Справа № 150/137/23
Провадження № 22-ц/801/1831/2023
Категорія: 72
Головуючий у суді 1-ї інстанції Суперсон С. П.
Доповідач:Сало Т. Б.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 вересня 2023 рокуСправа № 150/137/23м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Сала Т.Б., суддів Ковальчука О.В., Якименко М.М., секретар Луцишин О.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Чернівецького районного суду Вінницької області від 03 травня 2023 року, ухвалене суддею Суперсоном С.П., в цивільній справі за позовом ОСОБА_2 в інтересах малолітнього онука ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Орган опіки і піклування Чернівецької селищної ради Могилів-Подільського району Вінницької області, про позбавлення батьківських прав,
встановив:
У березні 2023 року ОСОБА_2 звернулася до суду із вказаним позовом, в якому просила позбавити ОСОБА_1 батьківських прав по відношенню до її малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В обґрунтування позову ОСОБА_2 зазначила, що являється матір'ю ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
З травня 2010 року її син ОСОБА_4 перебував в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_5 , який розірвано за рішенням суду від 19 травня 2022 року.
У вказаному шлюбі народилося двоє дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Декілька місяців онук ОСОБА_3 проживав зі своєю матір'ю, яка примусово забрала дитину від батька.
15 грудня 2022 року ОСОБА_7 самовільно залишив своє місце проживання у м. Носівка та приїхав маршруткою у м. Київ до дружини сина позивачки, яка його відмила, накормила, придбала чистий одяг та разом з нею онук приїхав до позивачки, де проживає до цього часу. Як пояснив онук службі у справах дітей Чернівецької селищної ради, такий відчайдушний вчинок його змусили постійні образи та приниження у родині матері та вітчима. Артем категорично відмовляється повертатись до матері.
Малолітній онук ОСОБА_3 зареєстрований та проживав з батьком ОСОБА_4 та його сім'єю по АДРЕСА_1 та перебував на його повному утриманні.
Втім, 14 лютого 2023 року під час несення служби в ЗСУ та захисту нашої держави, в с. Первомайське Донецької області, син позивачки ОСОБА_4 помер.
Після смерті сина ОСОБА_2 , її онук проживає разом з нею та своїм дідом - чоловіком позивача ОСОБА_8 . Вони займаються вихованням онука, забезпечують онука усім необхідним, турбуються про його повноцінний розвиток. В свою чергу відповідач жодного разу не цікавилася сином, не вживала заходів до спілкування з дитиною. З грудня 2022 року відповідач повністю усунулася від участі у житті та вихованні сина.
06 березня 2023 року Органом опіки та піклування Чернівецької селищної ради Могилів-Подільського району Вінницької області складено висновок щодо доцільності позбавлення батьківських прав, з якого слідує, що онук позивача ОСОБА_3 зареєстрований та проживав по АДРЕСА_1 , тобто за адресою проживання позивача. З 2018 року ОСОБА_7 навчався у Мазурівському ліцеї Чернівецької селищної ради. Стосунки матері ОСОБА_1 з сином не складалися. У червні 2022 року батько дитини - ОСОБА_4 був призваний до лав Збройних Сил України.
ІНФОРМАЦІЯ_4 мати хлопчика, без згоди дитини, забрала його у м.Носівка Чернігівської області, де фактично проживала.
15 грудня 2022 року малолітній ОСОБА_3 самовільно залишив місце проживання з матір'ю. За словами дитини, зробити такий відчайдушний крок його змусили постійні образи та приниження у родині матері та вітчима. ОСОБА_7 приїхав у м. Київ, де його зустріла дружина батька - ОСОБА_9 . Разом вони прибули в с. Мазурівка, де проживають бабуся та дідусь дитини.
Комісією з питань захисту прав дитини Чернівецької селищної ради було обстежено умови проживання дитини та з'ясовано, що дитина проживає у належних житлово-побутових умовах, має окрему кімнату, обладнану усім необхідним для належного розвитку та навчання. На даний час дитина навчається в Мазурівському ліцеї, є учнем 6 класу.
Згідно з інформацією, наданою в.о. директора ліцею ОСОБА_10 , активну роль у навчанні та вихованні хлопчика бере бабуся ОСОБА_2 , яка позитивно впливає на дитину. Він у свою чергу прислухається до її порад. Бабуся постійно підтримує зв'язок зі школою та класним керівником, відвідує батьківські збори та шкільні заходи. Мати хлопчика не бере участі у навчанні та вихованні дитини, батьківські збори не відвідує, шкільним життям не цікавиться, матеріального його не забезпечує.
За весь час проживання ОСОБА_7 у с. Мазурівка, його мати ОСОБА_1 жодного разу не телефонувала до сина, не цікавилась його життям та здоров'ям. Фактично матір самоусунулася від виховання сина. Відсутність протягом тривалого часу піклування про фізичний і духовний розвиток малолітнього сина, його навчання, підготовку до самостійного життя, незабезпечення необхідним харчуванням, медичним доглядом, повна відсутність спілкування з дитиною, ненадання дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей, не сприяння засвоєння нею загальновизнаних норм моралі може негативно вплинути на загальний розвиток дитини. На підставі викладеного вище, орган опіки і піклування Чернівецької селищної ради вважав за доцільне позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 відносно її малолітнього сина ОСОБА_3 .
Вказані обставини стали підставою для звернення до суду із даним позовом.
Заочним рішенням Чернівецького районного суду Вінницької області від 03 травня 2023 року позов задоволено.
Позбавлено ОСОБА_1 батьківських прав по відношенню до її малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в розмірі 1 073, 60 грн.
Ухвалою Чернівецького районного суду Вінницької області від 10 серпня 2023 року заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення у даній справі залишено без задоволення.
Не погодившись із заочним рішенням, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати заочне рішення та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовити повністю.
У скарзі ОСОБА_1 зазначає, що позивачу було відомо фактичне місце проживання відповідача і ненадання такої інформації суду призвело до того, що питання позбавлення її батьківських прав відносно її сина вирішено без відома та участі відповідача. Жодна із визначених статтею 164 СК України підстав позбавлення судом батьківських прав не може бути застосована до неї. Висновок щодо доцільності позбавлення її батьківських прав складений органом опіки та піклування без з'ясування її думки, на засідання комісії вона не запрошувалася, а відтак він не є належним доказом у справі. Суд, провівши заочний розгляд справи, не вислухав думку дитини щодо позбавлення її матері батьківських прав. Ні позивач, ні представник служби у справах дітей жодного разу не з'явилися у судове засідання. Судом хоча і стверджується, однак, фактично належно не підтверджено факт ухилення відповідача від виховання свого сина. В чому є винятковість обставин, за яких можна позбавити матір батьківських прав, і чому на думку суду позбавлення батьківських прав відповідача відносно її сина є дією саме на захист інтересів дитини суд в своєму рішенні не зазначив.
У поданому на апеляційну скаргу відзиві ОСОБА_2 просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
15 вересня 2023 року, після призначення справи до розгляду в суді апеляційної інстанції, від представника позивача ОСОБА_2 - адвоката Піпка А.М. надійшов відзив на апеляційну скаргу разом з клопотаннями про визнання обов'язковою явки відповідача, про визнання обов'язковою явки дитини та про виклик свідків.
19 вересня 2023 року через канцелярію суду від адвоката Піпка А.М. надійшло ще одне клопотання, в якому він просив витребувати до суду в органу опіки та піклування Чернівецької селищної ради Могилів-Подільського району Вінницької області висновок щодо розв'язання спору відносно позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 щодо дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .
З'ясувавши думку учасників справи щодо клопотання про допит дитини, які не заперечували щодо його задоволення, апеляційний суд задовольнив вказане клопотання і вирішив допитати малолітнього ОСОБА_3 в присутності представника органу опіки та піклування Чернівецької селищної ради Могилів-Подільського району Вінницької області, який з'явився в судове засідання.
Що стосується клопотань про визнання обов'язковою явки відповідача, а також представника органу опіки та піклування Чернівецької селищної ради для проведення допиту дитини (з'ясування думки дитини щодо вирішення спору), то враховуючи, що відповідачка та представник органу опіки та піклування з'явилися в судове засідання, адвокат просив не розгялдати вказані клопотання.
У задоволенні клопотання позивача про виклик свідків відмовлено з тих підстав, що показання свідків на стадії перегляду рішення в апеляційному порядку є новими доказами, які апеляційний суд повинен прийняти лише у виняткових випадках. Представником позивача не обґрунтовано неможливість забезпечити ці докази в суді першої інстанції.
Також відсутні підстави і для задоволення клопотання про витребування в органу опіки та піклування висновку щодо розв'язання спору, зважаючи на наявність в матеріалах справи висновку органу опіки та піклування щодо доцільності позбавлення відповідача батьківських прав. Вказаний висновок доданий позивачем до позовної заяви та ліг в основу прийнятого судом рішення. А оскільки суд апеляційної інстанції переглядає справу в межах доводів апеляційної скарги та її вимог, і перевіряє законність рішення суду за наявними в справі доказами і додатково поданими, тому подання висновку щодо розв'язання спору на стадії перегляду справи буде суперечити загальним правилам цивільного судочинства (процесу).
Апеляційний суд, заслухавши думку учасників процесу, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги.
Суд першої інстанції, встановивши, що відповідач після того, як 18 листопада 2019 року покинула сина, у зв'язку із чим навчальним закладом та правоохоронними органами було складено відповідний акт про відшукання дитини та поміщення її до закладу охорони здоров'я, свідомо ухиляється від виконання обов'язків по вихованню свого малолітнього сина, жодним чином не приймає участі в його житті та не цікавиться ним, що порушує його право на належне утримання, виховання, турботу про фізичний та духовний розвиток з боку матері, дійшов висновку про наявність підстав для позбавлення ОСОБА_1 батьківських прав відносно її сина.
