ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
__________________________________________________________________
Справа: № 642/4478/23 Головуючий І інстанції: ОСОБА_1
Провадження: № 11-сс/818/1148, 1149/23 Головуючий апеляційної інстанції: ОСОБА_2
Категорія: застосування запобіжного заходу
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 вересня 2023 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі: головуючого судді ОСОБА_2 , суддів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , при секретареві ОСОБА_5 , з участю прокурора ОСОБА_6 , з участю підозрюваного ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_8 , за умови, що заяв про відкладення розгляду справи ні від кого не надходило, розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду в м. Харкові справу за апеляційною скаргою захисника підозрюваного та прокурора на ухвалу Ленінського районного суду м. Харкова від 09 08 2023 року, -
ВСТАНОВИЛА:
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Вказаною ухвалою задоволено клопотання слідчого та застосовано щодо підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою в умовах ДУ «Харківський слідчий ізолятор» строком на 60 діб, а саме до 07 10 2023 року включно.
Визначено заставу розміром 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 214 720 (двісті чотирнадцять тисяч сімсот двадцять) гривень, з покладенням у разі внесення вказаної суми на ОСОБА_7 певних обов'язків, передбачених кримінальним процесуальним законодавством України.
Вимоги апеляційних скарг, з узагальненими доводами осіб, які їх подали.
На вищевказану ухвалу слідчого судді захисником підозрюваного ОСОБА_7 - адвокатом ОСОБА_9 подано апеляційну скаргу, яка містить прохання про скасування ухвали та про відмову у задоволенні клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою у повному обсязі.
Обґрунтовуючи свої апеляційні вимоги вказує, що жодних належних і допустимих доказів, які б підтвердили обґрунтованість підозри органом досудового розслідування надано не було.
Крім того, апелянт вказує про відсутність у вказаному кримінальному провадженні заяви про вчинення кримінального правопорушення. Вказує, що рапорт оперативного співробітника, на підставі якого було внесено відомості до ЄРДР не відповідає вимогам заяви або повідомлення про кримінальне правопорушення, встановлених ч.ч. 1, 4 ст. 214 КПК України, у зв'язку з чим не може бути використаний слідчим суддею і на нього не може посилатись слідчий суддя як на доказ наявності обґрунтованості підозри.
Наголошує на порушенні слідчим суддею принципу безпосередності дослідження доказів у справі, оскільки останнім, під час обрання ОСОБА_7 запобіжного заходу не було викликано та допитано свідків, зазначених стороною обвинувачення.
Вказує на неналежність такого доказу, як протокол обшуку, оскільки обшук за місцем мешкання ОСОБА_7 05 08 2023 року було проведено без наявності відповідної ухвали слідчого судді.
Крім того, вказує про допущені органом досудового розслідування порушення ч.1 ст. 208 КПК України під час затримання ОСОБА_7 , оскільки затримання останнього відбулося за відсутності будь-яких обставин, що свідчать про вчинення ним злочину або замаху на такий. До того ж у останнього не було знайдено і вилучено жодних речей, які б містили сліди кримінального правопорушення, у зв'язку з чим, вважає, що такий протокол затримання не може підтвердити наявність обґрунтованої підозри.
Зазначає також про відсутність у матеріалах, доданих до клопотання про обрання запобіжного заходу будь-яких доручень прокурора на вчинення негласної (розшукової) дії, а також рішення керівника органу досудового розслідування чи прокурора про застосування в ході проведення негласних (розшукових) дій заздалегідь ідентифікованих (помічених) або несправжніх (імітаційних) засобів, що свідчить про порушення вимог ст.ст. 41, 246, 221, 273 КПК України.
Посилаючись на незаконність та необґрунтованість ухвали слідчого судді, зазначає про недоведеність стороною обвинувачення наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а перелічені у клопотанні слідчого ризики, вважає загальними, абстрактними, стандартними та такими, що ґрунтуються виключно на припущеннях слідчого і прокурора.
Апеляційну скаргу на вказане рішення було подано також прокурором, який, в свою чергу, просив про скасування ухвали слідчого судді Ленінського районного суду м. Харкова від 09 08 2023 року в частині визначення суми застави та просив постановити нову ухвалу, якою визначити розмір застави не менше чотирьох тисяч розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 10 736 000 грн. з покладенням певних обов'язків.
В обґрунтування своїх апеляційних вимог зазначив, що слідчим суддею при визначенні розміру застави ОСОБА_7 не в повній мірі враховано тяжкість, специфіку, обставини та суспільну небезпеку кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_7 , який діяв з корисливих мотивів з метою особистого збагачення; предметом кримінального правопорушення є грошові кошти у розмірі близько 69800 доларів США, що більше ніж у 600 разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, тобто розмір є особливо великим.
