ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 вересня 2023 року Справа № 160/12490/23
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Бондар М.В., розглянувши у спрощеному (письмовому) провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -
ВСТАНОВИВ:
06.06.2023 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) до Військової частини НОМЕР_1 (далі - ВЧ НОМЕР_1 , відповідач-1), Військової частини НОМЕР_2 (далі - ВЧ НОМЕР_2 , відповідач-2), у якій позивач просить суд:
- визнати протиправними дії командира військової частини НОМЕР_1 по відмові ОСОБА_1 у наданні відпустки для лікування після тяжкого поранення за висновком госпітальної ВЛК в/ч НОМЕР_3 свідоцтва про хворобу (постанова) від 16.02.2023 №675 із збереженням грошового та матеріального забезпечення на 4 місяці з подальшим подовженням на два місяці;
- ???зобов'язати командира військової частин НОМЕР_1 видати наказ, яким надати ОСОБА_1 з 04.03.2023 відпустку для лікування після тяжкого поранення за висновком госпітальної ВЛК в/ч НОМЕР_3 свідоцтва про хворобу (постанова) від 16.02.2023 №675 із збереженням грошового забезпечення у розмірі 100 тис. грн., із відповідними надбавками згідно Постанови КМУ від 28.02.2022 №168, на 4 місяці з подальшим подовженням до 17.08.2023;
- визнати протиправним наказ командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 05.04.2023 №97 в частині §4 п.4.1. про призупинення ОСОБА_1 грошового забезпечення з 01.03.2023;
- визнати протиправним наказ командира військової частини НОМЕР_2 (по особовому складу) від 27.03.2023 №74-РС в частині §2 (п.6), яким ОСОБА_1 було звільнено з займаної посади військової частини НОМЕР_1 і призначено солдатом резерву взводу резерву рядового складу роти резерву рядового складу військової частини НОМЕР_4 .
В обґрунтування позову зазначено, що позивач, починаючи з березня 2022 року був мобілізований до лав Збройних Сил України. Службу позивач проходить у ВЧ НОМЕР_1 старшим солдатом, гранатометником 2 механізованого відділення 3 механізованого взводу механізованої роти ВЧ НОМЕР_1 . 18.09.2022 під час ворожого артилерійського обстрілу в зоні бойових дій, в населеному пункті Миролюбівка Херсонської області, позивачу завдано поранення. З дня отримання поранення позивач знаходився на стаціонарному лікуванні у різних медичних закладах до 15.02.2023. Відповідно до розпорядження командира ВЧ НОМЕР_1 від 17.01.2023 року №157 госпітальна військово-лікарська комісія ВЧ НОМЕР_3 на підставі медичного огляду з метою визначення ступеня позивача придатності до військової служби 16.02.2023 склала свідоцтво про хворобу №675. На підставі пункту 13 цього свідоцтва позивач непридатний до військової служби з переоглядом через шість місяців. Після медичного огляду позивач був виписаний з госпіталю 03.03.2023 та відповідно йому надано виписний із медичної карти стаціонарного хворого за №754. У зв'язку із важким пораненням, непридатністю до військової служби та з метою забезпечення належних умов лікування, позивачем 01.04.2023 подано рапорт на командира ВЧ НОМЕР_1 про надання відпустки для лікування після тяжкого поранення за висновком ВЛК (помилково було зазначено щорічної відпустки) на чотири місяці з подальшим подовженням на два місяці i збереженням грошового та матеріального забезпечення. Листом командира ВЧ НОМЕР_1 від 03.04.2023 №1137 позивачу відмовлено у наданні відпустки для лікування. 13.04.2023 позивачем подано заяву до голови госпітальної ВЛК ВЧ НОМЕР_3 щодо надання довідки про відпустку на чотири місяці з подальшим подовженням на два місяці, проте у відповідь на вказану заяву позивачу було відмовлено. Також, на підставі супроводжувального листа командира ВЧ НОМЕР_5 від 15.05.2023 №1781 на адвокатський запит представника позивача адвоката Кисилевича С.