Апеляційний суд не погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції, оскільки він суперечить матеріалам справи та не відповідає встановленим обставинам.
Апеляційним судом встановлено, що з 21 травня 2010 року ОСОБА_5 та ОСОБА_4 перебували у зареєстрованому шлюбі.
ІНФОРМАЦІЯ_6 у них народився син - ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого повторно 22 лютого 2022 року, а також ІНФОРМАЦІЯ_7 народилася дочка ОСОБА_6 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 (а.с.13,71).
Як зазначено ОСОБА_1 в апеляційній скарзі та в судовому засіданні, і не заперечується позивачем, з вересня 2020 року вона перестала мешкати за місцем своєї реєстрації ( АДРЕСА_1 ), так як сімейні відносини подружжя не склалися, та почала мешкати в м. Носівка Чернігівської області разом з дітьми.
Рішенням Чернівецького районного суду Вінницької області від 19 травня 2022 року шлюб між ОСОБА_11 та ОСОБА_4 було розірвано (а.с.15).
До 15 грудня 2022 року син відповідача ОСОБА_3 проживав разом із нею. Після вказаної дати дитина проживає в АДРЕСА_1 разом з родиною батька дитини.
19 грудня 2022 року начальник Служби у справах дітей Носівської міської ради Чернігівської міської ради Пустовгар І. зверталася із листом №01-17/325 «Про захист прав дитини» до Чернівецької селищної ради Мазурівської сільської ради, в якому повідомила, що на території громади проживає родина ОСОБА_12 (місце реєстрації АДРЕСА_1 ) та має на вихованні дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_8 .. Зі слів ОСОБА_13 , батько дітей ОСОБА_4 , з яким вона розлучена, з дітьми не спілкувався, не зустрічався. Але 15.12.2022 ОСОБА_4 , приїхавши в м. Носівку без попередження і пояснення, забрав сина і відвіз по місцю свого проживання, а саме АДРЕСА_1 . З метою захисту законних прав та інтересів малолітнього ОСОБА_3 , служба просила провести обстеження умов проживання за згаданою адресою та з'ясувати наміри батька щодо подальшого місця утримання малолітнього, так як ОСОБА_14 на даний час перебуває на військовій службі в ЗСУ (зі слів ОСОБА_12 ), та повідомити про проведену роботу з родиною (а.с.120).
На виконання вказаного листа начальник служби у справах дітей Чернівецької селищної ради Юрковська Л. листом від 28 грудня 2022 року №01-10-156 повідомила, що малолітній ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , в даний час проживає за адресою: АДРЕСА_1 , разом зі своєю бабусею ОСОБА_2 , дідусем ОСОБА_8 та дружиною свого батька ОСОБА_15 . Було обстежено умови проживання дитини та виявлено, що у будинку тепло, є усі зручності, зроблено ремонт. ОСОБА_7 має окрему кімнату, обладнану усім необхідним для належного розвитку та відпочинку. В даний час дитина перебуває на дистанційному навчанні у Носівському ліцеї №1. Під час бесіди з дитиною з'ясовано, що 15 грудня цього року ОСОБА_7 самовільно залишив своє місце проживання у м. Носівка та приїхав маршруткою у м. Київ. Як пояснив хлопчик, зробити такий відчайдушний вчинок його змусили постійні образи та приниження у родині матері та вітчима. Уже в дорозі ОСОБА_7 передзвонив до дружини свого батька ОСОБА_15 , яка працює у м. Києві та винаймає там квартиру. Ганна зустріла хлопчика, нагодувала та відмила (за словами ОСОБА_7 ), придбала йому багато одягу та інших речей. У Ганни хлопчик проживав п'ять днів, після чого вони разом приїхали у АДРЕСА_1 , де хлопчик зареєстрований і проживав до серпня цього року. За словами дитини, у нього тут багато друзів, з якими він проводить своє дозвілля. До нього дуже добре ставляться ОСОБА_16 (так він називає дружину свого батька), бабуся і дідусь, усі родичі. Батько дитини ОСОБА_4 в даний час перебуває на військовій службі в ЗСУ, за словами рідних, виконує військовий обов'язок у Донецькій області. За словами ОСОБА_7 , батько йому часто телефонує, цікавиться його життям, а от мама з часу, відколи він пішов з дому, не дзвонила жодного разу. ОСОБА_7 категорично відмовляється повертатися до матері у м. Носківку. «Якщо тільки мене туди повернуть, я знову втечу», - заявляє дитина. Єдине, про що хлопчик дуже мріє, щоб разом з ними проживала і його молодша сестричка ОСОБА_17 , за якою він сумує. Родина хлопчика прагне зробити усе можливе, щоб він почувався комфортно у с. Мазурівці, планують віддати його на додаткові заняття з основних предметів, оскільки в ОСОБА_7 є прогалини у навчанні (а.с.17).
У довідці Чернівецької селищної ради Могилів-Подільського району Вінницької області №209 від 26 січня 2023 року зазначено, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , постійно зареєстрований з 14.12.2010, проживає з батьком ОСОБА_4 в АДРЕСА_1 , та перебуває на його повному утриманні (а.с.16).
ІНФОРМАЦІЯ_9 батько дитини ОСОБА_4 загинув в с. Первомайське Донецької області, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 від 21 лютого 2023 року (а.с.18).
Малолітній ОСОБА_3 на момент звернення до суду із даним позовом та на момент розгляду справи проживає разом із позивачем, яка є матір'ю ОСОБА_4 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 від 15 лютого 1989 року, та, відповідно, бабою дитини (а.с.9).
Вказана обставина підтверджується довідкою про склад сім'ї або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб №551 від 01 березня 2023 року, виданій власнику житлового будинку ОСОБА_2 , з якої вбачається, що з нею по АДРЕСА_1 зареєстрований та проживає, в тому числі, онук ОСОБА_3 ,, ІНФОРМАЦІЯ_5 (а.с.14).
З характеристики учня 6 класу Мазурівського ліцею Стасінюка А.Д. (Вих.№5 від 01.03.2023), наданої на виконання листа начальника служби у справах дітей Чернівецької селищної ради Юрковської Л. від 28.02.2023 №01-10-16 слідує, що ОСОБА_18 навчається в школі з 2018 року. За час навчання виявив середній рівень знань. Програмний матеріал засвоює добре. Проявляє інтерес до всіх предметів. Швидкість сприйняття учбового матеріалу середня. Мовлення чітке, але не досить виразне. Добре розвинена пам'ять, увага, уява. Інтерес до навчання хлопчик має несталий. Через переїзд у ОСОБА_7 не сформувалося ставлення до навчання та мотивація в цілому. На уроках був пасивним, неуважним. Від початку навчання хлопчик пройшов дві корекційно-розвивальні програми на основі психологічних діагностик тривожності. При стабільному проживанні з бабусею ОСОБА_2 та злагодженій роботі колективу школи, в ОСОБА_7 спостерігається прогрес у навчанні та соціалізації в колективі. ОСОБА_7 дуже дисциплінований. Не порушує норм та правил поведінки. Хлопчик має позитивне ставлення до трудової діяльності: завжди відповідально ставиться до виконання навчально-трудових завдань. Бере активну участь у житті класу. Загальне ставлення хлопчика до школи, навчання, трудової діяльності - позитивне. Має в класі багато друзів, тому важко переносить розставання з ними та зміну колективу. Артем спокійний, урівноважений. Однокласники до нього ставляться дружелюбно, з повагою. Ніколи не вступає в конфлікти з учителями та однокласниками. Активну родь в навчанні та вихованні хлопчика приймає бабуся ОСОБА_2 , яка позитивно впливає на дитину. Він, в свою чергу, з повагою та любов'ю прислухається до її порад, при цьому має свою чітку позицію і думку. Вдома створено всі необхідні житлово-побутові умови для нормального розвитку дитини. Відколи ОСОБА_7 проживає з бабусею, це більшість часу з початку його навчання, вона підтримує постійний зв'язок зі школою та класним керівником, постійно відвідує батьківські збори та шкільні заходи. Мати ОСОБА_7 , ОСОБА_5 , не бере участі в навчанні та вихованні дитини. Батьківські збори не відвідує, на зауваження вчителів стосовно дитини не реагує, шкільним життям не цікавиться (а.с.19-20).
06 березня 2023 року (Вих.№217) органом опіки та піклування Чернівецької селищної ради надано висновок, відповідно до якого орган опіки та піклування вважав за доцільне позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 відносно її малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (а.с.21-22).
Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України, сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Частинами першою, другою статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
Стаття 9 Конвенції покладає на держави-учасниці обов'язок забезпечувати те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Відповідно до статті 18 Конвенції, батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Згідно зі ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства», сім'я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.
У статті 15 Закону України «Про охорону дитинства» зазначено, що дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов'язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.
Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що права батьків щодо дитини є похідними від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об'єктивних обставин спору, а тільки потім права батьків.
Згідно із частинами другою та четвертою статті 155 СК України, батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
Право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають, в тому числі, особа, в сім'ї якої проживає дитина (ст. 165 СК України).
Підстави позбавлення батьківських прав визначені статтею 164 СК України. Частиною першою вказаної норми передбачено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він:
1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування;
2) ухиляються від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти;
3) жорстоко поводяться з дитиною;
4) є хронічними алкоголіками або наркоманами;
5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва;
6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.
Перелік підстав позбавлення батьківських прав є вичерпним.
Звертаючись до суду із цим позовом ОСОБА_2 , як на підставу позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 , посилалася на те, що саме вона разом зі своїм чоловіком займаються вихованням онука, забезпечують дитину усім необхідним, турбуються про його повноцінний розвиток. Відповідач жодного разу не цікавилася сином, не вживала заходів до спілкування з дитиною. З грудня 2022 року ОСОБА_1 повністю усунулася від участі у житті та вихованні сина.
Зі змісту позову слідує, що підставою для позбавлення ОСОБА_1 батьківських прав ОСОБА_2 вважає наявність факту ухилення відповідачем від виконання нею своїх обов'язків по вихованню дитини, що передбачено п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.
Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який необхідно розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків (постанови Верховного Суду від 29 липня 2021 року у справі №686/16892/20, від 11 вересня 2020 року у справі №357/12295/18, від 29 квітня 2020 року у справі №522/10703/18, від 13 квітня 2020 року у справі №760/468/18, від 11 березня 2020 року у справі №638/16622/17).
Права батьків і дітей, які засновані на спорідненості, становлять основоположну складову сімейного життя, а заходи національних органів, спрямовані перешкодити реалізації цих прав, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Предметом доказування у справі є обставини, які підтверджують заявлені вимоги або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ст. 76 ЦПК України).
Частиною першою статті 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У ч. 1, 2 ст. 89 ЦПК України зазначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Засадничими принципами цивільного судочинства є змагальність та диспозитивність, що покладає на позивача обов'язок з доведення обґрунтованості та підставності усіх заявлених вимог.
Саме на позивача покладається обов'язок надати належні та допустимі докази на доведення власної правової позиції.
Отже, позивач, як особа, яка на власний розсуд розпоряджається своїми процесуальними правами на звернення до суду за захистом порушеного права, визначає докази, якими підтверджуються доводи позову та спростовуються заперечення відповідача проти позову, доводиться їх достатність та переконливість.
Згідно з цивільним процесуальним законом тягар доведення обґрунтованості вимог пред'явленого позову за загальним правилом покладається на позивача.
Дослідивши матеріали справи апеляційний суд вважає, що позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б підтверджували свідому та винну поведінку відповідача щодо невиконання своїх батьківських обов'язків відносно сина.
Доданий ОСОБА_2 до позовної заяви висновок органу опіки та піклування щодо доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 не містить відомостей щодо наявності виключних обставин, підтверджених належними та допустимими доказами, які б свідчили про свідоме нехтування відповідачем своїми обов'язками, та які б були законною підставою для застосування такого крайнього заходу впливу, як позбавлення матері батьківських прав.
Вказаний висновок зроблений у відсутність ОСОБА_1 ..
Чернівецькій селищній раді було відомо про фактичне місце проживання ОСОБА_1 , що слідує з листа служби у справах дітей Носівської міської ради від 19.12.2022 №01-17/325 та відповіді служби у справах дітей Чернівецької селищної ради від 28.12.2022 №01-10-156 на вказаний лист.
У висновку не вказано, що комісія повідомляла ОСОБА_1 про засідання, на якому розглядалося питання щодо позбавлення її батьківських прав, і що ОСОБА_1 своїм правом на участь в засіданні не скористалася.
Чи була присутня ОСОБА_2 на засіданні комісії разом з онуком ОСОБА_3 у вказаному висновку також не зазначено.
Типовим положення про комісію з питань захисту прав дитини, яке затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 24.09.2008 №866 визначено, що комісія відповідно до покладених на неї завдань розглядає питання щодо доцільності підготовки та подання до суду висновку органу опіки та піклування про позбавлення батьківських прав (підпункт 2 пункту 4).
У пункті 8 Положення зазначено, що основною організаційною формою діяльності комісії є засідання, які проводяться в разі потреби, але не рідше ніж один раз на місяць.
Засідання комісії є правоможним, якщо на ньому присутні не менше як дві третини загальної кількості її членів.
До участі в засіданнях комісії обов'язково запрошуються повнолітні особи, стосовно яких приймається рішення або складається висновок органу опіки та піклування. Ці особи повинні бути належним чином повідомлені про час та місце проведення засідання.
У разі неявки таких осіб на засідання та неповідомлення про поважні причини відсутності рішення або висновок можуть бути прийняті без їх участі на наступному засіданні комісії, про час та місце проведення якого такі особи повинні бути попередженні письмово.
Фактично висновок про доцільність позбавлення батьківських прав ґрунтується лише на фактах, повідомлених малолітнім ОСОБА_3 та позивачем, а також на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження проживання дитини в ОСОБА_2 та встановлених з характеристики з останнього місця навчання дитини.
Пояснення дитини органи опіки та піклування навіть не намагалися перевірити на їх правдивість, це при тому, що в них була інша інформація, викладена в листі служби у справах дітей Носівської міської ради.
