Справа № 306/2059/22
ПОСТАНОВА
Іменем України
18 вересня 2023 року м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд у складі:
головуючої - судді Кожух О.А.,
суддів - Готри Т.Ю., Кондора Р.Ю.
за участі секретаря - Гусонька З.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Свалявського районного суду Закарпатської області від 02 березня 2023 року (головуюча суддя Ганчак Л.Ф.) у справі №306/2059/22 за позовом ОСОБА_2 до Свалявської міської ради Мукачівського району Закарпатської області про визнання права власності в порядку спадкування, та за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору ОСОБА_1 до Свалявської міської ради Мукачівського району Закарпатської області про визнання права власності в порядку спадкування,
ВСТАНОВИВ:
У жовтні 2022 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Свалявської міської ради Мукачівського району про визнання права власності в порядку спадкування за законом.
Позовні вимоги мотивовано тим, що дідусеві позивача - ОСОБА_3 - належав житловий будинок у АДРЕСА_1 , дідусь значився головою такого дворогосподавства, однак свідоцтва про право власності не виготовив.
ІНФОРМАЦІЯ_1 його дід ОСОБА_3 помер, заповіту не залишив, у зв'язку з чим спадкування здійснюється за законом.
ОСОБА_3 був батьком ОСОБА_4 (матері позивача), котра померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Після смерті діда позивач залишився проживати у цьому будинку та здійснив його реконструкцію.
Вказував, що звернувшись до державного нотаріуса з метою прийняття спадщини, йому нотаріусом роз'яснено право звернутися до суду з позовом про визнання права власності на будинок у порядку спадкування, оскільки нотаріально реалізувати таке право неможливо у зв'язку з відсутністю правовстановлюючих документів на будинок.
Посилаючись на дані обставини, позивач ОСОБА_2 просив визнати за ним право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 в порядку спадкування за померлим дідом ОСОБА_3 .
У грудні 2022 року третя особа із самостійними вимогами ОСОБА_1 (сестра позивача ОСОБА_2 ) звернулася із позовом до Свалявської міської ради про визнання права власності в порядку спадкування за законом.
Позовні вимоги мотивувала тим, що вона є внучкою ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
ОСОБА_3 був батьком ОСОБА_4 (матері ОСОБА_1 та позивача), котра померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Посилаючись на норму ст. 1266 ЦК України, котра врегульовує спадкування за правом представлення, вказувала, що внуки спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові, якби вони були живими на час відкриття спадщини.
Зазначала, що крім ОСОБА_1 та її брата ОСОБА_2 інших спадкоємців, які претендують на житловий будинок у АДРЕСА_1 - немає.
Вказувала, що своєчасно, 04.03.2016, подала до державного нотаріуса заяву про прийняття спадщини після смерті матері, однак нотаріусом роз'яснено їй право звернутися до суду з позовом про визнання права власності на будинок у порядку спадкування, оскільки нотаріально реалізувати таке право неможливо у зв'язку з відсутністю правовстановлюючих документів на будинок.
Посилаючись на дані обставини, ОСОБА_1 просила визнати за нею право власності на 1/2 частину житлового будинку з надвірними спорудами, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 в порядку спадкування після смерті дідуся ОСОБА_3 .
Рішенням Свалявського районного суду Закарпатської області від 02.03.2023 позов ОСОБА_2 - задоволено.
Визнано право власності ОСОБА_2 на житловий будинок АДРЕСА_1 в порядку спадкування.
У задоволенні позову третьої особи із самостійним вимогами ОСОБА_1 - відмовлено.
На це рішення суду подала апеляційну скаргу ОСОБА_1 . Посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення місцевого суду скасувати та у частині відмови в задоволенні вимог ОСОБА_1 ухвалити нове рішення про задоволення її вимог.
Апеляційну скаргу мотивовано тим, що її дідусеві ОСОБА_3 належав житловий будинок у АДРЕСА_1 . Дідусь ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , спадщину за ним прийняла їхня мама ОСОБА_5 , котра померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . ОСОБА_1 проживає у сусідньому будинку із сім'єю, а її брат ОСОБА_2 проживає у іншому сусідньому будинку.
Вказує, що посилання в рішенні суду на те, що брат здійснював ремонтні роботи у спірному будинку є необґрунтованими та не відповідають дійсності, не підтверджені будь-якими письмовими доказами. Зазначає, що своєчасно, 04.03.2016, подала до державного нотаріуса заяву про прийняття спадщини після смерті матері, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . Станом на жовтень 2021 року інших заяв від спадкоємців матері до Свалявської нотаріальної контори не надходило. Нотаріусом було їй роз'яснено право звернутися до суду з позовом про визнання права власності на будинок у порядку спадкування, оскільки нотаріально реалізувати таке право неможливо у зв'язку з відсутністю правовстановлюючих документів.
Свалявська міська рада Мукачівського району Закарпатської області подала заяву в якій просила розглянути справу без участі її представника за наявними в матеріалах справи доказами.
ОСОБА_2 відзиву на апеляційну скаргу не подав.
