ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"20" вересня 2023 р. справа № 300/5144/23
м. Івано-Франківськ
Суддя Івано-Франківського окружного адміністративного суду Боршовський Т.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними та зобов'язання до вчинення дій, -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (далі - відповідач, ГУ ПФУ в Івано-Франківській області), в якому просить суд: визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо відмови у виплаті позивачу недоодержаної суми пенсії її померлого батька ОСОБА_2 за період з 01.04.2019 по 31.03.2021 в сумі 120357,30 грн.; зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області здійснити виплату ОСОБА_1 недоодержаної суми пенсії її померлого батька ОСОБА_2 за період з 01.04.2019 по 31.03.2021 в сумі 120357,30 грн.
Позовні вимоги мотивовано тим, що на виконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 30.11.2020 у справі № 300/2970/20 Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області здійснило перерахунок пенсії ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2 ) за вислугу років відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, внаслідок якого сума нарахованої та невиплаченої доплати становить 120357,30 грн. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер, не отримавши нарахованої вищевказаної пенсії. ОСОБА_1 є донькою померлого ОСОБА_2 , з яким спільно проживала, а тому на підставі статті 61 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” має право на отримання нарахованої ОСОБА_2 , але неотриманої ним за життя, пенсії в сумі 120357,30 грн. Позивач 06.07.2023 в межах шести місяців після смерті батька звернулася до відповідача із заявою про виплату недоотриманої ОСОБА_2 пенсії. Листом № 6855-6543/Г-02/8-0900/23 від 28.07.2023 ГУ ПФУ в Івано-Франківській області повідомило ОСОБА_1 , що згідно рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 30.11.2020 у справі № 300/2970/20 обліковується заборгованість за період з 01.04.2019 по 31.03.2021 в сумі 120357,30 грн., яка включена в Реєстр виконання судових рішень. Відповідач зазначив, що вказана заборгованість не може вважатися недоодержаною пенсією, оскільки виплата заборгованості, донарахованої на виконання рішення суду, здійснюється за рахунок додатково виділених коштів з Державного бюджету, фінансування яких здійснюється за окремою бюджетною програмою. Оскільки стягувачем у справі № 300/2970/20 є ОСОБА_2 , то відсутні підстави для проведення ОСОБА_1 виплати пенсії на виконання рішення суду у справі № 300/2970/20 або внесення відомостей про зміну стягувача у даній справі немає. Позивач вважає протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати ОСОБА_1 неодержаних її батьком ОСОБА_2 , у зв'язку зі смертю, сум пенсії за вислугу років в розмірі 120357,30 грн.
Ухвалою суду від 07.08.2023 позовну заяву залишено без руху у зв'язку з невідповідністю вимогам статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України та надано строк для усунення недоліків. Позивач у вказаний в ухвалі строк усунула недоліки позовної заяви.
Ухвалою суду від 21.08.2023 суд відкрив провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
06.09.2023 через канцелярію Івано-Франківського окружного адміністративного суду надійшов відзив ГУ ПФУ в Івано-Франківській області від 04.09.2023 № 0900-0904-7/42769 на позовну заяву, в якому відповідач позов не визнає. В заперечення проти позову відповідач вказав на те, що на виконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 30.11.2020 у справі № 300/2970/20 ГУ ПФУ в Івано-Франківській області здійснило перерахунок пенсії ОСОБА_2 за вислугу років відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, внаслідок якого різниця між перерахованим розміром пенсії і фактично виплаченою пенсією за період з 01.04.2019 по 31.03.2021, яка підлягала до виплати ОСОБА_2 становить 120357,30 грн. Відповідно до статті 1218 Цивільного кодексу України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. За вказаних обставин, позивачу необхідно звернутися в порядку статті 379 Кодексу адміністративного судочинства України із заявою про заміну сторони правонаступником у справі № 300/2970/20. Представник відповідача просив суд в позові відмовити (а.с. 34-36).
Обставини справи, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин:
ОСОБА_2 перебував на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області та отримував пенсію за вислугою років на підставі Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, що підтверджується копією протоколу про перерахунок пенсії (а.с. 13).
30.11.2020 Івано-Франківський окружний адміністративний суд за результатом розгляду справи № 300/2970/20 прийняв рішення, яким задоволив позов ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області: зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області провести перерахунок пенсії ОСОБА_2 на підставі довідки, виданої Івано-Франківським обласним військовим комісаріатом 22.09.2022 за № 12/1266, та здійснити з 01.04.2019 виплату перерахованої пенсії, з урахуванням проведених платежів, однією сумою.
Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 30.11.2020 у справі № 300/2970/20 набрало законної сили 02.03.2021.
На виконання рішення від 30.11.2020 у справі № 300/2970/20 Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області здійснило перерахунок пенсії ОСОБА_2 , внаслідок якого щомісячний розмір пенсійної виплати становив 12114,18 грн. (а.с. 39).
Різниця між перерахованим розміром пенсії і фактично виплаченою пенсією за період з 01.04.2019 по 31.03.2021, яка підлягала до виплати ОСОБА_2 становить 120357,30 грн., що підтверджується розрахунком на доплату пенсії від 28.08.2023 (а.с. 40).
Згідно свідоцтва про народження від 11.04.2023 серії НОМЕР_1 , ОСОБА_3 є дочкою ОСОБА_2 (а.с. 16).
Відповідно до Витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу щодо підтвердження дошлюбного прізвища за № 00040399892 від 05.07.2023, дошлюбне прізвище позивача « ОСОБА_4 », після реєстрації шлюбу - « ОСОБА_5 » (а.с. 17-18).
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть від 06.03.2023 серії НОМЕР_2 (а.с. 15).
Довідкою Центру надання адміністративних послуг м.Івано-Франківська за № 646 від 30.06.2023 про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб за даними Муніципального реєстру Івано-Франківської міської територіальної громади, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 були зареєстровані за однією адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 19).
06.07.2023 позивач звернулася до ГУ ПФУ в Івано-Франківській області із заявою, в якій просила виплатити недоотриману ОСОБА_2 пенсію на підставі статті 61 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” (а.с. 7).
Листом № 6855-6543/Г-02/8-0900/23 від 28.07.2023 ГУ ПФУ в Івано-Франківській області повідомило ОСОБА_1 , що згідно рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 30.11.2020 у справі № 300/2970/20 обліковується заборгованість за період з 01.04.2019 по 31.03.2021 в сумі 120357,30 грн., яка включена в Реєстр виконання судових рішень. Відповідач зазначив, що вказана заборгованість не може вважатися недоодержаною пенсією, оскільки виплата заборгованості донарахованої на виконання рішення суду здійснюється за рахунок додатково виділених коштів з Державного бюджету, фінансування яких здійснюється за окремою бюджетною програмою. Оскільки стягувачем у справі № 300/2970/20 є ОСОБА_2 , то відсутні підстави для проведення ОСОБА_1 виплати пенсії на виконання рішення суду у справі № 300/2970/20 або внесення відомостей про зміну стягувача у даній справі немає (а.с. 8-9).
Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо відмови у виплаті позивачу недоодержаної суми пенсії її померлого батька ОСОБА_2 за період з 01.04.2019 по 31.03.2021 в сумі 120357,30 грн., позивач звернулася з цим позовом до суду, в якому просить зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області здійснити виплату ОСОБА_1 недоодержаної суми пенсії її померлого батька ОСОБА_2 за період з 01.04.2019 по 31.03.2021 в сумі 120357,30 грн.
Джерела права, якими керувався суд, та мотиви їх застосування. Висновки суду:
Статтею 3 Конституції України передбачено, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Суд звертає увагу на те, що Закон України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Сфера дії Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” визначена статтею 5. Так, згідно з частиною першою та другою статті 5 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного та соціального страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом та Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування". Виключно цим Законом визначаються: принципи та структура системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування; коло осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню; види пенсійних виплат; умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат; пенсійний вік чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на призначення пенсії за віком; мінімальний розмір пенсії за віком; порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування; організація та порядок здійснення управління в системі загальнообов'язкового державного пенсійного та соціального страхування.
Частиною першою статті 9 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” визначено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Відповідно до частин першої-третьої статті 52 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”:
1. Сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв'язку з його смертю, виплачується - по місяць смерті включно членам його сім'ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім'ї, зазначеним у частині другій статті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали.
2. Члени сім'ї, зазначені в частині першій цієї статті, повинні звернутися за виплатою суми пенсії померлого пенсіонера протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.
У разі звернення кількох членів сім'ї, які мають право на отримання суми пенсії, зазначеної у частині першій цієї статті, належна їм відповідно до цієї статті сума пенсії ділиться між ними порівну.
3. У разі відсутності членів сім'ї, зазначених у частині першій цієї статті, або у разі незвернення ними за виплатою вказаної суми в установлений частиною другою цієї статті строк сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв'язку з його смертю, входить до складу спадщини.
Натомість судом встановлено, що ОСОБА_2 перебував на обліку в ГУ ПФУ в Івано-Франківській області та отримував пенсію за вислугу років, призначену відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”.
Таким чином, ОСОБА_2 отримував пенсію за вислугу років, виплата якої регламентована Закон України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, а не Законом України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”.
Так, Закон України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Національному антикорупційному бюро України, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції, Бюро економічної безпеки України чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом.
Виплата пенсії та допомоги в разі смерті пенсіонера регламентована статтею 61 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”.
Статтею 61 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” передбачено, що:
1. Суми пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом та членів їх сімей і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю, не включаються до складу спадщини і виплачуються тим членам його сім'ї, які належать до осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. Проте батьки і дружина (чоловік), а також члени сім'ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті, мають право на одержання цих сум і в тому разі, якщо вони не належать до осіб, які забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника.
2. При зверненні кількох членів сім'ї належна їм сума пенсії ділиться між ними порівну.
3. Зазначені суми виплачуються, якщо звернення за ними надійшло не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера.
Таким чином, статтею 61 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” визначено спеціальний механізм виплата пенсії в разі смерті пенсіонера, який отримував пенсію за вислугу років згідно цього Закону.
Вказана норма закону є спеціальної щодо інших норм законодавства України (наприклад, статті 52 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” тощо), і виключно вказаною нормою регламентовано порядок виплати сум пенсії за вислугу років, які залишилися недоодержаними у зв'язку з смертю пенсіонера з числа військовослужбовців, членам його сім"ї.
Отже, з огляду на диспозицію норми статті 61 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, суми пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, осіб, і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю, не включаються до складу спадщини.
Таким чином, пенсійні виплати, нараховані ОСОБА_2 на виконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 30.11.2020 в справі № 300/2970/20 за період з 01.04.2019 по 31.03.2021 в розмірі 120357,30 грн., та які, як встановлено судом вище, залишилися неодержаними ним у зв'язку з його смертю, не включаються до складу спадщини, та підлягають виплаті в порядку адміністративної процедури, яка передбачена статтею 61 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”.
Згідно з частиною першою статті 379 Кодексу адміністративного судочинства України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження за поданням державного виконавця або за заявою заінтересованої особи суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, замінює сторону виконавчого провадження її правонаступником.
Частиною четвертою статті 379 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.
Таким чином, замінити сторону у виконавчому листі можливо лише у випадку видачі такого виконавчого листа, а замінити сторону виконавчого провадження - лише за умови відкритого виконавчого провадження, та за умови якщо сторона вибула і у неї є правонаступник.
Водночас, як вказав суд вище, пенсійні виплати згідно Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, які залишилися неодержаними пенсіонером у зв'язку з його смертю, не включаються до складу спадщини. Тобто вказані пенсійні виплати не спадкуються спадкоємцями, а, отже, по них не може виникнути правонаступництво в цих матеріальних правовідносинах. Як наслідок, відсутні й підстави для процесуального правонаступництва згідно з статтю 369 КАС України.
Натомість батьки і дружина (чоловік), а також члени сім'ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті, а також особи, які належать до осіб, які забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника, мають право на одержання цих сум невиплаченої пенсії в порядку адміністративної процедури, яка передбачена статтею 61 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”.
Вказаний підхід суду щодо застосування статті 61 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” підтверджено Верховним Судом у постанові від 16 травня 2023 у справі № 420/288/21 (https://reestr.court.gov.ua/Review/110923467):
«Отже, Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» визначає спеціальний правовий режим грошових коштів у вигляді пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю. Такий підхід до врегулювання цих правовідносин має соціальне спрямування через закріплення спеціального порядку переходу права на отримання зазначених сум до певного кола осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника або є членами сім'ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті.
Тобто, у разі переходу до вказаних осіб належних спадкодавцеві соціальних виплат, відповідні відносини не є спадковими, у зв'язку з чим не застосовуються норми спадкового права. У цьому випадку право вимоги у зазначених осіб виникає не внаслідок спадкового правонаступництва, а через інший юридичний склад та у спеціально визначений законом порядок. Зокрема, відповідно до частини третьої статті 61 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» зазначені суми виплачуються, якщо звернення за ними надійшло не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера».
Як встановлено судом, позивач звернулася до ГУ ПФУ в Івано-Франківській області із заявою від 06.07.2023, в якій просила виплатити недоотриману ОСОБА_2 пенсію на підставі статті 61 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” (а.с. 7).
Листом № 6855-6543/Г-02/8-0900/23 від 28.07.2023 ГУ ПФУ в Івано-Франківській області повідомило ОСОБА_1 , що згідно рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 30.11.2020 у справі № 300/2970/20 обліковується заборгованість за період з 01.04.2019 по 31.03.2021 в сумі 120357,30 грн., яка включена в Реєстр виконання судових рішень. Відповідач зазначив, що вказана заборгованість не може вважатися недоодержаною пенсією, оскільки виплата заборгованості донарахованої на виконання рішення суду здійснюється за рахунок додатково виділених коштів з Державного бюджету, фінансування яких здійснюється за окремою бюджетною програмою. Оскільки стягувачем у справі № 300/2970/20 є ОСОБА_2 , то відсутні підстави для проведення ОСОБА_1 виплати пенсії на виконання рішення суду у справі № 300/2970/20 або внесення відомостей про зміну стягувача у даній справі немає (а.с. 8-9).
У відзиві на позовну заяву від 04.09.2023 № 0900-0904-7/42769 ГУ ПФУ в Івано-Франківській області рекомендовано позивачу звернутися в порядку статті 379 Кодексу адміністративного судочинства України із заявою про заміну сторони правонаступником у справі № 300/2970/20.
Проте, як вже зазначив суд вище, виплата нарахованих ОСОБА_2 на виконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 30.11.2020 в справі № 300/2970/20 за період з 01.04.2019 по 31.03.2021 в розмірі 120357,30 грн., які залишилися неодержаними ним у зв'язку з його смертю, здійснюється в порядку адміністративної процедури, яка передбачена статтею 61 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, а не у спосіб заміни сторони виконавчого провадження чи заміни стягувача у виконавчому листі в порядку, який передбачений статтею 369 КАС України.
Вказане дає суду підстави для висновку про те, що відповідачем допущено протиправну бездіяльність щодо розгляду заяви позивача від 06.07.2023 в порядку статті 61 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”.
Суд пам'ятає, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. Відповідно до положень статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
Позивач в позовній заяві просить суд, як наслідок протиправної бездіяльності відповідача, захистити її право на “мирне володіння майном” у спосіб зобов'язання вказаного територіального органу пенсійного фонду виплатити ОСОБА_1 недоодержані її померлим батьком - ОСОБА_2 , у зв'язку зі смертю, суми пенсії за вислугу років у розмірі 120357,30 грн. Позивач вказала на те, що вказані суми пенсії її покійного батька, з огляду на положення статті 61 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, є “майном” в розумінні статті 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Невиплата вказаних коштів є втручанням відповідача в її право на “мирне володіння майном”, оскільки Державою в особі відповідача не виконано позитивних зобов'язань перед позивачем, починаючи з вчасного повідомлення про суми виплат, та закінчуючи їх виплатою.
Суду відома вказана концепція застосування статті 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод до правовідносин, що виникли в порядку застосування статті 61 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, оскільки вона сформована судом в іншій судовій справі (суддя Т.Боршовський, справа № 300/920/20, https://reestr.court.gov.ua/Review/90317853).
Вказана концепція в подальшому була застосована судом у справі, подібній за змістом до цієї справі: № 300/4914/22 (рішення від 16.01.2023, https://reestr.court.gov.ua/Review/108436663, залишене без змін постановою суду апеляційної інстанції від 19.04.2023, https://reestr.court.gov.ua/Review/110318321).