У характеристиці Мазурівського ліцею Чернівецької селищної ради від 01.03.2023 йде мова про те, що ОСОБА_18 навчається в школі з 2018 року. Зазначено, що в дитини при стабільному проживанні з бабусею ОСОБА_2 спостерігається прогрес у навчанні та соціалізація в колективі. Бабуся приймає активну роль у навчанні та вихованні ОСОБА_7 , вона приймає активну роль у його навчанні та вихованні, а його мати участі в навчанні та виховані сина не бере, батьківські збори не відвідує, на зауваження вчителів стосовно дитини не реагує та шкільним життям не цікавиться.
Разом з тим, як встановлено апеляційним судом при розгляді даної справи, ОСОБА_3 , після тривалої відсутності, знову почав проживати в с. Мазурівка після 15 грудня 2022 року.
З доданої Данилко О.А. до апеляційної скарги довідки Носівського ліцею №1 від 29 травня 2023 року №01-38/165 слідує, що ОСОБА_3 навчався в 6-В класі в період з 01.09.2022 по 23.01.2023 в Носівському ліцеї №1 Носівської міської ради Чернігівської області (а.с.132).
З якого часу дитина знов розпочала навчання в Мазурівському ліцеї, після повернення з м. Носівка, в характеристиці не зазначено.
Отже, є доведеним, що ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у 2018 році почав навчатися в Мазурівському ліцеї, а з 2020 року проживав та навчався в Носівському ліцеї. Можна вважати, що з січня 2023 року ОСОБА_3 вже проживав в с. Мазурівка, а з лютого 2023 року відвідував школу саме там, але конкретної дати встановити неможливо.
Оскільки ОСОБА_1 , у якої на утриманні є ще двоє малолітніх дітей, фактично проживає в м. Носівка Чернігівської області, вона не може фізично приймати участь у навчанні дитини та відвідувати школу.
Період, протягом якого дитина навчалася в загальноосвітньому закладі, є нетривалим, тому робити такі висновки щодо того, що ОСОБА_1 не приймає жодної участі у навчанні та вихованні сина, не цікавиться його життям, є недоречним.
Сама ОСОБА_2 участі в судових засіданнях в суді першої інстанції не приймала, пояснень по суті спору не надавала, будь-яких клопотань (про з'ясування думки дитини, про допит свідків, тощо) на підтвердження викладених у позовній заяві обставини, не заявляла.
Позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та інше), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті споріднення з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 07 грудня 2006 року у справі «Хант проти України» (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також міг свідчити про його інтерес до дитини.
Судом першої інстанції питання про позбавлення ОСОБА_1 батьківських прав вирішувалося як у відсутність відповідача, так і у відсутність інших учасників справи. ОСОБА_1 в судові засідання викликалася через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України.
Вказане призвело до того, що ОСОБА_1 позбавлена була можливості подати відзив на позов та висловити свою позицію щодо заявлених вимог.
ОСОБА_1 , не погодившись із рішенням суду, подала апеляційну скаргу, в якій висловила свою незгоду з позбавленням її батьківських прав.
Апеляційний суд вважає, що і позивачем, і органом опіки та піклування, і судом першої інстанції все робилось для того, щоб позбавити ОСОБА_1 участі у вирішенні спірних питань та при розгляді справи в суді.
Позивач знала контактні номери відповідача, завдяки яким можна було дізнатися фактичне місце проживання відповідача та повідомити її і про засідання комісії з питань захисту прав дитини, і про судові засідання. Суд першої інстанції в свою чергу не сприяв забезпеченню прав відповідача, що призвело до порушення фундаментального принцу права - на справедливий суд.
У судовому засіданні в суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 категорично заперечила щодо позбавлення її батьківських прав. Пояснила, що до ІНФОРМАЦІЯ_10 син ОСОБА_7 проживав разом із нею в с. Носівка Чернігівської області, однак, за власним бажанням поїхав проживати до батька. Насильства чи тиску у будь-якому їх прояві відносно сина вона не вчиняла, іноді конфлікти виникали в сина з її теперішнім чоловіком. Від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини вона не відмовляється. Сина любить, підтримує з ним зв'язок в телефонному режимі, має намір брати участь в його житті (вихованні, навчанні, розвитку). Хоче, щоб син проживав з нею, однак, якщо дитина цього бажає, то щодо проживання сина разом з бабусею не заперечує. Вважає, що вона не заслуговує на застосування до неї такого радикального заходу, як позбавлення її батьківських прав і розірвання зв'язку з сином.
Враховуючи, що ОСОБА_1 була позбавлена можливості брати участь у вирішенні всіх питань, що стосувалися розгляду комісією з питань захисту прав дитини питання щодо доцільності позбавлення її батьківських прав, а також в суді першої інстанції, апеляційний суд прийняв всі докази, які були додані до апеляційної скарги.
Апеляційний суд, дослідивши додані до апеляційної скарги документи, встановив, що з 23 серпня 2022 року відповідачка перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_19 , що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_5 від 23 серпня 2022 року. У вказаному шлюбі у них ІНФОРМАЦІЯ_11 народився син - ОСОБА_20 (а.с.121,122).
