Справа № 752/13450/22
Провадження № 2/752/2676/23
РІШЕННЯ
Іменем України
12.09.2023 року Голосіївський районний суд м. Києва
в складі головуючого судді Чередніченко Н.П.
з участю секретаря Литвиненко Ю.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Служба у справах дітей та сім'ї Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації, Служба у справах дітей та сім'ї Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації про стягнення аліментів та зміну способу участі одного із батьків у вихованні дитини, -
ВСТАНОВИВ:
у вересні 2022 року позивач ОСОБА_1 через свого представника адвоката Гуцол Р.І. звернулась до суду із позовом до відповідача ОСОБА_2 , в якому просила суд стягнути із відповідача на користь позивача аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в твердій грошовій сумі в розмірі 50000,00 грн., щомісячно, а також змінити спосіб участі відповідача у вихованні дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме: кожну другу та четверту суботу в місяці із 10-00 год. по 13-00 год., за бажанням дитини; в день народження дитини (кожного непарного року) із 10-00 год. по 17-00 год., за бажанням дитини; половину тривалості кожних офіційних канікул, за бажанням дитини; усі зустрічі батька із дитиною відбуваються виключно в присутності матері або працівників органу опіки та піклування за місцем перебування дитини; е пізніше ніж за 4 календарних днів до зустрічі, батько зобов'язується повідомити матір про намір зустрітися із дитиною та отримати згоду на зустріч, повідомлення здійснюються за допомогою смс переписки; у разі неможливості присутності матері на відповідній зустрічі, батько зобов'язується організувати участь на зустрічі представників органу опіки та піклування; за відсутності вчасного повідомлення батька про зустріч з дитиною, за відсутності волевиявлення дитини на зустріч, за відсутності у матері та/або працівників органу опіки та піклування можливості бути присутніми на зустрічі, мати має право відмовити батькові у зустрічі із дитиною.
В обґрунтування позову зазначено, що заочним рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 29.10.2021 року у справі № 752/24802/18, ОСОБА_2 було визнано батьком малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а також усунуто перешкоди у спілкуванні з малолітнім сином, шляхом визначення способів участі батька у спілкуванні та вихованні сина шляхом систематичних побачень: особисте спілкування з понеділка по п'ятницю з 15 год. 30 хв до 20 год. 00 хв за місцем проживання дитини, перебування, якщо таке буде визначене, у суботу з 10 год. 00 хв. до 19 год. 30 хв син проводить з батьком, спільний відпочинок: другу половину літа та першу половину зимових канікул дитина проводить з батьком, у день народження дитини з 11 год. 00 хв. до 15 год. 00 хв. дитина проводить з батьком, вільне спілкування з дитиною особисто, засобами телефонного, поштового, електронного та іншого засобу зв'язку, що не передбачають безпосереднього фізичного спілкування між батьком і дитиною, в день побачення з дитиною надати можливість забирати дитину з дому/садочку/школи або приводити до дому/садочку/школи особисто. Однак, позивач вказує, що з часу розгляду зазначеного спору істотні фактичні обставини суттєво змінились, а тому наявні підстави для зміни способів участі відповідача у вихованні дитини. Крім того, позивач вказує, що відповідач неналежним чином здійснює матеріальне утримання сина, має можливість забезпечити сину гідний рівень життя та сплачувати аліменти в твердій грошовій сумі в розмірі 50000,00 грн., щомісячно, що перевищує встановлений прожитковий мінімум для дитини відповідного віку, а тому позивач вимушена звернутися до суду із даним позовом.
Ухвалою судді Голосіївського районного суду м. Києва від 03.10.2022 року, у справі було відкрито провадження та призначено розгляд справи в порядку загального позовного провадження.
В листопаді 2022 року до суду від представника відповідача надійшов відзив на позов, відповідно до якого сторона відповідача просила позовні вимоги в частині стягнення аліментів задовольнити частково, та стягнути аліменти на утримання сина в сумі 5000,00 грн. Однак, в задоволенні позовних вимог про встановлення інших способів участі відповідача у вихованні сина, сторона відповідача просила відмовити, посилаючись на те, що рішенням суду вже було встановлено способи участі відповідача у вихованні сина. З часу прийняття рішення суду у відповідача не змінились жодні обставини, він і надалі бажає і приймає участь у вихованні дитини, а от позивач продовжує чинити перешкоди у спілкуванні батька із сином. Запропоновані позивачем нові способи участі батька у вихованні сина є безпідставними та об'єктивно нічим не підтверджені, а відтак відсутні підстави для зміни вже встановленого судом графіку участі відповідача у вихованні сина.