Проте суд вважає в цій адміністративній справі не може бути застосований такий спосіб захисту порушеного права як зобов'язання відповідача виплатити позивачу неодержані її батьком - ОСОБА_2 , у зв'язку зі смертю, суми пенсії за вислугу років у розмірі 120357,30 грн. Як встановлено судом вище, орган Пенсійного фонду України за результатом розгляду заяви від 06.07.2023 безпідставно відмовив в порядку статті 61 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” у виплаті їй пенсії покійного батька - ОСОБА_2 розмірі 120357,30 грн., помилково вважаючи, що таке питання необхідно вирішувати в порядку в порядку статті 379 Кодексу адміністративного судочинства України шляхом заміни сторони у справі № 300/2970/20 правонаступником. Тобто, відповідач взагалі не досліджував чи наявні підстави для виплати позивачу вказаних сум, які передбачені статтею 61 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” (як от: чи є ОСОБА_1 суб'єктом, який має право на виплату; чи є інші особи, які мають право на виплату; розмір виплати кожній особі, якщо було більше одного звернення; дотримання строків звернення тощо).
Так, згідно довідки Центру надання адміністративних послуг м.Івано-Франківська за № 646 від 30.06.2023 про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб за даними Муніципального реєстру Івано-Франківської міської територіальної громади, за однією адресою з ОСОБА_2 : АДРЕСА_1 , окрім ОСОБА_1 зареєстровано ще шість осіб, які, з огляду на спільне проживання, можливо, також мають право на частину неодержаної ОСОБА_2 пенсії за вислугу років у розмірі 120357,30 грн. на підставі частини другої статтеі 61 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, за поданими ними чи їх законними представниками заявами. Вказані обставини належить з'ясувати відповідачу (а.с. 19).
Суд не може перебирати компетенцію суб'єктів владних повноважень та досліджувати документи, яким не була надана належна оцінка, або взагалі такі документи не досліджувалися, та встановлювати на їх основі наявність чи відсутність підстав для виплати нарахованої, але не виплаченої, пенсії померлого і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю. Завданням адміністративного судочинства є перевірка правомірності рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, відповідності їх критеріям, які пред'являються до рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень та закріплені в частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
В спірному випадку судом зроблено висновок про те, що відповідач допустив протиправну бездіяльність щодо нерозгляду по суті в порядку статті 61 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” заяви ОСОБА_1 від 06.07.2023 про виплату неодержаних її батьком: ОСОБА_2 у зв'язку зі смертю, суми пенсії за вислугу років за період з 01.04.2019 по 31.03.2021 в сумі 120357,30 грн.
Підсумовуючи, суд дійшов висновку, що ефективним способом відновлення порушених відповідачем прав позивача буде зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 06.07.2023 про виплату неодержаних її батьком: ОСОБА_2 у зв'язку зі смертю, суми пенсії за вислугу років за період з 01.04.2019 по 31.03.2021 в сумі 120357,30 грн., із врахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні в цій справі.
Таким чином, позов належить задовольнити частково.
Щодо розподілу судових витрат у справі:
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно з частиною третьою статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
В підтвердження судових витрат у справі позивачем подано квитанцію від 14.08.2023 про сплату судового збору за подання позовної заяви до суду в розмірі 1073,60 грн. (а.с. 28).
З огляду на часткове задоволення позову, відповідно до частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України позивачу належить відшкодувати за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області 805,20 грн. судових витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви до суду.
Керуючись статтями 139, 241-246, 250, 263, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, -
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо нерозгляду по суті відповідно до статті 61 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” заяви ОСОБА_1 від 06.07.2023 про виплату неодержаних її батьком: ОСОБА_2 у зв'язку зі смертю, суми пенсії за вислугу років за період з 01.04.2019 по 31.03.2021 в сумі 120357,30 грн.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 20551088, вулиця Січових Стрільців, 15, місто Івано-Франківськ, 76018) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_3 , АДРЕСА_2 ) від 06.07.2023 про виплату неодержаних її батьком: ОСОБА_2 у зв'язку зі смертю, суми пенсії за вислугу років за період з 01.04.2019 по 31.03.2021 в сумі 120357,30 грн., із врахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні в цій справі.
В задоволенні решти позову відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківської області (код ЄДРПОУ 20551088, вулиця Січових Стрільців, 15, місто Івано-Франківськ, 76018) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_3 , АДРЕСА_2 ) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 805 (вісімсот п'ять) гривень 20 копійок.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя /підпис/ Боршовський Т.І.