставинами справи ОСОБА_1 , яка не перебувала з банком у договірних відносинах, фізично не могла внести кошти на рахунок, указаний у тексті, що його вона вважає договором банківського вкладу, позаяк такого рахунку на той час не могло існувати та не існувало у відповідному форматі. Якщо помилка в номері рахунку може бути виправлена і сама по собі ще не свідчить про недодержання письмової форми договору банківського вкладу, то відсутність рахунку як такого, повна невідповідність формату рахунку нормативно визначеному взагалі виключає можливість внесення коштів на рахунок банку.
Постановою від 26.06.2023 у справі № 306/1119/21 за позовом ОСОБА_8 до АТ «Комінвестбанк» про стягнення коштів за договором банківського вкладу та штрафної санкції (https://reyestr.court.gov.ua/Review/111836261) за обставин, аналогічних тим, які є в справі № 306/743/22, Верховний Суд погодився з тим, що позивачем не доведено належними доказами укладення договору банківського вкладу та внесення грошової суми на його вкладний (депозитний) рахунок, враховуючи, що письмова форма договору банківського вкладу вважається дотриманою, якщо внесення грошової суми на вкладний (депозитний) рахунок вкладника підтверджено договором банківського вкладу з видачею відповідного документа або ощадного сертифіката.
Відтак суд першої інстанції вирішив спір із неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. Доводи апеляції відповідача за оцінкою дійсних обставин, доказів і матеріалів справи в сукупності та взаємозв'язку знайшли своє підтвердження, тому на підставі ст. 376 ч. 1 п.п. 2, 4 ЦПК України скаргу слід задовольнити, рішення суду скасувати, в позові відмовити.
Керуючись ст. 367 ч.ч. 1, 6, ст. 374 ч. 1 п. 2, ст. 376 ч. 1 п.п. 2, 4, ст. 382 ЦПК України, апеляційний суд -
постановив:
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Комерційний інвестиційний банк» задовольнити, рішення Свалявського районного суду від 30 грудня 2022 року скасувати, у позові ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Комерційний інвестиційний банк» про стягнення коштів за договором банківського вкладу відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 :
на користь АТ «Комерційний інвестиційний банк» 3022,43 грн у рахунок відшкодування судового збору, сплаченого з апеляційної скарги;
2014,96 грн судового збору в дохід держави.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення може бути оскаржена до Верховного Суду. Повне судове рішення складене 21 вересня 2023 року.
Судді