ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34
справа № 1/158
10.10.07
За позовом Приватного експериментального виробничо-комерційного підприємства "Промтехсервіс"
до Відкритого акціонерного товариства "Укрнафта" в особі Нафтогазовидобувного управління "Надвірнанафтогаз"
про стягнення 108 112,78 грн.
Суддя Мельник В.І.
Представники:
від позивача Бандоліш І.В. -представник по дов. № 22/08-01 від 22.08.2007
від відповідача Коваль В.В. -представник по дов. № юр-689/д від 27.12.2006
Обставини справи:
На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Приватного експериментального виробничо-комерційного підприємства «Промтехсервіс» до Відкритого акціонерного товариства «Укрнафта»в особі Нафтогазовидобувного управління «Надвірнанафтогаз» про стягнення 108 112 грн. 78 коп., з них 100 150,80 грн. -заборгованість за Договором на виконання робіт № 3/309-Р від 08.08.2002, 1 201,80 грн. -інфляційні витрати, 6 760,18 грн. -3 % річних.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач відповідно до умов вищезазначеного договору, не виконує належним чином зобов'язання щодо оплати виконаних робіт.
Ухвалою суду від 27.07.2007 було порушено провадження у справі № 1/158 та призначено до розгляду на 18.09.2007.
В судовому засіданні позивач надав пояснення у справі, в яких заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі
Представник ВАТ «Укрнафта» надав клопотання про відкладення розгляду справи, оскільки позивач не направив документів, доданих до позовної заяви, в зв'язку з чим не було можливості підготувати відзив на позовну заяву. Крім того, відповідач посилається на ст. 267 Цивільного кодексу України, якою передбачено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Ухвалою суду було відкладено розгляд справи на 10.10.2007.
Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши в судовому засіданні оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва,
08 серпня 2002 року між НГВУ «Надвірнанафтогаз» (надалі -замовник) та Експериментально виробничо-комерційним підприємством «Промтехсервіс» (надалі -виконавець) було укладено Договір на виконання робіт № 3/309-Р (надалі -Договір), відповідно до умов якого, виконавець зобов'язувався протягом дії Договору приймати, зберігати, опресовувати, ремонтувати насосно-компресорні та обсадні труби, поставлені замовником.
Пунктами 1.4. та 1.5. Договору передбачено, що ціни на вищевказані роботи обумовлюються в Додатку до доданого Договору, узгодженого і підписаного сторонами. Загальна сума Договору становить 50 000,00 грн.
Сторони узгодили: замовник щомісячно до 5-го числа місяця наступного за звітним, оплачує виконавцю за зберігання 3 % від вартості прийнятого товару за перший місяць, а на наступні збільшується на 0,5 % , за вищевказані роботи згідно розцінок, вказаних в додатку до Договору (п. 3.1. Договору).
Як передбачено п. 4.1. Договору строк дії Договору до 31.12.2002 року.
Відповідно до ст. 4і Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими до суду доказами.
Згідно статті 1 Господарського кодексу України підприємства та організації можуть звернутися до господарського суду за захистом своїх законних прав та охоронюваних законом інтересів.
Згідно із ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач посилається на те, що відповідач покладені на нього обов'язки щодо оплати виконаних робіт на момент розгляду справи у суді не виконав. Станом на день звернення позивача до суду заборгованість відповідача становить 100 150 грн. 80 коп.
Зі сторони позивача було застосовано заходи досудового врегулювання спору, а саме 10.10.2006 направлена претензія до відповідача, яку останній залишив без відповіді.
Як визначено частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України зазначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, ст. 525 Цивільного кодексу України, якщо інше не встановлено договором або законом.
Позивач також просить суд стягнути з відповідача на підставі статті 625 Цивільного кодексу України збитки від інфляції в розмірі 1 201,80 грн. та три проценти річних в сумі 6 760,18 грн.
Відповідач у відзиві на позовну заяву позивача посилається на ст. 267 Цивільного кодексу України, якою передбачено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Пунктами 4, 6 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України передбачено, що щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності. Правила ЦК України про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред'явлення яких, встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим Кодексом.
Як вбачається із змісту ст.71 ЦК УРСР, положення якого діяли на час укладення Договору, загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки.
Аналіз наведених норм права дає підстави зробити висновок, що позовна давність -це встановлений законом строк, протягом якого особа, право якої порушено, може вимагати примусового здійснення або захисту свого права шляхом подачі позовної заяви до суду ( стаття 256 ЦК України ).
Цивільний кодекс України набрав чинності з 01.01.2004, тобто до закінчення строку пред'явлення позову.
Таким чином, до даних правовідносин слід застосовувати правила ЦК України щодо позовної давності.
Згідно зі статтею 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Відповідно до статті 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Строк, що визначений роками, спливає у відповідні місяць та число останнього року строку ( стаття 254 ЦК України).
Таким чином, оскільки укладений між сторонами Договір укладений 08.08.2002, і відповідно до п. 4.1. Договору він діє до 31.12.2002, то перебіг строку позовної давності починається з 01.01.2003, і, відповідно закінчується 01.01.2006.
Як вбачається з матеріалів справи позивач звернувся до суду з позовною заявою до відповідача 24.07.2007.
Нормами ст. 267 Цивільного кодексу України передбачено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові, а якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
Згідно із ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Так, здійснивши всебічний, повний та об'єктивний розгляд у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, надавши належну правову оцінку всім наявним у матеріалах справи доказам й поясненням сторін, обґрунтовано дійшли висновків щодо пропуску позивачем строків позовної давності без поважних причин.
В ході здійснення судового провадження позивачем не надано належних доказів, які б підтверджували поважність причин пропуску строку позовної давності, а тому суд дійшов висновку, що строк для пред'явлення вимог про стягнення заборгованості за виконані роботи згідно Договору на час звернення до суду закінчився.
Оскільки вимога про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних нарахувань є похідною від вимоги про стягнення основного боргу, така вимога також не підлягає задоволенню.
Позивач не заявляв клопотання про поновлення строку позовної давності та не надав суду доказів, що підтверджують поважність причин пропуску строку позовної давності.
Судові витрати відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, -
В позові відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.
Суддя Мельник В.І.