В ході розгляду справи до участі у справі було залучено в якості третьої особи Службу у справах дітей та сім'ї Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації.
Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 22.06.2023 року, у справі було закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити з викладених в позові підстав.
Представник відповідача в судовому засіданні та сам відповідач не заперечували проти часткового задоволення позовних вимог в частині стягнення аліментів в сумі 5000,00 грн., посилаючись на підстави, які викладені у письмовому відзиві. В частині позовних вимог про зміну способів участі відповідача у вихованні сина просив прийняти до уваги висновок служби у справах дітей та сім'ї.
Представники заінтересованих осіб в судове засідання не з'явились. В матеріалах справи містяться письмові заяви про розгляд справи без їх участі.
З огляду на викладене, суд вважає за можливе розглянути справу за наведеної явки сторін.
Суд, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню за наступних підстав.
Судом встановлено, що рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 29.10.2021 року у справі № 752/24802/18, позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи: Служба у справах дітей Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації та Голосіївський районний у м. Києві відділ реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у місті Києві про визнання батьківства та про усунення перешкод щодо участі у вихованні та вільному спілкуванні з дитиною батьком, який проживає окремо від неї, було задоволено. Визнано ОСОБА_2 батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Зобов'язано Голосіївський районний у м. Києві відділ реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у місті Києві внести зміни до актового запису № 00135010827 від 09.03.2017 про народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , складеного Печерським районним у місті Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у місті Києві, зазначивши у графі «батько» - « ОСОБА_2 », та видати нове свідоцтво про народження дитини з відповідними змінами.
Крім того, зазначеним рішенням було вирішено усунути перешкоди у спілкуванні з малолітнім сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , шляхом визначення способів участі батька у спілкуванні та вихованні сина шляхом систематичних побачень: особисте спілкування з понеділка по п'ятницю з 15 год. 30 хв. до 20 год. 00 хв. за місцем проживання дитини, перебування, якщо таке буде визначене, у суботу з 10 год. 00 хв. до 19 год. 30 хв. син проводить з батьком, спільний відпочинок: другу половину літа та першу половину зимових канікул дитина проводить з батьком, у день народження дитини з 11 год. 00 хв. до 15 год. 00 хв. дитина проводить з батьком, вільне спілкування з дитиною особисто, засобами телефонного, поштового, електронного та іншого засобу зв'язку, що не передбачають безпосереднього фізичного спілкування між батьком і дитиною, в день побачення з дитиною надати можливість забирати дитину з дому/садочку/школи або приводити до дому/садочку/школи особисто. Зобов'язано ОСОБА_1 надавати ОСОБА_2 точну інформацію щодо фактичного місця навчання, проживання та перебування ОСОБА_3 у разі настання таких змін.
Зазначене рішення набрало законної сили.
Дитина сторін ОСОБА_3 фактично проживає разом із позивачем ОСОБА_1 , якою були створені умови для його належного розвитку та виховання, що не спростовано достатніми доказами відповідачем.
Із наданих суду пояснень та обґрунтувань, судом було встановлено, що між сторонами не досягнуто згоди щодо розміру участі батька в матеріальному утриманні дитини, в зв'язку з чим позивачем було пред'явлено вимогу про стягнення аліментів на утримання дитини в примусовому порядку.
Перевіряючи обґрунтованість та доведеність позовних вимог, суд приймає до уваги те, що статтями 155, 180, 181, 182, 183 СК України встановлено, що батьки зобов'язані утримувати своїх неповнолітніх дітей, а при ухиленні батьків від цього обов'язку кошти на утримання дітей стягуються з них в судовому порядку, в розмірі визначеному судом.
