Справа № 302/829/19
ПОСТАНОВА
Іменем України
18 вересня 2023 року м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд у складі:
головуючої - судді Кожух О.А.,
суддів - Джуги С.Д., Фазикош Г.В.,
за участі секретаря - Гусонька З.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Міжгірського районного суду від 13 грудня 2019 року (головуючий суддя Гайдур А.Ю.) у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа без самосійних вимог - Колочавська сільська рада, про припинення порушень правил добросусідства та усунення перешкод в користуванні приміщенням,
ВСТАНОВИВ:
У липні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про припинення порушень правил добросусідства та усунення перешкод в користуванні приміщенням.
Позов мотивовано тим, що на підставі договору купівлі-продажу від 23.05.2012 № 351 ОСОБА_1 є власником 109,04 кв.м., що становлять 152/1000 частин у двоповерховому житловому будинку за адресою АДРЕСА_1 .
Відповідачка ОСОБА_2 є співвласником 531/1000 частини цього житлового будинку. Також вона є власником земельної ділянки за цією адресою, котра знаходиться перед входом у житловий будинок з кадастровим номером 2122482100:01:011:0039, площею 0,0976 га.
Позивач вважає, що на належній ОСОБА_2 земельній ділянці останньою незаконно зведено металеву огорожу (паркан), що перешкоджає позивачу входу до будинку, зокрема, приміщень, що належать позивачу.
Посилаючись на дані обставини, позивач просив суд зобов'язати ОСОБА_2 усунути перешкоди до входу в приміщення, а саме частину будинку 109,04 кв.м., що становлять 152/1000 частин у двоповерховому житловому будинку за адресою АДРЕСА_1 , шляхом демонтажу частини металевої огорожі (паркану) перед входом у дане приміщення.
Рішенням Міжгірського районного суду від 13 грудня 2020 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
На це рішення подав апеляційну скаргу ОСОБА_1 . Посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального і процесуального права, просить рішення місцевого суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення його позову.
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що хоча ОСОБА_2 встановила огорожу на власній (належній відповідачці) земельній ділянці з кадастровим номером 2122482100:01:011:0039, однак така огорожа перешкоджає входу до приміщення позивача, яке облаштоване під кафе; вважає, що ОСОБА_1 має право користуватися всіма входами в будинок на свій розсуд; зазначає, що у місцевого суду не було підстав посилатися на рішення Міжгірського районного суду від 06.08.2013 у справі 302/736/13 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , яким ОСОБА_1 та ОСОБА_4 заборонено користуватися земельною ділянкою по АДРЕСА_1 , що на праві власності належала ОСОБА_3 , оскільки таку ділянку останнім відчужено та її власниками наразі є троє інших осіб.
Заслухавши суддю-доповідача, позицію представників сторін, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Встановлено та з матеріалів справи вбачається, що на підставі договору купівлі-продажу від 23.05.2012 № 351 ОСОБА_3 продав ОСОБА_1 152/100 частин двоповерхового житлового будинку (109,04 кв.м) за адресою АДРЕСА_1 (а.с. 10-12).
Згідно договору купівлі-продажу від 17.04.2013 № 226 ОСОБА_3 продав ОСОБА_1 земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, площею 0,0035 га з кадастровим номером 2122482100:01:011:0003 (а.с. 92-94).
Відповідач ОСОБА_2 є власником 531/1000 частин житлового будинку (загальна площа якого 712,80 кв.м.) за вищевказаною адресою, згідно договору дарування від 08.09.2017 № 1748, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 (а.с. 55, 56).
Також ОСОБА_2 є власником земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, площею 0,0976 га з кадастровим номером 2122482100:01:011:0039, згідно договору дарування від 08.09.2017 № 1749, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 (а.с. 57,58).
Встановлено, що після продажу ОСОБА_1 земельної ділянки, у липні 2013 року ОСОБА_3 звертався до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_4 про зобов'язання вчинення дій та відшкодування моральної шкоди. За результатом розгляду спору у справі № 302/736/13-ц ухвалено рішення Міжгірського районного суду від 06.08.2013, залишене без змін ухвалою Апеляційного суду Закарпатської області від 01.10.2013, яким позов ОСОБА_3 задоволено частково. Заборонено ОСОБА_1 та ОСОБА_4 користуватися земельною ділянкою по АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_3 на праві власності згідно державного акту на землю серії ЯК № 336606 від 15.10.2012. У решті вимог відмовлено. ( а.с. 51-54).
