Справа № 308/2289/21
ПОСТАНОВА
іменем України
11 вересня 2023 року м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд у складі:
судді-доповідачки Готри Т. Ю.,
суддів Кожух О. А., Кондора Р. Ю.,
за участю секретаря судового засідання Зубашкова М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою Акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК», в інтересах якого діє представниця - адвокатеса Бережна Наталія Миколаївна, на рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 20 грудня 2022 року, ухвалене суддею Заревою Н.І.,
ВСТАНОВИВ:
У лютому 2021 року Акціонерне товариство комерційний банк «ПРИВАТБАНК» (далі - АТ КБ «ПРИВАТБАНК», банк) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позов обґрунтований тим, що ОСОБА_1 звернулася до АТ КБ «ПРИВАТБАНК» з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписала заяву б/н від 15.09.2008, згідно з якою отримала 29 000 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.
Відповідачка підтвердила свою згоду на те, що підписана нею заява разом із «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами» складає між нею і банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується її підписом у заяві.
При укладенні договору сторони керувалися умовами ч.1 ст.634 ЦК України (договір приєднання).
Банк за укладеним договором свої зобов'язання з надання кредиту виконав, а відповідачка ОСОБА_1 своїх зобов'язань за договором належним чином не виконує, а саме не сплачує кредит та відсотки за кредитом, у зв'язку з чим станом на 14.01.2021 у неї виникла заборгованість в сумі 21 357,37 грн, з яких: 17 218,76 грн - заборгованості за кредитом та 4 138,61 грн - заборгованості за відсотками.
Посилаючись на те, що відповідачка зазначену заборгованість не погасила, а тому банк просив суд стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість у розмірі 21 357,37 грн, а також 2 270,00 грн понесених судових витрат по сплаті судового збору.
Заочним рішенням Ужгородського міскрайонного суду Закарпатської області від 03 лютого 2020 року цей позов АТ КБ «ПРИВАТБАНК» було задоволено та стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПРИВАТБАНК» 21 357,37 грн заборгованості за договором кредиту та 2 270,00 судового збору.
Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 28 липня 2022 року зазначене заочне рішення Іршавського районного суду Закарпатської області скасовано, а справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження із викликом сторін у судове засідання.
Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 20 грудня 2022 року у задоволенні зазначеного позову АТ КБ «ПРИВАТБАНК» відмовлено.
Не погоджуючись із цим рішенням місцевого суду АТ КБ «ПРИВАТБАНК» подало на нього апеляційну скаргу внаслідок його незаконності та необґрунтованості через порушення судом норм процесуального і матеріального права.
Скарга мотивована тим, що місцевим судом належним чином не звернуто уваги на те, що підписуючи аннкету-заяву ОСОБА_1 підтвердила свою згоду про приєднання до договору банківського обслуговування, а відтак здійснила волевиявлення і погодилася з визначеними умовами кредитування, у тому числі і щодо порядку і розміру нарахування відсоткової ставки.
Також відповідачка підписала довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна 55 днів пільгового періоду», в якій сторони визначили: тип карти - кредитна карта «Універсальна 55 днів»; валюта - гривня; базова процентна ставка 1,9% на місяць; розмір щомісячних платежів - у розмірі 7% від заборгованості; строк внесення щомісячних платежів - до 25 числа місяця, наступного за звітним; розмір неустойки - пені та штрафів.
Доказом користування кредитними коштами є виписка по рахунку. У цій виписці обліковується кожна складова кредитного зобов'язання, зазначені всі операції із погашення заборгованості, а також зняття грошових коштів, розмір нарахованих відсотків та штрафних санкцій за порушення зобов'язання.
Ураховуючи те, що сторони погодили між собою всі істотні умови договору і банк надав відповідачці кредит, а остання його не повернула, тому місцевий суд безпідставно відмовив у задоволенні позову.
З огляду на наведене апелянт просив оскаржене рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позов АТ КБ «ПРИВАТБАНК» задовольнити, а також вирішити питання щодо розподілу судових витрат. Водночас просив поновити йому строк на апеляційне оскарження цього рішення суду як пропущеного з поважних причин.
