ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 вересня 2023 року Справа № 280/4605/23 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Батрак І.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області
про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - ГУ ПФУ в Запорізькій області, відповідач), в якому просить:
визнати протиправними дії відповідача щодо незарахування позивачу стажу роботи у реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров'я за періоди з 23.01.2001 по 01.11.2010 та з 03.11.2010 по 30.09.2021 у подвійному розмірі;
зобов'язати відповідача здійснити позивачу перерахунок та виплату пенсії із зарахуванням періодів його роботи з 23.01.2001 по 01.11.2010 та з 03.11.2010 по 30.09.2021 у подвійному розмірі згідно із ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з 04.01.2022 із урахуванням різниці, що вже була виплачена.
На обґрунтування позовних вимог у позовній заяві зазначає, що дії відповідача щодо обчислення розміру його пенсії в частині неврахування періодів роботи з 23.01.2001 по 01.11.2010 та з 03.11.2010 по 30.09.2021 до загального стажу у подвійному розмірі відповідно до ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» незаконними та такими, що не відповідають критеріям правомірності, визначеним ч. 2 ст. 2 КАС України. Наголошує, що ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» є чинною на теперішній час, при цьому, ст. 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не скасовує ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та не зупиняє її дію. Вказує, що у листі Міністерства охорони здоров'я України від 30.05.2006 №10.03.68/936 зазначено, що періоди роботи на посадах медичних працівників у відділеннях анестезіології, у тому числі у палатах інтенсивної терапії, повинні зараховуватись до стажу роботи у подвійному розмірі відповідно до ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Ухвалою судді від 29.06.2023 відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами в порядку, визначеному статтею 262 КАС України. Відповідачу запропоновано у 15-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на позовну заяву.
Відповідач позов не визнав, 18.07.2023 на адресу суду через систему «Електронний суд» надіслав відзив, у якому зауважує, що періоди роботи з 23.01.2001 по 01.11.2010 та з 03.11.2010 по 30.09.2021 не зараховано до загального стажу у подвійному розмірі, оскільки Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» цього не передбачено. Так, згідно з ч. 4 ст. 24 цього Закону періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом. Пільговий порядок обчислення стажу роботи, передбачений законодавством, що діяло раніше, за період з 1 січня 2004 року застосовується виключно в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років. До набрання чинності Законом 1058 умови обчислення стажу роботи, в тому числі для призначення пенсії за віком на пільгових умовах та за вислугу років, визначав Закон України «Про пенсійне забезпечення». Таким чином, вважає, що пенсія позивачу розрахована вірно відповідно до чинного законодавства України, а тому просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.
Враховуючи приписи частини 5 статті 262 КАС України справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).
Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (частина 5 статті 250 КАС України).
Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.
ОСОБА_1 є пенсіонером, отримує пенсію за віком згідно із Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та перебуває на обліку у ГУ ПФУ в Запорізькій області.
Рішенням №923030182076 від 23.02.2023 позивачу на підставі рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 28.10.2022 у справі 280/3145/22 відповідачем було призначено пенсію за віком із урахуванням середньої заробітної плати за три роки, що передують року звернення за призначенням пенсії з 04.01.2022.
Виплата нового розміру пенсії була здійснена у березні 2023 року, що підтверджується листом від 03.03.2023 №2769-2556/К-02/8-0800/23, до якого було додано копії розрахунків розміру пенсії, в тому числі розрахунок стажу. Із змісту розрахунку стажу з'ясувалось, що при обчислені розміру пенсії ОСОБА_1 відповідачем невраховано періоди його роботи з 23.01.2001 по 01.11.2010 та з 03.11.2010 по 30.09.2021 до загального стажу у подвійному розмірі відповідно до ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Не погодившись з вказаними діями відповідача, вважаючи їх протиправними, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі та в межах повноважень у спосіб, що передбачений, як Конституцією, так і Законами України.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-XII від 05.11.1991 (далі- Закон № 1788-XII) та Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003 (далі - Закон № 1058-IV) (у редакціях, чинних на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 8 Закону № 1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
За визначеннями, наведеними у статті 1 вказаного Закону, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески; страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше, надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Приписами частин 1-3 статті 24 Закону № 1058-IV визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. До страхового стажу для обчислення розміру пенсії за віком, з якого обчислюється розмір пенсії по інвалідності або у зв'язку з втратою годувальника, крім наявного страхового стажу, зараховується також на загальних підставах відповідно період з дня встановлення інвалідності до досягнення застрахованою особою віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, та період з дня смерті годувальника до дати, коли годувальник досяг би віку, передбаченого частиною 1 статті 26 цього Закону.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.