Ф. надіслано два витяги з наказів наступного змісту: витяг з наказу командира ВЧ НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 05.04.2023 №97, з якого вбачається, що позивачу призупинено виплату грошового забезпечення з 01.03.2023 у зв'язку з самовільним залишенням військової частини; витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по особовому складу) від 27.03.2023 №74-РС, з якого вбачається, що старшого солдата ОСОБА_1 звільнено з посади старшого стрільця стрілецького відділу стрілецького взводу та призначено на посаду солдата резерву взводу резерву рядового складу роти резерву рядового складу ВЧ НОМЕР_4 . Позивач вважає протиправною відмову командира ВЧ НОМЕР_1 у наданні відпустки для лікування після тяжкого поранення за висновком ВЛК із збереженням грошового та матеріального забезпечення на 4 місяці з подальшим подовженням на два місяці, а також наказ командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 05.04.2023 №97 в частині §4 п.4.1. про призупинення ОСОБА_1 грошового забезпечення з 01.03.2023; наказ командира військової частини НОМЕР_2 (по особовому складу) від 27.03.2023 №74-РС в частині §2 (п.6), яким ОСОБА_1 було звільнено з займаної посади військової частини НОМЕР_1 і призначено солдатом резерву взводу резерву рядового складу роти резерву рядового складу військової частини НОМЕР_4 - протиправними та такими, що підлягають скасуванню.
Ухвалою суду від 19.06.2023 прийнято позовну заяву та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в порядку статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
01.08.2023 до суду від відповідача-1 надійшов відзив на позов, в якому останній просить відмовити у задоволенні позову, зазначивши, що 01.04.2023 адвокатом Кисилевич С.Ф. до відповідача-1 передано рапорт від 01.04.2023 позивача, в якому позивач просить «надати щорічну основну відпустку для лікування із збереженням грошового та матеріального забезпечення на 4 місяці з подальшим подовженням на підставі пункту 13 постанови свідоцтва про хворобу №675 від 16.02.2023». Вказаний рапорт командиром ВЧ НОМЕР_1 розглянуто та листом від 03.04.2023 № 1137 роз?яснено із посиланнями на відповідні нормативно-правові акти, які регулюють порядок надання відпусток військовослужбовцям, що щорічна основна відпустка для лікування із збереженням грошового та матеріального забезпечення на 4 місяці з подальшим продовженням на підставі пункту 13 постанови свідоцтва про хворобу № 675 від 16.02.2023 не передбачена. В позовній заяві вказано, що в рапорті від 01.04.2023 №961 «помилково було зазначено щорічної відпустки», однак інших рапортів від позивача до відповідача-1 не надходило. Разом з тим, позивач посилається на пункт 13 постанови свідоцтва про хворобу №675 від 16.02.2023 «Постанова про придатність до військової служби, служби за військовою спеціальністю, тощо: На підставі статті 81 графи II Розладу хвороб не придатний до військової служби з переоглядом через шість місяців» в якому не зазначено, що позивачу необхідно надати відпустку для лікування після тяжкого поранення за висновком ВЛК, а визначено ступень придатності до військової служби. Відповідно до Положення про проходження громадянами України військової служби в Збройних Силах України, яке затверджене Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008 військовослужбовці, які перебувають на військовій службі та визнані військово-лікарською комісією непридатними до неї з виключенням з військового обліку, підлягають звільненню у відставку за станом здоров'я, а визнані тимчасово непридатними до військової служби з повторним медичним обстеженням через 6 або 12 місяців - звільненню в запас за станом здоров'я із зазначенням у наказі про звільнення, що ці особи підлягають повторному медичному обстеженню після закінчення відповідного строку. Отже, аналізуючи вище викладене, правові підстави для надання відпустки для лікування після тяжкого поранення за висновком госпітальної ВЛК ВЧ НОМЕР_3 свідоцтва про хворобу (постанова) від 16.02.2023 №675 із збереженням грошового та матеріального забезпечення на 4 місяці з подальшим продовженням на два місяці старшому солдату ОСОБА_1 відсутні. Щодо визнання протиправним наказу командира військової частини від 05.04.2023 №97 в частині §4 п. 4.1 про призупинення позивачу грошового забезпечення з 01.03.2023, відповідач-1 зазначає наступне. 