Учасники справи в судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином. На адресу апеляційного суду повернулись судові повістки, які направлялись як ОСОБА_2 , так і ОСОБА_1 , із відмітками «адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с.114-117). Як зазначав у клопотанні про витребування доказів представник ОСОБА_1 - адвокат ОСОБА_6 - ОСОБА_7 перебуває за межами України. В силу положень ч. 5 ст. 130 ЦПК України, вручення судової повістки представникові учасника справи (в даному випадку - ОСОБА_6 ) вважається врученням повістки і цій особі (в даному випадку - ОСОБА_1 ). ОСОБА_2 про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження суд не повідомляв; судова повістка направлялась на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться (ч.1 ст. 131 ЦПК України).
Зважаючи на те, що позиція учасників справи апеляційному суду відома, оскільки викладена у позовних заявах ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , у апеляційній скарзі ОСОБА_1 , тому колегія суддів, відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України, розглянула справу за відсутності учасників справи та їх представників.
Колегія суддів відхилила клопотання представника ОСОБА_1 про витребування від Свалявської державної нотаріальної контори відомостей із спадкового реєстру про наявність чи відсутність спадкової справи після смерті діда ОСОБА_3 та мами ОСОБА_5 , оскільки у вказаному клопотанні не наведено доказів неможливості подати відповідні докази з причин, що об'єктивно не залежали від ОСОБА_1 , не наведено обставин, які перешкоджали ОСОБА_1 заявити клопотання про їх витребування під час розгляду справи судом першої інстанції. При цьому обставини щодо прийняття спадщини ОСОБА_1 після смерті матері - ОСОБА_5 - встановлені судовим рішенням у справі № 306/783/21.
Відповідно до ч 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Суд апеляційної інстанції, відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України, переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4 ст. 367 ЦПК України).
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 (а.с. 9) був батьком ОСОБА_8 , котра була матір'ю ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , що стверджується свідоцтвами про народження серії НОМЕР_2 та НОМЕР_3 (а.с. 8, 33). Відповідно, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є внуками ОСОБА_3 .
Згідно відповіді Свалявської міської ради від 14.09.2022 №812, відповідно до запису погосподарської книги № 10, ОСОБА_3 на момент смерті являвся головою сім'ї за адресою АДРЕСА_1 (а.с. 14).
Після смерті ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) відкрилася спадщина, зокрема на житловий будинок в АДРЕСА_1 .
На момент смерті ОСОБА_3 спірні правовідносини врегульовувалися ЦК УРСР 1963 року.
Відповідно до статті 524 ЦК УРСР 1963 року спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом.
Заповіту ОСОБА_3 не залишив, тому спадкування здійснювалося за законом.
Згідно зі статтею 525 ЦК УРСР часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця.
Відповідно до ст. 529 ЦК УРСР 1963 року при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належить також дитина померлого, яка народилася після його смерті.
Онуки і правнуки спадкодавця є спадкоємцями за законом, якщо на час відкриття спадщини немає в живих того з їх батьків, хто був би спадкоємцем; вони успадковують порівну в тій частці, яка належала б при спадкоємстві за законом їх померлому родителю (ч. 2 ст. 529 ЦК УРСР 1963 року).
Аналогічна норма міститься наразі в ч.1 ст.1266 ЦК України - спадкування за правом представлення.
Спадкування за правом представлення - це спадкування за законом, яке передбачає появу в певних спадкоємців права на спадкування за умови смерті до відкриття спадщини того з їхніх родичів, хто був би спадкоємцем.
Таким чином, його власні спадкоємці ніби представляють у спадкових відносинах особу, яка б одержала права на спадкування, якби була живою на час відкриття спадщини.
Встановлено, що ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , що стверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_4 (а.с. 10).
Отже, на момент смерті ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) його дочка ОСОБА_5 як спадкоємець першої черги - була живою, тому відсутні підстави для застосування ч.2 ст.529 ЦК УРСР, а відтак онуки у даній справі не закликалися до спадкування після смерті діда ОСОБА_3 , не мали прав на спадкування за дідом, не могли прийняти за ним спадщину.
Таким чином, доводи ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про те, що вони є спадкоємцями за правом представлення за дідом - є безпідставними, а заявлені ними позовні вимоги про визнання права власності на житловий будинок у порядку спадкування за дідом - задоволенню не підлягають.
Крім того, під час розгляду справи апеляційним судом встановлено наступні порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, які є обов'язковими підставами для його скасування в цілому.
Ухвалюючи рішення у даній справі, суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є спадкоємцями першої черги після смерті ОСОБА_5 , яка прийняла спадщину за батьком ОСОБА_3 . Проте ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 та не оформила свої спадкові права. Жоден зі спадкоємців першої черги - ні ОСОБА_2 , ні ОСОБА_1 - не подали до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини за мамою ОСОБА_5 . Однак позивач ОСОБА_2 з часу смерті матері ОСОБА_5 вчинив дії по прийняттю спадщини, а саме: провів ремонт та виготовив технічну документацію, при цьому ОСОБА_1 визнала позов ОСОБА_2 , у зв'язку з чим позов ОСОБА_2 підлягає задоволенню у повному обсязі. Натомість ОСОБА_1 не надала суду будь-яких доказів щодо прийняття нею спадщини за мамою, тому її вимоги задоволенню не підлягають.
