ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 вересня 2023 року Справа № 280/3233/23 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Батрак І.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справ
за позовом ОСОБА_1
до ІНФОРМАЦІЯ_4
третя особа ОСОБА_2
про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернулася до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до ІНФОРМАЦІЯ_4 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_4, відповідач), третя особа ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2 , третя особа), в якому просить:
визнати протиправним рішення відповідача про відмову позивачу у встановленні статусу члена сім'ї загиблого, оформлене листом №1368/с від 19.08.2022;
визнати за позивачем право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку із смертю загиблого військовослужбовця ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , як члена сім'ї загиблого;
зобов'язати відповідача здійснити позивачу виплату одноразової грошової допомоги у разі загибелі військовослужбовця, відповідно до ст. 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що у відповідності до відповіді ІНФОРМАЦІЯ_4 №1368/с від 19.08.2022 ОСОБА_1 відмовлено у призначенні та отриманні одноразової грошової допомоги, через те, що шлюб з загиблим ОСОБА_3 був розірваний 16.09.2020, а тому ОСОБА_1 не є особою, на яку поширюються ст. 16-1 Закону України «Про соціальний i правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Разом з тим, враховуючи, що позивач та загиблий продовжували проживати однією сім'єю як чоловік та жінка без реєстрації шлюбу, були пов'язані спільним побутом, взаємними правами та обов'язками, необхідно встановити факт проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу з 16.09.2020 i до 01.04.2022, оскільки встановлення даного факту дає позивачу право на отримання одноразової грошової допомоги. Вказує, що факт проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу з загиблим у період з 16.09.2020 i до 01.04.2022 підтверджується доданими до позовної заяви доказами.
Ухвалою судді від 24.05.2023 відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами в порядку, визначеному ст. 262 КАС України. Відповідачу запропоновано у 15-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на позовну заяву.
Третя особа проти задоволення позову заперечила, 09.06.2023 надала до суду пояснення на позовну заяву (вх. №24082), в яких зазначає, що позивач не може бути віднесена до кола осіб, якi мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої чинною редакцією ст.16-1 Закону України «Про соціальний i правовий захист військовослужбовців та членів ix сімей», так як їх шлюб з загиблим ОСОБА_3 розірвано рішенням Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 16.09.2020. Крім того, вважає, що станом на день її звернення до ІНФОРМАЦІЯ_4 позивач не надала належного підтвердження проживання однією сім'єю, тому отримана відповідь відповідача від 19.08.2022 №1368/с є правомірною. Пояснює, що після проходження курсу лікування син став проживати у квартирі третьої особи за адресою АДРЕСА_1 , де i був зареєстрований з 2016 року. До цього він був зареєстрований в належній ОСОБА_2 квартирі за адресою АДРЕСА_2 , яку було продано, саме тому він перебував на обліку в Хортицькому військкоматі. Вказує, що після продажу квартири, за згодою третьої особи він зареєструвався за адресою АДРЕСА_1 . Згоду на реєстрацію за адресою дружини, в належній їй квартирі, ОСОБА_1 не надала. Після розірвання шлюбу ОСОБА_3 дійсно підтримував відносини з колишньою дружиною та дітьми. З його слів відомо, що він відвідував дітей за місцем їх проживання, брав на прогулянки, перешкод щодо зустрічей з дітьми колишня дружина не чинила, надавав він i матеріальну допомогу на утримання дітей, тобто він фактично користувався своїми правами та виконував обов'язки, передбачені Сімейним кодексом України. Просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
22.06.2023 на адресу суду від позивача надійшла відповідь на пояснення третьої особи (вх. №26154), в якій наголошує, що позивач вважає не тільки безпідставними доводи третьої особи, а ще намаганням з боку третьої особи очорнити пам'ять про трагічно загиблого чоловіка позивача та батька дітей позивача, який добровільно пішов захищати свою Батьківщину та героїчно загинув, є, та назавжди залишиться прикладом для поведінки для власних дітей, якi є спальними з позивачем та якi зараз проживають разом з позивачем.
Відзив на позовну заяву на адресу суду від відповідача не надходив.
На підставі частини 6 статті 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Враховуючи приписи частини 5 статті 262 КАС України, справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).
Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (частина 5 статті 250 КАС України).
Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.
09.08.2014 між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 був укладений шлюб, про що свідчить свідоцтво НОМЕР_4 від 09.08.2014.
У шлюбі народились діти: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвами про народження.
Вказаний шлюб було розірвано на підставі рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 16.09.2020 по справі № 337/2106/20 Провадження № 2/337/1185/2020, яке набрало законної сили 17.10.2020.