Звертаючись до суду з даним позовом, позивачка наголошувала на тому, що відповідач матеріально утримувати дитини в достатньому розмірі не допомагає, дитина потребує коштів для повноцінного розвитку, відповідач є працездатною особою, має достатній дохід, а відтак наявні підстави для стягнення із відповідача на утримання дитини аліментів в твердій грошовій сумі в розмірі 50000,00 грн., щомісячно.
Однак, достатніх та переконливих доказів на підтвердження витрати позивачем щомісячно зазначеної суми на утримання дитини стороною позивача суду не надано, як і не надано доказів доходів відповідача, які б свідчили про реальну можливість, останнього, сплачувати аліменти в пред'явленому позивачем розмірі.
Відповідно до ч. 2 ст. 51 Конституції України, ст. 180 СК України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Суд звертає увагу на те, що обов'язок утримувати дитину є рівною мірою обов'язком як матері, так і батька.
Відповідно до ч. 2 ст. 182 СК України, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 184 СК України, суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі.
Розмір аліментів, визначений судом або за домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, підлягає індексації відповідно до закону.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
На час розгляду даного спору по суті, у відповідності до ст. 7 Закону України „Про Державний бюджет України на 2023 рік", було встановлено з 1 січня 2023 року прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі 2589 гривень, а для основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років - 2272 гривні; дітей віком від 6 до 18 років - 2833 гривні; працездатних осіб - 2684 гривні.
Судом встановлено, що спільна дитина сторін проживає разом із позивачем і перебуває на її утриманні, відповідач частково приймає участі в утриманні дитини, однак, згоди щодо матеріального утримання дитини між сторонами не досягнуто.
Слід зазначити про те, що ініціюючи позов про стягнення із відповідача щомісячно на утримання дитини аліменти у розмірі по 50000,00 грн., що є значно більше ніж прожитковий мінімум на дитину відповідного віку, - позивачем не надано переконливих та достатніх доказів на підтвердження здійснення постійних реальних витрат щомісячно на утримання дитини саме в такому розмірі, а наявні у справі докази переконливо про це не свідчать.
Окремо слід звернути увагу сторони позивача на те, що витрати, які нею здійснюються, в зв'язку зі станом здоров'я дитини та її лікуванням, а також в зв'язку з їх здібностями та відвідуванням додаткових гуртків, - не входять до складу аліментних зобов'язань, а тому позивач не позбавлена можливості звернутись до суду з окремими позовними вимогами про стягнення додаткових витрат на дитину, які нею понесені в зв'язку зі станом здоров'я дитини та/або відповідними здібностями.
Враховуючи викладене, а також приймаючи до уваги обов'язок відповідача утримувати свою дитину на підставі описаних вище норм права, рівний обов'язок обох батьків в утриманні дитини, суд вважає необхідним задовольнити позов в частині стягнення аліментів частково і стягнути з відповідача на користь позивача на утримання дитини аліменти в твердій грошовій сумі в розмірі 5000,00 грн., щомісячно, що не є меншим ніж 50% від прожиткового мінімуму для дитини такого віку, а в решті вимог позову в цій частині необхідно відмовити, в зв'язку з необґрунтованістю та недоведеністю.
На думку суду, стягнення аліментів в зазначеному розмірі суд вважає розумним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини в її віці.
На підставі частини першої статті 191 СК України, стягнення аліментів необхідно присудити від дня пред'явлення позову.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 430 Цивільного процесуального кодексу України, суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.
В частині позовних вимог про зміну способу участі батька у вихованні дитини суд зазначає наступне.
