ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34
№ 39/42
19.11.07
За позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київреклама"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Раіл"
про стягнення 170 847,60 грн.
Суддя Гумега О.В.
Представники:
Від позивача: не з'явилися.
Від відповідача: Федоров Д.В. (довіреність № 8 від 17.09.2007 р.)
Позивач звернувся з позовом про стягнення з відповідача 170847,60 грн. заборгованості за договором № 1365 на право тимчасового користування місцем для розташування об'єкту зовнішньої реклами від 27.01.2004 року. Зазначена сума включає в себе: суму основного боргу в розмірі 145152,00 грн., пеню в розмірі 3549,47 грн., інфляційні збитки в розмірі 17174,60 грн. та три відсотки річних в розмірі 4971,53 грн. Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що на виконання вимог зазначеного договору надав відповідачу послуги (право на тимчасове користування місцями для розташування об'єктів зовнішньої реклами), проте, відповідач в порушення умов договору зобов'язання по оплаті наданих послуг не виконав в повному обсязі. Позивач також просить покласти на відповідача судові витрати, пов'язані з розглядом цієї справи.
Ухвалою суду від 13.09.2007р. порушено провадження у справі № 39/42 та призначено справу до розгляду на 01.10.2007р.
Ухвалою суду від 01.10.2007р., на підставі ст. 77 ГПК України, розгляд справи було відкладено на 15.10.2007 р.
15.10.2007р. в судовому засіданні представник відповідача надав відзив на позовну заяву, яким проти заявлених позовних вимог заперечив в повному обсязі та просив відмовити в задоволенні позову.
В судовому засіданні 15.10.2007р. оголошувалася перерва до 22.10.2007р., відповідно до ст. 77 ГПК України.
Ухвалою суду від 22.10.2007р., на підставі ст. 69 ГПК України, продовжено строк вирішення спору та, відповідно до ст. 77 ГПК України, розгляд справи відкладено на 19.11.2007 року.
В судовому засіданні, призначеному на 19.11.2007 р., оголошувався повний текст рішення суду.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши в судових засіданнях оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, Господарський суд міста Києва, -
27.01.2004 року між Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) “Київреклама» (позивачем) і Товариством з обмеженою відповідальністю “Раіл» (відповідачем) укладено договір № 1365 на право тимчасового користування місцем для розташування об'єкту зовнішньої реклами, відповідно до п. 2.1. якого робочий орган (позивач) надає розповсюджувачу зовнішньої реклами у тимчасове користування місце за адресою згідно Додатку, який є невід'ємною частиною цього договору, на підставі погодженої дозвільної документації на розміщення об'єктів зовнішньої реклами (далі - ОЗР), відповідно до Порядку, а розповсюджувач зовнішньої реклами (відповідач) -використовує надане місце за цільовим призначенням -для розміщення зовнішньої реклами, здійснює оплату за право користування місцем та звільняє у триденний термін місце після закінчення терміну дії цього договору в частині наданого права користування місцем, на яке припинено дію дозволу.
Відповідно до умов договору визначення розміру плати за право тимчасового користування місцем для розташування ОЗР, що знаходиться у комунальній власності, здійснюється на підставі порядку визначення розміру плати за право тимчасового використання місць (для розташування об'єктів зовнішньої реклами), які перебувають у комунальній власності територіальних громад м. Києва, його районів або повноваження щодо розпорядження якими здійснюють органи місцевого самоврядування м. Києва, затвердженого розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 02.12.2002р. № 2159 та сплачується на підставі рахунків-фактур (п. 4.1.).
Плата за право тимчасового користування місцем, розмір якої визначається робочим органом згідно п.п. 4.1-4.4. цього договору, сплачується розповсюджувачем зовнішньої реклами кожного місяця, до 20 числа місяця, попереднього за розрахунковим, на розрахунковий рахунок робочого органу, на підставі рахунка-фактури останнього (п. 4.6.).
Позивач зазначає, що на виконання умов договору № 1365 на право тимчасового користування місцем для розташування об'єкту зовнішньої реклами від 27.01.2004р. виставив відповідачу рахунки на оплату за право тимчасового користування місцями для розміщення об'єктів зовнішньої реклами: № 33369 від 30.09.2005р. на суму 36288,00 грн., № 39876 від 28.12.2005р. на суму 15552,00 грн., № 53356 від 27.07.2006р. на суму 41472,00 грн., № 58134 від 15.09.2006р. на суму 5184,00 грн., № 58136 від 12.10.2006р. на суму 5184,00 грн., № 61670 від 15.12.2006р. на суму 10368,00 грн., № 65932 від 15.03.2007р. на суму 15552,00 грн., № 67826 від 13.04.2007р. на суму 5184,00 грн., № 69151 від 15.05.2007р. на суму 5184,00 грн., № 71248 від 15.06.2007р. на суму 5184,00 грн., всього на загальну суму 145152,00 грн., проте, зобов'язання по оплаті наданих позивачем послуг відповідачем не виконано в повному обсязі.
Відповідно до частини першої статті 16 Закону України “Про рекламу» розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах провадиться на підставі дозволів, що видаються виконавчими органами сільських, селищних міських рад, та в порядку, встановленими цими органами на підставі типових правил, що затверджується Кабінетом Міністрів України.
Згідно із пунктом 5 Типових правил, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2003р. № 2067 “Про затвердження Типових правил розміщення зовнішньої реклами» (далі - Правила) для регулювання діяльності з розміщення зовнішньої реклами сільською, селищною, міською радою може утворюватись відділ, управління або уповноважуватися установа, організація.
Розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 15.07.2002р. №1395 “Про затвердження Положення госпрозрахункової організації “Київреклама» встановлено, що позивачу надано право щодо надання платних послуг у сфері розміщення реклами.
Відповідно до пункту 32 Правил плата за тимчасове користування місцем розташування рекламних засобів, що перебуває у комунальній власності, встановлюється у порядку, визначеному органами місцевого самоврядування, а місцем, що перебуває у державній або приватній власності, - на договірних засадах з його власником або уповноваженим ним органом (особою). При цьому площа місця розташування рекламного засобу визначається як сума площі горизонтальної проекції рекламного засобу на це місце та прилеглої ділянки завширшки 0,5 метра за периметром горизонтальної проекції цього засобу. Для неназемного та недахового рекламного засобу площа місця дорівнює площі вертикальної проекції цього засобу на уявну паралельну їй площину.
Згідно із пунктом 5.2 Порядку розміщення об'єктів зовнішньої реклами у м. Києві, затвердженого розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 02.12.2002р. № 2159 (зареєстровано в Київському міському управлінні юстиції 19.12.2002р. за № 92/475) договори на право тимчасового користування місцями (для розташування ОЗР), які перебувають у комунальній власності територіальної громади м. Києва, його районів або повноваження щодо розпорядження якими здійснюють органи місцевого самоврядування м. Києва, укладаються між уповноваженим на це робочим органом та розповсюджувачами зовнішньої реклами, за умови погодження дозволу підприємствами, установами, організаціями комунальної власності м. Києва чи іншими користувачами (балансоутримувачами) цих місць розташування ОЗР.
Пунктом 1 Порядку визначення розміру плати за право тимчасового використання місць (для розташування об'єктів зовнішньої реклами), які перебувають у комунальній власності територіальної громади м. Києва, його районів або повноваження щодо розпорядження якими здійснюють органи місцевого самоврядування м. Києва, затвердженого розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 31.05.2005 № 859 (зареєстровано в Київському міському управлінні юстиції 21.06.2005 за № 36/678) встановлено, що плата за право тимчасового використання місць (для розташування зовнішньої реклами), які перебувають у комунальній власності територіальної громади м. Києва, його районів або повноваження щодо розпорядження якими здійснюють органи місцевого самоврядування м. Києва, складається з базових тарифів та коефіцієнтів диференціації плати в залежності від зони розміщення зовнішньої реклами, на які послідовно перемножується базова плата.
На підставі п. 2.2. договору дозвіл на розміщення ОЗР є невід'ємною частиною цього договору.
Пунктом 3.4.1. договору було встановлено обов'язок розповсюджувача зовнішньої реклами (відповідача) отримати дозвіл протягом двох місяців з моменту підписання цього договору.
В ході судового розгляду судом встановлено, що на виконання умов договору № 1365 на право тимчасового користування місцем для розташування об'єкту зовнішньої реклами від 27.01.2004р. відповідач отримав від Головного управління контролю за благоустроєм та зовнішнім дизайном м. Києва на підставі заявок: № 4305 від 01.03.2004р., № 4306 від 01.03.2004р., № 4307 від 01.03.2004р., № 4308 від 01.03.2004р., № 4309 від 01.03.2004р., № 4310 від 01.03.2004р. та на підставі протокольного рішення Київської міської державної адміністрації від 26.03.2003р. № 2, дозволи на розміщення об'єктів зовнішньої реклами: № 03970-04-П-1, № 03971-04-П-1, № 03972-04-П-1, № 03973-04-П-1, № 03974-04-П-1, № 03975-04-П-1. Термін дії зазначених дозволів був визначений датою з 01.03.2004р. по 31.03.2005р.
Пунктом 7.1. договору було встановлено, що договір діє з 27.01.2004р. до 31.12.2005р. включно.
Відповідно до ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
У відповідності до ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Умовами договору № 1365 на право тимчасового користування місцем для розташування об'єкту зовнішньої реклами від 27.01.2004р. було встановлено, що дія цього договору, в частині одного наданого місця, припиняється внаслідок, зокрема, припинення дії дозволу або відмові у його наданні (п. 7.3.).
Зібрані у справі докази свідчать, що термін дії дозволів на розміщення об'єктів зовнішньої реклами: № 03970-04-П-1, № 03971-04-П-1, № 03972-04-П-1, № 03973-04-П-1, № 03974-04-П-1, № 03975-04-П-1 сплинув 31.03.2005р. Зібрані у справі докази свідчать, що відповідач звертався з приводу продовження дозволів на розміщення об'єктів зовнішньої реклами. Доказів отримання відповідачем нових дозволів суду не надано.
Відповідно до ч. 1 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.
Таким чином, суд дійшов висновку про те, що припинення дії дозволів на розміщення об'єктів зовнішньої реклами зумовило припинення дії договору № 1365 на право тимчасового користування місцем для розташування об'єкту зовнішньої реклами від 27.01.2004р. з 01.04.2005 року.
Судом встановлено, що рахунки на оплату за право тимчасового користування місцями для розміщення об'єктів зовнішньої реклами: № 33369 від 30.09.2005р. на суму 36288,00 грн., № 39876 від 28.12.2005р. на суму 15552,00 грн., № 53356 від 27.07.2006р. на суму 41472,00 грн., № 58134 від 15.09.2006р. на суму 5184,00 грн., № 58136 від 12.10.2006р. на суму 5184,00 грн., № 61670 від 15.12.2006р. на суму 10368,00 грн., № 65932 від 15.03.2007р. на суму 15552,00 грн., № 67826 від 13.04.2007р. на суму 5184,00 грн., № 69151 від 15.05.2007р. на суму 5184,00 грн., № 71248 від 15.06.2007р. на суму 5184,00 грн., всього на загальну суму 145152,00 грн., були виставлені позивачем відповідачу після припинення дії договору № 1365 на право тимчасового користування місцем для розташування об'єкту зовнішньої реклами від 27.01.2004р., тобто починаючи з 01.04.2005р., коли фактично договір припинив свою дію і між сторонами були відсутні цивільні правовідносини щодо тимчасового користування місцями для розташування об'єктів зовнішньої реклами.
Доказів існування заборгованості відповідача перед позивачем за вказаним договором за період дії договору, тобто з 27.01.2004р. по 31.03.2005р., позивачем суду не надано. Заперечення позивача з того приводу, що відповідач розміщував рекламу після закінчення дії відповідних дозволів і сам факт розміщення є підставою для оплати, судом відхиляються, оскільки, звертаючись з позовом, позивач просив стягнути заборгованість, яка виникла в результаті неналежного виконання договору, а не з інших підстав.
За таких обставин, вимоги позивача про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 145152,00 грн. необґрунтовані та задоволенню не підлягають.
Позивачем заявлено позовні вимоги про стягнення з відповідача також суми пені в розмірі 3549,47 грн., інфляційних збитків в розмірі 17174,60 грн. та трьох відсотків річних в розмірі 4971,53 грн.
Пунктом 1 ст. 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (ч. 1 ст. 549 ЦК України). В силу п. 1. ст. 547 ЦК України, правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.
Пунктом 6.2. договору № 1365 на право тимчасового користування місцем для розташування об'єкту зовнішньої реклами від 27.01.2004р. передбачено, що за несвоєчасну або неповну сплату платежів за право тимчасового користування місцем розповсюджувач зовнішньої реклами (відповідач) сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла у термін, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
У відповідності із ч. 3 ст. 549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, передумовою для стягнення пені, інфляційних збитків та трьох відсотків річних є порушення виконання грошового зобов'язання відповідачем.
Враховуючи ту обставину, що позивачем не доведено наявності заборгованості відповідача, відсутні підстави для стягнення штрафних санкцій (пені, інфляційних збитків та трьох відсотків річних). Таким чином, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в розмірі 3549,47 грн., інфляційних збитків в розмірі 17174,60 грн. та трьох відсотків річних в розмірі 4971,53 грн. є необґрунтованими і задоволенню не підлягають.
У відповідності із ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень. Позивач не довів обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог.
Відповідно до ст. 49 ГПК України, витрати по сплаті держмита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу при відмові в позові покладаються на позивача.
Керуючись ст. ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -
В задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.
Суддя Гумега О. В.