05.04.2023, 06.04.2023 та 07.04.2023 командиру ВЧ НОМЕР_1 надійшли рапорти від чергових по ППД військової частини, що при перевірці наявності особового складу в пункті постійної дислокації у вказані дні виявлено відсутність старшого солдата ОСОБА_1 , місцезнаходження його невідоме та на телефонні дзвінки не відповідає. У зв'язку з чим, за фактом самовільного залишення військової частини старшим солдатом ОСОБА_1 наказом командира військової частини від 06.04.2023 №115 призначено службове розслідування, за результатами якого складено акт від 30.04.2023. В рамках службового розслідування за фактом самовільного залишення військової частини позивачем, відібрано пояснення в начальника групи персоналу молодшого лейтенанта ОСОБА_2 , офіцера групи сил підтримки старшого лейтенанта ОСОБА_3 , які підтвердили вказані обставини. На момент завершення службового розслідування старший солдат ОСОБА_1 не повернувся до військової частини. Наказом командира військової частини від 01.05.2023 №50 (з основної діяльності) матеріали службового розслідування за фактом самовільного залишення військової частини старшим солдатом ОСОБА_1 направлено до Криворізької спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері, на підставі чого внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та відкрито кримінальне провадження №42023041330000071 від 23.05.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 5 статті 407 КК України. Разом з тим, на підставі наказу командира ВЧ НОМЕР_1 від 05.06.2023 №160 (по стройовій частині) позивачу призупинено з 23.05.2023 строк військової служби, вислуги років для призначення пенсії та вислуги років у військовому званні. Таким чином, зважаючи, що наказом командира військової частини від 05.04.2023 №97, матеріалами службового розслідування щодо самовільного залишення військової частини позивача, а також витягом з ЄРДР №42023041330000071 від 23.05.2023 встановлено факт самовільного залишення позивачем місця служби, то підстави для нарахування та виплати позивачу грошового забезпечення за період самовільного залишення служби відсутні.
Ухвалою суду від 19.09.2023 провадження у справі закрито в частині вимог до військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправним наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по особовому складу) від 27.03.2023 №74-РС в частині пункту 6 §2, яким ОСОБА_1 звільнено з займаної посади військової частини НОМЕР_1 і призначено солдатом резерву взводу резерву рядового складу роти резерву рядового складу військової частини НОМЕР_4 , на підставі пункту 8 частини 1 статті 238 КАС України.
Дослідивши матеріали, з'ясувавши фактичні обставини справи, суд зазначає наступне.
Судом встановлено, що на підставі наказу командира ВЧ НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 24.03.2022 №6 солдата запасу ОСОБА_1 зараховано до списків особового складу ВЧ НОМЕР_1 та призначено на посаду стрілець другого стрілецького відділення третього стрілецького взводу третьої стрілецької роти.
18.09.2022 під час ворожого артилерійського обстрілу в зоні бойових дій, в населеному пункті Миролюбівка Херсонської області, позивачу завдано поранення.
Відповідно до копії виписного №754 із медичної картки стаціонарного хворого ОСОБА_1 знаходився у стаціонарі з 20.01.2023 по 03.03.2023; на підставі ст. 81 графи ІІ розкладу хвороб непридатний до військової служби з переоглядом через шість місяців.
З свідоцтва про хворобу №675 від 16.02.2023 вбачається, що позивачем отримано травму тяжкого ступеня, пов'язану із захистом Батьківщини; на підставі статті 81 графи ІІ розкладу хвороб непридатний до військової служби з переоглядом через шість місяців.
01.04.2023 позивачем подано рапорт на командира ВЧ НОМЕР_6 про надання щорічної відпустки на чотири місяці з подальшим подовженням на два місяці i збереженням грошового та матеріального забезпечення у відповідності до частини 5 статті 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» згідно з пунктом 13 постанови свідоцтва про хворобу №675 від 16.02.2023 (на підставі статті 81 графи ІІ розкладу хвороб непридатний до військової служби з переоглядом через шість місяців).