01.04.2022 стрілець 3 стрілецького взводу 2 стрілецької роти солдат ОСОБА_3 отримав травму несумісну з життям (загинув) під час виконання наказу по захисту Батьківщини за межами населеного пункту с. Роздольне Великоновоселiвського району Донецької області, про що Олександрівським районним у місті Запоріжжі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Східного управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) 25 травня 2022 року складено відповідний актовий запис №683 та видано свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 від 09 квітня 2022 року.
Листом-відповіддю ІНФОРМАЦІЯ_4 №1368/с від 19.08.2022 ОСОБА_1 відмовлено у призначенні та отриманні одноразової грошової допомоги, через те, що шлюб з загиблим ОСОБА_3 був розірваний 16.09.2020, а тому ОСОБА_1 не є особою, на яку поширюються ст. 16-1 Закону України «Про соціальний i правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Згідно з положеннями статті 41 Закону України від 25.03.1992 №2232-XII «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі - Закон України №2232-XII) виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Згідно з частиною 1 статті 16 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (в редакції закону на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон № 2011-XII) одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Відповідно до підпункту 1 пункту 2 статті 16 Закону № 2011-XII одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі загибелі (смерті) військовослужбовця (крім військовослужбовця строкової служби) під час виконання ним обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби.
Приписами пункту 1 статті 16-1 Закону № 2011-XII визначено, що у випадках, зазначених у підпунктах 1 - 3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають члени сім'ї, батьки та утриманці загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста.
Як встановлено пунктом 2 статті 16-1 даного Закону члени сім'ї та батьки загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста визначаються відповідно до Сімейного кодексу України, а утриманці - відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Частиною 9 статті 16-3 Закону № 2011-XII визначено, що порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.
Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975 (далі - Порядок № 975).
Згідно з пунктом 3 Порядку № 975 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста - дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть.
Відповідно до пункту 5 Порядку №975 одноразова грошова допомога призначається і виплачується рівними частинами членам сім'ї, батькам та утриманцям загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста.
Якщо одна із зазначених осіб відмовляється від отримання одноразової грошової допомоги, її частка розподіляється між іншими особами, які мають право на її отримання.
Заява про відмову від отримання одноразової грошової допомоги повинна бути нотаріально посвідчена в установленому законодавством порядку.
Члени сім'ї та батьки загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста визначаються відповідно до Сімейного кодексу України, а утриманці - відповідно до Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб.
Пунктом 10 Порядок № 975 встановлено, що члени сім'ї, батьки та утриманці загиблого (померлого), яким призначається та виплачується одноразова грошова допомога, подають за місцем проходження служби (зборів) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста або уповноваженим структурним підрозділам державних органів, на які покладаються функції щодо підготовки необхідних для призначення пенсії документів (далі - уповноважений орган), такі документи: заяву кожного повнолітнього члена сім'ї, батьків та утриманців загиблого (померлого), які мають право на отримання допомоги, а у разі наявності малолітніх та/або неповнолітніх дітей - іншого з батьків або опікунів чи піклувальників дітей про виплату одноразової грошової допомоги; витяг з наказу про виключення загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста із списків особового складу військової частини (підрозділу, органу); витяг з особової справи про склад сім'ї військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста, призваного на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві.
До заяви додаються копії: документа, що свідчить про причини та обставини загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста, зокрема про те, що вона не пов'язана з вчиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження чи самогубства; свідоцтва про смерть військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста; свідоцтва про народження військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста - для виплати одноразової грошової допомоги батькам загиблого (померлого);свідоцтва про шлюб - для виплати грошової допомоги дружині (чоловікові); документів (відповідних сторінок за наявності), що посвідчують особу (паспорт громадянина України, тимчасове посвідчення громадянина України, посвідка на постійне проживання, посвідка на тимчасове проживання, посвідчення біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту) членів сім'ї, з даними про прізвище, ім'я та по батькові (за наявності) особи, до яких внесено відомості про реєстрацію місця проживання, та довідку про реєстрацію місця проживання (у разі коли відомості про реєстрацію місця проживання до таких документів не внесені); свідоцтва про народження дитини - для виплати одноразової грошової допомоги дитині; документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, виданого органом доходів і зборів (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідний орган доходів і зборів та має відмітку в паспорті громадянина України,- копію сторінки паспорта з такою відміткою); рішення районної, районної у мм. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчого органу міської, районної у місті, сільської, селищної ради або суду про встановлення над дитиною-сиротою, дитиною, позбавленою батьківського піклування, опіки, піклування (у разі здійснення опіки або піклування над дітьми військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста);рішення суду або нотаріально посвідченого правочину, що підтверджуватиме факт перебування заявника на утриманні загиблого (померлого) (надають особи, які не були членами сім'ї загиблого (померлого), але перебували на його утриманні);постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв'язку смерті (контузії, травми або каліцтва), захворювання.
