ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Справа № 526/1492/22 Номер провадження 22-ц/814/2874/23Головуючий у 1-й інстанції Киричок С.А. Доповідач ап. інст. Кузнєцова О. Ю.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 вересня 2023 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді: Кузнєцової О.Ю.
суддів: Гальонкіна С.А., Карпушина Г.Л.,
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Край"
на рішення Гадяцького районного суду Полтавської області від 27 грудня 2022 року, постановлене суддею Киричок С.А.
по справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Край" про розірвання договору оренди, -
ВСТАНОВИВ:
У серпні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позов до ТОВ «Агро-Край» в якому просила розірвати договір оренди б/н від 09.09.2015 (з додатковою угодою до договору оренди землі б/н від 09.09.2015) укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ «Агро Край», стягнути з відповідача заборгованість з виплати орендної плати згідно з договором оренди за 2021 рік та на момент розірвання договору та судові витрати.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 09.09.2015 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Стандарт-Агро» було укладено договір оренди землі, відповідно до якого орендодавець надав, а орендар прийняв у строкове платне користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею 2,8115 га, яка розташована на території Рашівської сільської ради.
В подальшому було укладено додаткову угоду до договору оренди землі, якою було змінено орендаря з ТОВ «Стандарт-Агро» на ТОВ «Агро-Край».
Зазначила, що відповідач не виконує належним чином умов укладеного договору та в порушення строку та обов'язку, передбачених договором оренди землі, не сплатив орендну плату за 2021 рік та не сплачує її протягом 2022 року, що є достатньою підставою для розірвання договорів з одночасним стягненням заборгованості по несвоєчасно виплаченій орендній платі.
Рішенням Гадяцького районного суду Полтавської області від 27 грудня 2022 року позовну заяву ОСОБА_1 до ТОВ «Агро Край» про розірвання договору оренди задоволено частково.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Край» на користь ОСОБА_1 заборгованість з виплати орендної плати згідно з Договором оренди землі б/н від 09.09.2015 року (з Додатковою угодою до Договору оренди землі б/н від 09.09.2015 року) за 2021 рік в сумі 11575,74 грн. та судові витрати.
В іншій частині в задоволенні позову відмовлено.
Часткове задоволення позовних вимог обґрунтовано доведеністю факту існування заборгованості по невиплаченій орендній платі за 2021 рік.
Враховуючи, що на час ухвалення рішення відповідач не сплатив суму орендної плати за 2021 рік, а строк виплати орендної плати за 2022 рік ще не наступив, підстави для розірвання договору оренди землі та стягнення заборгованості з виплати орендної плати за 2022 рік відсутні.
Не погодившись із вказаним рішенням, його в апеляційному порядку оскаржило Товариство з обмеженою відповідальністю "Агро-Край", просило скасувати його та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи та порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що позивачем в порушення вимог ст. 175 ЦПК України до позовної заяви не долучено доказів наявності заборгованості по орендній платі, а рішення суду ґрунтується лише на довідці наданої відповідачем.
Зазначено, що ОСОБА_1 є власником двох земельних ділянок, які перебувають в оренді відповідача. 14.11.2022 року на розрахунковий рахунок ОСОБА_1 перераховано суми орендної плати на 2021 рік згідно платіжних доручень № 34484621, сума платежу 18077, 19 грн., № 344846634 - сума платежу 5074,30 грн., всього перераховано 23151,50 грн. (по 11575,75 грн. за кожну земельну ділянку).
Вказало, що дані платіжні доручення не було надано до суду першої інстанції через великий об'єм роботи з пайовиками по виплаті орендних коштів на кінець року, що потягло за собою несвоєчасне інформування суду про виплату коштів ОСОБА_1 .
Відзиву на апеляційну скаргу в порядку, передбаченому ст. 360 ЦПК України, до суду апеляційної інстанції не надходило.
Відповідно до положень ч. 3 ст. 360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Заслухавши доповідь судді доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення місцевого суду повною мірою відповідає вказаним вимогам.
Як встановлено місцевим судом та вбачається з матеріалів справи, 09 вересня 2015 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Стандарт Агро» було укладено договір оренди земельної ділянки площею 2,8115 з кадастровим номером 53204855000:001:0007, що знаходиться на території Рашівської сільської ради (а.с. 11-12).
Згідно п. 11 договору орендна плата вноситься до 31 грудня поточного року на рахунок орендодавця або сплачується в іншій формі.
В подальшому між позивачем, ТОВ «Стандарт Агро» та ТОВ «Агро Край» було укладено додаткову угоду, якою було змінено орендаря на ТОВ «Агро Край» (а.с. 15).
Як вбачається з наданої відповідачем довідки розрахунку заборгованість відповідача перед позивачем зі сплати орендної плати по договору оренди землі за 2021 рік станом на 01.09.2022 складає 11575,74 грн. (а.с. 32).
Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції враховуючи наявну заборгованість з орендної плати за 2021 рік прийшов до висновку про наявність підстав для її стягнення на користь позивача та вказав на відсутність підстав для розірвання договору оренди.
Колегія суддів погоджується з даним висновком суду першої інстанції з наступних підстав.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Статтею 4 ЦПК України гарантовано право особи на звернення до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
У відповідності до положень частини першої статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Способом захисту цивільних прав може бути визнання права.
Відповідно до частини 1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його і невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У відповідності до ч. ч. 1, 3, 5 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.
Відповідно до статті 15 Закону України «Про оренду землі» істотними умовами договору оренди землі: є об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.
Положеннями статей 21, 22 Закону України «Про оренду землі» визначено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди.
За нормами ст. 24 Закону України "Про оренду землі" орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.
Орендодавець зобов'язаний, зокрема, передати в користування земельну ділянку у стані, що відповідає умовам договору оренди, орендар - своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату за земельну ділянку.
Виходячи з вищенаведеного саме на орендаря покладається обов'язок щодо своєчасного та в повному обсязі сплати орендної плати за земельну ділянку, а орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.
Так, пунктами 9, 11 договору від 09.09.2015 року, орендар сплачує орендну плату в розмірі 5 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, за рік оренди та вноситься орендарем у такі строки до 31 грудня поточного року. Орендна плата вноситься на рахунок орендодавця або сплачується в іншій формі, погодженій сторонами.
З матеріалів справи вбачається, що станом на день ухвалення судом першої інстанції рішення заборгованість ТОВ «Агро-Край» перед ОСОБА_1 по виплаті орендної плати становить 11575,74 грн., що підтверджується відповідною довідкою-розрахунком по орендній платі за землі, наданою відповідачем суду (а.с. 32).
Так, виходячи з вищевказаної довідки, вбачається, що товариство не заперечує наявність заборгованості перед позивачем, та навіть підтверджує її, подаючи суду відповідний доказ.
Враховуючи встановлення факту порушення відповідачем умов договору оренди в частині своєчасної сплати орендної плати за 2021 рік, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 11575,74 грн., чим здійснив судовий захист прав та інтересів орендодавця.
У відповідності до ст. 367 ч. 1 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно ч. 3 ст. 367 ЦПК України, докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Аналіз наведених норм процесуального права дає підстави для висновку, що суд апеляційної інстанції має право досліджувати нові докази, якщо неподання таких доказів до суду першої інстанції було зумовлене поважними причинами (поважність причин повинен довести заявник). Вказане положення закріплене законодавцем з метою забезпечення змагальності процесу в суді першої інстанції, де сторони повинні надати всі наявні в них докази, і недопущення зловживання стороною своїми правами.
Таким чином, суд апеляційної інстанції досліджує нові докази, якщо визнає, що вони не могли бути надані суду першої інстанції або відмова в їх прийнятті визнана необґрунтованою.
Апеляційний суд вважає, що новий доказ, а саме копія платіжного доручення від 14.11.2022, яка долучена до апеляційної скарги, ТОВ «Агро Край» будучи ознайомленим про наявність в провадженні суду даного спору, могло безперешкодно надати суду першої інстанції до ухвалення рішення суду, проте таким правом не скористалося.
Посилання відповідача на великий об'єм роботи з пайовиками по виплаті орендних коштів на кінець року, що потягло за собою несвоєчасне інформування суду про виплату коштів ОСОБА_1 , не може бути визнано судом поважною причиною неподання доказу до суду першої інстанції, тому колегія суддів позбавлена передбаченого законом права брати його до уваги.
Таким чином, долучаючи в суді апеляційної інстанції нові докази, скаржником не надано доказів неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Європейський суд з прав людини зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів («DIYA 97 v. UKRAINE», № 19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року).
Враховуючи вищевказані обставини справи та норми матеріального права, суд першої інстанції правильно встановив правовідносини, які склалися між сторонами, повно, всебічно і об'єктивно перевірив доводи і заперечення сторін, встановленим фактам і доказам дав правильну правову оцінку і дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для стягнення заборгованості по орендній платі за 2021 рік.
В частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про розірвання договору оренди рішення суду не оскаржується, а відтак, в силу ст. 367 ЦПК України, судом апеляційної інстанції не переглядається.
Посилання апелента на недотримання судом першої інстанції вимог ст. 175 ЦПК України щодо відповідності позовної заяви вимогам закону не заслуговують на увагу, оскільки апеляційний суд перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, а не дії суду на стадії відкриття провадження по справі.
Виходячи з викладеного, судова колегія дійшла висновку про те, що судом першої інстанції з'ясовано всі обставини та надано їм належну правову оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які б могли призвести до зміни чи скасування рішення місцевого суду, судовою колегією не встановлено.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
З огляду на викладене та керуючись ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, так як рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. ст. 367, 374 ч. 1 п. 1, 375, 382, 383, 384 ЦПК України, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Край" залишити без задоволення.
Рішення Гадяцького районного суду Полтавської області від 27 грудня 2022 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий: О. Ю. Кузнєцова
Судді: С. А. Гальонкін
Г. Л. Карпушин