Як зазначено у частині 4 статті 24 Закону № 1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Пільги щодо обчислення стажу роботи в деяких медичних закладах передбачені статтею 60 Закону України № 1788-XII, згідно до якої робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров'я, закладах (відділеннях) з лікуванням осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров'я, патологоанатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров'я зараховується до стажу роботи в подвійному розмірі.
Суд констатує, що редакція статті 60 Закону № 1788-XII є чинною на теперішній час.
Стаття 24 Закону № 1058-IV не скасовує статтю 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та не зупиняє її дію.
Аналогічна правова позиція щодо застосування положень статті 24 Закону №1058-IV та статті 60 Закону № 1788-ХІІ викладена у постановах Верхового Суду від 04.12.2019 у справі № 689/872/17 та від 27.02.2020 у справі № 462/1713/17, які, у силу вимог частини 5 статті 242 КАС України, є обов'язковими для врахування.
Таким чином, суд дійшов висновку, що зарахування стажу в подвійному розмірі, передбачене статтею 60 Закону № 1788-XII, не пов'язано із набранням чинності Закону №1058-IV, а тому не обмежується наявним стажем роботи до 01 січня 2004 року.
Згідно зі статтею 62 Закону № 1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Трудова книжка ОСОБА_1 НОМЕР_1 була надана ним відповідачу при зверненні за призначенням пенсії та містить записи №6-9 про його роботу у реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров'я, а саме Комунальної установи «Пологовий будинок №9» (з 04.04.2019 - Комунальне некомерційне підприємство «Пологовий будинок №9» Запорізької міської ради).
Із матеріалів справи, зокрема, копії трудової книжки позивача, встановлено, що записи у трудовій книжці позивача виконані чітко, зрозуміло, та в повному обсязі містять інформацію про періоди роботи та займану посаду, реквізити відповідних наказів, на підставі яких вони внесені. При цьому, від відповідача відсутні будь-які зауваження щодо заповнення трудової книжки позивача.
Крім того, позивач разом з трудовою книжкою надав відповідачу також довідку КНП «Пологовий будинок №9» ЗМР від 12.10.2021 №34 про те, що він дійсно працював на посаді лікаря-анестезіолога операційного та відділення інтенсивної терапії з 18.11.1999 та на посаді завідувача відділенням анестезіології та інтенсивної терапії, лікаря-анестезіолога відділення анестезіології та інтенсивної терапії з 22.02.2001 та має право на пільгу щодо зарахування стажу у реанімаційних відділеннях в подвійному розмірі відповідно до статті 60 Закону № 1788-XII.
Суд звертає увагу, що для зарахування медичному працівнику стажу у подвійному розмірі необхідно враховувати специфіку місця роботи працівника, а не посади, що він обіймав.
Так, наказом Міністерства охорони здоров'я України № 303 від 08.10.1997 проведено реорганізацію анестезіологічної служби у складі лікувально-профілактичних закладів охорони здоров'я. Замість відділень (груп) анестезіології реанімації та відділень реанімації і інтенсивної терапії були створені анестезіологічні відділення або відділення анестезіології, анестезіологічні відділення з ліжками (палатами) для інтенсивної терапії, анестезіологічні групи, відділення інтенсивної терапії, вузькоспеціалізовані відділення інтенсивної терапії.