У разі наявності рішення суду, яке набрало законної сили, з питань призначення та виплати одноразової грошової допомоги члени сім'ї, батьки та утриманці загиблого (померлого), яким призначається та виплачується допомога, подають уповноваженому органові документи, копії документів, зазначені в абзацах другому - шістнадцятому цього пункту, та копію відповідного рішення суду.
Пунктом 2 Постанови №168 установлено, що сім'ям загиблих осіб, зазначених у пункті 1 цієї постанови, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 15000000,00 гривень, яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів, передбачених у статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», крім громадян Російської Федерації або Республіки Білорусь та осіб, які постійно проживають на територіях цих країн, осіб, які засуджені за державну зраду, колабораційну діяльність, пособництво державі-агресору.
Відповідно до абзацу 2 пункту 2 Постанови № 168 особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цією постановою, можуть реалізувати це право з дня його виникнення. Днем виникнення такого права є дата загибелі особи, зазначеної у пункті 1 цієї постанови, в період дії воєнного стану, що зазначена у свідоцтві про смерть.
За приписами абзацу 3 пункту 2 Постанови № 168 у разі відмови однієї або кількох осіб, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цією постановою, від її отримання або якщо зазначені особи протягом трьох років з дня виникнення у них такого права його не реалізували, їх частки розподіляються між іншими особами, які мають право на одноразову грошову допомогу. Особам, які мають право на одноразову грошову допомогу, виплата їх частки здійснюється незалежно від реалізації такого права іншими особами.
Відповідно до абзацу 4 пункту 2 Постанови № 168 якщо після призначення та виплати одноразової грошової допомоги у повному розмірі, зазначеному в абзаці першому цього пункту, за її отриманням звертаються інші особи, які мають на неї право, питання щодо перерозподілу суми такої допомоги вирішується за взаємною згодою осіб або в судовому порядку.
На реалізацію наведених положень, телеграмою Міністра оборони України від 19.04.2022 №248/1553 визначено порядок оформлення документів для призначення одноразової грошової допомоги у разі загибелі військовослужбовців в період дії воєнного стану та перелік необхідних документів для її виплати.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 відмовлено у виплаті призначенні одноразової грошової допомоги у зв'язку із тим, що на дату загибелі ОСОБА_3 вона не була членом його сім'ї.
Як вже зазначалось, коло осіб, які мають право на одержання допомоги, визначено статтею 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають члени сім'ї, батьки та утриманці загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста.
Згідно з частинами 1-4 статті 3 Сімейного кодексу України сім'я є первинним та основним осередком суспільства.
Сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
Подружжя вважається сім'єю і тоді, коли дружина та чоловік у зв'язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно.
Дитина належить до сім'ї своїх батьків і тоді, коли спільно з ними не проживає.
Права члена сім'ї має одинока особа.
Сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.
Згідно із частинами 1, 2 статті 21 Сімейного кодексу України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення в них прав та обов'язків подружжя.
Відповідно до частини 1 статті 36 цього Кодексу шлюб є підставою для виникнення прав та обов'язків подружжя.
Отже, проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу є спеціальною (визначеною законом, законною) підставою для виникнення у них деяких прав та обов'язків.
Суд враховує, що Верховний Суд у постанові від 06.07.2022 у справі № 240/5809/19, зауважив, що Закон України від 20.12.1991 № 2011-XII визначення «члена сім'ї» не містить. Відповідно до статті 3 Сімейного кодексу України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
Отже, суд касаційної інстанції сформував правову позицію, згідно з якою для того, щоб мати право на отримання грошової допомоги у разі загибелі військовослужбовця, особа, яка вважає себе членом сім'ї такого військовослужбовця, повинна довести:
1) факт проживання з загиблим;
2) наявність у такої особи і загиблого спільного побуту та взаємних прав і обов'язків.
Такий самий підхід викладений у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 17.04.2019 у справі № 456/1258/17.
На підтвердження факту проживання однією сім'єю із загиблим ОСОБА_3 позивачем до матеріалів справи долучено: сповіщення №11/2022 від 07.04.2022 ІНФОРМАЦІЯ_5 про загибель, лікарське свідоцтво про смерть №2098 від 09.04.2022, свідоцтво про смерть ОСОБА_3 , витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про смерть, витяг з протоколу №712 від 23.06.2022 засідання 18 регіональної військово-лікарської комісії, тимчасове посвідчення № НОМЕР_2 від 06.03.2007, паспорт громадянина України для виїзду за кордон, виданого на ім'я ОСОБА_3 , відомостями з сервісу запису до лікарів та зберігання медичних даних HELSI, скріншотами листування за номером телефона.
