ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
__________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
«19» вересня 2023 року
м. Харків
справа № 612/357/23
провадження № 22ц/818/1563/23
Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Бурлака І.В., (суддя-доповідач),
суддів - Мальованого Ю. М., Яцини В.Б.
за участю секретаря - Волобуєва О.О.
учасники справи:
заявник - ОСОБА_1 ,
заінтересована особа - державний нотаріус Близнюківської державної нотаріальної контори Харківської області Щербина В.В.
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу судді Близнюківського районного суду Харківської області Лобановської С.М. від 22 червня 2023 року
ВСТАНОВИВ:
У червні 2023 року ОСОБА_1 , заінтересована особа: державний нотаріус Близнюківської державної нотаріальної контори Харківської області Щербина Вікторія Володимирівна, звернувся до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення.
Заява мотивована тим, що він є сином ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після смерті ОСОБА_2 відкрилась спадщина - земельна ділянка площею 6,5226 га, розташована на території Бурбулатівського старостинського округу Лозівського району Харківської області. Дружина спадкодавця, його мати, ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , а дочка спадкодавця, його сестра, ОСОБА_4 від прийняття спадщини відмовилась. Отже, він є єдиним спадкоємцем після смерті ОСОБА_2 . У визначений законодавством строк він подав до нотаріуса заяву про прийняття спадщини. Проте постановою нотаріуса від 24 січня 2023 року йому відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, оскільки він не може підтвердити свій родинний зв'язок з померлим, адже у його свідоцтві про народження у графі «батько» вказаний ОСОБА_5 .
Просив встановити факт родинних відносин, а саме факт того, що він, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженець села Марне, Джамбентинського району Уральської області, є сином ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Ухвалою судді Близнюківського районного суду Харківської області від 22 червня 2023 року відмовлено у відкритті провадження у справі та роз'яснено заявнику, що він має право подати позов на загальних підставах.
Не погоджуючись з ухвалою судді Пінцеш С.М. подав апеляційну скаргу, в якій просив ухвалу - скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржувана ухвала постановлена судом з порушенням норм процесуального права. Суд дійшов передчасного висновку про наявність спору про право, не дослідивши докази у справі, не з'ясувавши обставин справи, не встановивши учасників справи. Суд не визначив, між ким існує спір про право, не роз'яснив, до кого він має звертатися з позовом, враховуючи, що його право на спадщину ніким не оспорюється, інші особи спадщину після смерті ОСОБА_2 не приймали.
Відзивів на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції учасники справи не надіслали.
До суду апеляційної інстанції учасники справи, будучи належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не з'явилися, причини неявки суду не повідомили. 09 серпня 2023 року до суду апеляційної інстанції від державного нотаріуса Близнюківської державної нотаріальної контори Харківської області Щербина В.В. надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності представниці нотаріальної контори.
Клопотань про відкладення розгляду справи від учасників справи не надійшло. У зв'язку з чим суд апеляційної інстанції уважав за можливе розглянути справу за їх відсутності на підставі частини другої статті 372 ЦПК України.
Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 необхідно задовольнити, ухвалу судді - скасувати.
Ухвала судді суду першої інстанції мотивована тим, що у справі вбачається спір про право, а тому слід відмовити у відкритті окремого провадження.
Проте, з таким висновком погодитись неможливо, виходячи з наступного.
Відповідно до положень частини першої та другої статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: наказного провадження, позовного провадження (загального або спрощеного), окремого провадження.
Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Частинами третьою, четвертою, шостої статті 294 ЦПК України передбачено, що справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Справи окремого провадження суд розглядає за участю заявника і заінтересованих осіб. Якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.
Пунктом 5 частини другої статті 293 ЦПК України визначено, що суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:
- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з'ясувати мету встановлення;
- встановлення факту не пов'язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов'язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах;
- заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред'явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо);
- чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.
Суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду (частина четверта статті 315 ЦПК України).
Якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення родинних відносин із спадкодавцем, проживання з ним однією сім'єю, постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, прийняття спадщини, яка відкрилася до 01 січня 2004 року тощо.
Справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов'язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними.
У постанові від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18 (провадження № 14-567цс18) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов'язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах.
Таким чином, визначальною обставиною під час розгляду заяви про встановлення певних фактів у порядку окремого провадження є те, що встановлення такого факту не пов'язане з наступним вирішенням спору про право цивільне.
Під спором про право необхідно розуміти певний стан суб'єктивного права; спір є суть суперечності, конфлікт, протиборство сторін, спір поділяється на матеріальний і процесуальний.
Таким чином, виключається під час розгляду справ у порядку окремого провадження існування спору про право, який пов'язаний з порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також недоведенням наявності суб'єктивного права за умов, що є певні особи, які перешкоджають у реалізації такого права.
У порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема, якщо згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав осіб; встановлення факту не пов'язується із наступним вирішенням спору про право.
Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 15 квітня 2020 року у справі № 302/991/19.
Зі змісту заяви ОСОБА_1 вбачається, що метою його звернення до суду є встановлення в судовому порядку факту родинних відносин, необхідного для отримання свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_2 , який, як зазначає заявник, є його батьком.