Встановлено, що позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 є батьками малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 29.10.2021 року у справі № 752/24802/18, позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи: Служба у справах дітей Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації та Голосіївський районний у м. Києві відділ реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у місті Києві про визнання батьківства та про усунення перешкод щодо участі у вихованні та вільному спілкуванні з дитиною батьком, який проживає окремо від неї, було задоволено, зокрема, було вирішено усунути перешкоди у спілкуванні з малолітнім сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , шляхом визначення способів участі батька у спілкуванні та вихованні сина шляхом систематичних побачень: особисте спілкування з понеділка по п'ятницю з 15 год. 30 хв. до 20 год. 00 хв. за місцем проживання дитини, перебування, якщо таке буде визначене, у суботу з 10 год. 00 хв. до 19 год. 30 хв. син проводить з батьком, спільний відпочинок: другу половину літа та першу половину зимових канікул дитина проводить з батьком, у день народження дитини з 11 год. 00 хв. до 15 год. 00 хв. дитина проводить з батьком, вільне спілкування з дитиною особисто, засобами телефонного, поштового, електронного та іншого засобу зв'язку, що не передбачають безпосереднього фізичного спілкування між батьком і дитиною, в день побачення з дитиною надати можливість забирати дитину з дому/садочку/школи або приводити до дому/садочку/школи особисто. Зобов'язано ОСОБА_1 надавати ОСОБА_2 точну інформацію щодо фактичного місця навчання, проживання та перебування ОСОБА_3 у разі настання таких змін.
Поруч із цим, відповідно до висновку Святошинської районної в м Києві державної адміністрації № 107-3058 від 22.05.2023 року, було встановлено, що орган опіки та піклування рекомендує визначити наступні способи участі ОСОБА_2 у вихованні та спілкуванні з малолітнім сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме: щосуботи із 10-00 год. по 19-00 год., половину усіх шкільних канікул, у непарні роки день народження дитини із 10-00 год. до 17-00 год.
Із наявних у справі доказів, та із наданих сторонами пояснень вбачається, що із часу визначення судом способів участі батька у вихованні минув час, та при вирішенні судом справи № 752/24802/18 по суті пред'явлених позовних вимог, органом опіки та піклування не було подано до суду відповідний висновок, а тому посилання сторони позивача на необхідність зміни способів участі батька у вихованні сина є слушними.
Перевіряючи обґрунтованість та доведеність позовних вимог в цій частині, а також заперечень на них, суд приймає до уваги те, що відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина третя статті 11 Закону України «Про охорону дитинства»).
Згідно зі статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
У частині першій статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в найкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Згідно зі статтею 141 СК України, мати і батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини.
Відповідно до положень ст. 153 СК України, мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 155 СК України, здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.
Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 157 СК України, той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.
Відповідно до ст. 158 СК України, за заявою матері, батька дитини орган опіки та піклування визначає способи участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї. Рішення про це орган опіки та піклування постановляє на підставі вивчення умов життя батьків, їхнього ставлення до дитини, інших обставин, що мають істотне значення.
Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі стан психічного здоров'я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами.
Системний аналіз наведених норм матеріального права дає підстави вважати, що батько, який проживає окремо від дитини, також має право на особисте спілкування з нею, а мати не має права перешкоджати батьку спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини.
Окрім прав батьків щодо дітей, діти теж мають рівні права та обов'язки щодо батьків (стаття 142 СК України), у тому числі, й на рівномірне виховання батьками.
У § 54 рішення Європейського суду з прав людини «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року, заява № 31111/04, зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров'ю чи розвитку дитини.
Дотримуючись рівноваги між інтересами дитини та рівними правами батьків щодо спілкування з дитиною, особлива увага має бути приділена найважливішим інтересам дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (рішення Європейського Суду з прав людини від 07 грудня 2006 року у справі «Хант проти України» та рішення від 27 листопада 1992 року у справі «Олссон проти Швеції», в яких зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага, і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків).
Аналіз наведених норм права, практики Європейського суду з прав людини дає підстави для висновку, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й у першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об'єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.
Міжнародні та національні норми не містять положень, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом на спілкування та виховання дитини.
Нормами статті 19 СК України встановлено, що при розгляді спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, визначення місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе, не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов'язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних в результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
Суд зауважує, що право батька на спілкування з дитиною є його незаперечним правом, а спілкування дитини з батьком відповідає його інтересам. Між тим з батьків, хто проживає окремо і дитиною має існувати постійний, систематичний контакт. Таке спілкування буде сприяти повноцінному вихованню дитини, її розвитку, оскільки спілкування дітей з батьками служить задоволенню життєво важливих потреб дитини.
Крім того, дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Діти мають рости під опікою і відповідальністю обох батьків, а тому участь позивача у вихованні дитини, спілкуванні між ними не лише забезпечить виконання батьківських прав позивача, а буде відповідати і інтересам дитини.
З огляду на викладене, а також приймаючи до уваги вік дитини, та обставини, які викладені у висновку органу опіки та піклування, суд вважає, що на даний час існують підстави для зміни вже встановлених способів участі батька у вихованні дитини, а відтак твердження сторони позивача в цій частині позовних вимог є обгрунтованими.
Варто вказати, що в ході розгляду справи встановлено, що відповідач виявляє бажання спілкуватись та зустрічатись із сином, та в ході розгляду справи сторонами не було заявлено клопотання про проведення судової психологічної експертизи стану дитини та встановлення негативного впливу батька на нього, а відтак у суду відсутні підстави для усунення його від спілкування з ним.
Суд вважає, що батькам дитини слід налагодити відносини між собою в частині досягнення належного спільного виховання дитини та знайти спільні мирні шляхи вирішення питання щодо можливості періодичного спілкування батька із сином.
Однак, при вирішенні спору в частині способів участі батька у вихованні дитини, варто вказати на те, що в ході розгляду справи судом не було встановлено обставин, які б свідчили про те, що спілкування позивача з дитиною буде перешкоджати нормальному його розвитку, у зв'язку з чим, суд приходить до переконання, що спілкування позивача із сином буде сприяти повноцінному вихованню дитини, його розвитку, задоволенню життєво-важливих потреб, зростанню під опікою і відповідальністю обох батьків, що забезпечить його виховання в атмосфері моральної та матеріальної забезпеченості.
Суд вважає, що безпосередня участь батька у вихованні дитини, регулярне спілкування між ними не лише забезпечить виконання батьківських прав позивача, а, насамперед, буде повністю відповідати інтересам дитини.
Суд наголошує, що для дитини вкрай важлива комунікація батьків у спілкуванні між собою в питаннях виховання дитини, що батьками, як встановлено судом, не здійснюється.
Батьками, сторонами у справі, - не досягнуто компромісу щодо способів участі батька у вихованні сина, при цьому, увага батька у житті дитини безкомпромісно є важливими елементом його розвитку в психологічному аспекті.
Сторони по справі, як батьки малолітньої дитини, бажають забезпечити його належне виховання, однак, в той же час, належного компромісу щодо часу проведення батьком з дитиною досягнуто не було, конфліктні ситуації спричинені виключно на ґрунті неприязних стосунків батьків між собою.
Суд вважає за необхідне зазначити про те, що саме батьки, як матір, так і батько, несуть відповідальність по відношенню до малолітньої дитини, та саме вони повинні докласти усіх зусиль для того, щоб у їх дитини виникало прагнення бути як із мамою, так і з татом.
При цьому, на обох батьках лежить відповідальність за збереження психічної рівноваги дитини, що досягається шляхом уникнення конфліктних, напружених стосунків між батьками, оскільки, саме це в подальшому може бути причиною початку емоційних розладів у дитини.
Важливо підтримувати позитивні, неконфліктні взаємини з колишнім чоловіком (дружиною), зберігати незгоду між собою у таємниці від дитини, досягти співробітництва в інтересах дитини.
В ході розгляду справи, ані позивач, ані орган опіки та піклування не надали суду належних та допустимих доказів на підтвердження того, що участь батька у спілкуванні та вихованні дитини можлива лише за бажанням дитини та виключно в присутності матері, а також того, що психоемоційний стан хлопчика свідчить про те, що спілкування з батьком поза його бажанням не відповідає найкращим інтересам дитини.
Враховуючи постійне проживання дитини разом із матір'ю, тісний психоемоційний зв'язок саме з нею, обумовлення побачень батька із сином виключно бажанням малолітньої дитини призведе до унеможливлення реалізації позивачем своїх батьківських прав.
При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що вирішуючи питання про способи участі відповідача у вихованні сина, враховуючи інтереси останнього та необхідність налагодження більш тісних зв'язків між ними, суд погоджується з доводами сторони відповідача та вважає, що такі зустрічі мають відбуватися без присутності матері або інших осіб.