Крім того, вказує, що слідчим суддею не в повній мірі враховано майновий стан ОСОБА_7 , оскільки в ході проведення обшуку за місцем його мешкання виявлено грошові кошти у розмірі 119700 доларів США.
Також зазначив, що відповідно до інформації з державного реєстру речових прав на нерухоме майно ОСОБА_7 на праві приватної спільної часткової власності належать 1/3 та 2/3 квартир у м. Харкові.
Крім того, вказує, що слідчим суддею при визначенні підозрюваному ОСОБА_7 обов'язків, передбачених ч.5 ст. 194 КПК України, безпідставно не визначено обов'язок, передбачений п.4 - утримуватися від спілкування зі свідками, понятими, експертами у кримінальному провадженні.
На вказану апеляційну скаргу підозрюваний ОСОБА_7 та його захисник - адвокат ОСОБА_8 подав заперечення, в яких просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги прокурора на ухвалу слідчого судді Ленінського районного суду м. Харкова від 09 08 2023 року, вважаючи апеляційну скаргу такою, що не відповідає вимогам п.4 ч.2, ч.4 ст. 396 КПК України, а доводи прокурора про неповноту судового розгляду, істотне порушення вимог процесуального законодавства та невідповідності висновків суду, викладених в ухвалі фактичним обставинам справи взагалі не підтверджуються викладеними в апеляційній скарзі доводами.
Позиції учасників апеляційного провадження.
В судовому засіданні суду апеляційної інстанції, підозрюваний ОСОБА_7 та його захисник ОСОБА_8 просили про задоволення апеляційної скарги захисника підозрюваного, посилаючись на необґрунтованість ухвали слідчого судді, заперечуючи при цьому, проти задоволення апеляційної скарги прокурора.
Прокурор підтримав доводи своєї апеляційної скарги та не вбачав підстав у задоволенні апеляційної скарги захисника підозрюваного.
Мотиви прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Заслухавши суддю - доповідача, доводи підозрюваного, його захисника та прокурора, дослідивши представлені матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга захисника підозрюваного задоволенню не підлягає, апеляційна ж скарга прокурора підлягає частковому задоволенню, виходячи із наступного.
Відповідно до положень ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь - яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
Відповідно до положень статті 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним засобом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Під час апеляційного розгляду, колегією суддів встановлено, що рішення суду першої інстанції про застосування відносно підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою є обґрунтованим та постановлено з дотриманням зазначених вимог чинного та міжнародного законодавства.
З матеріалів справи вбачається, що Другим слідчим відділом (з дислокацією у м. Харкові) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №62023170020001472 від 26 07 2023 року за підозрою ОСОБА_10 та ОСОБА_11 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 190 КК України.
06 08 2023 року ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , належним чином повідомлено про підозру.
Досудовим розслідуванням встановлено, що наказом начальника Головного управління Національної поліції в Харківській області № 48 о/с від 25 01 2022 року ОСОБА_7 , призначено на посаду заступника начальника Харківського районного управління поліції № 2 - начальника кримінальної поліції ГУНП в Харківській області (далі ХРУП № 2 ГУНП в Харківській області).
Згідно зі ст. 1 Закону України «Про Національну поліцію» Національна поліція України (далі поліція) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.
Відповідно до ч. 1 ст. 59 Закону України «Про національну поліцію» - служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.
Згідно з ч. 1 ст. 23 Закону України «Про національну поліцію» в основні завдання ОСОБА_10 входило: здійснення превентивної та профілактичної діяльності, спрямованої на запобігання вчиненню правопорушень; виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню кримінальних та адміністративних правопорушень, вживання в межах своєї компетенції заходів для їх усунення; вживання заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припинення виявлених кримінальних та адміністративних правопорушень; вживання заходів, спрямованих на усунення загроз життю та здоров'ю фізичних осіб і публічній безпеці, що виникли внаслідок учинення кримінального, адміністративного правопорушення; здійснення своєчасного реагування на заяви та повідомлення про кримінальні, адміністративні правопорушення або події та ін.
Згідно зі ст. 2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» органи поліції є правоохоронним органом.
