ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
про залишення позовної заяви без розгляду
19 вересня 2023 рокусправа № 380/9329/23
Львівський окружний адміністративний суд
у складі головуючої судді Лунь З.І.,
секретар судового засідання Слободянюк В.В.,
позивач ОСОБА_1
представник позивача Шемеляк М.,
представник відповідача Аракчеєва Ю.Д.
розглянув у підготовчому засіданні клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду та заяву позивача про поновлення строку звернення до суду у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у Львівській області (місцезнаходження: 79026, м.Львів, вул.Стрийська, 35, код ЄДРПОУ ВП 43143039), в якому просить суд:
- визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0872857-2413-1309 від 08.06.2021 року, яким ОСОБА_1 визначено до сплати суму податкового зобов'язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості (18010300), податковий період 2020 рік, - у розмірі 6792,85грн.;
- визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0872856-2413-1309 від 08.06.2021 року, яким ОСОБА_1 визначено до сплати суму податкового зобов'язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості (18010300), податковий період 2020 рік, - у розмірі 39451,81грн.;
- визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0872859-2413-1309 від 08.06.2021, яким ОСОБА_1 визначено до сплати суму податкового зобов'язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості (18010300), податковий період 2020 рік, - у розмірі 1071,53грн.;
- визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0872854-2413-1309 від 08.06.2021, яким ОСОБА_1 визначено до сплати суму податкового зобов'язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості (18010300), податковий період 2020 рік, - у розмірі 8806,03грн.;
- визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0872861-2413-1309 від 08.06.2021, яким ОСОБА_1 визначено до сплати суму податкового зобов'язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості (18010300), податковий період 2020 рік, - у розмірі 20696,78грн.;
- визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0872860-2413-1309 від 08.06.2021, яким ОСОБА_1 визначено до сплати суму податкового зобов'язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості (18010300), податковий період 2020 рік, - у розмірі 63083,93грн.;
- визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0872859-2413-1309 від 08.06.2021, яким ОСОБА_1 визначено до сплати суму податкового зобов'язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості (18010300), податковий період 2020 рік, - у розмірі 135097,28грн.;
- визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0872858-2413-1309 від 08.06.2021, яким ОСОБА_1 визначено до сплати суму податкового зобов'язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості (18010300), податковий період 2020 рік, - у розмірі 4896,57грн.;
- визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0872863-2413-1309 від 08.06.2021, яким ОСОБА_1 визначено до сплати суму податкового зобов'язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості (18010300), податковий період 2020 рік, - у розмірі 10195,78грн.;
- визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0872862-2413-1309 від 08.06.2021, яким ОСОБА_1 визначено до сплати суму податкового зобов'язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості (18010300), податковий період 2020 рік, - у розмірі 1344,28грн.
Позивач подав до суду заяву про поновлення строку звернення до суду. Така заява обґрунтована тим, що про оскаржувані податкові повідомлення-рішення позивач дізнався через свого представника лише 17.03.2023 після отримання листа відповідача, сформованого як відповідь на адвокатський запит. При цьому позивач зазначає, що відповідач повідомив позивача, що оскаржувані рішення скеровувалися позивачу поштою, однак не були позивачем отримані , оскільки відповідне поштове відправлення було повернуто відповідачу із відміткою «у зв'язку із закінченням терміну зберігання». Також позивач зазначив, що він не проживає за адресою, на яку було скеровано оскаржувані рішення. Про цей факт складено акт, що позивач не проживає в будинку АДРЕСА_2 з 2000 року по час складення акта, 26.10.2022. Позивач вважає зазначені причини поважними, просить суд поновити строку звернення до суду.
Представник відповідача подав до суду клопотання про залишення позовної заяви без розгляду. Таке клопотання обґрунтоване тим, що позивач пропустив шестимісячний строк звернення до суду без поважних причин.
Вирішуючи зазначені заяви суд зазначає таке.
Відповідно до ч.1 ст.122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (ч. 2 ст. 122 КАС України).
Згідно з ч. 3 ст. 122 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Суд звертає увагу на висновки, зазначені в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 27 січня 2022 року у справі №160/11673/20 (адміністративне провадження №К/9901/30170/21), а саме, що процесуальний строк звернення до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення (рішення про застосування штрафних санкцій) у випадку, якщо платником податків не використовувалася процедура досудового вирішення спору (адміністративного оскарження) визначається частиною другою статті 122 КАС України становить шість місяців і обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Таким чином, строк звернення до суду з позовом про визнання протиправним і скасування податкових повідомлень-рішень, зокрема, у випадку судового оскарження податкових повідомлень-рішень без використання досудового порядку вирішення спору, визначається частиною першою статті 122 КАС України і становить шість місяців з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно з доданою до позовної заяви копією паспорта позивача, позивач з 12.09.1981 прописаний за адресою: АДРЕСА_3
Суд встановив, що згідно з наявними у матеріалах справи копіями конверта та рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення оскаржувані податкові повідомлення-рішення надіслані позивачу у 2021 році податковим органом на адресу: АДРЕСА_3 .