Цими рішеннями встановлено, що придбана частина будівлі використовується ОСОБА_1 в якості кафе і відповідно до плану будівлі має два входи, один з яких виходить на земельну ділянку ОСОБА_1 , а інший - на земельну ділянку, яка належить ОСОБА_3 . При цьому ОСОБА_1 та ОСОБА_4 фактично користуються обома входами до належної їм частини будинку, а відтак й використовують земельну ділянку, яка на праві приватної власності належить ОСОБА_3 . Судом було встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_4 не заперечують цю обставину, їх доводи зводяться до того, що, враховуючи технічні характеристики належного їм приміщення, а також приміщення, належного позивачеві, відповідачі не можуть бути обмежені у такому користуванні спірною земельною ділянкою. Водночас, відповідачами не враховано, що спірна земельна ділянка не є землею загального користування, а є приватною власністю позивача.
Обставини, встановлені рішенням суду у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (ч. 4 ст. 82 ЦПК України).
У справі, що переглядається наразі апеляційним судом, ОСОБА_1 посилається на те, що зведенням огорожі на земельній ділянці ОСОБА_2 , котра набута нею від ОСОБА_3 , повністю перекрито вхід до приміщення позивача.
Проте ОСОБА_1 не враховує, що земельна ділянка не є землею загального користування, а є приватною власністю ОСОБА_2 , і ОСОБА_1 не має правових підстав користуватися чужою земельною ділянкою.
Відповідно до ч.1, 2 ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Згідно ст. 90 ЗК України передбачено, що власники земельних ділянок мають право самостійно господарювати на землі; споруджувати жилі будинки, виробничі та інші будівлі і споруди.
Згідно ст. 91 ЗК України передбачено, що власники земельних ділянок зобов'язані дотримуватися правил добросусідства та обмежень, пов'язаних з встановленням земельних сервітутів та охоронних зон.
Встановлено, що ОСОБА_1 за встановленням сервітуту до ОСОБА_2 не звертався.
Згідно ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Встановлено, що житлова будівля, яка належить на праві власності позивачу ОСОБА_1 облаштована двома входами зі сторони придбаної ним земельної ділянки, що підтверджується планом будівлі з технічного паспорту на частину будинку, що належить ОСОБА_1 (а.с. 46-48), світлинами (а.с. 71, 72) та поясненнями представників сторін.
Також встановлено, що паркан зведено ОСОБА_2 для створення благоустрою на належній їй на праві власності земельній ділянці з кадастровим номером 2122482100:01:011:0039.
Ухвалою Закарпатського апеляційного суду від 09.02.2021 зупинялось провадження у даній справі № 302/829/19 - до набрання законної сили судовими рішеннями у справах № 302/955/17 (за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , ОСОБА_5 про визнання недійсним договору дарування 531/1000 частини житлового будинку АДРЕСА_1 ) та № 302/1286/20 (за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_6 , державного реєстратора Тячівської міської ради Закарпатської області Лазар Д. В., ОСОБА_7 , третя особа - приватний нотаріус Ужгородського міського нотаріального округу Селехман О. А., про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора щодо державної реєстрації права власності, витребування частини житлового будинку, стягнення моральної шкоди).
Встановлено, що рішенням Міжгірського районного суду Закарпатської області від 13.04.2018 у справі № 302/955/17 відмовлено в задоволенні позову представника позивача ОСОБА_3 - адвоката Мшинчук В.В. до ОСОБА_2 , ОСОБА_5 про визнання недійсним договору дарування 531/1000 частин житлового будинку, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 . Таке рішення залишено без змін постановою Закарпатського апеляційного суду від 07.05.2019 та постановою Верховного Суду від 15.04.2020 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/81833986,https://reyestr.court.gov.ua/Review/88880608).
Ухвалою Міжгірського районного суду від 01.03.2021 у справі № 302/955/17 відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_8 , який діє в інтересах ОСОБА_3 про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, а рішення Міжгірського районного суду Закарпатської області від 13 квітня 2018 року (справа № 302/955/17) залишено без змін (https://reyestr.court.gov.ua/Review/95388908).