Досудовим розслідуванням встановлено, що у невстановлений в ході досудового розслідування час, але не пізніше 16 07 2023 року, при невстановлених в ході досудового розслідування обставинах, у ОСОБА_7 та військовослужбовця ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який перебуває на посаді старшого стрільця відділення охорони взводу охорони роти охорони ІНФОРМАЦІЯ_3 , виник спільний злочинний умисел на заволодіння чужим майном шляхом обману та зловживанням довірою, а саме: грошовими коштами ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
З метою реалізації свого злочинного, корисливого умислу, при невстановлених в ході досудового розслідування обставинах, у невстановлений в ході досудового розслідування час, але не пізніше 16 07 2023, ОСОБА_7 та ОСОБА_11 розробили план, згідно з яким вони створюватимуть враження у ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та ОСОБА_14 , осіб, які шляхом використання службового становища ОСОБА_7 зможуть вжити заходи щодо непритягнення останніх до кримінальної відповідальності та подальшого закриття кримінального провадження №42023222080000015 від 21 07 2023, за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 111-1 КК України.
Реалізуючи спільний злочинний умисел, ОСОБА_7 16 07 2023 приблизно о 16-00 годині зустрівся з ОСОБА_14 , будучи попередньо знайомим із останнім та використовуючи довірчі стосунки із ним, повідомив, що він, як співробітник поліції отримав інформацію про наявність кримінального провадження відносно ОСОБА_14 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 . Крім того, в ході вищевказаної зустрічі ОСОБА_7 повідомив ОСОБА_14 про можливість уникнення кримінальної відповідальності та подальшого закриття кримінального провадження за грошову винагороду.
З метою досягнення реалізації злочинного умислу та створення враження у ОСОБА_14 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 серйозності ситуації, при невстановлених в ході досудового розслідування обставинах, у невстановлений в ході досудового розслідування час, але не пізніше 21 07 2023 року, ОСОБА_7 отримав зображення із витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань по кримінальному провадженню №42023222080000015 від 21 07 2023, за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 111-1 КК України.
В подальшому, продовжуючи реалізацію спільного злочинного умислу, 21 07 2023 в ході зустрічі ОСОБА_14 ОСОБА_13 ОСОБА_11 та ОСОБА_7 , яка відбувалась поряд із ХРУП №2 ГУНП в Харківській області за адресою: м. Харків, вул. Ахієзерів, 30, останній показав ОСОБА_14 та ОСОБА_13 зображення із витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань по кримінальному провадженню №42023222080000015 від 21.07.2023, за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 111-1 КК України, яке у фабулі кримінального правопорушення містило інформацію про вчинення ОСОБА_12 вищевказаного кримінального правопорушення. Також, в ході вказаної зустрічі ОСОБА_7 повідомив ОСОБА_14 та ОСОБА_13 , що оперативний супровід у вказаному кримінальному провадженні здійснюють оперативні співробітники СБ України. Крім того, ОСОБА_7 в ході вказаної зустрічі повідомив про можливість допомоги у вирішенні питання про закриття кримінального провадження та непритягнення до кримінальної ОСОБА_14 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 в межах вищевказаного провадження.
26 07 2023 в ході зустрічі ОСОБА_11 та ОСОБА_14 яка відбулась за ініціативою ОСОБА_11 поряд із місцем його проживання за адресою: АДРЕСА_1 , останній висловив пропозицію про надання йому грошових коштів у розмірі 100000 доларів США для подальшої передачі ОСОБА_7 , ніби то для подальшої їх передачі співробітникам СБ України та прокурорам, що здійснюють процесуальне керівництво у кримінальному провадженні, з метою уникнення кримінальної відповідальності та подальшого закриття вищевказаного кримінального провадження.
26 07 2023 в ході зустрічі ОСОБА_11 та ОСОБА_14 яка відбулась за ініціативою ОСОБА_11 на АЗС «ОККО» за адресою: м. Харків, вул. Ковпака, 24, останній повідомив про наявність достатніх зібраних доказів у кримінальному провадженні №42023222080000015 у зв'язку із чим також повідомив про необхідність надання грошових коштів у розмірі 100000 доларів США.
31 07 2023 в ході зустрічі ОСОБА_14 , ОСОБА_11 та ОСОБА_7 , яка відбулась у приміщенні ХРУП №2 ГУНП в Харківській області за адресою: м. Харків, вул. Ахієзерів, 30, останній повідомив про перебування матеріалів кримінального провадження №42023222080000015 у відповідній прокуратурі та той факт, що в межах вказаного кримінального провадження відбуваються слідчі процесуальні дії, проводяться негласні слідчі розшукові дії, здійснюється збір інших доказів і з метою уникнення кримінальної відповідальності та подальшого закриття вищевказаного кримінального провадження йому необхідно надати грошові кошти у розмірі 100000 доларів США ніби то для подальшої їх передачі співробітникам СБ України та прокурорам, що здійснюють процесуальне керівництво у кримінальному провадженні.