Вирішуючи питання про встановлення нових способів участі батька у вихованні дитини, суд, враховуючи рівні права батьків на участь у вихованні дитини, інтереси дитини, які мають пріоритет над інтересами батьків, вік дитини на час вирішення цього питання, режим її розпорядку дня, вважає, що слід визначити способи участі батька у вихованні дитини, які запропоновані відповідним органом опіки і піклування, а саме: щосуботи із 10-00 год. по 19-00 год., половину усіх шкільних канікул, у непарні роки день народження дитини із 10-00 год. до 17-00 год., а тому позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню, що відповідатиме розумному балансу на участь обох батьків у вихованні дитини.
Слід вказати, що, на переконання суду, зазначені способи участі у вихованні та спілкуванні дитини із батьком у формі встановлення порядку спілкування відповідає інтересам дитини, сприятиме уникненню між сторонами конфліктів, забезпечить спокійний психологічний розвиток та зростання дитини, створить умови для виконання батьком, який проживає окремо, обов'язку на виховання дитини та здійснення його права на особисте спілкування із сином, що відповідатиме вимогам чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини.
Саме зазначені вище способи участі батька у вихованні дитини та спілкуванні з ним у повній мірі відповідатимуть інтересам як батьків, так і дитини, а також є достатніми для забезпечення участі батька у процесі вихованні дитини.
В іншій частині позовних вимог та запропонованих способів участі батька ууууу спілкуванні із сином, суд вважає за необхідне відмовити, в зв'язку з їх передчасністю та недоцільністю на даний час з огляду на вік дитини.
Крім того, суд роз'яснює, що сторони не позбавлені в майбутньому права змінити встановлений судом спосіб участі у вихованні дитини, з урахуванням вікових змін, розвитку та потреб дитини, що буде відповідати його інтересам.
Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи, те, що позивачем при подачі позовної заяви було сплачено судовий збір за одну позовну вимогу немайнового характеру про зміну способів участі батька у вихованні дитини в сумі 992,40 грн., та зазначена вимога була задоволена судом частково, а відтак із відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 496,20 грн.
За позовну вимогу про стягнення аліментів судовий збір в сумі 992,40 грн., від сплати якого позивач була звільнена при подачі позову, - слід стягнути із відповідача на користь держави.
Керуючись ст.ст. 105, 109-112, 141, 160, 161, 181-183, 191 СК України, ст.ст. 6-13, 81, 133, 141, 206, 258, 259, 263, 264, 265, 354 ЦПК України, суд, -
ВИРІШИВ:
позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Служба у справах дітей та сім'ї Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації, Служба у справах дітей та сім'ї Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації про стягнення аліментів та зміну способу участі одного із батьків у вихованні дитини, - задовольнити частково.
Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - аліменти в твердій грошовій сумі в розмірі 5000 (п'ять тисяч) грн. 00 коп., щомісячно, із індексацією стягуваних сум, відповідно до закону, починаючи із 30.09.2022 року і до досягнення дитиною повноліття.
Змінити способи участі ОСОБА_2 у спілкуванні та вихованні сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визначені заочним рішенням Голосіївського районного суд м. Києва від 29.10.2021 року у справі № 752/24802/18, та із дня набрання законної сили рішення суду у даній справі, визначити наступні способи участі ОСОБА_2 у спілкуванні та вихованні сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме: щосуботи із 10-00 год. по 19-00 год., половину усіх шкільних канікул, у непарні роки день народження дитини із 10-00 год. до 17-00 год., без участі та присутності матері ОСОБА_1 .
В іншій частині позовних вимог, відмовити.
Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 496 (чотириста дев'яносто шість) грн. 20 коп.
Стягнути із ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в сумі 992 (дев'ятсот дев'яносто дві) грн. 40 коп.
Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана учасниками справи до Київського апеляційного суду через Голосіївський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повні ім'я та найменування сторін:
позивач ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ;
відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 ;
третя особа Служба у справах дітей та сім'ї Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації, ЄДРПОУ 37413735, адреса: м. Київ, вул. Велика Васильківська, 58;
третя особа Служба у справах дітей та сім'ї Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації, ЄДРПОУ 37498740, адреса: м. Київ, вул. Гната Юри, 9.
Головуючий Н.П. Чередніченко