Ухвалою Закарпатського апеляційного суду від 01 березня 2023 року зокрема поновлено АТ КБ «ПРИВАТБАНК» строк на апеляційне оскарження рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 20 грудня 2022 року.
У відзиві на апеляційну скаргу позивача АТ КБ «ПРИВАТБАНК» відповідачка ОСОБА_1 просила апеляційну скаргу банку залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.
Сторони у судове засідання не з'явилися, хоча про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином, а тому їх неявка, на переконання колегії суддів і відповідно до вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України, не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши доповідь судді-доповідачки, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, колегія суддів уважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, а також досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Судом установлено, що 15 вересня 2008 року ОСОБА_1 підписала анкету-заяву про приєднання до умов і правил надання банківських послуг у ПриватБанку, в якій указала свої анкетні дані, контактну інформацію, та в ній є відсутніми розмір кредитного ліміту, умови про відсоткову ставку за користування кредитом, а також порядок, розмір і умови відповідальності за порушення зобов'язань (а.с.21 і на звороті).
Також відповідачка ОСОБА_1 підписала довідку про умови кредитування з використанням платіжної картки «Кредитка Універсальна, 55 днів пільгового періоду» від 15.09.2008, в якій сторонами погоджено умови кредитування, а саме визначено тип картки, тип кредитної лінії - відновлювальна, валюта картрахунку - гривня, базова відсоткова ставка - 1,9% на місяць, розмір щомісячного платежу - 7% від заборгованості, строк внесення щомісячних платежів - до 25 числа місяця, що слідує за звітним (а.с.22).
До кредитного договору банк додав витяг із Умов і правил надання банківських послуг (а.с.23-33).
Згідно з наданим позивачем розрахунком заборгованості за договором № б/н від 15.09.2008, то станом на 14.01.2021 у відповідачки виникла заборгованість в сумі 21 357,37 грн, з яких: 17 218,76 грн - заборгованості за кредитом та 4 138,61 грн - заборгованості за відсотками (а.с.4-18).
Відповідно до довідки АТ КБ «ПРИВАТБАНК» за цим кредитним договором ОСОБА_1 було видано кредитну картку від 15.09.2008 з терміном її дії до грудня 2011 року, 22.09.2009 з терміном її дії до липня 2013, 26.04.2011 з терміном її дії до січня 2015 року, 20.11.2012 з терміном її дії до жовтня 2015 року, 30.05.2013 з терміном її дії до липня 2016 року, 09.07.2017 з терміном її дії до липня 2021 та 26.02.2019 з терміном її дії до листопада 2022 року (а.с.19).
Як убачається з довідки АТ КБ «ПРИВАТБАНК», то ОСОБА_1 був установлений кредитний ліміт у розмірі: 15.09.2008 - 29 000 грн, який 29.04.2009 був зменшений до 1 000 грн, 24.11.2012 був збільшений до 1 500 грн, 26.09.2013 - до 2 000 грн, 27.12.2017 збільшено - до 5 500 грн, того ж дня - до 20 000 грн, потім зменшено - до 15 500 грн та ще раз зменшено - до 11 000 грн, 01.04.2019 збільшено - до 19 984,98 грн та зменшено до 0,00 грн 19.12.2019 (а.с.20).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою ст. 1054 ЦК України регламентовано, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Положеннями частини першої статті 633 ЦК України врегульовано, що публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом ст. 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Частиною першою статті 1050 ЦК України констатовано, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Отож, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави, стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави, стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
Правилами ст. 204 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Позивач, як на підтвердження укладеного між сторонами договору, посилався на підписану відповідачкою заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку, а також довідку про умови кредитування з використанням платіжної картки «Кредитка Універсальна, 55 днів пільгового періоду» від 15.09.2008, в якій сторонами погоджено умови кредитування, а саме : визначено тип картки, тип кредитної лінії - відновлювальна, валюта картрахунку - гривня, базова відсоткова ставка -1,9% на місяць, розмір щомісячного платежу - 7% від заборгованості, строк внесення щомісячних платежів - до 25 числа місяця, що слідує за звітним.