В подальшому, продовжуючи реалізацію спільного злочинного умиселу, 01 08 2023 в ході зустрічі ОСОБА_14 ОСОБА_13 . ОСОБА_11 та ОСОБА_7 , яка відбувалась поряд із ХРУП №2 ГУНП в Харківській області за адресою: м. Харків, вул. Ахієзерів, 30, останній в ході розмови повідомив про можливість зменшення суми грошових коштів зі 100000 доларів США до 70000 доларів США та необхідність їх передачі 05 08 2023, з метою уникнення кримінальної відповідальності та подальшого закриття вищевказаного кримінального провадження, на що ОСОБА_14 будучи введеним в оману неправдивими відомостями зазначеними ОСОБА_7 та ОСОБА_11 , добровільно погодився на вимогу надання вищевказаної суми грошових коштів.
На виконання заздалегідь узгодженого злочинного умислу, ОСОБА_11 будучи співучасником та маючи єдиний з ОСОБА_7 умисел спрямований на заволодіння грошовими коштами ОСОБА_12 шляхом обману та зловживанням довірою 04 08 2023 приблизно о 16-00 годині зателефонував ОСОБА_14 за допомогою мобільного додатку «WhatsApp» та в ході телефонної розмови запитав чи готовий останній передати обумовлену раніше суму грошових коштів у розмірі 70000 доларів США 05 08 2023, на що ОСОБА_14 відповів позитивно. Того ж дня, приблизно о 19-00 - 19-20 годині ОСОБА_11 знову зателефонував ОСОБА_14 за допомогою мобільного додатку «WhatsApp» та в ході телефонної розмови запитав чи зможе останній передати обумовлену раніше суму грошових коштів у розмірі 70000 доларів США до 16 години 05 08 2023, на що ОСОБА_14 відповів що зможе.
05 08 2023 приблизно о 10-50 годині в ході телефонної розмови за допомогою мобільного додатку «WhatsApp» ОСОБА_14 із ОСОБА_11 , останній запропонував ОСОБА_14 приїхати до його будинку за адресою: АДРЕСА_1 , з метою передачі обумовлену раніше суму грошових коштів у розмірі 70000 доларів США, на що ОСОБА_14 повідомив що приїде до нього приблизно за годину.
05 08 2023 ОСОБА_11 , знаходячись поряд з будівлею Харківської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №58 за адресою проспект Ювілейний, 53Б, Харків, реалізуючи заздалегідь узгоджений злочинний умисел будучи співучасником та маючи єдиний з ОСОБА_7 умисел спрямований на заволодіння грошовими коштами ОСОБА_12 , з корисливих мотивів, суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, приблизно о 12-28 годині зустрівся з ОСОБА_14 та ОСОБА_13 та одержав від останніх раніше обумовлені грошові кошти у розмірі 69800 доларів США (частково імітаційні грошові кошти), що згідно з офіційним курсом НБУ на 05 08 2022 складало 2 552 488,28 грн., що більше ніж у 600 разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян, тобто становить особливо великий розмір.
Однак, ОСОБА_11 та ОСОБА_7 виконавши усі дії спрямовані на заволодіння грошовими коштами ОСОБА_12 шляхом обману та зловживанням довірою не довели свій злочинний умисел до кінця з причин, що не залежали від його волі, оскільки в той же день 05.08.2022 їх було затримано в порядку ст. 208 КПК України працівниками правоохоронних органів.
Таким чином, ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч.4 ст. 190 КК України, тобто у закінченому замаху на заволодіння чужим майном шляхом обману та зловживання довірою, за попередньою змовою групою осіб, вчинене в особливо великих розмірах.
07 08 2023 року слідчий звернувся до Ленінського районного суду м. Харкова з клопотанням, про застосування запобіжного заходу виді тримання під вартою стосовно підозрюваного ОСОБА_7 посилаючись на обґрунтованість повідомленої останньому підозри, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 15, ч.4 ст. 190 КК України та наявність ризиків, передбачених п.п. 1,2,3,4 ч. 1 ст. 177 КПК України, запобігти яким, шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів вважав неможливим.
В обґрунтування підозри у вчиненні ОСОБА_7 інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15 ч. 4 ст. 190 КК України, слідчий посилався на долучені до клопотання докази, а саме:
-повідомленням про виявлене кримінальне правопорушення, що надійшло з Другого ОВ (з дислокацією у м. Харкові) ТУ ДБР у м. Полтаві №15-03-2/105/23.
-відповіддю на виконання доручення №409вн;
-протоколами допитів свідків ОСОБА_14 , ОСОБА_13 , ОСОБА_15 ;
-протоколом обшуку від 05 08 2023 який проведено за адресою: АДРЕСА_2 ;
-протоколом затримання ОСОБА_7 від 05 08 2023;
-протоколом затримання ОСОБА_11 від 05 08 2023;
-протоколом огляду місця події від 05 08 2023;
-протоколом огляду та вручення грошових коштів і несправжніх (імітаційних) засобів - грошових купюр від 05 08 2023;
-відповіддю на запит №10-625вих.