Постановою Закарпатського апеляційного суду від 06.09.2021 у справі № 302/955/17 апеляційну скаргу ОСОБА_8 в інтересах ОСОБА_3 залишено без задоволення. Ухвалу Міжгірського районного суду від 01.03.2021 залишено без змін (https://reyestr.court.gov.ua/Review/99631255).
Ухвалами Верховного суду у складі Касаційного цивільного суду від 28.10.2021 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/100644117), від 25.11.2021 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/101361042), від 22.12.2021 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/102221293) та від 04.02.2022 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/102973834) у цивільній справі № 302/955/17 касаційні скарги, що подавались ОСОБА_8 та його представниками на ухвалу Міжгірського районного суду Закарпатської області від 01 березня 2021 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 06 вересня 2021 року були повернуті заявнику.
Також встановлено, що рішенням Міжгірського районного суду від 12.04.2021 у справі № 302/1286/20 позов ОСОБА_2 задоволено частково (https://reyestr.court.gov.ua/Review/96603913).
Визнано протиправним і скасовано рішення державного реєстратора Лазар Діани Василівни № 5461633 від 15.09.2020 р. щодо державної реєстрації 11.09.2020 р. права власності на 531/1000 частину житлового будинку АДРЕСА_1 (номер запису про власність 38180750) за ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Витребувано від ОСОБА_7 на користь ОСОБА_2 531/1000 частину житлового будинку АДРЕСА_1 .
Стягнуто з ОСОБА_9 в користь ОСОБА_2 моральну шкоду в сумі 50 000 грн..
У задоволенні позовних вимог про стягнення моральної шкоди в сумі 50000 грн. з ОСОБА_10 відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_9 у користь ОСОБА_2 судові витрати у виді судового збору в сумі 12771 грн. 20 коп., витрати на правничу допомогу в сумі 10 000 грн., всього стягнуто: 22 771 грн. 20 коп.
Постановою Закарпатського апеляційного суду від 23.01.2023 у справі № 302/1286/20 апеляційну скаргу ОСОБА_9 залишено без задоволення, а рішення Міжгірського районного суду від 12.04.2021 залишено без змін (https://reyestr.court.gov.ua/Review/108769950).
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 26.07.2023 у справі № 302/1286/20 рішення Міжгірського районного суду Закарпатської області від 12 квітня 2021 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 23 січня 2023 року в частині позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_11 , державного реєстратора Тячівської міської ради Закарпатської області Лазар Діани Василівни про скасування рішення державного реєстратора індексний номер 54061633 від 15 вересня 2020 року - скасовано та у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_11 , державного реєстратора Тячівської міської ради Закарпатської області Лазар Діани Василівни про визнання протиправним і скасування рішення та скасування державної реєстрації права власності відмовлено. У решті рішення Міжгірського районного суду Закарпатської області від 12 квітня 2021 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 23 січня 2023 року залишено в силі (https://reyestr.court.gov.ua/Review/112484418).
Таким чином, ОСОБА_2 і на даний час є власницею 531/1000 частин житлового будинку АДРЕСА_1 .
Позивачем не надано суду належних і допустимих доказів того, що відповідач чинить перешкоди встановленням паркану на належній ОСОБА_2 земельній ділянці, ОСОБА_1 не довів порушення відповідачем правил добросусідства та того, що відповідач встановленням огорожі вийшла за межі своєї земельної ділянки, зокрема на земельну ділянку позивача.
Необґрунтованими є посилання ОСОБА_1 на те, що відповідач чинить перешкоди до входу приміщення, яке облаштоване під кафе та належить на праві власності позивачу, оскільки до даного приміщення є ще два входи зі сторони земельної ділянки ОСОБА_1 , якими він має право користуватися і користується.
Зважаючи на викладене, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги висновків місцевого суду не спростовують. Судове рішення ухвалено судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому, у відповідності до ст. 375 ЦПК України, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а судове рішення - залишити без змін.
Керуючись ст. 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст. ст. 381, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Міжгірського районного суду від 13 грудня 2019 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Касаційну скаргу на постанову апеляційного суду може бути подано безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 21 вересня 2023 року.
Головуюча:
Судді: