Справа № 344/15922/23
Провадження № 11-сс/4808/284/23
Категорія ст. 183 КПК України
Головуючий у 1 інстанції ОСОБА_1
Суддя-доповідач ОСОБА_2
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 вересня 2023 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Івано-Франківського апеляційного суду
в складі суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
з участю секретаря ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги адвоката ОСОБА_7 та підозрюваного ОСОБА_8 на ухвалу Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 30 серпня 2023 року про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_8 у кримінальному провадженні № 62023140150000187 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України,
за участю прокурора ОСОБА_9 ,
підозрюваного ОСОБА_8 ,
ВСТАНОВИЛА:
Захисник ОСОБА_7 в апеляційній скарзі просить скасувати ухвалу слідчого судді про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_8 та застосувати відносно нього запобіжний захід у вигляді нічного домашнього арешту, або змінити в частині розміру визначення застави.
Вважає, що ухвала слідчого судді є необґрунтована у зв'язку з тим, що слідчий суддя не обґрунтував належним чином жодного ризику та не навів будь яких доказів необхідності застосування такого суворого запобіжного заходу, як тримання під вартою. Обраний альтернативний запобіжний захід у вигляді застави є безпідставно завищений та непомірний для підозрюваного ОСОБА_8 .
Вказує, що підозрюваний ОСОБА_8 має постійне зареєстроване місце проживання, раніше не судимий, до кримінальної відповідальності не притягався, вина не доведена, а пред'явлена підозра не обґрунтована та не підтверджена доказами, тому утримання його під вартою незаконне, та не обґрунтоване. У судовому засіданні підозрюваний свою вину не визнав, оскільки не вчиняв жодного правопорушення. В судовому засіданні пояснив, що після повномасштабного вторгнення російської федерації 24.02.2022 року, з 03.03.2022 року пішов добровольцем до збройних сил України, вірно, чесно та сумлінно служить Україні.
Зазначає, що підозрюваний являється вегетаріанцем і потребує відповідного харчування, яке відсутнє в їдальні військової частини. Через те, що у нього закінчились продукти, третю добу перебивався в сухом'ятку, був знесилений і не зміг виконати наказ командира військової частини НОМЕР_1 НГУ № 252 від 28.08.2023 року, щодо направлення 29.08.2023 до тактичної групи «Вараш» (м. Вараш Рівненської області) для посилення охорони та оборони Рівненської АЕС.
Зазначає, що обраний альтернативний запобіжний захід у вигляді застави є безпідставно завищеним, непомірним для підозрюваного та неспіврозмірним з обставинами кримінального провадження з даними про особу підозрюваного та його матеріальним станом.
ОСОБА_8 в апеляційній скарзі просить скасувати ухвалу слідчого судді про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та застосувати відносно нього запобіжний захід у вигляді нічного домашнього арешту.
Вважає, що рішення суду винесене з порушеннями норм українського та європейського права.
Вказує, що свою вину не визнає, оскільки не вчинив жодного правопорушення.
Пояснив, що є добровольцем та являється вегетаріанцем і не харчується в їдальні військової частини. Через брак потрібних продуктів був знесилений і не зміг виконувати свої прямі військові обов'язки для посилення та оборони ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Зазначає, що раніше не судимий, до кримінальної відповідальності не притягався, пред'явлена підозра не обґрунтована, а тому тримання його під вартою є незаконним. Також тримання його під вартою є порушенням його прав, оскільки в установі виконання покарань також відсутнє вегетаріанське харчування.
Ухвалою слідчого судді Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 30 серпня 2023 року клопотання слідчого задоволено, застосовано щодо ОСОБА_8 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 27 жовтня 2023 року включно із визначенням розміру застави у межах 40 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що в загальному складає 107 360 грн., яка може бути внесена, як самим обвинуваченим так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем).
З огляду на ті дані, які були надані стороною обвинувачення, суд першої інстанції дійшов до висновку про наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_8 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України, а саме непокорі, тобто відкритій відмові виконати наказ начальника, вчиненій в умовах воєнного стану та доведеності наявності ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може вчинити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
В судовому засіданні апеляційного суду:
- підозрюваний ОСОБА_8 просив задовольнити апеляційні скарги;
- прокурор заперечував проти задоволення апеляційних скарг, просив відмовити в їх задоволенні.
Заслухавши доповідь судді, думку учасників судового провадження, суд апеляційної інстанції вважає, що в задоволенні апеляційної скарги необхідно відмовити з наступних підстав.
Перевіривши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком слідчого судді про необхідність застосування щодо ОСОБА_8 запобіжного заходу саме у вигляді тримання під вартою та вважає, що висновок слідчого судді про наявність достатніх підстав для задоволення клопотання є обґрунтованим.
За приписами ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Відповідно до ст. 29 Конституції України, ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
Згідно з ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Відповідно до ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вік та стан здоров'я підозрюваного; міцність соціальних зв'язків підозрюваного в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного; майновий стан підозрюваного; наявність судимостей у підозрюваного.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 176 цього Кодексу.
Згідно з вимогами п. п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практикою Європейського суду з прав людини обмеження права на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
За змістом ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про : наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
ОСОБА_8 у кримінальному провадженні № 62023140150000187 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України.
За вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України, встановлено відповідальність у виді позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років, таке згідно з ст. 12 КК України є тяжким злочином.
На думку суду апеляційної інстанції, слідчий суддя правильно встановив, що наведені у клопотанні дані разом з сукупністю зібраних у кримінальному провадженні доказів у їх взаємозв'язку - клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою від 30 серпня 2023 року (а.п. 1-7), листом військової частини НОМЕР_1 від 28 серпня 2023 року (а.п. 9-27), протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 29 серпня 2023 року (а.п. 28-31), повідомленням про підозру від 29 серпня 2023 року (а.п. 32-36), протоколом допиту свідка ОСОБА_10 від 29 серпня 2023 року (а.п. 37-40), протоколом допиту свідка ОСОБА_11 від 29 серпня 2023 року (а.п. 41-43), протоколом допиту свідка ОСОБА_12 від 29 серпня 2023 року (а.п. 44-46), протоколом допиту свідка ОСОБА_13 від 29 серпня 2023 року (а.п. 48-50), протоколом допиту свідка ОСОБА_14 від 29 серпня 2023 року (а.п. 51-53) та іншими доказами, свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_8 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України.
Суд апеляційної інстанції вважає, що слідчий суддя, дослідивши матеріали клопотання, долучені до нього документи, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин провадження, керуючись законом, оцінюючи сукупність зібраних доказів, лише щодо пред'явленої підозри, - з точки зору достатності та взаємозв'язку, дійшов до переконливого висновку про обґрунтованість підозри, оскільки вони підтверджують існування фактів та інформації, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що підозрюваний міг вчинити дане правопорушення.
Інкриміноване підозрюваному кримінальне правопорушення, може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення, як виключну міру запобіжного заходу.
При цьому, досудове розслідування триває, встановлюються обставини, які мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.
Також, суд апеляційної інстанції вважає, що слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів належним чином врахував в сукупності всі обставини згідно з ч. 1 ст. 178 КПК України, в тому числі характеризуючи дані на особу підозрюваного ОСОБА_8 .
Твердження сторони захисту про необхідність зміни запобіжного заходу враховуючи те, що підозрюваний ОСОБА_8 являється вегетаріанцем, колегія суддів не може прийняти до уваги. Така обставина не може бути підставою для прийняття відповідного судового рішення, оскільки стороною захисту не надано будь-яких документів, які підтверджують неможливість перебування особи в установі виконання покарань саме через те, що він є вегетаріанцем.
Наведене слідчим у клопотанні обґрунтування існування ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які мають місце в даному випадку, а саме:
- переховуватися від органу досудового розслідування та суду, що підтверджується, тим що ОСОБА_8 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину за який, передбачено понесення винною особою покарання у вигляді позбавлення волі строком від 5 до 10 років, у зв'язку із чим, розуміючи тяжкість понесення покарання у разі визнання підозрюваного винним у вчиненні інкримінованого злочину, останній може переховуватись від органу досудового розслідування та суду з метою уникнення понесення покарання.
- перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином що підтверджується тим, що підозрюваний розуміючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, може умисно вчинити самокалічення або симулювати хворобу, підробивши для цього відповідні документи або іншим обманом, щоб не перебувати в умовах ізоляції до завершення досудового розслідування;
- незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, що підтверджується тим, що обвинувачений може вплинути на свідків, які разом з ним проходять військову службу в одній військовій частині, що фактично створить умови для здійснення впливу на безпосередніх свідків, у тому числі шляхом залякування та здійснення стосовно останніх насильницьких дій.
- вчиняти інші кримінальні правопорушення підтверджується тим, що обвинувачений вчинив непокору, крім того відносно ОСОБА_8 зареєстровано інше кримінальне провадження №42023092780000092 від 26 червня 2023 року за ч. 4 ст. 402 КК України, що свідчить про схильність вказаного військовослужбовця до вчинення військових кримінальних правопорушень. Також варто звернути увагу на наявність великої кількості дисциплінарних стягнень та правопорушень вчинених вищевказаним військовослужбовцем під час проходження військової служби.
При цьому, суд апеляційної інстанції враховує, що ризик в свою чергу не є визначеною подією, а по суті представляє ймовірність отримання несприятливих для судового провадження подій, визначених у ч. 1 ст. 177 КПК України.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що ризиком у кримінальному провадженні є небажані для провадження наслідки дій підозрюваного, спрямовані на створення перешкод кримінальному провадженню. Ризик стає реальним через невизначеність поведінки особи у певній ситуації, яку (поведінку) неможливо достеменно передбачити. Таким чином, у контексті кримінального провадження ризиком неправомірної процесуальної поведінки підозрюваного необхідно вважати таку поведінку цієї особи, настання якої характеризується високим ступенем ймовірності.
Стороною захисту не спростовано обставин, які вказують на наявність заявлених стороною обвинувачення ризиків, запобігання спробам яких є метою та підставами застосування запобіжних заходів.
Суд апеляційної інстанції вважає, що під час розгляду клопотання слідчим суддею доведено неможливість запобігання відповідним ризикам у разі застосування до підозрюваного ОСОБА_8 більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, зокрема домашнього арешту. При застосуванні іншого більш м'якого запобіжного заходу відносно нього існує значна ймовірність того, що він порушуватиме покладені на нього процесуальні обов'язки.
В ухвалі слідчого судді зазначено належне мотивування про неможливість запобігання ризикам, встановлених стороною обвинувачення, шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів, проаналізовано доводи сторони захисту.
При цьому колегія суддів враховує, що відповідно до ч. 8 ст. 176 КПК України під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті, а саме тримання під вартою.
Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що слідчий суддя, враховуючи положення ст. ст. 177, 178, 183 КПК України, ч. 1 ст. 29 Конституції України, вимоги п.п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, оцінив в сукупності всі обставини, наведені сторонами кримінального провадження, та обґрунтовано дійшов висновку про необхідність застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_8 , що відповідає меті, з якою застосовується цей вид запобіжного заходу, - забезпечення виконання покладених на підозрюваного процесуальних обов'язків та запобігання виникненню ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.
Також суд правильно визначив розмір застави - 40 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сумі 107 360 (сто сім тисяч триста шістдесят) гривень, яка є помірною та достатньою для забезпечення виконання підозрюваною обов'язків, передбачених КПК України.
Твердження сторони захисту, щодо непомірного розміру застави для підозрюваного ОСОБА_8 також спростовуються даними про внесення відповідної суми застави підозрюваним ще до початку апеляційного розгляду скарг.
Обставин, які б підтверджували позицію сторони захисту щодо незаконності ухвали слідчого судді та наявності підстав для її скасування за результатами апеляційного розгляду не встановлено, а тому її необхідно залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 376, 404, 407, 419, 422 КПК України,
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційні скарги адвоката ОСОБА_7 та підозрюваного ОСОБА_8 залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 30 серпня 2023 року про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_8 у кримінальному провадженні № 62023140150000187 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України, залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді ОСОБА_3
ОСОБА_4
ОСОБА_5