Справа № 420/9807/23
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 вересня 2023 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд під головуванням судді Андрухіва В.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ), в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України щодо не нарахування та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, встановленої ч.2 ст.15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»;
- зобов'язати НОМЕР_1 прикордонний загін Державної прикордонної служби України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу, яка передбачена ч.2 ст.15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Позов обґрунтовував тим, що набув право на одноразову грошову допомогу в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, що передбачена п. 2 ст. 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та виплачується при звільненні зі служби.
Однак при звільненні зі служби йому така грошова допомога відповідачем нарахована та виплачена не була, чим порушено його право на належне грошове забезпечення.
Ухвалою від 08.05.2023 прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі. Ухвалено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому заперечує проти задоволення позовних вимог, зазначаючи що позивача звільнено зі служби на підставі ст. 26, ч. 6, п. "и" (у зв'язку із систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем) Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", що не дає жодних правових та законних підстав НОМЕР_1 прикордонному загону здійснити нарахування та виплату вихідної допомоги при звільнені з військової служби у розмірі 50% грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби за час проходження військової служби у Державній прикордонній службі України. Також відповідач зазначив про відсутність у позивача 10 повних календарних років служби, що є окремою підставою для відмови у виплаті одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби.
У відповіді на відзив позивач наполягав на задоволенні позову, наполягаючи на достатності в нього вислуги років для виплати вказаної грошової допомоги.
Дослідивши в письмовому провадженні наявні в матеріалах справи докази, суд встановив такі обставини.
Судом встановлено, що в період з 30.07.2009 року по 04.10.2017 ОСОБА_1 проходив військову службу в органах Державної прикордонної служби України.
Наказом від 03.10.2017 № 338-ОС начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (І категорії) Південного регіонального управління (І категорії) Державної прикордонної служби України ОСОБА_1 звільнено в запас Збройних Сил України за ст.26, ч.6, п. "и" (у зв'язку із систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем) Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" із застосуванням частини 8, без права носіння військової форми одягу.
На підставі вказаного наказу начальника загону від 03.10.2017 року № 338-ОС, службової записки № 78 від 04.10.2017 та рапорту позивача, наказом Начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (І категорії) Південного регіонального управління (І категорії) Державної прикордонної служби України №339-ОС від 04 жовтня 2017 року ОСОБА_1 було виключено із списків особового складу загону та знято з усіх видів забезпечення. Остаточною датою закінчення проходження військової служби вважати 04 жовтня 2017 року.
Відповідно до положень цього наказу, ОСОБА_1 на момент звільнення мав вислугу років: календарна: 08 років 02 місяця 04 дня; пільгова: 01 рік 09 місяців 16 днів; усього: 9 років 6 місяців 20 днів.
За результатом розгляду повторного звернення ОСОБА_1 від 16.03.2023 щодо перерахунку пільгового стажу, начальником НОМЕР_1 прикордонного загону 22 березня 2023 року видано наказ №137-ОС, яким внесені зміни до наказу від 04 жовтня 2017 року №339-ОС, а саме:
«в абзаці 3 підпункту 1.2 пункту 1 наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (1 категорії) №339-ОС від 04.10.2017 щодо вислуги років старшого лейтенанта ОСОБА_1 (П-06815), слова та цифри «пільгова: 01р. 09 м. 16 дн.» замінити на слова та цифри «пільгова: 02 р.00 м.15 дн.».
Судом також встановлено, що у квітні 2023 року позивач звернувся до відповідача з заявою про нарахування та виплату одноразової грошової допомоги в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
У відповідь на звернення позивача НОМЕР_1 прикордонний загін Державної прикордонної служби України листом від 25.04.2023 №11/Б-47-49 повідомив, що календарна вислуга ОСОБА_1 складає менше 10 років, а тому він не має права на виплату одноразової грошової допомоги при звільненні. Свої доводи відповідач обґрунтовував вимогами глави 9 розділу V Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 25.06.2018 року № 558 (далі за текстом - Інструкція № 558).
Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та не виплати одноразової грошової допомоги в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25 березня 1992 року №2232-ХІІ (далі за текстом - Закон №2232-ХІІ), військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Згідно ст. 40 Закону №2232-ХІІ гарантії правового і соціального захисту громадян України, які виконують конституційний обов'язок щодо захисту Вітчизни, забезпечуються відповідно до законів України "Про Збройні Сили України", "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", "Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються із служби у зв'язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей" та іншими законами.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" №2011-ХІІ від 20.12.1991 р. (далі за текстом - Закон №2011-ХІІ) (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
До складу грошового забезпечення згідно з положеннями ч. 2 зазначеної статті входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Нормами ч. 4 ст. 9 Закону №2011-ХІІ передбачено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Згідно із абзацами 1-3 частини 2 статті 15 Закону №2011-ХІІ (у редакції, чинній на момент звільнення позивача 04.10.2017 року) військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення з військової служби за віком, у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, а також у зв'язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 18 років одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.