Направлена контролюючим органом поштова кореспонденція повернулася із зазначенням причини повернення - «за закінченням терміну зберігання».
Позивач спростовує проживання за зазначеною адресою, що підтверджує актом №154 від 26.10.2022 та вказує про неотримання поштової кореспонденції.
Вважає зазначені обставини такими, що вказують на поважність причин пропуску строку звернення до суду.
Згідно з п. 58.3 ст. 58 ПК України податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.
Відповідно до пп. 42.2, 42.3 ст. 42 ПК України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику). Якщо платник податків у порядку та у строки, визначені статтею 66 цього Кодексу, повідомив контролюючий орган про зміну податкової адреси, він на період з дня державної реєстрації зміни податкової адреси до дня внесення змін до облікових даних такого платника податків звільняється від виконання вимог документів, надісланих йому контролюючим органом за попередньою податковою адресою та в подальшому повернених як таких, що не знайшли адресата.
Якщо пошта не може вручити платнику податків документ через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їх відмову прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення (абз. 6 п. 42.4 ПКУ).
Податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її представникові, надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення або у порядку, визначеному п. 42.4 ПК України. У такому самому порядку надсилаються податкові вимоги та рішення про результати розгляду скарг.
Відповідно до ст.45 Податкового кодексу України, платник податків - фізична особа зобов'язаний визначити свою податкову адресу.
Податковою адресою платника податків - фізичної особи визнається місце її проживання, за яким вона береться на облік як платник податків у контролюючому органі.
Платник податків - фізична особа може мати одночасно не більше однієї податкової адреси.
Відповідно до п. 70.2, 70.7 ст.70 ПК України до облікової картки фізичної особи - платника податків та повідомлення (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків) вноситься така інформація: прізвище, ім'я та по батькові; дата народження; місце народження (країна, область, район, населений пункт); місце проживання, а для іноземних громадян - також громадянство; серія, номер свідоцтва про народження, паспорта (аналогічні дані іншого документа, що посвідчує особу), ким і коли виданий. Фізичні особи - платники податків зобов'язані подавати контролюючим органам відомості про зміну даних, які вносяться до облікової картки або повідомлення (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків і мають відмітку у паспорті), протягом місяця з дня виникнення таких змін шляхом подання відповідної заяви за формою та у порядку, визначеними центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Зі змісту наведених норм ПК України видно, що поняття податкової адреси платника податків та місце реєстрації фізичної особи не є тотожними.
Фізичні особи - платники податків зобов'язані подавати контролюючим органам відомості про зміну даних, які вносяться до облікової картки, зокрема і щодо місця проживання, протягом місяця з дня виникнення таких змін шляхом подання відповідної заяви за формою та у порядку, визначеними центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Відповідно до п.п.266.1.1 п.266.1 ст.266 ПК України платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Таким чином позивач у розумінні зазначених норм є платником податку, а тому він зобов'язаний визначити свою податкову адресу. При цьому позивач зобов'язаний подавати контролюючим органам відомості про зміну даних, які вносяться до облікової картки, зокрема і щодо місця проживання, протягом місяця з дня виникнення таких змін шляхом подання відповідної заяви за формою та у порядку, визначеними центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику (постанова Верховного Суду від 20.05.2021 у справі №0940/1971/18).
Також з урахуванням наведених вище норм, відповідач повинен належним чином вручити позивачу податкове повідомлення-рішення, що означає надіслання у порядку, визначеному пунктом 42.4 ст.42 ПК України відповідного рішення за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).
З урахуванням того, що відповідачу була відома адреса місця проживання позивача така, що зазначена в його паспорті, а позивач не повідомив відповідача про зміну своєї податкової адреси, тому суд дійшов висновку що відповідач виконав свій обов'язок щодо належного повідомлення позивача про прийняті податкові повідомлення рішення, а тому позивач вважається таким, що був повідомлений про прийняті щодо нього податкові повідомлення-рішення.
Стосовно того чи повинен був позивач знати про прийняті щодо нього податкові повідомлення-рішення та про поважність причин пропуску строку звернення до суду, то суд зазначає таке.
Як вже суд зазначав, відповідно до ч.ч. 3-4 ст. 123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду. Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Положення наведених норм процесуального права дає підстави для висновку, що якщо позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду.
Таким чином, за змістом наведеної вище процесуальної норми законодавець виходить не тільки з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й об'єктивної можливості цієї особи знати про ці факти.
Для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й, саме, із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом визначеного законом строку звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 31.03.2021 року у справі № 240/12017/19.
Як встановив суд, позивач був належним чином повідомлений про те, що було прийнято податкові повідомлення-рішення, відповідно до яких позивачу визначено до сплати суму податкового зобов'язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості (18010300), податковий період 2020 рік.