Листом від 03.04.2023 № 1137 командиром ВЧ НОМЕР_1 роз?яснено, що щорічна основна відпустка для лікування із збереженням грошового та матеріального забезпечення на 4 місяці з подальшим продовженням на підставі пункту 13 постанови свідоцтва про хворобу № 675 від 16.02.2023 не передбачена.
12.04.2023 позивачем подано заяву до голови госпітальної ВЛК ВЧ НОМЕР_7 щодо надання довідки про відпустку на чотири місяці з подальшим подовженням на два місяці.
У відповідь на вищевказане звернення листом командира ВЧ НОМЕР_3 повідомлено, що постанови ВЛК приймаються колегіально, більшістю голосів після проведення медичного огляду. Постанова ВЛК про потребу військовослужбовця у відпустці за станом здоров?я приймається після закінчення стаціонарного лікування в разі, коли для повного відновлення функції і працездатності необхідний термін - не менше 30 календарних днів. У разі погіршення стану здоров?я військовослужбовець має право звернутися встановленим порядком до командування військової частини з метою направлення його на лікування до закладів охорони здоров?я.
На підставі пункту 4.1. §4 наказу командира ВЧ НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 05.04.2023 №97 призупинено виплату грошового забезпечення з 01.03.2023 у зв'язку з самовільним залишенням частини старшому солдату ОСОБА_1 , гранометнику 2 механізованого відділення 3 механізованого взводу механізованої роти ВЧ НОМЕР_1 .
Відповідно до рапорту чергового ПДД ВЧ НОМЕР_1 сержанта ОСОБА_4 , від 05.04.2023 виявлено відсутність старшого солдата ОСОБА_1 , військовослужбовець на телефонні дзвінки не відповідає.
Відповідно до рапорту чергового ПДД ВЧ НОМЕР_1 старшого лейтенанта Сігаєва Д., від 06.04.2023 виявлено відсутність старшого солдата ОСОБА_1 , військовослужбовець на телефонні дзвінки не відповідає.
На підставі наказу командира ВЧ НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 06.04.2023 №115 призначено службове розслідування щодо самовільного залишення ВЧ НОМЕР_1 ОСОБА_1 .
В акті службового розслідування від 30.04.2023 ВЧ НОМЕР_1 встановлено, що з 01.04.2023 по теперішній час позивач не виходить на службу. У акті зроблено висновок, що порушення - самовільне залишення військової частини ОСОБА_1 було здійснене в результаті особистої недисциплінованості військовослужбовця та має ознаки кримінального правопорушення.
Наказом командира ВЧ НОМЕР_1 від 01.05.2023 №50 вирішено у зв?язку із набуттям ознак кримінального правопорушення (ч. 5 статті 407 Кримінального кодексу України) у діях гранатометника 2 механізованого відділення 3 механізованого взводу механізованої роти військової частини НОМЕР_1 старшого солдата ОСОБА_1 , який самовільно залишив частину, направити повідомлення «керівнику Криворізької спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Начальнику та Криворізького зонального відділення Військової служби правопорядку».
З витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань вбачається, що 23.05.2023 відкрито кримінальне провадження №42023041330000071 відносно ОСОБА_1 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 5 статті 407 КК України.
Згідно з витягом з наказу командира ВЧ НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 05.06.2023 №160 (пункт 3) з 23.05.2023 призупинено строк військової служби, вислуги років для призначення пенсії та вислуги у військовому званні ОСОБА_1 ; облікові документи направлено ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Позивач вважає протиправною відмову командира ВЧ НОМЕР_1 у наданні відпустки для лікування після тяжкого поранення за висновком ВЛК із збереженням грошового та матеріального забезпечення на 4 місяці з подальшим подовженням на два місяці, а наказ командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 05.04.2023 №97 в частині §4 п.4.1. про призупинення ОСОБА_1 грошового забезпечення з 01.03.2023 - протиправним та такими, що підлягають скасуванню.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли, суд виходить з наступного.