-протоколами про наслідки проведення негласних слідчих розшукових дій.
Задовольняючи клопотання слідчого та обираючи підозрюваному запобіжний захід у виді тримання під вартою з визначенням застави у розмірі 214 720 гривень, слідчий суддя вважав обґрунтованою підозру, повідомлену ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 15 ч.4 ст. 190 КК України, яка підтверджена зібраними під час досудового розслідування доказами, наданими до суду та доведеними наявність ризиків, передбачених п.п.2,4 ч. 1 ст. 177 КПК України. Слідчий суддя врахував особу підозрюваного, який підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину проти власності, є співробітником правоохоронного органу, що дискредитує діяльність правоохоронних органів України в очах громадськості, взяв до уваги факт того, що предметом злочину були грошові кошти у розмірі 69800 доларів США, а також те, що в ході проведення обшуку за місцем мешкання ОСОБА_7 виявлено грошові кошти у розмірі 119700 доларів США.
Поміж іншого, слідчий суддя вважав не доведеними наявність ризиків, передбачених п.п.1, 3 ч.1 ст. 177 КПК України, оскільки наявність дії воєнного стану в Україні разом з наявністю у ОСОБА_7 міцних соціальних зв'язків на думку слідчого судді унеможливить його виїзд за межі України, тобто переховування від органів досудового розслідування та суду. Враховуючи, що свідки у даному кримінальному провадженні є залегендованими, підозрюваний позбавлений можливості здійснювати на останніх тиск.
З такими висновками слідчого судді погоджується і колегія суддів.
Разом з тим, з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, слідчий суддя дійшов висновку про необхідність визначення останньому розміру застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених КПК України, у сумі 214 720 грн.
Колегія суддів, з урахуванням стадії досудового розслідування, погоджується з висновками слідчого судді, зокрема щодо обґрунтованості підозри ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 15 ч. 4 ст. 190 КК України та існуванням ризиків передбачених п.п.2,4 ч.1 ст.177 КПК України, оскільки ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа, вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.
При цьому, ризики, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч.1 ст.177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій. При цьому КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Враховуючи вищенаведені відомості у колегії суддів не виникає сумнівів щодо обґрунтованості та доведеності ризиків, передбачених п.п.2,4 ч.1 ст. 177 КПК України, якими слідчий обґрунтовує в суді першої інстанції необхідність застосування такого запобіжного заходу, як тримання підозрюваного під вартою, оскільки на момент розгляду апеляційної скарги ризики, які існували на час обрання цього запобіжного заходу, не зменшилися, а їх доведеність об'єктивно вбачається з системного аналізу відомостей, що стосуються особи підозрюваного та обставин кримінального провадження.
Відповідно до вимог ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, а відповідно до вимог п. 4 ч.2 ст. 183 КПК України тримання під вартою застосовується до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років. Виходячи з відомостей щодо особи підозрюваного, зокрема враховуючи повідомлену ОСОБА_7 підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 15 ч. 4 ст. 190 КК України, який є особливо тяжким злочином і за який передбачено покарання у виді позбавлення волі строком від 5 до 12 років з конфіскацією майна, застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою є цілком обґрунтованим та відповідає вимогам, визначеним ст.ст. 177, 178 КПК України, оскільки більш м'який запобіжний захід не здатний запобігти зазначеним в клопотанні ризикам та забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного.
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Крім того, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.
Згідно сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).
Крім того, відповідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес.
З урахуванням конкретних обставин цього кримінального провадження та характеру дій, які інкримінуються підозрюваному, а саме того, що він підозрюється у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення, вчиненого в умовах воєнного стану, колегія суддів вважає, що у цьому кримінальному провадженні наявний суспільний інтерес, який полягає у необхідності захисту високих стандартів охорони прав і інтересів суспільства.
Крім цього, у рішенні ЄСПЛ у справі «Феррарі-Браво проти Італії» №9627/81 від 14 березня 1984 року суд зазначив, що «питання про те, що арешт або тримання під вартою до суду є виправданими тільки тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, ставити не можна, оскільки це є завданням попереднього розслідування, сприяти якому має й тримання під вартою»; у справі «Мюррей проти Сполученогс Королівства» №14310/88 від 23 жовтня 1994 року «факти, які є причиною виникнення підозрі не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування вирок) чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процес) кримінального розслідування».
Істотних же порушень кримінального процесуального закону при розгляді питання про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_7 під час апеляційного розгляду не встановлено.
Доводи, на які посилається в апеляційній скарзі захисник підозрюваного стосовно не доведення ризиків, заявлених в клопотанні слідчого спростовуються відомостями, що є наявними в кримінальному провадженні, що свідчить про постановлення слідчим суддею обґрунтованого та вмотивованого рішення, відповідно до вимог ст. 370 КПК України.
В апеляійній скарзі захисник ОСОБА_9 наводить доводи про безпідставність обрання підозрюваному запобіжного заходу у виді тримання під вартою через необґрунтованість пред'явленої йому підозри, оскільки жодних належних і допустимих доказів, які могли б підтвердити обґрунтованість пред'явленої ОСОБА_7 підозри органом досудового розслідування надано не було, посилаючись зокрема, на відсутність у вказаному кримінальному провадженні заяви потерпілого про вчинення кримінального правопорушення.
Колегія суддів не може погодись з таким твердженням захисника підозрюваного, з огляду на наступне.
06 08 2023 року ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 15 ч.4 ст. 190 КК України.
Виходячи з викладеного, констатації підлягає факт, що кримінальне правопорушення у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_7 не є кримінальним правопорушенням приватного обвинувачення, єдиною законною підставою для початку якого є заява потерпілого.
Дослідженням матеріалів кримінального провадження, зокрема витягу з ЄРДР, встановлено, що підставою для внесення відомостей та початку досудового розслідування по кримінальному провадженню відносно ОСОБА_7 стало виявлення правоохоронними органами факту вчинення кримінального правопорушення.
З урахуванням наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що рапорт старшого оперуповноваженого в ОВС відділу ТУ ДБР у м. Полтаві Захара Стариковського про виявлення кримінального правопорушення, у даному випадку є належною підставою для внесення вказаних відомостей до ЄРДР, а відтак всі процесуальні дії, здійснені під час досудового розслідування є законними та такими, що проведені без істотного порушення вимог КПК України, в той час, як отримані докази є належними та допустимими.
В апеляційній скарзі, захисник підозрюваного посилається на ряд доказів у даному кримінальному провадженні та стверджує про їх неналежність, проте, виходячи зі стадії процесу досудового розслідування, колегія суддів не може взяти їх до уваги, оскільки дослідження вказаних питань можливо лише під час розгляду справи по суті, в тому числі наявності та відсутності підстав, які виключають кримінальну відповідальність, а також дослідження доказів з приводу їх належності, процесуальної допустимості та достатності для вирішення питання щодо винуватості або не винуватості підозрюваного в цьому кримінальному провадженні.
За таких обставин, на цьому етапі кримінального процесу, вочевидь є недостатніми суб'єктивні твердження та оціночні судження сторони захисту щодо їх незгоди зі змістом оголошеної підозри.
З огляду на викладене, колегія суддів керується практикою Європейського суду з прав людини, зокрема рішенням в справі «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 р., який встановив значення терміну «обґрунтована підозра» як таке, за якого існують факти чи інформація, що можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.
Всі інші питання - фактичні обставини кримінального провадження, питання винуватості чи не винуватості ОСОБА_7 в скоєнні кримінального правопорушення, а також питання належності, допустимості, достовірності доказів вирішуються під час іншої стадії кримінального процесу - судовому провадженні під час розгляду справи по суті в суді першої інстанції.
Що стосується твердження захисника щодо порушення слідчим суддею строків розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу, колегія суддів зазначає наступне.
05 08 2023 року ОСОБА_7 було затримано в порядку ст. 208 КПК України під час вчинення кримінального правопорушення.
06 08 2023 року ОСОБА_7 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 15 ч.4 ст. 190 КК України.
08 08 2023 року, у зв'язку зі спливом 72 годин з моменту фактичного затримання підозрюваного ОСОБА_7 було звільнено з під варти.
Відповідно до ч. 2 ст. 211 КПК України затримана без ухвали слідчого судді, суду особа не пізніше шістдесяти годин з моменту затримання повинна бути звільнена або доставлена до суду для розгляду клопотання про обрання стосовно неї запобіжного заходу.
Відповідно до статті 186 КПК України клопотання про застосування або зміну запобіжного заходу розглядається слідчим суддею, судом невідкладно, але не пізніше сімдесяти двох годин з моменту фактичного затримання підозрюваного, обвинуваченого або з моменту надходження до суду клопотання, якщо підозрюваний, обвинувачений перебуває на свободі, чи з моменту подання підозрюваним, обвинуваченим, його захисником до суду відповідного клопотання.
З матеріалів провадження вбачається, що клопотання слідчого про обрання запобіжного заходу підозрюваному ОСОБА_7 надійшло до Ленінського районного суду м. Харкова 07 серпня 2023 року та 09 серпня 2023 року вказане клопотання було розглянуто.
Аналізуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що доводи захисника щодо порушення слідчим суддею строку розгляду вказаного клопотання є безпідставними та спростовуються матеріалами кримінального провадження.
Щодо інших доводів апеляційної скарги, які, на думку захисника підозрюваного є підставами для скасування ухвали слідчого судді, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану в справах «Салов проти України» від 06 вересня 2005 року (заява №65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» від 18 липня 2006 року (заява №63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року (заява №4909/04; пункт 58), відповідно до якої: принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Аналізуючи доводи апеляційної скарги прокурора щодо необґрунтованості призначеного слідчим суддею розміру застави як альтернативного запобіжного заходу, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) стосовно питання обрання національними судами запобіжного заходу у виді застави та призначення її розміру, викладену у рішенні Суду у справі «Мангурас проти Іспанії» (Mangouras v. Spain) від 28 вересня 2010 року.
У цій справі, ЄСПЛ, посилаючись на пункт 3 статті 5 Конвенції, підтвердив, що внесення застави може вимагатися лише за наявності законних підстав для затримання особи, а також те, що уповноважені органи влади повинні приділити визначенню суми застави стільки ж уваги, скільки і вирішенню питання про необхідність тримання обвинуваченого під вартою. Більше того, якщо навіть сума застави визначається виходячи із характеристики особи обвинуваченого та його матеріального становища, за певних обставин є обґрунтованим врахування також і суми збитків, у заподіянні яких ця особа обвинувачується.
Розмір застави визначається слідчим суддею з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 КПК. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього (частина 4 статті 182 КПК). Розмір застави визначається щодо особи, підозрюваної у вчиненні особливо тяжкого злочину - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (частина 4 статті 182 КПК). У виключних випадках, якщо слідчий суддя встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (частина 5 статті 182 КПК).
Так, із структури статті 5 Конвенції, в цілому, та її пункту 3, зокрема, випливає, що застава може вимагатись лише до тих пір, поки існують причини, що виправдовують затримання (§ 42 рішення ЄСПЛ у справі Musuc v. Moldova від 06.11.2007, заява №. 42440/06, та § 139 рішення ЄСПЛ у справі Олександр Макаров проти Росії від 12.04.2009, заява № 15217/07). Влада повинна бути уважною у встановленні відповідної застави, як і у вирішенні питання про необхідність продовження ув'язнення обвинуваченого. Більше того, сума застави повинна бути належним чином обґрунтована в рішенні суду, а також повинно бути враховано наявність грошових засобів у обвинуваченого (рішення ЄСПЛ у справі Mangouras v. Spain, заява № 12050/ 04, § 79). У рішенні ЄСПЛ у справі Punzelt v. Czech Republic від 25.04.2000 (заява № 31315/96, § 86) констатовано, що ані неодноразова відмова у звільненні під заставу заявника, ні в подальшому встановлена застава у розмірі 30 000 000 чеських крон, не були порушенням прав заявника, враховуючи масштаб його фінансових операцій.
У той же час слід не допускати встановлення такого розміру застави, що є завідомо непомірним для цієї особи та призводить до неможливості виконання застави.
Таким чином, з одного боку, розмір застави повинен бути таким, щоб загроза її втрати утримувала б підозрюваного від намірів та спроб порушити покладені на нього обов'язки, а з іншого не має бути таким, щоб через очевидну неможливість виконання умов цього запобіжного заходу це фактично призвело б до подальшого його ув'язнення, яке в останньому випадку перетворилося б на безальтернативне.
Колегія суддів звертає увагу, що положення КПК та практика ЄСПЛ орієнтують на такі критерії, які слід врахувати при визначені розміру застави: (1) обставини кримінального правопорушення; (2) особливий характер справи; (3) майновий стан підозрюваного; (4) його сімейний стан, у тому числі матеріальне становище близьких осіб; (5) масштаб його фінансових операцій; (6) даних про особу підозрюваного; (7) встановлені ризики, передбачених статтею 177 КПК; (8) «професійне середовище» підозрюваного; (9) помірність обраного розміру застави та можливість її виконання, а також за певних обставин (10) шкода, завдана кримінальним правопорушенням тощо.
Так, ОСОБА_7 підозрюється, зокрема, у замаху на заволодіння чужим майном шляхом обману вчиненому в особливо великих розмірах, а саме предметом кримінального правопорушення були грошові кошти у розмірі 69800 доларів США, що більше ніж у 600 разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.