У даній справі ОСОБА_2 , мати ОСОБА_3 заперечує, що позивач є членом сім'ї загиблого військовослужбовця. Пояснює, що після проходження курсу лікування син став проживати у квартирі третьої особи за адресою АДРЕСА_1 , де зберігались його особисті речі, одяг. До цього він був зареєстрований в належній їй квартирі за адресою АДРЕСА_2 , яку було продано, саме тому він перебував на обліку в Хортицькому військкоматі. Вказує, що після продажу квартири, за її згодою він зареєструвався за адресою АДРЕСА_1 , згоду на реєстрацію за адресою дружини, в належній їй квартирі, ОСОБА_1 не надала. Після розірвання шлюбу ОСОБА_3 дійсно підтримував відносини з колишньою дружиною та дітьми. З його слів відомо, що він відвідував дітей за місцем їх проживання, брав на прогулянки, перешкод щодо зустрічей з дітьми колишня дружина не чинила, надавав він i матеріальну допомогу на утримання дітей, тобто він фактично користувався своїми правами та виконував обов'язки, передбачені Сімейним кодексом України.
Відповідно до статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно зі статтею 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
При цьому, згідно з роз'ясненнями Верховного Суду України у листі "Судова практика розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення" від 01 січня 2012 року доказами, які свідчать про факт проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу можуть бути: свідоцтва про народження дітей, довідки з місця проживання, свідчення свідків, листи ділового та особистого характеру тощо. Також це можуть бути: свідоцтво про смерть одного із "подружжя", свідоцтва про народження дітей, в яких чоловік у добровільному порядку записаний як батько, виписки з господарських домових книг про реєстрацію чи вселення; докази про спільне придбання майна як рухомого, так і нерухомого (чеки, квитанції, свідоцтва про право власності); заяви, анкети, квитанції, заповіти, ділова та особиста переписка, з яких вбачається, що "подружжя" вважали себе чоловіком та дружиною, піклувалися один про одного; довідки житлових організацій, сільських рад про спільне проживання та ведення господарства.
Конституційним Судом України у рішенні від 03 червня 1999 року за № 5-рп/99 (справа про офіційне тлумачення терміну "член сім'ї") визначено, що до членів сім'ї належать особи, які постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, а й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв'язках. Обов'язковою умовою для визнання їх членами сім'ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт і т. п.
Отже, у цій справі судом не встановлено та не подано належних та достатніх доказів від позивача, що позивач та загиблий ОСОБА_3 проживали разом; вели спільний побут та мали взаємні права та обов'язки. Так само, суду не доведено, що позивач надала відповідачу документи, які відповідно до Сімейного кодексу України підтверджують чи позивач була членом сім'ї загиблого.
Оскільки позивач не надала документи, які відповідно до Сімейного кодексу України підтверджують чи позивач була членом сім'ї загиблого (посвідчення "Член сім'ї загиблого" або судове рішення про встановлення факту, що має юридичне значення, зокрема факт спільного проживання, ведення спільного господарства та наявність між ними взаємних прав та обов'язків), відповідач обґрунтовано не встановив наявність у позивача права на отримання частки одноразової грошової допомоги відповідно до пункту 2 Порядку №168.
Щодо позовних вимог в частині зобов'язання ІНФОРМАЦІЯ_4 здійснити позивачу виплату одноразової грошової допомоги у разі загибелі військовослужбовця суд додатково наголошує, що згідно з частинами 6 статті 16-3 Закону №2011-ХІІ та пунктом 12 Порядку №975 одноразова грошова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами.
Таким чином, прийняття рішення про призначення виплати одноразової грошової допомоги належить до компетенції відповідної комісії Міністерства оборони України. На відповідача, в свою чергу, покладені завдання щодо допомоги у підготовці документів, при необхідності, надання допомоги у їх розшуку, а також їх перевірка та підготовка висновку про наявність права заявників на одержання одноразової грошової допомоги, направлення документів на розгляд зазначеної комісії, виплата сум допомоги на підставі рішень, прийнятих комісією Міністерства оборони України.
За вказаних умов, позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі с, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною 1 та 2 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову слід відмовити.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у справі, суд враховує, що особі, що не є суб'єктом владних повноважень у разі відмови у задоволені позову - судовий збір поверненню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 9, 77, 139, 243, 243-246 КАС України, суд -
ВИРІШИВ:
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ) до ІНФОРМАЦІЯ_4 (АДРЕСА_5; код ЄДРПОУ НОМЕР_5), третя особа ОСОБА_2 , ( АДРЕСА_4 , ідентифікаційний номер невідомий) про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії відмовити.
Розподіл судових витрат не здійснюється.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя І.В. Батрак