ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34
справа № 1/155
18.09.07
За позовом Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Солом"янського району м. Києва
до Відкритого акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал"
про визнання договору недійсним
Суддя Мельник В.І.
Представники:
від позивача Панова С.А. -представник по довіреності № 2930/38 від 17.05.2007
від відповідача Гагара Н.В. -представник по довіреності № 110 від 26.06.2007
Патюк Т.Й. -представник по довіреності № 106 від 26.06.2007
Обставини справи:
На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Солом'янського району м. Києва до Відкрито акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал»про визнання договору недійсним.
Позовні вимоги мотивовані тим, що представник відповідача уклавши з позивачем спірний договір, не мав необхідний обсяг цивільної дієздатності.
Ухвалою суду від 27.07.2007 було порушено провадження у справі № 1/155 та призначено розгляд справи на 18.09.2007.
В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі.
Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши в судовому засіданні оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, Господарський суд міста Києва,
18 серпня 2004 року між Відкритим акціонерним товариством «Акціонерна компанія «Київводоканал»(постачальник) та Комунальним підприємством по утриманню житлового господарства Солом'янського району м. Києва (абонент) було укладено Договір № 04730/2-09 на поставку питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі (далі-Договір).
У письмовому відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що у 2004 році відповідач звертався до Господарського суду міста Києва з позовом про визнання Договору укладеним в його редакції.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.01.2005 у справі № 14/265 позов задоволено частково.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.04.2005 рішення першої інстанції залишено без змін.
Постановою Вищого господарського суду України від 18.09.2005 постанова Київського апеляційного господарського суду від 18.04.2005 залишено без змін.
Отже, рішенням Господарського суду міста Києва від 11.01.2005 у справі № 14/265 підтверджено укладання Договору.
Комунальне підприємство по утриманню житлового господарства Солом'янського району м. Києва звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом про визнання недійсним Договір № 04730/2-09 на поставку питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі від 18.08.2004.
Відповідно до роз'яснень Вищого арбітражного суду України № 02-5/111 від 12.03.1999 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними»вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання недійсними і настання відповідних наслідків, а саме:
- відповідність змісту угод вимогам закону;
- правоздатність сторін за угодою;
- у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
В п. 10 цього роз'яснення вказується на те, що відповідність чи не відповідність угоди вимогам законодавства має оцінюватися господарським судом стосовно законодавства, яке діяло на момент укладення спірної угоди.
Частина 1 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочин є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Правочин має зчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Договір № 04730/2-09 на поставку питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі підписаний від імені відповідача В. Опришко.
Відповідно до частини 2 статті 97 Цивільного кодексу України органом управління товариством є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом, а частиною 1 статті 92 Цивільного кодексу України встановлено, що юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.
В статті 246 Цивільного кодексу України закріплені положення, що орган, який діє від імені юридичної особи, може видавати довіреності від імені юридичної особи.
Спірний договір від імені ВАТ «АК «Київводоканал»підписано В.Опришко на підставі довіреності від 03.03.2005 № 305, на підставі якої Опришко В.М. уповноважений укладати від імені відповідача договори (контракти, угоди) у межах повноважень, які закріплені у Положенні про Розрахунковий департамент ВАТ «АК «Київводоканал».
Крім того, стаття 241 Цивільного кодексу України встановлює, що правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою, правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Тобто, якщо договір прийнято до виконання і виконано хоча б частково, то слід вважати, що дії особи, яка фактично не мала статусу представника, знайшли своє наступне підтвердження, тобто сторони усунули наявні недоліки (дефекти повноважень) вже в процесі виконання.
Таким чином, якщо припустити, що представник ВАТ «АК «Київводоканал»Опришко В. не мав повноважень на підписання оспорюваного договору, відповідач схвалив цей договір, виконуючи договірні зобов'язання по поставці питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі.
Крім того, частини 3, 4 статті 92 Цивільного кодексу України передбачають, що орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень, у відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження і якщо члени органу юридичної особи та інші особи, які відносно до закону чи установчих документів виступають від імені юридичної особи, порушують свої обов'язки щодо представництва, вони несуть солідарну відповідальність за збитки, завдані ними юридичній особі.
Відповідно до ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Таким чином, з аналізу норм цивільного законодавства і фактичних обставин справи слідує, що у суду відсутні правові підстави для визнання недійсним Договору № 04730/2-09 на поставку питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі підписаний від 18.08.2004, оскільки договір виконується сторонами у спосіб, передбачений договором.
У відповідності до ст.49 ГПК України судові витрати покладаються на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 92, 97, 202, 216, 241, 246 Цивільного кодексу України, ст. ст. 49, 82-85 ГПК України, -
В позові відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.
Суддя В.І. Мельник