Згідно з наданим позивачем розрахунком заборгованості за договором № б/н від 15.09.2008, то станом на 14.01.2021 у відповідачки виникла заборгованість в сумі 21 357,37 грн, з яких: 17 218,76 грн - заборгованості за кредитом та 4 138,61 грн - заборгованості за відсотками (а.с.4-18).
Як слідує з цього розрахунку заборгованості, то банк починаючи з 15.09.2008, замість погоджених сторонами відсотків у розмірі 1,9% на місяць, нараховував відповідачці відсотки за користування кредитом з розрахунку 30% річних (2,5% на місяць), і цей розмір відсотків позивачем неодноразово збільшувався, а саме з 01.09.2014 до 34,80% річних (2,9% на місяць), з 01.04.2015 до 43,20% річних (3,6% на місяць), з 01.06.2015 цей розмір становив 2,90% на місяць, з 30.01.2016 - 3,6% на місяць, а з 26.02.2019 - 3,50% на місяць, а починаючи з 01.07.2015 банк здійснював погашення відсотків за рахунок кредиту. Однак підписана відповідачкою довідка про умови кредитування з використанням платіжної картки «Кредитка Універсальна, 55 днів пільгового періоду» від 15.09.2008 не містить погоджених сторонами умов щодо збільшення в односторонньому порядку відсотків, а також їх погашення за рахунок кредиту, внаслідок чого збільшувався розмір заборгованості за кредитом.
Також з цього розрахунку заборгованості слідує, що відповідачкою ОСОБА_1 було погашено заборгованість за тілом кредиту у розмірі 33 359,96 грн і відсотків 5 784,45 грн та при цьому в неї залишилася ще непогашеною перед банком заборгованість 17 218,76 грн простроченого тіла кредиту та 4 138,61 грн прострочених відсотків, що свідчить про нарахування їй позивачем заборгованості, яку вона фактично погасила, у тому числі за рахунок сплачених нею банку безпідставно нарахованих відсотків у завищеному розмірі, погашення яких з 01.07.2015 банк здійснював за рахунок кредиту, внаслідок чого збільшувався розмір заборгованості за кредитом.
Дані правовідносини між сторонами є споживчими, а отже, на них поширюються вимоги законодавства у сфері захисту прав споживачів.
Реалізація принципу змагальності в цивільному процесі та доведення сторонами перед судом переконливості поданих доказів є конституційною гарантією (ст. 129 Конституції України).
Відповідно до частини 3 ст. 12, частин 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, окрім випадків установлених Законом, а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Доводи апеляційної скарги, колегія суддів уважає безпідставними, оскільки вони не ґрунтуються на положеннях закону і фактичних обставинах справи та не спростовують правильність висновків суду першої інстанції.
Поза розумним сумнівом колегія суддів уважає, що позовні вимоги АТ КБ «ПРИВАТБАНК» про стягнення з ОСОБА_1 17 218,76 грн простроченого тіла кредиту та 4 138,61 грн прострочених відсотків є пред'явлені з підстав, що не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи, та ці вимоги банку не були належним чином обґрунтовані та доведені.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Не може бути скасоване правильне по суті рішення суду лише з формальних міркувань. Недоліки вирішення місцевим судом даного спору між сторонами не призвели до порушення прав і законних інтересів сторін та не впливають на правильність і справедливість ухваленого судом першої інстанції рішення.
Положеннями ст. 375 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Отже, колегія суддів доходить висновку, що оскаржене судове рішення в частині відмови у задоволенні позовної вимоги про стягнення з відповідача ОСОБА_2 заборгованості за простроченими відсотками є законним та обґрунтованим і відповідно до вимог ст. 375 ЦПК України у цій частині підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.
На підставі ст. 141 ЦПК України судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 3 405 грн (а.с.174) слід віднести за рахунок апелянта-позивача АТ КБ «ПРИВАТБАНК».
Керуючись статтями 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК», в інтересах якого діє представниця - адвокатеса Бережна Наталія Миколаївна, залишити без задоволення.
Рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 20 грудня 2022 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду на протязі тридцяти днів із дня складення повного судового рішення
Повне судове рішення складено 20 вересня 2023 року.
Суддя-доповідачка
Судді