Згідно з роз'ясненням, наданим Міністерством охорони здоров'я і Міністерства праці та соціальної політики України у листах від 28.05.2002 № 10.02.11/450 та від 21.06.2002 № 02-886з-08, період роботи працівників у відділеннях анестезіології та інтенсивної терапії зараховуються до стажу у подвійному розмірі, як це передбачено статтею 60 Закону № 1788-XII.
Слід відмітити, що у відповідності до спеціального листа Міністерства охорони здоров'я України на адресу Пенсійного фонду України від 08.12.2006 № 10.01.09/2209 щодо віднесення окремих структурних підрозділів охорони здоров'я до відділень реанімації, робота в яких відповідно до статті 60 Закону № 1788-XII зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі, вказано що у реанімаційній службі закладів охорони здоров'я існували такі відділення: відділення (групи) анестезіології реанімації створювалися в лікарнях, які мали до 80% ліжок хірургічного профілю. В закладках, де кількість хірургічних ліжок менша і таке відділення не може бути створено за встановленими нормативами (пологові будинки з числом ліжок хірургічного профілю 75 і т.д.), організовувалися палати для реанімації і інтенсивної терапії з введенням посад лікарів анастезіологів реаніматологів та медичних сестер анестезіологів (наказ МОЗ СРСР від 19.08.1969 № 605 «Про поліпшення анестезіолого реанімаційної служби в державі») та відділення реанімації і інтенсивної терапії.
Таким чином, робота позивача з 23.01.2001 по 01.11.2010 та з 03.11.2010 по 30.09.2021 на посаді завідувача відділенням анестезіології та інтенсивної терапії, лікаря-анестезіолога відділення анестезіології та інтенсивної терапії в незалежності від найменувань посад та внесення змін до найменування закладу зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.
За наведених обставин, суд дійшов висновку, що незарахувавши позивачу стажу роботи у реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров'я за періоди з 23.01.2001 по 01.11.2010 та з 03.11.2010 по 30.09.2021 у подвійному розмірі відповідно до статті 60 Закону № 1788-XII, відповідач діяв протиправно.
Вирішуючи даний спір, суд також враховує, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним і таким, що виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, і у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникла б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення суду.
Аналіз норм статті 245 КАС України, у їх взаємозв'язку зі статтями 2, 5 КАС України, свідчить про те, що суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача. Якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
З огляду на зазначене, для повного та ефективного захисту прав позивача та дотримання гарантій щодо остаточного вирішення спору між сторонами, суд вважає необхідним зобов'язати ГУ ПФУ в Запорізькій області зарахувати ОСОБА_1 періоди його роботи у реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров'я з 23.01.2001 по 01.11.2010 та з 03.11.2010 по 30.09.2021 до стажу роботи у подвійному розмірі, у зв'язку із чим здійснити перерахунок та виплату пенсії (з урахуванням раніше сплачених сум), починаючи з 04.01.2022.
Згідно з частинами 1 та 2 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду доказів, які спростовували б доводи позивача, а відтак, не довів правомірності своїх дій, а тому заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до приписів частини 1 статті 139 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись ст. ст. 9, 139, 242-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд -
ВИРІШИВ:
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 158-Б, код ЄДРПОУ 20490012) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії задовольнити.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо незарахування ОСОБА_1 стажу роботи за періоди з 23.01.2001 по 01.11.2010 та з 03.11.2010 по 30.09.2021 у реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров'я у подвійному розмірі.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області зарахувати ОСОБА_1 періоди його роботи з 23.01.2001 по 01.11.2010 та з 03.11.2010 по 30.09.2021 у реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров'я до стажу роботи у подвійному розмірі, у зв'язку із чим здійснити перерахунок та виплату пенсії (з урахуванням раніше сплачених сум), починаючи з 04.01.2022.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на користь ОСОБА_1 858,88 грн. сплаченого судового збору.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя І.В. Батрак