Щодо позовних вимог про визнання протиправними дії командира військової частини НОМЕР_1 по відмові ОСОБА_1 у наданні відпустки для лікування після тяжкого поранення за висновком госпітальної ВЛК в/ч НОМЕР_3 свідоцтва про хворобу (постанова) від 16.02.2023 №675 із збереженням грошового та матеріального забезпечення на 4 місяці з подальшим подовженням на два місяці та ???зобов'язання командира військової частин НОМЕР_1 видати наказ, яким надати ОСОБА_1 з 04.03.2023 відпустку для лікування після тяжкого поранення за висновком госпітальної ВЛК в/ч НОМЕР_3 свідоцтва про хворобу (постанова) від 16.02.2023 №675 із збереженням грошового забезпечення у розмірі 100 тис. грн., із відповідними надбавками згідно Постанови КМУ від 28.02.2022 №168, на 4 місяці з подальшим подовженням до 17.08.2023, суд зазначає наступне.
Частиною першою статті 2 Закону України від 25.03.1992 №2232-ХІІ «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі - Закон №2232-XII) передбачено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній з обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» № 2011-XII від 20.12.1991 (далі - Закон №2011-ХІІ) визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Відповідно до пункту 1 статті 10-1 Закону № 2011-XII, військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення. Тривалість щорічної основної відпустки для військовослужбовців, які мають вислугу в календарному обчисленні до 10 років, становить 30 календарних днів; від 10 до 15 років - 35 календарних днів; від 15 до 20 років - 40 календарних днів; понад 20 календарних років - 45 календарних днів, без урахування часу, необхідного для проїзду в межах України до місця проведення відпустки та назад, але не більше двох діб в один кінець. Святкові та неробочі дні при визначенні тривалості щорічних основних відпусток не враховуються.
На підставі пункту 5 статті 10-1 Закону № 2011-XII, військовослужбовцям, які захворіли під час щорічної основної або щорічної додаткової відпустки, зазначена відпустка продовжується після одужання на кількість невикористаних днів цієї відпустки.
Пунктом 17 статті 10-1 Закону № 2011-XII визначено, що в особливий період з моменту оголошення мобілізації до часу введення воєнного стану або до моменту прийняття рішення про демобілізацію військовослужбовцям надаються відпустки, передбачені пунктами першим, шостим та дванадцятим цієї статті, і відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин. Надання військовослужбовцям відпусток, передбачених пунктом першим цієї статті, здійснюється за умови одночасної відсутності не більше 30 відсотків загальної чисельності військовослужбовців певної категорії відповідного підрозділу. Відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин військовослужбовцям надаються із збереженням грошового забезпечення тривалістю не більш як 10 календарних днів.
Відповідно до пункту 18 статті 10-1 Закону № 2011-XII в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, в особливий період під час дії воєнного стану військовослужбовцям можуть надаватися частина щорічної основної відпустки, а також відпустка за сімейними обставинами та з інших поважних причин із збереженням грошового забезпечення. Кожна із зазначених відпусток може бути надана тривалістю не більш як 10 календарних днів без урахування часу, необхідного для проїзду в межах України до місця проведення відпустки та назад, але не більше двох діб в один кінець. Частина щорічної основної відпустки може бути надана один раз протягом календарного року за умови одночасної відсутності не більше 30 відсотків загальної чисельності військовослужбовців певної категорії відповідного підрозділу.
З матеріалів справи випливає, що позивачем подано рапорт від 01.04.2023 про надання щорічної відпустки на чотири місяці з подальшим подовженням на два місяці i збереженням грошового та матеріального забезпечення у відповідності до частини 5 статті 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» згідно з пунктом 13 постанови свідоцтва про хворобу №675 від 16.02.2023 (на підставі статті 81 графи ІІ розкладу хвороб непридатний до військової служби з переоглядом через шість місяців).
