ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
__________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
Іменем України
19 вересня 2023 року
м. Харків
справа № 646/1006/20
провадження № 22-ц/818/138/23
Харківський апеляційний суд у складі:
головуючого судді - Маміної О.В.,
суддів: Пилипчук Н.П., Тичкової О.Ю.
за участю секретаря: Сізонової О.О.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі - ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Тепло-Квар»
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харків цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Тепло-Квар» про захист прав споживачів за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Червонозаводського районного суду міста Харкова від 29 грудня 2021 року, постановлене суддею Тесліковою І.І.,
ВСТАНОВИВ:
У лютому 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Тепло-Квар» про захист прав споживачів.
Рішенням Червонозаводського районного суду міста Харкова від 29 грудня 2021 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Тепло-Квар» про захист прав споживачів залишено без задоволення.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповноту з'ясування обставин, що мають значення для справи, просить скасувати рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 29.12.2021 року та прийняти нове рішення, яким її позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Апеляційна скарга вмотивована тим, що відповідно до розписки від 12.08.2015 року погоджено усі істотні умови договору, а саме: визначено предмет договору (оформлення документів для автономної системи опалення за адресою: АДРЕСА_1 ), строк виконання робіт (строк виконання робіт 2-3 місяці з отримання авансу, тобто з 12.08.2015 року), вартість робіт у розмірі 56 000 (п'ятдесят шість тисяч ) гривень. Таким чином, сторони погодили усі істотні умови, що свідчить про укладення договору підряду. Відповідно цієї розписки відповідач зобов'язався виконати за завданням ОСОБА_1 певну роботу, а саме надати послуги з оформлення документів для автономної системи опалення в якості директора ТОВ «Тепло-Квар», і в момент укладення договору діяв від імені цього підприємства, адже здійснюючи підприємницьку діяльність особа автоматично стає суб'єктом господарювання в таких правовідносинах. Про укладення усного договору підряду свідчить текст розписки, адже усі істотні умови договору підряду були обговорені та відповідно складені ОСОБА_2 у розписці. Зазначає, що у своєму відзиві на позовну заяву ОСОБА_2 не заперечував факту укладення договору підряду, не заперечував про існування домовленостей з позивачем, підтверджував, що отримав грошові кошти для оформлення документів на автономне опалення, а також зазначав про намір укласти субпідряд для оформлення документів для автономної системи опалення за адресою: АДРЕСА_1 . Вважає, суд першої інстанції у своєму рішенні дійшов помилкового висновку, адже існування домовленостей та укладення договору підряду сторонами підтверджується. Пунктом 5 ст.10 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено, що у разі коли виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги) згідно з договором, за кожний день (кожну годину, якщо тривалість виконання визначено у годинах) прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін.
Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, відповідно до вимог ст.367 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_2 отримав грошові кошти у розмірі 40000,00 грн та в подальшому їх повернув, як фізична особа. Позивачкою не доведено, що ОСОБА_2 , отримуючи та повертаючи їй грошові кошти, діяв як директор від імені ТОВ «Тепло-Квар».
Судова колегія погоджується з такими висновками суду першої інстанції.
Судовим розглядом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що відповідно до копії розписки від 12.08.2015 року ОСОБА_2 отримав аванс від ОСОБА_1 на оформлення документів для автономної системи опалення за адресою: АДРЕСА_1 , у розмірі 40000,00 грн. Загальна вартість робіт з оформлення документів складатиме 56000,00 грн. Строк виконання робіт 2-3 місяці з моменту отримання авансу.
Згідно розписки від 12.10.2016 року ОСОБА_3 , діючи на підставі довіреності від 04.11.2015 року, в якості представника ОСОБА_1 , отримав 40000,00 грн від ОСОБА_2 для передачі їх своєму довірителю.
Відповідно до рішення Червонозаводського районного суду м.Харкова від 21.12.2019 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 завдані збитки у вигляді неотриманого доходу від розміщення депозиту в сумі 1983,61 грн. Стягнуто зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 інфляційні втрати в сумі 3719,19 грн, три процента річних в сумі 1095,52 грн. У задоволенні позовних вимог про стягнення авансу за договором про надання послуг в сумі 40000 грн, пені за прострочення договору про надання послуг у сумі 531200 грн, компенсації збитків у вигляді неотриманого доходу від розміщення депозиту в зв'язку з простроченням договору про надання послуг в сумі 7488,17 грн, 3% річних в сумі 22,28 грн. Стягнуто зі ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у сумі 551,20 грн.
Звертаючись до суду із позовом, ОСОБА_1 посилалась на те, що в травні 2017 року вона звернулась до Червонозаводського районного суду м.Харкова з позовом до ОСОБА_2 про стягнення з останнього 40000,00 грн. Предметом вказаного судового розгляду були послуги з оформлення документів для автономної системи опалення за адресою: АДРЕСА_1 , замовником яких була позивачка. Для виконання вказаних послуг вона звернулась до ОСОБА_2 , який повідомив, що є директором фірми, яка спеціалізується на виконанні вказаних робіт за плату. Попередньо обговоривши всі деталі ОСОБА_2 запевнив, що його фірма спеціалізується на встановленні систем опалення та наданні інших послуг, пов'язаних з цими системами. Для оформлення договору та письмового закріплення даних правовідносин ОСОБА_2 отримав від позивачки аванс у розмірі 40000,00 грн, який пообіцяв внести на рахунок його фірми в якості авансу за виконання робіт, що начебто було необхідно для оформлення всіх необхідних договорів та інших супутних документів з його фірмою та пообіцяв надати вказані документи в подальшому їй після виконання його фірмою робіт. Пізніше позивачка дізналась, що ОСОБА_2 , як на час отримання від неї грошових коштів та написання відповідної розписки від 12.08.2015 року так і до теперішнього часу є засновником і директором ТОВ «Тепло-Квар», що здійснює відповідну діяльність, зокрема: з монтажу систем опалення та діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах. Фірмою ОСОБА_2 роботи виконані не були, а 12.10.2016 року ОСОБА_2 були повернуті грошові кошти позивача через її представника ОСОБА_3 . На підставі ч.5 ст.10 ЗУ «Про захист прав споживачів», позивач вважає, що стягненню з ОСОБА_2 підлягає пеня в розмірі 3% вартості роботи (послуги) за кожен день прострочення за період з 12.08.2015 року по 11.10.2016 року, тобто за 335 календарних днів, що складає 562800,00 грн.