Сім'я ОСОБА_1 проживає в орендованому будинку АДРЕСА_2 , що підтверджується копією договору оренди житлового приміщення, укладеного 17 листопада 2022 року між ОСОБА_21 та ОСОБА_19 (а.с.123-124).
З довідки Носівького ліцею №1 від 29 травня 2023 року №01-38/165 слідує, що ОСОБА_3 навчався в 6-В класі в період з 01.09.2022 по 23.01.2023 в Носівському ліцеї №1 Носівської міської ради Чернігівської області (а.с.132).
Відповідно до акту обстеження умов проживання від 30 травня 2023 року, складеного головним спеціалістом ССД Носівської міської ради Бондаренко Н.М., головним спеціалістом ССД Носівської міської ради Павелко О.М., санітарно-гігієнічні умови проживання по АДРЕСА_2 задовільні. Продуктами харчування забезпечені в повній мірі. У дітей є окремі умебльовані кімнати. За цією адресою проживають: ОСОБА_19 , вітчим; ОСОБА_1 , мама; ОСОБА_20 , син; ОСОБА_6 , донька. В сім'ї налагоджені дружні стосунки та взаємна повага (а.с.125-126).
Довідкою-характеристикою від 31.05.2023 №14581/124/45/23, виданою Ніжинським РВП ГУНП в Чернігівській області, підтверджується, що ОСОБА_1 , мешканка АДРЕСА_2 не притягувалася до кримінальної відповідальності, компрометуючі матеріали, скарги від рідних чи сусідів відсутні. При спілкуванні з мешканцями вул.Чернишевського стало відомо, що ОСОБА_1 перебуває в декретній відпустці, сварок в сім'ї та з сусідами не влаштовує, громадський порядок не порушує, спиртного не вживає. На території обслуговування ВПЛ №1 Ніжинського РВП ГУНП в Чернігівській області Данилко О.А. не була помічена з особами, які ведуть антигромадський спосіб життя чи з особами, які систематично вживають алкогольні напої чи наркотичні засоби (а.с.73).
Служба у справах дітей Носівської міської ради Чернігівської області листом від 12 липня 2023 року №01-17/206 на адвокатський запит адвоката Кулигіна А.Є. від 11 липня 2023 року №11/07/23 повідомила, що ОСОБА_1 , яка фактично проживає в АДРЕСА_2 , та є мамою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , на обліку в службі у справах дітей не перебувала та на даний час не перебуває (а.с.131).
Чоловік ОСОБА_1 - ОСОБА_19 проходить службу в Головному управлінні ДСНС України у м. Києві та обіймає посаду старшого пожежного-рятувальника 13 державної пожежно-рятувальної частини Головного управління ДСНС України у м. Києві, що підтверджується довідкою Дніпровського районного управління Головного управління ДСНС України у м. Києві від 29.05.2023 №26/60 (а.с.141).
Довідками КНП «Носівська центральна районна лікарня імені Ф.Я. Примака» Носівської районної ради №45, №42 до довідками КНП «Носівська міська лікарня імені Ф.Я. Примака» №107, №104 підтверджується, що ОСОБА_1 та її чоловік ОСОБА_19 на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебувають, за медичною допомогою не зверталися (а.с.135-136).
ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності не притягується, незнятої чи непогашеної судимості не має та в розшуку не перебуває, що слідує з витягу МВС України з інформаційно-аналітичної системи «Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості» (а.с.137).
Проаналізувавши вказані документи встановлено, що ОСОБА_1 позитивно характеризується за місцем свого проживання, до юридичної відповідальності не притягувалася, на обліку в службі у справах дітей не перебувала та не перебуває, як і не перебуває на обліку в закладах охорони здоров'я. З нею проживає також дочка від попереднього шлюбу - ОСОБА_6 , вона приймає участь у її вихованні та навчанні.
Колегія суддів враховує, що ОСОБА_1 , за наявності у неї представника, прибула в судове засідання для розгляду її апеляційної скарги по суті і це при тому, що вона проживає в іншій віддаленій місцевості (Чернігівській області) та має на утриманні ще двоє малолітніх дітей (одинадцять місяців та дев'ять років).
Така поведінка ОСОБА_1 свідчить лише про одне: про категоричне заперечення щодо позбавлення її батьківських прав та про бажання спілкуватися з дитиною, а отже про небажання залишення в силі рішення суду першої інстанції, яким її позбавлено батьківських прав.
Позбавлення відповідача батьківських прав у даному випадку не призведе до позитивних наслідків у долі дитини, які б мали настати після цього.
У ч. 2,3 ст. 171 СК України зазначено, що дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном. Суд має право постановити рішення всупереч думці дитини, якщо цього вимагають її інтереси.