Відповідач надіслав на адресу позивача, за якою він прописаний з 1981 року, оскаржувані у цій справі податкові повідомлення-рішення.
Як вже встановив суд, позивач не повідомляв відповідача про зміну своєї податкової адреси. Відтак покликання позивача на те, що він не проживає за адресою його реєстрації (прописки станом на день видачі паспорта громадянина України) з 2000 року, та підтвердження такого факту актом №154 від 26.10.2022, - суд не вважає поважною причиною пропуску позивачем строку звернення до суду, оскільки позивач мав достатньо часу для повідомлення податкового органу про зміну місця свого проживання, тим більш, що такий обов'язок покладено на платника податку ПК України.
Крім того суд зазначає, що строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Водночас, для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. Водночас триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
При цьому поняття «повинен був дізнатися» необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 у справі № 340/1019/19).
Позивач у підготовчому засіданні повідомив суд, що він є платником земельного податку, комунікує з органом податкової служби.
Тому позивач, на думку суду, мав високу вірогідність та можливість дізнатися про порушення своїх прав.
Про те, що позивач лише в березні звернувся до ДПС України через свого представника свідчить лише, що позивач почав вчиняти певні юридичні дії, спрямовані на захист свого права, а не те, що він саме в цей час довідався про порушення своїх прав.
Підтвердженням цього є звернення позивача із письмовим запитом до ГУ ДПС у Львівській області від 08.09.2022 щодо нарахування податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, у відповідь на яке отримав лист ГУ ДПС України у Львівській області від 06.10.2022. Про отримання цієї відповіді у жовтні 2022 позивач особисто підтвердив у судовому засіданні.
Більше того, факт звернення позивача із письмовим запитом до ГУ ДПС у Львівській області 08.09.2022 свідчить про те, що позивач до цього часу, тобто щонайменше до 08.09.2022 повинен був бути обізнаний про порушення своїх прав.
Також у підготовчому засіданні позивач, надаючи суду пояснення щодо поновлення строку звернення до суду, звернув увагу на те, що ДПС України у Львівській області листом від 06.10.2022 повідомило позивача, що при проведенні нарахувань податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2021 до нежитлових приміщень, що належать позивачу на праві власності буде застосована ставка 0%. У цьому ж листі зазначено про скерування на адресу позивача податкових повідомлень-рішень та заборгованості з податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки.
Таким чином, зважаючи на те, що позивач не повідомляв відповідача про зміну своєї податкової адреси, хоча це є його обов'язком; що позивач повинен був дізнатися про порушення свого права раніше, аніж він про це вказує в заяві про поновлення строку звернення до суду, тобто до березня 2023, то факт проживання позивача за іншою адресою, ніж та, відомості про яку є в паспорті громадянина України позивача, не може бути визнаний судом як поважна причина пропуску строку звернення до суду.
Також суд додатково зауважує, що представник позивача у підготовчому засіданні зазначив, що стосовно строків звернення до суду у податкових спорах змінилася судова практика, а тому задля додержання принципу правової визначеності та забезпечення права на справедливий суд, які є елементами принципу верховенства права, зміна сталої судової практики, яка відбулася в бік тлумачення норм права щодо застосування коротших строків звернення до суду, може розглядатися судами як поважна причина при вирішенні питання поновлення строків звернення до суду в податкових правовідносинах, які виникли та набули характеру спірних до зміни такої судової практики.
Щодо цього зауваження представника позивача суд зважає на те, що позивач звернувся до суду з позовом у цій справі у травні 2023, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення були винесені після формування нових правових висновків Верховного Суду щодо застосування строків звернення у податкових спорах, а не до цього часу (постанова Верховного Суду від 21.02.2023 у справі № 560/3573/20).
Тому зазначена підстава не є такою, щоб зробити висновок про те, що пропуск позивачем строку звернення до суду відбувся із поважних причин.
Відповідно положенням частини восьмої статті 240 КАС України, суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
Рішенням Конституційного Суду України № 17-рп/2011 від 13 грудня 2011 року визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків, обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
Відповідно до частини другої статті 6, частин першої, другої статті 7 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини, вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України.
Згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.
У справах «Стаббігс та інші проти Великобританії», «Девеер проти Бельгії» Європейський суд з прав людини дійшов висновку, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав.
Також прецедентна практика Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства» та «Круз проти Польщі» виходить з того, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух.
Отже, обмеження права на звернення за захистом прав свобод та інтересів встановленням строків, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.
З урахуванням викладеного, оскільки суд дійшов висновку, позивач пропустив строк звернення до суду, а причини, з яких позивач пропустив цей строк, не є поважними, відтак, позовну заяву ОСОБА_1 слід залишити без розгляду.
Керуючись статтями 122, 240, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
УХВАЛИВ:
у задоволенні заяви позивача про поновлення строку звернення до суду у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відмовити.
Клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень залишити без розгляду.
Ухвала суду набирає законної сили негайно після її проголошення.
На ухвалу може бути подано апеляційну скаргу до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Суддя Лунь З.І.