Військовослужбовцям при звільненні з військової служби за власним бажанням, через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, які мають вислугу 10 років і більше виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Військовослужбовцям при звільненні з військової служби за службовою невідповідністю, у зв'язку із систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем чи у зв'язку з обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, у зв'язку з набранням законної сили рішенням суду щодо притягнення до відповідальності за адміністративне корупційне правопорушення, пов'язане з порушенням обмежень, передбачених Законом України "Про засади запобігання і протидії корупції", одноразова грошова допомога передбачена цим пунктом, не виплачується.
Аналогічна правова норма міститься в пункті 10 Постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 р. №393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони та членам їхніх сімей» (далі за текстом - Порядок № 393).
Відповідно до підпункту 1 пункту 9 розділу 5 Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затвердженої наказом МВС від 25.06.2018 року № 558, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.07.2018 року за № 854/32306 військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які звільняються із служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення з військової служби за віком, у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, а також настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу жінкою-військовослужбовцем, яка має дитину (дітей) віком до 18 років, грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.
У підпункті 3 пункту 9 розділу 5 Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затвердженої наказом МВС від 25.06.2018 року № 558, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.07.2018 року за № 854/32306 зазначено наступне: "військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), звільненим з військової служби за службовою невідповідністю, у зв'язку із систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем, обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, набранням законної сили рішенням суду щодо притягнення до відповідальності за адміністративне корупційне правопорушення, пов'язане з порушенням обмежень, передбачених Законом України «Про засади запобігання і протидії корупції», а також тим, які станом на 16 березня 2014 року проходили службу на території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя і в установленому порядку не продовжили її проходження за межами тимчасово окупованої території України, одноразова грошова допомога не виплачується".
Як зазначено судом вище, 04 жовтня 2017 року ОСОБА_1 було виключено із списків особового складу загону та знято з усіх видів забезпечення на підставі наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (1 категорії) №339-ОС про звільнення на підставі ст. 26, ч. 6, п. "и" (y зв'язку із систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем) Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу".
З наведених судом норм ч.2 ст.15 Закону №2011-ХІІ чітко вбачається, що одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення виплачується військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за станом здоров'я, а також у разі звільнення з військової служби за віком, у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, а також у зв'язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 18 років (абз.1 ч.2 ст.15 Закону).
Зазначена норма передбачає право на виплату одноразової грошової допомоги, зокрема, у випадку звільнення з військової служби у зв'язку систематичним невиконанням умов контракту командуванням.
Суд наголошує, що позивача звільнено з військової служби у зв'язку систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем, а не командуванням.
Отже, передбачених абзацом 1 ч.2 ст.15 Закону №2011-ХІІ підстав для виплати позивачу одноразової грошової допомоги при звільнення з військової служби у 2017 році немає.
Одночасно суд наголошує, що абзац 3 ч.2 ст.15 Закону №2011-ХІІ (у редакції, чинній на момент звільнення позивача 04.10.2017 року) містить пряму заборону виплачувати одноразову грошову допомогу при звільненні з військової служби, зокрема, у зв'язку із систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем.
Відтак, суд дійшов висновку про відсутність у позивача на момент звільнення з військової служби 04.10.2017 року права на отримання одноразової грошової допомоги в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, встановленої ч.2 ст.15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Доводи позивача стосовно наявності в нього вислуги років, достатньої для призначення одноразової грошової допомоги при звільненні (з урахуванням пільгової вислуги років), з посиланням на висновки Верховного Суду у постанові від 27.05.2021 року у справі № 1.380.2019.005965, суд вважає обґрунтованими, проте, за відсутності у позивача права на вказану допомогу через його звільнення у зв'язку систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем, вислуга років позивача не має правового значення.
Частинами 1, 2 ст.77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Хоча відповіді відповідача на звернення позивача щодо виплати одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби містили лише посилання як на підставу відмови у виплаті допомоги на недостатність у позивача вислуги, суд бере до уваги доводи відповідача, викладені у відзиві на позов, оскільки норми Закону №2011-ХІІ (пункти 1, 3 ч.2 ст.15) свідчать про відсутність у позивача станом на момент звільнення 04.10.2017 року права на вказану допомогу.
За таких обставин, суд вважає неможливим визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу зазначеної допомоги. Підстави для зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити вказану допомогу позивачу у суду також відсутні за наведених вище обставин.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 5-6, 9, 72, 77, 90, 241-246, 262, 293 КАС України, суд,
ВИРІШИВ:
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_3 ) до НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) (адреса: м. Одеса, 65121, код ЄДРПОУ 14321386) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
Суддя В.В. Андрухів
.