Апеляційний суд, виходячи з пріоритету якнайкращих інтересів дитини, за клопотанням позивача допитав малолітнього ОСОБА_3 , який суду пояснив, що 15 грудня 2022 року самостійно поїхав до свого батька, так як новий чоловік його мами інколи вчиняв відносно нього психологічний, іноді фізичний тиск. Мати будь-якого тиску відносно нього не вчиняла, добре до нього ставилася, займалася його вихованням та навчанням. Спілкуватися з матір'ю йому ніхто не перешкоджав і не перешкоджає, він підтримує з нею зв'язок в телефонному режимі. Пояснив, що любить маму і сестру, однак, наразі бажає проживати разом із бабусею.
Із вказаного слідує, що між матір'ю та сином існують гармонійні відносини, до моменту зміни дитиною місця проживання відповідачка приймала участь у його вихованні, навчанні, фізичному розвитку. Протиправних дій, які б могли вплинути фізичний, психологічний чи емоційний стан дитини, ОСОБА_1 не здійснювала.
Неможливість активної участі матері в житті дитини у даному випадку спричинена об'єктивними причинами, зокрема, між позивачем та відповідачем існують неприязні стосунки, що свідчить про відсутність свідомого ухилення відповідача від виконання батьківських обов'язків. Крім того, відповідачка проживає в іншому регіоні, а тому наразі фізично не спроможна брати участь у всіх сферах життя дитини.
Бажання ОСОБА_3 на даний момент проживати разом із бабусею, що призводить до зменшення побачень з матір'ю, їх обмеженого спілкування саме по собі не свідчить про ухилення матері від виконання батьківських обов'язків, так як ці обставини зумовлені не її волею.
Апеляційний суд зважає на виступ бабусі дитини (позивача) у судових дебатах, яка просила не позбавити мати батьківських прав, а просила не забирати в неї онука, так як хоче, щоб він з нею проживав, як єдина «рідна кровинка», яка в неї залишилася після смерті сина.
Колегія суддів враховує, що з моменту початку проживання дитини разом із родиною батька і до звернення позивача до суду із вказаним позовом минув незначний проміжок часу (три з половиною місяці). Доказів того, що ОСОБА_1 ухилялася від виконання своїх батьківських обов'язків, як до звернення до суду із даним позовом, так і під час розгляду справи в матеріалах справи немає і судом таких не встановлено.
Колегія суддів в оцінці обставин справи виходить з того, що суд на перше місце ставить якнайкращі інтереси дитини, оцінка яких включає знаходження балансу між усіма елементами, потрібними для постановлення рішення.
Європейський суд з прав людини зауважив, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв'язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам'ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (рішення у справі «М. С. проти України» від 11 липня 2017 року, заява №2091/13, пункт 100 рішення ЄСПЛ від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України»). На сьогодні існує широкий консенсус, у тому числі в міжнародному праві, на підтримку ідеї про те, що в усіх рішеннях, що стосуються дітей, забезпечення їх найкращих інтересів повинно мати першочергове значення. Найкращі інтереси дитини залежно від їх характеру та серйозності можуть перевищувати інтереси батьків.
У матеріалах справи відсутні докази винної поведінки відповідача, як матері, свідомого нехтування нею своїми обов'язками, які б свідчили про її умисне ухилення від виконання батьківських обов'язків щодо сина ОСОБА_3 , тобто підтверджували необхідність позбавлення відповідача батьківських прав згідно пункту 2 частини першої статті 164 СК України.
Судом першої інстанції встановлено, що 18 листопада 2019 року відповідач покинула сина, у зв'язку з чим навчальним закладом та правоохоронними органами було складено відповідний акт про відшукування дитини та поміщення її до закладу охорони здоров'я, однак, вказані обставини не підтверджуються матеріалами справи.
За наведених вище підстав колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог про позбавлення батьківських прав, оскільки такий висновок є формальним, не відповідає завданням цивільного судочинства, які полягають у справедливому та неупередженому вирішенні справ із метою ефективного захисту порушених прав, та не враховує необхідність першочергового забезпечення якнайкращих інтересів дитини.
У чому саме полягало свідоме ухвалення відповідачем від виконання обов'язків по вихованню свого сина судом не зазначено, а його висновки мають абстрактний характер.
Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення є : неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
З огляду на порушення судом першої інстанці вимог ч. 1 ст. 376 ЦПК України, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції із ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.
Керуючись ст. 367, 374, 376, 381-384, 389, 390 ЦПК України,
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Заочне рішення Чернівецького районного суду Вінницької області від 03 травня 2023 року скасувати, ухвалити нове рішення.
У задоволенні позову ОСОБА_2 в інтересах малолітнього онука ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Орган опіки і піклування Чернівецької селищної ради Могилів-Подільського району Вінницької області, про позбавлення батьківських прав - відмовити.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 21 вересня 2023 року.
Головуючий Т.Б. Сало
Судді О.В. Ковальчук
М.М. Якименко