Постановою державного нотаріуса Близнюківської державної нотаріальної контори Харківської області від 24 січня 2023 року відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину, оскільки ним не підтверджено родинний зв'язок між ним та спадкодавцем, адже у свідоцтві про народження заявника у графі «батько» зазначений ОСОБА_5 .
Зі змісту вказаної постанови нотаріуса вбачається, що дочка спадкодавця ОСОБА_4 від прийняття спадщини відмовилась, дружина спадкодавця ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , інших спадкоємців, які подали заяви про прийняття спадщини, немає (а. с. 8-9).
Відмовляючи у відкритті провадження у справі за заявою ОСОБА_1 суд першої інстанції виходив з того, що із заявлених вимог вбачається спір про право, оскільки вимога про встановлення факту родинних відносин пов'язана з наступним вирішенням спору про право щодо спадкування нерухомого майна.
Однак, як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 є єдиним спадкоємцем, який прийняв спадщину після смерті ОСОБА_2 .
Відмова нотаріуса у видачі ОСОБА_1 свідоцтва про право на спадщину пов'язана виключно з тим, що заявник не надав документів, які підтверджують факт родинних відносин зі спадкодавцем.
Суд першої інстанції, зазначивши про наявність спору про право, що має розглядатися у порядку позовного провадження, не встановив та не зазначив, хто є спадкоємцем у порядку, передбаченому спадковим правом (ЦК України), який би оспорював право заявника на прийняття спадщини, тобто між ким існує спір, не встановив коло спадкоємців померлого ОСОБА_2 та не перевірив, чи впливатиме на їх права та обов'язки рішення суду про встановлення факту родинних відносин, оскільки існування спору про право має бути реальним, а не гіпотетичним.
Зазначене відповідає висновкам, викладеним у постановах Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 336/709/18-ц (провадження № 61-39374св18); від 14 квітня 2021 року у справі № 205/2102/19 (провадження № 61-872св21), від 28 квітня 2021 року у справі № 520/19532/19 (провадження № 61-13709св20); від 03 серпня 2022 року у справі № 759/12740/21 (провадження № 61-126 св 22); від 14 вересня 2022 року у справі № 755/17019/21 (провадження № 61-6569св22); від 14 грудня 2022 року у справі № 180/2132/21 (провадження № 61-2729св22).
До того ж, у заяві ОСОБА_1 заінтересованою особою визначено державного нотаріуса Близнюківської державної нотаріальної контори Харківської області Щербину В.В.
Однак, у справах про спадкування нотаріуси не є заінтересованими особами і не повинні залучатися до участі у справі. При відсутності інших спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття відповідачами є територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.
Аналогічні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 07 квітня 2020 року у справі № 638/4/19 (провадження №61-18132св19), від 02 вересня 2020 року у справі № 206/2431/19 (провадження № 61-22852св19), від 16 червня 2021 року у справі № 523/16238/18 (провадження № 61-18299св20), від 08 вересня 2021 року у справі № 641/6926/19 (провадження № 61-10351св21).
Особи, які беруть участь у справах окремого провадження - це суб'єкти цивільних правовідносин, які наділені юридичною заінтересованістю у розгляді справи, спрямованою на отримання благ, що опосередковуються законними інтересами, і які реалізують передбачені процесуальним законом права у цивільному судочинстві.
Отже, належною заінтересованою особою у цій справі є не державний нотаріус, а орган місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини, який в разі відсутності спадкоємців може звернутись до суду із заявою про визнання спадщини відумерлою та передачу її територіальній громаді.
Проте, суд першої інстанції не визначився з колом учасників справи та не роз'яснив заявнику право замінити заінтересовану особу, не з'ясував наявність чи відсутність спору про право між заявником та органом місцевого самоврядування, чи визнає такий орган право заявника на спадкування майна, яке залишилось після смерті ОСОБА_2 , чи вважає таку спадщину відумерлою.
За таких умов, оскільки до участі у справі не залучено належну заінтересовану особу, висновок суду першої інстанції про наявність спору про право, який має розглядатися у порядку позовного провадження, є передчасним.
Виходячи з викладеного відповідно до пункту 4 частини 1 статті 379 ЦПК України ухвала підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду.
Пунктом 37 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» № 10 від 17 жовтня 2014 року визначено, що якщо судом апеляційної інстанції скасовано ухвалу суду першої інстанції, яка перешкоджає розгляду справи, з передачею справи на розгляд до суду першої інстанції, то розподіл сум судового збору, пов'язаного з розглядом відповідної апеляційної та/або касаційної скарги, здійснюється судом першої інстанції за результатами розгляду ним справи згідно із загальними правилами ЦПК України.
Оскільки наразі вирішується лише процесуальне питання, а не розглядається справа по суті, заявник звільнений від сплати судового збору, то підстав для розподілу судового збору за розгляд справи апеляційним судом не вбачається.
Керуючись ст.ст.367, 368, п.6 ч.1 ст.374, п.4 ч.1 ст.379, ст.ст.381-384, 389 ЦПК України
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Ухвалу судді Близнюківського районного суду Харківської області від 22 червня 2023 року - скасувати.
Справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом 30 днів з дня набрання законної сили.
Головуючий І.В. Бурлака
Судді Ю. М. Мальований
В.Б. Яцина
Повний текст постанови складено 20 вересня 2023 року.