"01" липня 2010 р.Справа № 31/30-10-1616
Позивач: підприємець ОСОБА_1
Відповідач: підприємець ОСОБА_2
про стягнення 10 494 грн. 34 коп.
Суддя господарського суду
Одеської області Лєсогоров В.М.
В засіданні приймали участь представники:
від позивача: не зґявився (27.04.2010 року була присутня ОСОБА_3.)
від відповідача: не зґявився
СУТЬ СПОРУ: позивач вимагає стягнення з відповідача 10 494 грн. 34 коп. заборгованості, до яких входять 10 270 грн. 50 коп. за товар, 195 грн. 14 коп. інфляційні, 28 грн. 70 коп. 3% річних.
Матеріалами справи встановлено:
Позовна вимога ґрунтується на тому, що позивач передала відповідачу за 3 накладними товар на загальну суму 10 270 грн. 50 коп., які відповідачем позивачу не сплачені, внаслідок чого позивачем нараховані 195 грн. 14 коп. інфляційних, та 28 грн. 70 коп. 3% річних. Позивач у позові вказує, що між сторонами був укладений письмовий договір поставки у спрощений спосіб, шляхом підписання накладних. В подальшому у письмовому поясненні від 30.04.2010 року, представник позивача вказала, що шляхом підписання накладних між сторонами були укладені усні угоди купівлі -продажу. Далі в цьому ж поясненні представник позивача вказала, що між сторонами були укладені усні угоди поставки товару.
Під час розгляду справи судом встановлено наступне.
На підставі накладних від 30.09.2009 року, від 30.09.2009 року, від 15.10.2009 року, позивач передав відповідачеві товар на загальну суму 10 270 грн. 50 коп.
З рахунків - фактур від 30.09.2009 року убачається, що рахунки оформлені позивачем для відповідача, і в цих рахунках вказані найменування, кількість, ціна товару.
Відповідно до ст. 206 ЦК України - усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення.
Відповідно до ст. 207 ЦК України - правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Відповідно до ст. 208 ЦК України - у письмовій формі належить вчиняти: 3) правочини фізичних осіб між собою на суму, що перевищує у двадцять і більше разів розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 638 ЦК України - договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Відповідно до ст. 640 ЦК України - договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.
Відповідно до ст. 641 ЦК України - пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття. Реклама або інші пропозиції, адресовані невизначеному колу осіб, є запрошенням робити пропозиції укласти договір, якщо інше не вказано у рекламі або інших пропозиціях.
Відповідно до ст. 642 ЦК України - відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною.
Відповідно до ст. 179 ГК України - господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Відповідно до ст. 180 ГК України - зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.
Відповідно до ст. 181 ГК України - господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Відповідно до ст. 184 ГК України - при укладенні господарського договору на основі вільного волевиявлення сторін проект договору може бути розроблений за ініціативою будь-якої із сторін у строки, погоджені самими сторонами. Укладення договору на основі вільного волевиявлення сторін може відбуватися у спрощений спосіб або у формі єдиного документа, з додержанням загального порядку укладення договорів, встановленого статтею 181 цього Кодексу.
Відповідно до Положення «Про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку»затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704 - п. 2.1. Первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.
Оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство яке ругулює спірні правовідносини суд зробив наступні висновки.
В даному випадку сторони не укладали договір (договори) у письмовій формі (у формі єдиного документа) шляхом підписання тексту договору (договорів), що підтверджено матеріалами справи.
Письмового договору (договорів) у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, сторони також не укладали, що виходить з наступного.
Юридичними ознаками оферти (пропозиції укласти договір) є наявність в ній пропозиції укласти договір, істотних умов договору, вираження наміру особи яка зробила оферту вважати себе зобов'язаною у разі прийняття оферти.
Досліджені судом рахунки -фактури від 30.09.2009 року не є пропозиціями укласти договір (договори), оскільки не містять юридичних ознак оферти (відсутня пропозиція укласти договір, відсутнє вираження наміру позивача вважати себе зобов'язаним по договору).
Досліджені судом накладні від 30.09.2009 року, від 30.09.2009 року, від 15.10.2009 року, не є пропозиціями укласти договір (договори), оскільки не містять юридичних ознак оферти (відсутня пропозиція укласти договір, відсутнє вираження наміру позивача вважати себе зобов'язаним по договору). Накладні від 30.09.2009 року, від 30.09.2009 року, від 15.10.2009 року не є прийняттям відповідачем пропозиції позивача укласти договір (договори), оскільки рахунки -фактури, та ці накладні не є пропозицією укласти договір (договори).
Накладні від 30.09.2009 року, від 30.09.2009 року, від 15.10.2009 року є первинними документами які фіксують та підтверджують фактичні господарські операції. Виникнення договірних правовідносин внаслідок складання та підписання накладних законодавством не передбачено.
Усного договору (договорів) між сторонами також не було, що виходить з наступного.
З ст. 206 ЦК України убачається, що усним є лише договір який повністю виконується сторонами у момент його вчинення. В даному випадку відповідач не сплатив позивачу за отриманий товар.
Таким чином, судом встановлено, що між сторонами не було укладено а ні письмового а ні усного договору.
Все викладене свідчить про те, що відповідач без достатньої правової підстави встановленої законом або договором, а саме без договору через фактичну господарську операцію отримував у позивача товар.
З цього можливо зробити висновок про те, що між сторонами щодо указаних обставин виникли не договірні цивільні правовідносини які регулюються наступним чином.
Відповідно до ст. 1212 ЦК України - особа, яка набула майно за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Відповідно до ст. 1213 ЦК України - набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість...
Слід указати, що обов?язок повернути безпідставно одержане майно або сплатити його ціну виникає в момент безпідставного отримання майна та не потребує будь -яких вимог чи нагадувань з боку кредитора.
У суду відсутні докази наявності у відповідача товару отриманого від позивача за вказаними накладними.
На день звернення позивача з поточним позовом до суду заборгованість відповідача перед позивачем за товар по дослідженим накладним складає 10 270 грн. 50 коп., що зумовлює задоволення позову в цієї частині.
Вимога позивача про стягнення з відповідача 195 грн. 14 коп. інфляційних, та 28 грн. 70 коп. 3% річних задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Відповідно до ст. 625 ЦК України - боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Застосування ст. 625 ЦК України можливо лише у випадку наявності грошового зобов'язання яке прострочено.
Ст.ст. 1212, 1213 ЦК України входять до глави 83 яка регулює зобов?язання, що виникають внаслідок набуття, збереження майна без достатньої правової підстави.
В даному випадку зобов?язання відповідача не з?являється грошовим, оскільки відповідач був зобов'язаний повернути позивачу безпідставно набутий товар в натурі, а стягнення з відповідача на користь позивача ціни товару здійснюється як відшкодування ціни товару внаслідок відсутності товару у відповідача.
Зобов?язання які виникають внаслідок одержання майна без достатньої правової підстави неможливо прострочити, оскільки законодавством не встановлені строки на протязі яких боржник зобов?язаний повернути безпідставно одержане майно кредитору, або відшкодувати його ціну.
Статтями глави 83 ЦК України передбачені всі правові наслідки яки виникають щодо недоговірних зобов'язань внаслідок набуття, збереження майна без достатньої правової підстави, однак статтями цієї глави не передбачена можливість застосування до відповідних правовідносин ст. 625 ЦК України.
Судові витрати у справі по держмиту та за ІТЗ судового процесу покладаються на сторони пропорційно задоволеної вимоги.
Відповідно до ст. 84 ГПК України - в резолютивній частині рішення вказується про розподіл господарських витрат між сторонами.
Отже, господарський суд має в резолютивній частині рішення вирішити питання про стягнення з відповідача на користь позивача частини фактично понесених позивачем судових витрат у справі і вирішити питання про покладення на позивача частини фактично понесених ним судових витрат у справі в зв'язку з частковою відмовою в задоволенні позову.
Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд,
Позов задовольнити частково.
Стягнути з підприємець ОСОБА_2 і/н НОМЕР_1 (АДРЕСА_1) на користь підприємець ОСОБА_1 і/н НОМЕР_2 (АДРЕСА_2) - 10 270 грн. 50 коп., 102 грн. 70 коп. по держмиту, 230 грн. 96 коп. за ІТЗ судового процесу.
В іншої частині в задоволенні позову -відмовити.
Покласти на підприємець ОСОБА_1 фактично понесені судові витрати у справі по держмиту в сумі 2 грн. 24 коп., та за ІТЗ судового процесу в сумі 5 грн. 04 коп.
Рішення набуває законної сили з 13.07.2010 р.
Суддя