Не можна також залишити поза увагою факт вилучення у ОСОБА_7 в ході проведення обшуку за місцем його мешкання грошових коштів у розмірі 119700 доларів США, а також в ході особистого обшуку - 850 доларів та 17 000 гривень. Крім того, згідно відомостей з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела та суми доходів, отриманих від податкових агентів за 2007-2023 роки ОСОБА_7 нараховано дохід у сумі 1 883 409,75 грн., його дружині ОСОБА_16 - 2 880037, 54 грн. Також, матеріали справи містять відомості про наявність у власності ОСОБА_16 та його дружини рухомого та нерухомого майна.
З урахуванням наведеного, на переконання колегії суддів, враховуючи усі обставини кримінального правопорушення та особу підозрюваного, враховуючи, що вчиненими діями, ОСОБА_7 підірвав боєготовність та боєздатність органів поліції в умовах воєнного стану, враховуючи особу підозрюваного, забезпечити виконання ОСОБА_7 покладених на нього обов'язків, зможе лише призначення застави у розмірі, який перевищує триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (частина 5 статті 182 КПК).
Тобто, на переконання колегії суддів, з огляду на обставини кримінального правопорушення, лише застава у розмірі 3000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб здатна забезпечити виконання підозрюваним ОСОБА_7 покладених на нього обов'язків та запобігти встановленим ризикам, та не є завідомо непомірною для нього із урахуванням викладеного вище.
На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги прокурора та вважає за необхідне скасувати ухвалу слідчого судді і постановити нову ухвалу, якою клопотання слідчого задовольнити частково та застосувати до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у виді тримання під вартою з визначенням застави та покладенням певних обов'язків.
Керуючись ч.6 ст.9, ст.7, ст.ст. 176-206, ст.ст. 392, 393, 404, 405, ч.1 ст.407, 418, 419, 423, 424-426 КПК України, колегія суддів, -
ПОСТАНОВИЛА:
Ухвалу Ленінського районного суду м.Харкова від 09 08 2023 року про застосування до підозрюваного за ч.2 ст.15 і ч.4 ст.190 КК України ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжного заходу у виді тримання під вартою в Державній установі «Харківський слідчий ізолятор» до 07 10 2023 року, включно, із визначенням застави, - скасувати.
Апеляційну скаргу захисника, - залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу прокурора, - задовольнити частково.
Постановити нову ухвалу якою клопотання слідчого, - задовольнити частково.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у виді тримання під вартою в Державній установі «Харківський слідчий ізолятор», в межах строку досудового розслідування, на строк до 07 10 2023 року, включно.
Встановити ОСОБА_7 нову заставу в розмірі 3000 (трьох тисяч) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 3000 х 2684 = 8 052 000 (вісім мільйонів п'ятдесят дві тисячі) грн. які необхідно внести у грошовій одиниці України на рахунок Харківського апеляційного суду:
р/р UA078201720355279002000085314, МФО 820172 в ДКС України, ЄДРПОУ 42261368, призначення платежу - застава.
Внесенню підлягають грошові кошти у розмірі 7 837 280 (сім мільйонів вісімсот тридцять сім тисяч двісті вісімдесят) грн., що становить різницю між визначеним розміром застави та раніше сплаченою заставою у розмірі 214 720 грн., яка вже внесена.
Підозрюваного зобов'язано у строк не пізніше 17 вересня 2023 року, включно, внести зазначені кошти на вказаний рахунок та надати документ, що це підтверджує, слідчому, прокурору та суду.
В разі невнесення визначеної застави у вказаний строк ОСОБА_7 підлягає взяттю під варту для продовження утримання в Державній установі «Харківський слідчий ізолятор».
У разі внесення застави за ОСОБА_7 його слід вважати таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави та зобов'язати його прибувати за кожною вимогою до органу досудового розслідування чи суду, а також покласти на нього наступні обов'язки:
- прибувати до слідчого, прокурора чи суду із встановленою ними періодичністю;
- не відлучатися із населеного пункту в якому він перебуває чи проживає без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця перебування чи проживання;
- утримуватися від спілкування з свідками у цьому кримінальному провадженні без дотримання умов, визначених слідчим, прокурором чи судом;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну (в разі наявності таких);
Вказані обов'язки у разі внесення застави покласти на строк - до 07 10 2023 року.
Термін дії цієї ухвали до 07 10 2023 року.
Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення.
Оскарження даної ухвали, у відповідності до ч.2 ст.424 КПК України, в касаційному порядку не передбачено, оскільки така ухвала не перешкоджає подальшому кримінальному провадженню.
Судді:
____________ ____________ _____________
ОСОБА_17 ОСОБА_4 ОСОБА_3