Відповідно до ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною1 ст.627 ЦК України встановлено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагнета та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст.628 ЦК України).
За приписами ч.1 ст.206 ЦК України усно можуть вчинятись правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.
У письмовій формі належить вчиняти, зокрема, правочини фізичних осіб на суму, що перевищує у двадцять і більше разів розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, крім правочинів, передбачених ч.1 ст.206 цього Кодексу.
За змістом ст.638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Відповідно до ч.1 ст.837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Умова про предмет договору підряду є істотною. Предметом договору підряду є індивідуалізований результат праці підрядника, на який спрямована узгоджена воля сторін. Умова щодо предмета договору підряду уточнюється ціною підрядних робіт.
Згідно ст.843 ЦК України, у договорі підряду визначається або конкретна ціна роботи, або способи її визначення. Отже, ціна може бути визначена в тексті договору підряду безпосередньо, або у договорі підряду може зазначатися спосіб визначення ціни. Крім того, ціна у договорі підряду може бути визначена у кошторисі, який містить постатейний перелік затрат на виконання робіт, є додатком до договору та його невід'ємною частиною.
Строки виконання роботи або її окремих етапів установлюється в договорі підряду. Якщо в договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов'язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов'язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту (ст.846 ЦК України).
За приписами ч.1, 2 ст.854 ЦК України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково. Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором.
Відповідно до ч.1 ст.629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ст.631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати обов'язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.
В ч.1 ст.632 ЦК України встановлено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.
Преамбулою Закону України «Про захист прав споживачів» визначено, що цей закон регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.
Згідно зі статтею 1 Закону №1023-ХІІ виконавець - суб'єкт господарювання, який виконує роботи або надає послуги; споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
Згідно ч.1 ст.1-1 ЗУ «Про захист прав споживачів» цей Закон регулює відносини між споживачами товарів (крім харчових продуктів, якщо інше прямо не встановлено цим Законом), робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг.
Відповідно до ч.5 ст.10 ЗУ «Про захист прав споживачів» у разі коли виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги) згідно з договором, за кожний день прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством. У разі коли вартість роботи (послуги) не визначено, виконавець сплачує споживачеві неустойку в розмірі трьох відсотків загальної вартості замовлення. Сплата виконавцем неустойки (пені), встановленої в разі невиконання, прострочення виконання або іншого неналежного виконання зобов'язання, не звільняє його від виконання зобов'язання в натурі.
Зміст ЗУ «Про захист прав споживачів» свідчить, що цей Закон регулює відносини виключно між споживачем та суб'єктом господарської діяльності (виконавцем робіт та надавачами послуг, виробниками і продавцями товарів).
В ст.55 ГК України визначено, що суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.
Відповідно до ч.2 п.1 ст.55 ГК України суб'єктами господарювання є: господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до ЦК України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку; громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.
Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що в поданій до суду позовній заяві ОСОБА_1 не надано належних та допустимих доказів на підтвердження факту отримання коштів від неї ОСОБА_2 саме для укладення договору з ТОВ «Тепло-Квар». Розписки про отримання та повернення грошових коштів написані ОСОБА_4 , як фізичною особою, а не директором ТОВ «Тепло-Квар».
Відповідно до вимог ст. 12 ЦПК цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Аналогічним чином питання обов'язків доказування і подання доказів регулює ст. 81 ЦПК, за якою кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків (ст.76 ЦПК України).
Як встановлено судом, ОСОБА_2 отримав грошові кошти у розмірі 40000,00 грн. та в подальшому їх повернув, як фізична особа. Позивачкою не доведено, що ОСОБА_2 , отримуючи та повертаючи їй грошові кошти, діяв як директор Товариства та від імені ТОВ «Тепло-Квар».
Позивачем не доведено та не підтверджено належними та допустимими доказами, що між нею та ОСОБА_2 , який діяв саме від імені ТОВ «Тепло-Квар», було підписано договір про надання послуг та досягнуто згоди щодо істотних умов договору щодо надання послуг на оформлення документів (Товариством) для автономної системи опалення за адресою: АДРЕСА_1 .
Тому судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про недоведеність позивачкою своїх вимог.
Висновки суду відповідають вимогам закону та фактичним обставинам справи.
Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду ухвалене з додержанням вимог матеріального та процесуального права.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст.367, 368, 369, п.1 ч.1 ст.374, ст.ст.375, 381, 382-384, 389, 390 ЦПК України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Червонозаводського районного суду міста Харкова від 29 грудня 2021 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий: О.В. Маміна
Судді: Н.П. Пилипчук
О.Ю. Тичкова
Повне судове рішення складено 20.09.2023 року.