Проте, суд зазначає, що законодавством, чинним на час виникнення спірної ситуації, не було передбачено надання щорічної відпустки на умовах, вказаних позивачем у рапорті.
В позовній заяві позивач вказує, що у рапорті помилково зазначено «щорічна відпустка», тоді як рапорт стосувався відпустки для лікування після тяжкого поранення за висновком ВЛК.
З цього приводу суд зазначає, що жодного іншого рапорту до відповідача-1 позивачем надано не було.
За таких обставин, суд погоджується з позицією відповідача-1 щодо відмови у задоволенні рапорту від 01.04.2023 про надання щорічної відпустки.
Отже, правові підстави для задоволення позовних вимог в цій частині відсутні.
Щодо позовної вимоги про визнання протиправним наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 05.04.2023 №97 в частині §4 пункту 4.1. про призупинення ОСОБА_1 грошового забезпечення з 01.03.2023, суд зазначає наступне.
Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, визначений Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженим наказом Міністерства оборони України №260 від 07.06.2018, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 за №745/32197 (далі - Порядок №260).
Відповідно до абзаців 9, 10 пункту 15 Розділу 1 Порядку №260 військовослужбовцям, які самовільно залишили військові частини або місця служби, виплата грошового забезпечення призупиняється з дня самовільного залишення військової частини або місця служби та поновлюється з дня повернення.
Призупинення та поновлення виплати грошового забезпечення оголошується наказом командира військової частини.
Суд зазначає, що на підставі пункту 4.1. §4 наказу командира ВЧ НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 05.04.2023 №97 призупинено виплату грошового забезпечення з 01.03.2023 у зв'язку з самовільним залишенням частини старшому солдату ОСОБА_1 , гранометнику 2 механізованого відділення 3 механізованого взводу механізованої роти ВЧ НОМЕР_1 .
Проте, станом на 01.03.2023 позивач ще проходив лікування, що підтверджується копією виписного №754 із медичної картки стаціонарного хворого ОСОБА_1 , в якій вказано, що позивач знаходився у стаціонарі з 20.01.2023 по 03.03.2023.
В акті службового розслідування від 30.04.2023 ВЧ НОМЕР_1 встановлено, що з 01.04.2023 по теперішній час позивач не виходить на службу.
Отже, суд дійшов висновку про протиправність дії відповідача-1, що полягають у призупиненні виплати грошового забезпечення позивачу саме з 01.03.2023, адже в цей час ОСОБА_1 знаходився на лікуванні, а самовільне залишення військової частини позивачем мало місце з 01.04.2023 та саме з 01.04.2023 у відповідача-1 виникли підстави для призупинення виплати позивачу грошового забезпечення.
Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач-1, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду доказів, які спростовували б доводи позивача в частині протиправності призупинення ОСОБА_1 грошового забезпечення з 01.03.2023, а відтак, наказ командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 05.04.2023 №97 в частині пункту 4.1. §4 про призупинення виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення з 01.03.2023 у зв'язку з самовільним залишенням частини є протиправним та підлягає скасуванню.
Згідно з частинами 1 та 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Відповідно до частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд, відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
За таких обставин, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Судові витрати зі сплати судового збору, понесені позивачем при зверненні до суду з цією позовною заявою у розмірі 1073,60 грн., які підтверджуються квитанцією №9307-2476-7245-0835 від 31.05.2023, підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_1 у розмірі 536,80 грн.
На підставі викладеного, керуючись статтями 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ВИРІШИВ:
Позов ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_8 ) до Військової частини НОМЕР_1 (адреса: АДРЕСА_2 ; ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 26631057), Військової частини НОМЕР_2 (адреса: АДРЕСА_3 ; ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 26629534) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 05.04.2023 №97 в частині пункту 4.1. §4 про призупинення виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення з 01.03.2023 у зв'язку з самовільним залишенням частини.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_1 судові витрати у розмірі 536 (п'ятсот тридцять шість) гривень 80 копійок.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено в порядку та у строки, передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя М.В. Бондар