Проте із такими висновками суду погодитися не можна, оскільки такі не відповідають обставинам справи, зроблені з порушенням норм матеріального права та з порушенням норм процесуального права - з виходом за межі позовних вимог та без залучення до участі у справі належних відповідачів.
Ухвалюючи рішення, місцевий суд вийшов за межі позовних вимог, усупереч вимогам частини першої статті 13 та частини другої статті 264 ЦПК України, не звернув уваги на зміст позовної заяви, самостійно (без заявленої позивачем вимоги) фактично визнав за позивачем ОСОБА_2 право власності у порядку спадкування за матір'ю ОСОБА_5 . Вдаючись до оцінки обставин щодо прийняття спадщини за ОСОБА_5 , суд не з'ясував дійсного кола спадкоємців ОСОБА_3 та кола спадкоємців ОСОБА_5 , які прийняли спадщину, не перевірив дійсних обставин, які свідчать про прийняття спадщини, а висновки суду ґрунтуються на припущеннях.
Апеляційним судом встановлено, що як ОСОБА_2 , так і ОСОБА_1 звертались до суду з позовами про визнання за кожним із них права власності на 1/2 частину, за кожним, житлового будинку в АДРЕСА_2 в порядку спадкування за законом, після смерті матері ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 (справи № 306/926/20 та 306/783/21, відповідно) (а.с.119-127, https://reyestr.court.gov.ua/Review/95855506, https://reyestr.court.gov.ua/Review/100562536 ).
Так, судовими рішеннями у вказаних справах встановлено, що 04.03.2016 на підставі заяви про прийняття спадщини за №94, поданої від ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 заведена спадкова справа за померлою ОСОБА_5 (померла ІНФОРМАЦІЯ_2 ). Інших заяв від спадкоємців померлої ОСОБА_5 до Свалявської державної нотаріальної контори не надходило. ОСОБА_1 , згідно довідки Свалявської міської ради від 18.02.2021 року за № 180/02-13, на час смерті проживала разом з померлою ОСОБА_5 .
Отже, і ОСОБА_2 , і ОСОБА_1 прийняли спадщину після смерті ОСОБА_5 .
Таким чином ОСОБА_2 та ОСОБА_1 не позбавлені права звертатися до суду з позовом про визнання права власності на 1/2 частину житлового будинку в АДРЕСА_1 за кожним у порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_5 , при цьому доводити обставини, що ОСОБА_5 прийняла спадщину після смерті ОСОБА_3 , доводити належність майна померлому дідові та коло спадкоємців після смерті ОСОБА_3 .
Крім того, у справі яка розглядається колегія суддів звертає увагу на те, що позови пред'явлено не до всіх осіб, які мають відповідати за ними.
Так, звертаючись до суду з позовом, позивач ОСОБА_2 визначив відповідачем Свалявську міську раду, яка не порушує його прав, та не вказав про наявність іншого спадкоємця - його сестри ОСОБА_1 , не визначив її відповідачем.
За положеннями ч. 1 ст. 52 ЦПК України треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, можуть вступити у справу подавши позов до однієї або декількох сторін.
В свою чергу ОСОБА_1 , подала позовну заяву як третя особа із самостійними вимогами, у якій вказала - «позивач - ОСОБА_2 , відповідач - Свалявська міська рада» (а.с.28-29).
Тобто як ОСОБА_2 , так і ОСОБА_1 невірно визначились із особами, які мають відповідати за їхніми позовами.
Суд першої інстанції не виконав вимоги ч. 5 ст. 12 ЦПК України - не вирішив питання про залучення до участі у справі належних відповідачів за правилами ст. 51 ЦПК України, та не попередив учасників справи про наслідки невчинення даної процесуальної дії.
У разі пред'явлення позову не до тієї особи, яка має відповідати за позовом, суд за відсутності клопотання позивача про заміну первісного відповідача належним відповідачем повинен ухвалити рішення про відмову у позові до неналежного відповідача, що не позбавляє позивача права на звернення до суду із самостійним позовом до особи, яка має відповідати за цим позовом.
Неправильне застосування норм матеріального права, встановлене судом апеляційної інстанції під час розгляду справи, а також допущені порушення норм процесуального права, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, є обов'язковою підставою для скасування рішення суду першої інстанції з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовів.
Керуючись ст. 368, п. 2 ч. 1 ст. 374, п.п. 3,4 ч. 1 ст. 376 ст. 381, 382 - 384 ЦПК України, апеляційний суд,
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Свалявського районного суду Закарпатської області від 02 березня 2023 року - скасувати та ухвалити нове рішення.
У задоволенні позовів ОСОБА_2 та третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору - ОСОБА_1 - до Свалявської міської ради Мукачівського району Закарпатської області про визнання права власності в порядку спадкування - відмовити.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Касаційну скаргу на постанову апеляційного суду може бути подано безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 21 вересня 2023 року.
Головуюча:
Судді: