"22" червня 2010 р.Справа № 25/44-10-865
За позовом: Дочірньої компанії „ГАЗ УКРАЇНИ” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України”
до відповідача: Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газіфікації „ОДЕСАГАЗ”
про стягнення 3 750 174,41 грн.
Суддя: Малярчук І.А.
В судових засіданнях приймали участь представники:
Від позивача: Яценко А.М., довір. № 25/10 від 19.04.10 р., Ткаченко Р.Ю., довір. №85/10 від 28.12.09 р., Нестерчук А.П., довір. № 84/10 від 28.12.09 р., Вознюк Є.В., довір. № 93/10 від 28.12.09 р.
Від відповідача: Ельчібекян І.М., довіреність № 21/17-2 від 14.01.10 р.
В судовому засіданні 22.06.10 р. приймали участь представники:
Від позивача: Яценко А.М., довір. № 25/10 від 19.04.10 р.
Від відповідача: Ельчібекян І.М., довіреність № 21/17-2 від 14.01.10 р.
Суть спору: про стягнення з ВАТ „Одесагаз” на користь ДК „ГАЗ УКРАЇНИ” НАК „Нафтогаз України” 2 672 146,92 грн. основної заборгованості, 611 626,44 грн. індекс інфляції нарахований за період з листопада 2008 р. по лютий 2010 р., 148 928,04 грн. три проценти річних нарахованих за період з 11.11.2008 р. по 18.03.2010 р., 317 473,01 грн. пені нараховану за період з 18.09.09 р. по 18.03.10 р.
Представник позивача на заявлених позовних вимогах наполягає, надав суду пояснення від 17.05.10 р. вх.№ 12572, від 25.05.10 р. вх.№ 13285, від 22.06.10 р. вх.№ 16008, де підтвердив факт сплати 29.04.10 р. відповідачем основного боргу в розмірі 2 672 146,92 грн., однак не зменшив позовні вимоги в цій частині, навів нормативне обґрунтування індексу інфляції, трьох процентів річних та пояснив їх розрахунок з врахуванням часткових проплат відповідачем вартості отриманого газу.
В підтвердження правомірності нарахування до стягнення з відповідача пені, індексу інфляції, трьох процентів річних позивач зазначає, що наявність чи відсутність вини ВАТ „ОДЕСАГАЗ” не береться до уваги при нарахуванні та стягненні в порядку ст.625 ЦК України індексу інфляції та трьох процентів річних, як не береться до уваги при їх розрахунку обставини непереборної сили, до яких не відносяться обставини встановлення субвенцій з державного бюджету на погашення заборгованості з різниці в тарифах, що не може бути підставою звільнення відповідача від передбаченої договором господарсько-правової відповідальності. Те що заборгованість, яка виникла, є наслідком невідповідності незатверджених тарифів вартості спожитого відповідачем газу, та своєчасного не отримання відповідачем коштів від місцевих бюджетів, не означає що він звільняється від відповідальності за неналежне виконання зобов'язань по договору.
Відповідач, заявлений позивачем позов не визнає, подав до суду відзив на позовну заяву від 12.04.10 р. вх.№ 9337, від 12.04.10 р. вх.№ 9132, заперечення щодо позовних вимог від 14.05.10 р. вх.№ 12386, де зазначив про відсутність основної заборгованості перед позивачем за поставлений газ в розмірі 2 672 146,92 грн., посилаючись при цьому на те, що так як позивач відмовився від проведення заліку на умовах встановлених Постановою КМУ від 05.03.09 р. № 193 „Про реалізацію ст. 53 Закону України „Про державний бюджет України на 2009 р. та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, якою був затверджений порядок перерахування у 2009 р. субвенцій з державного бюджету України місцевим бюджетам на погашення заборгованості різниці в тарифах на теплову енергію, що виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії тарифам затвердженим органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, ВАТ„Одесагаз” сплатило суму боргу повністю, за рахунок власних коштів, які надходять як плата за транспортування газу розподільними газопроводами.
Стосовно позовних вимог позивача про стягнення з відповідача трьох процентів річних та індексу інфляції відповідно до ст.625 ЦК України останній відмічає, що позивачем до розрахунку було взято нараховані платежі із їх загального обсягу, що робились на виконання договору, тобі як повинен був би зроблений виходячи із тієї суми, яка рахується на дату виставлення вимоги про сплату боргу. З цього приводу відповідачем був здійснений самостійний розрахунок індексу інфляції та трьох процентів річних з посиланням на виникнення боргу в розмір 2 672 146,92 грн. саме у травні 2009 р. з якого та до 01.05.10 р., за підрахунком ВАТ „ОДЕСАГАЗ”, індекс інфляції складає 241 182,28 грн., а три проценти річних складає 79977,35 грн.
Також, в обґрунтування свого розрахунку індексу інфляції та трьох процентів річних відповідач посилається на п.2 ст.625 ЦК України із аналізу якого вбачає, що боржник повинен сплатити ту суму боргу яка існувала у нього на момент висування вимоги про її сплату. Така вимога позивачем фактично була заявлена у позовній заяві, у зв'язку з чим розрахунок індексу інфляції та трьох процентів річних мав би проводитись із сталої суми заборгованості в розмірі 2 672 146,92 грн., а не з загального обсягу платежів, які провадились на виконання договору.
Щодо заявленої до стягнення позивачем пені, відповідач відмічає, що ДК „Газ України” НАК „Нафтогаз України” без наявних на то обґрунтованих підстав відмовився від проведення субвенцій з державного бюджету України місцевим бюджетам на погашення заборгованості різниці в тарифах на теплову енергію, тому з посиланням на ст.83 ГПК України та ст. 233 ГК України, просить суд, зменшити розмір нарахування пені до 10000грн., зазначаючи при цьому, що заявлені позивачем до сплати штрафні санкції є надмірно великими порівняно із збитками кредитора, звертає увагу суду на ступінь виконання ним зобов'язань за договором.
Клопотання відповідача від 26.04.10 р. вх.№ 10722 про залучення до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача теплопостачальні організації Одеської області, які надали документи на проведення заліку та оплату спожитого природного газу за рахунок субвенцій з державного бюджету, а саме КП „Білгород-Дністровськтеплоенерго”, КВЕП „Котовськтеплокомуненерго”, Районне підприємство комунальної власності „Роздільнатеплокомуненерго”, судом задоволенню не підлягають з підстав викладених у мотивувальній частині судового рішення.
Ухвалою Заступника голови господарського суду Одеської області Петрова В.С. від 25.05.10 р. розгляд справи продовжено в порядку ч.3 ст.69 ГПК України до 22.06.10 р.
Відповідно до ст.77 ГПК України, за участі в судовому засіданні представників обох сторін, судом оголошувалась перерва з 25.05.10 р. по 22.06.10 р.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши доводи сторін, суд встановив наступне:
29.09.08 р. між ВАТ по газопостачанню та газіфікації „Одесагаз” (Покупець) та ДК „ГАЗ УКРАЇНИ” НАК „Нафтогаз України” (Постачальник) був укладений договір № 06/08-1809БО-23 п.1.1. якого передбачено, що Постачальник згідно з цим договором зобов'язується передати у власність Покупцю природний газ, за наявності його обсягів, а Покупець зобов'язується прийняти від Постачальника та оплатити природний газ в обсязі, зазначеному в ст.2 цього договору.
Газ, що постачається імпортований природний газ, отриманий Постачальником за договором поставки природного газу між НАК „Нафтогаз України” та Постачальником (п.1.3. договору).
З врахуванням змін до договору від 29.09.08 р. № 06/08-1809БО-23 внесених згідно підписаних сторонами додаткових угод № 1 від 26.11.08 р., № 2 від 30.01.09 р., № 3 від 14.04.09 р. було досягнуто домовленості, що Постачальник передає Покупцю в період з 01.01.09 р. по 30.04.09 р. газ в обсязі до 6 650 тис.куб.м.,.... Постачальник передає Покупцю в період з 01.05.09 р. по 30.09.09 р. газ в обсязі до 225,000 тис.куб.м.,... Обсяг газу, визначений згідно з п.4.3. цього договору, є підставою для визначення обсягу газу, переданого за цим договором в пунктах приймання-передачі. Приймання-передача газу, поставленого Постачальником Покупцеві у відповідному місяці поставки, оформляється актом приймання-передачі газу, в якому зазначаються фактичні обсяги спожитого газу, його фактична ціна (визначена відповідно до Постанови КМУ від 29.04.06 р. № 605 зі змінами внесеними Постановою КМУ від 28.01.09 р. № 36) та вартість. Акт приймання-передачі газу складається за встановленою формою на підставі технічних актів приймання-передачі газу між газотранспортним підприємством та Покупцем, з урахуванням планового обсягу поставки наданого Постачальником. Не пізніше 5 числа місяця, наступного за місяцем поставки, Покупець зобов'язується надати Постачальнику для підпису два примірники акта приймання-передачі газу, підписані та скріплені печаткою Покупця та погоджені газотранспортним підприємством, копію технічних актів приймання-передачі газу та реєстр обсягів реалізації газу. З 01.01.09 р. ціна за 1000 куб.м. природного газу становить 2020,25грн. без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу, крім того: збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ (з урахуванням витрат на реалізацію природного газу НАК „Нафтогаз України”)-0%; податок на додану вартість за ставкою 20%. Крім того, тариф на транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами -122грн., крім того ПДВ-20%. До сплати за 1000 куб.м. природного газу -2 142,35 грн., крім того ПДВ -20%, всього з ПДВ -2 570,70 грн. Оплата за газ та послуги з його транспортування проводиться грошовими коштами у такому порядку: перша оплата в розмірі 34 % від вартості запланованих місячних обсягів постачання та транспортування газу проводиться не пізніше 10 числа поточного місяця; подальші оплати проводяться плановими платежами по 33% від вартості запланованих місячних обсягів постачання та транспортування газу до 20 та 30(31) числа поточного місяця. Остаточний розрахунок за фактично спожиті та транспортовані обсяги газу здійснюється на підставі акта приймання-передачі газу до 10 числа, наступного за місяцем поставки газу. У разі невиконання Покупцем умов п.6.1. цього договору Покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу. Неустойка нараховується постачальником за шість місяців, що передують моменту звернення з претензією або позовом. Цей договір набирає чинності з моменту його підписання повноважними представниками сторін та скріплення печатками сторін і діє в частині поставки газу з 01.10.08 р. по 30.09.09 р., а в частині розрахунків за газ -до їх повного здійснення (пп. 2.1.1., 2.1.2. п.2.1., п.п. 4.4., 5.1.,6.1., 7.2., 7.10., 11.1. договору).
Так, згідно поданих сторонами до матеріалів справи актів передачі-приймання природного газу для вироблення теплової енергії для бюджетних установ та організацій та інших споживачів від 31.10.08 р. на суму 447 839,16 грн., від 30.11.08 р. на суму 2 182 314,72грн., від 31.12.08 р. на суму 3 262 744,85 грн., від 30.04.09 р. на суму 6 013 918,72грн., від 28.02.09 р. на суму 4 588 768,81 грн., від 31.03.09 р. на суму 4 523 825,32грн., від 30.04.09 р. на суму 764 716,42 грн., від 31.05.09 р. на суму 234 586,66грн., від 30.06.09 р. на суму 71 090,14 грн., від 31.07.09 р. на суму 53 712,20 грн., від 31.08.09 р. на суму 31 471,08 грн., від 30.09.09 р. на суму 75 429,48 грн. позивач поставив відповідачу природний газ за договором від 29.09.08 р. № 06/08-1809БО-23, а останній на момент подачі до суду даної позовної заяви здійснив часткову його оплату, про що свідчать наявні в матеріалах справи платіжні документи, виписки із поточних рахунків, неоплаченою станом на 22.03.10 р. залишилась сума 2 672 146,92 грн., яку ДК „Газ України” НАК „Нафтогаз України” і просив суд стягнути за результатами розгляду даного господарського спору. Одна, із заперечень відповідача щодо позовних вимог від 14.05.10 р. вх.№ 12386, платіжного доручення № 120 від 29.04.10 р. на суму 2 672 146,92 грн. із призначенням платежу „оплата за природний газ згідно договору від 29.09.08 р. № 06/08-1809БО-23Ю”, та що не заперечується позивачем, вбачається оплата ВАТ „ОДЕСАГАЗ” заборгованості за поставлений газ в повній мірі, у зв'язку з чим позов ДК „Газ України” НАК „Нафтогаз України” в частині стягнення з відповідача основної заборгованості в сумі 2 672 146,92 грн., за відсутності предмету спору, підлягає судом припиненню в порядку п.1-1) ст.80 ГПК України, якою передбачено, що господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Крім того, позивачем заявлені позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 611 626,44 грн. індекс інфляції нарахований за період з листопада 2008 р. по лютий 2010 р., 148 928,04 грн. три проценти річних нарахованих за період з 11.11.2008 р. по 18.03.2010 р., 317 473,01 грн. пені, розраховані ДК „Газ України” НАК „Нафтогаз України” з огляду на існуючу впродовж аж до 29.04.10 р. суму заборгованості ВАТ „ОДЕСАГАЗ” в розмірі 2 672 146,92 грн., які судом підлягають частковому задоволенню з огляду на наступні обставини справи та вимоги чинного законодавства України.
За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (п.п. 1, 2 ст.712 ЦК України).
Відповідно до ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому. Продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень ст. 530 цього кодексу ( п.1 ст.656, п.1 ст.662, ст.663 ЦК України).
Обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар... Якщо за договором купівлі-продажу переданню підлягає товар у певному співвідношенні за видами, моделями, розмірами, кольорами або іншими ознаками (асортимент), продавець зобов'язаний передати покупцеві товар в асортименті, погодженому сторонами. Продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу (пп. 1) п.1 ст.664, п.1 ст.671, п.1 с.673 ЦК України).
Покупець зобов'язаний прийняти товар, крім випадків, коли він має право вимагати заміни товару або має право відмовитися від договору купівлі-продажу. Покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, ..., а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу. Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару...(п.1 ст.689, п.1 ст.691, п.п. 1, 2 ст.692 ЦК України).
Засадами чинного Цивільного кодексу України в редакції від 16.01.03 р. передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).
Частинами 1, 2 ст. 509 ЦК України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ч.1 п.1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до приписів п.1 ст.546, п.1 ст. 547, п.п.1, 2 ст.548, ст. 549, п. 1, ч.1 п. 2 ст.551 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Недійсне зобов'язання не підлягає забезпеченню. Недійсність основного зобов'язання (вимоги) спричиняє недійсність правочину щодо його забезпечення, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог: 1) про стягнення неустойки (штрафу, пені) (п.1, пп.1) п.2 ст.258 ЦК України).
Так, розраховуючи заявлену до стягнення пеню, позивач вказує період її нарахування згідно п.7.10. договору та п.6 ст.231 ГК України протягом шести місяців, що передували подачі даної позовної заяви з 18.09.09 р. по 18.03.10 р., та обчислює її з врахуванням поступових оплат відповідачем платежів помножених на розраховану подвійну облікову ставку НБУ за кожен день прострочки, яка існувала в цей проміжок часу, що складає 0,0562%, із чого пеню визначено позивачем в розмірі 317 473,1 грн. Даний розрахунок пені, заявленої позивачем до стягнення, судом перевірено і встановлено його невідповідність на суму 201,22грн., при цьому судом застосовано не усереднене визначення подвійної облікової ставки НБУ в 0,0562%, а її визначення НБУ у вигляді 10,25%, що в подвійному вираженні складає 20,5%, у зв'язку з чим сума пені розрахована судом в розмірі 317 271,79 грн., яка і підлягає стягненню з ВАТ „ОДЕСАГАЗ” на користь ДК „Газ України” НАК „Нафтогаз України”.
Нараз, обґрунтовуючи свої заперечення щодо неправомірності заявлених позивачем позовних вимог про стягнення пені в сумі 317 473,1 грн., відповідач посилається на виникнення заборгованості за поставлений газ в сумі 2 672 146,92 грн. саме з вини ДК „Газ України” НАК „Нафтогаз України”, що виразилось в небажанні останнього провести залік заборгованості на умовах встановлених Постановою КМУ від 05.03.09 р. № 193 „Про реалізацію ст.53 Закону України „Про державний бюджет України на 2009 р.” та про внесення змін до деяких законодавчих акті України”, на виконання якої між Головним управлінням Державного казначейства України в Одеській області, Одеським головним фінансовим управлінням Одеської облдержадміністрації, КП „Білгород-Дністровськтеплоенерго”, ВАТ „ОДЕСАГАЗ” був складений договір про організацію взаєморозрахунків відповідно до Постанови КМУ від 05.03.09 р. № 193, однак не підписаний двома сторонами зазначеними в цьому договорі, а саме ДК „Газ України” НАК „Нафтогаз України”, Національною акціонерною компанією „Нафтогаз України”. Також, з пропозицією про укладення аналогічного з вищевказаним договору, як відмічає відповідач, до позивача зверталось і Комунальне виробничо-експлуатаційне підприємство „Котовськтеплокомуненерго”, яка ним не була задоволена.
Дана позиція відповідача, на думку суду, є необґрунтованою, оскільки застосування до поставок газу для теплопостачальних установ, що фінансуються з державних та місцевих бюджетів, положень Постанови КМУ від 05.03.09 р. № 193, є можливим за умови укладення сторонами, які беруть участь в цих правовідносинах, відповідних договорів, що в даному випадку не мало місце, так як зазначений вище судом договір, підписаний позивачем не був, а пропозиція Комунального виробничо-експлуатаційного підприємства „Котовськтеплокомуненерго” також була залишена ним без уваги. Разом з цим, відповідач не надав суду і доказів того, що у визначеному законодавством порядку мало місце вирішення спору про неправомірність дій ДК „Газ України” НАК „Нафтогаз України” в неоформлені взаємовідносин на виконання Постанови КМУ від 05.03.09 р. № 193, чи про зобов'язання останнього укласти договір на виконання Постанови КМУ від 05.03.09 р. № 193, у зв'язку з чим, суд, не вбачає підстав для зменшення в порядку ст.83 ГПК України, ст.233 ГК України, як відзначає відповідач до 10000 грн. нараховану пеню, і стягує її з ВАТ „ОДЕСАГАЗ” в сумі 317 271,79 грн.
Дійшовши до даного висновку, суд, не вбачає за необхідне задовольнити клопотання відповідача від 26.04.10 р. вх.№ 10722 про залучення до участі у розгляді справи третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, теплопостачальні організації Одеської області.
Заявлені позивачем позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 611 626,44 грн. індексу інфляції нарахованого за період з листопада 2008 р. по лютий 2010 р., 148 928,04 грн. три проценти річних нарахованих за період з 11.11.2008 р. по 18.03.2010 р., судом задовольняються частково з огляду на таке.
Частиною 2 ст. 625 ЦК України в редакції від 16.01.03 р. визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Проценти річних за своєю правовою природою не є неустойкою і, отже до них не застосовуються правила про скорочені строки позовної давності, а саме в один рік, оскільки вони не є мірою відповідальності , а платою за користування чужими грошовими коштами в розумінні ст. 536 ЦК України і стягуються незалежно від вини боржника.
Між тим, період існування грошових зобов'язань ВАТ “Одесагаз” перед ДК „Газ України” НАК „Нафтогаз України”, починається, за позицією останнього, з моменту прострочення зобов'язання, тобто з 11.11.2008 р. до моменту надіслання даної позовної заяви до суду 18.03.10 р., однак так як саме з 11.11.08 р. по 18.03.10 р. сума заборгованості відповідача не мала сталий характер, тобто її погашення проводилось, як то вбачається із розрахунків індексу інфляції та трьох процентів річних наведених в позовній заяві, платіжних документів наданих до матеріалів справи, частинами, і тривалість цих платежів подекуди складала один день, то здійснити обґрунтований розрахунок індексу інфляції, який має обраховуватись із сталої суми заборгованості, що існувала протягом місяця помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом України на місяць, є неможливим.
Разом з цим, суд вважає доречною позицію відповідача щодо правомірності нарахування індексу інфляції та трьох процентів річних із суми заборгованості, що існувала на момент вимоги, тобто із суми 2 672 146,92 грн., яка виникла 01.01.10 р. і існувала до 18.03.10 р., у зв'язку з чим судом розраховано індекс інфляції за січень, лютий 2010 р в сумі 98868,43 грн. (48098,64 грн. + 50770,79 грн.), а три проценти річних за період з 01.01.10 р. по 18.03.10 р. в сумі 16911,39грн., які і підлягають стягненню з ВАТ “Одесагаз” на користь ДК „Газ України” НАК „Нафтогаз України”. В решті частині заявлених позивачем позовних вимог щодо стягнення індексу інфляції в сумі 512758,01 грн. та трьох процентів річних в сумі 132016,65 грн., суд відмовляє.
Згідно ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст.43 ГПК України).
Враховуючи вищенаведене, суд частково задовольняє заявлені позивачем позовні вимоги щодо стягнення з ВАТ „Одесагаз” пені в розмірі 317 271,79 грн., індекс інфляції в розмірі 98 868,43 грн., три проценти річних в сумі 16911,39 грн., в решті частині заявлених ДК „Газ України” НАК „Нафтогаз України” позовних вимог, суд, відмовляє. В частині заявлених позивачем позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 2 672 146,92 грн., провадження у справі згідно п.1-1) ст.80 ГПК України, підлягає припиненню.
Позивачу за рахунок відповідача згідно ст. 49 ГПК України відшкодовуються судові витрати, а саме 21114грн. державного мита, 195,40 грн. витрат на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.
Керуючись ст. ст. 44, 49,п.1-1 ст.80, ст.ст. 82- 85 ГПК України суд, -
1. Задовольнити позов позивача частково.
2. Стягнути з ВАТ по газопостачанню та газіфікації „Одесагаз” (65003, м. Одеса, вул.Одарія, 1, код ЄДРПОУ 03351208) на користь ДК „Газ України” НАК „Нафтогаз України” (03035, м.Київ, вул. Шолуденко, 1, код ЄДРПОУ 31301827) 317 271 ( триста сімнадцять тисяч двісті сімдесят одна) грн. 79 коп. пені, 98 868 (дев'ятсот вісімдесят тисяч вісімсот шістдесят вісім) грн. 43 коп. індекс інфляції, 16911 (шістнадцять тисяч дев'ятсот одинадцять) грн. 39 коп. три проценти річних, 21114 (двадцять одна тисяча сто чотирнадцять ) грн. державного мита, 195 (сто дев'яносто п'ять) грн. 40 коп. витрат на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.
3.Відмовити в решті частині заявлених позивачем позовних вимог щодо стягнення пені в сумі 201,22 грн., індексу інфляції в сумі 512758,01 грн., три проценти річних в сумі 132016,65 грн.
4. Припинити провадження в частині заявлених позивачем позовних вимог щодо стягнення заборгованості в розмірі 2 672 146,92 грн.
Накази видати згідно зі ст. 116 ГПК України.
Рішення господарського суду набирає законної сили згідно зі ст. 85 ГПК України, після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.
Суддя
Рішення підписано 25.06.10 р.