"16" червня 2010 р.Справа № 12/30-10-1065
Позивач: Авангардівська селищна рада Овідіопольського району Одеській області;
Відповідач: приватне мале підприємство „Азимут”
про припинення права користування земельною ділянкою
Суддя Цісельський О.В.
За участю представників сторін:
від позивача: Хрустовський С.Г. -довіреність від 11.05.2010р.
від відповідача: Демченко Т.В. -довіреність від 12.04.2010р.
Відповідно до ст. 77 ГПК України в судовому засіданні оголошувалася перерва з 31.05.2010р. до 10год.20хв. 16.06.2010р.
СУТЬ СПОРУ: позивач, Авангардівська селищна рада Овідіопольського району Одеській області (надалі -Авангардівська сільрада), звернувся до господарського суду з позовною заявою до приватного малого підприємства „Азимут” (надалі -ПМП „Азимут”) в який просить припинити право постійного користування відповідача земельною ділянкою площею 1,5685 га, кадастровий номер 5123755200:02:001:0569, яка була надана на підставі рішення VII сесії ХХІ позиву Прилиманської сільської ради народних депутатів Овідіопольського району Одеської області від 05.03.1993р. № 9.
За спільною заявою представників сторін (вх. № 9765) ухвалою господарського суду Одеської області від 12.04.2010р. термін розгляду справи продовжено на два місяці, а саме до 05.07.2010р.
Представник позивача позовні вимоги підтримує, просить суд їх задовольнити.
Представник відповідача проти позову заперечує з підстав, вкладених у відзиві на позов наданому суду із супровідним листом (вх. № 9229).
В процесі розгляду справи з боку представників сторін до суду були надані додаткові документи, які судом були оглянуті у судових засіданнях та долучені до матеріалів справи в якості документальних доказів.
Відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши докази які мають значення для справи, суд встановив:
31.01.1992р. між МП „Азимут” та виробничим підприємством гаражного та технічного обслуговування Спілки автомобілістів (надалі -виробниче підприємство) був укладений договір, відповідно до якого МП „Азимут” отримує від виробничого підприємства земельну ділянку, площею 1,6 га, що складає 250 машиномісць та додаткову площу 0,2 га, визначену під розширення автостоянки радгоспом „Авангард” у безкоштовне постійне користування зо всіма розташованими на неї приміщеннями та службами.
МП „Азимут” приймає на себе обов'язки утримання автостоянки згідно правил експлуатації платних стоянок Української республіканської спілки автомобілістів.
Пунктом 2 зазначеного договору передбачено, що виробниче підприємство здає (в оренду) МП „Азимут” гаражну автостоянку № 48 на 250 машиномісць.
Рішенням Прилиманської сільської ради народних депутатів Овідіопольського району Одеської області від 05.03.1993р. за № 9 було затверджено договір „Про виділення земельної ділянки 0.2 га підприємству „Азимут” та „Про передачу 1,6 га МП „Азимут” підприємства гаражного та технічного обслуговування Спілки автомобілістів”; надано у постійне користування земельну ділянку площею 1,8 га ПМП „Азимут” для гаражного будівництва; видати ПМП „Азимут” державний акт на право постійного користування землею.
У 1995р. за рахунок земель Прилиманської сільської ради Овідіопольського району Одеської області було утворено Авангардівську селищну раду ради Овідіопольського району.
21.02.1997р. на підставі вищезазначеного рішення Прилиманської сільської ради ПМП „Азимут” було видано державний акт (серії І-ОД № 003530) на право постійного користування землею, площею 1,6 га, який було зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 419.
Відповідно до рішення Авангардівської селищної ради №788 від 17.01.2006р. земельну ділянку площею 0,15га із складу земель, що знаходились у постійному користуванні ПМП „Азимут”, надано у приватну власність гр. Малюк І.К. для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка).
Як встановлено матеріалами справи, 16.01.1992р. Овідіопольською райдержадміністрацією зареєстровано ПМП „Азимут”.
19.02.2008р. зареєстровано нову редакцію статуту ПМП „Азимут”.
Відповідно до п.1.7. статуту місцезнаходженням підприємства є: Одеська обл., Овідіопольський район, смт авангард, буд.17, кв.22.
Згідно листа ДПІ у Овідіопольському районі Одеської області за № 10602/10/19-064 від 14.06.2010р. ПМП „Азимут” є платником єдиного податку з 2001р.
В матеріалах справи присутні копії свідоцтв про право сплати єдиного податку суб'єктом малого підприємництва-юридичною особою у 2008-2010р.р.
Також в матеріалах справи є копії розрахунку сплати єдиного податку суб'єктом малого підприємництва-юридичною особою за 4 квартал 2007р., 4 кв.2009р. та 4 квю2010р. з яких вбачається, що ПМП „Азимут” ні якої господарської діяльності у 2007-2009р.р. не здійснювало, жодного обов'язкового платежу до бюджету як суб'єкт малого підприємництва-юридична особа що використовує спрощену систему оподаткування за зазначений період не здійснювало. Крім того, як вбачається із зазначених розрахунків кількість працівників, що працюють на ПМП „Азимут” у 2007-2009р.р. складає 1 особа, а саме -директор підприємства. Відсутність найманих працівників на ПМП „Азимут” з 2005р. також підтверджується листом Управління пенсійного фонду України в Овідіопольському районі Одеської області за № 210/02 від 01.02.2010р.
Матеріалами справи встановлено, що рішеннями Авангардівської селищної ради за № 486-ХХІV від 09.11.2004р., № 529-ХХІV від 10.12.2004р., № 555-ХХІV від 25.01.2005р., № 596-ХХІV від 15.03.2005р. понад 80 громадянам, власникам автомобільних гаражів було вирішено видати свідоцтво про право власності на нерухоме майно (гаражі).
Відповідно до листа КП „Овідіопольське районне бюро технічної інвентаризації” за № 197 від 03.02.2010р. станом на лютий 2010р. за адресою: смт Авангард, вул. Нижня, 28 зареєстровано право власності на нерухоме майно -гаражі понад 80 особам.
Рішенням виконавчого комітету Авангардівської селищної ради за № 26 від 15.12.2006р. було затверджено видачу ПМП „Азимут” свідоцтва на право власності на пункт технічного обслуговування та склади, які розташовані за адресою: смт Авангард, вул. Нижня, 28, а саме: А -адмінкорпус -11,0х2,60 м; Б -прохідна -3,10х2,20м; В -склад „В” 10,3х6,20м; Г -склад „Г” -10,3х6,20м; Д - пункт технічного обслуговування „Д” -10,3х6,20м; Е - пункт технічного обслуговування „Е” -10,3х6,20м; Ж - пункт технічного обслуговування „Ж” -10,3х6,20м; „ 1-3 -спорудження.
25.01.2007р. на виконання Рішення виконавчого комітету Авангардівської селищної ради за № 26 від 15.12.2006р. ПМП „Азимут” отримало свідоцтво про право власності на вищезазначене нерухоме майно.
06.02.2007р. КП „Овідіопольське районне бюро технічної інвентаризації” відповідно до чинного законодавства зареєструвало право власності ПМП „Азимут” за реєстр. № 13467534.
15.03.2010р. Прокуратура Овідіопольського району Одеської області внесла протест за № 1178 на рішення виконавчого комітету Авангардівської селищної ради за № 26 від 15.12.2006р. „Про видачу ПМП „Азимут” свідоцтва на право власності на пункт технічного обслуговування та склади”. Підставою внесення протесту виникло те, що на думку прокурора, виконком Авангардівської селищної ради не мав права приймати рішення про видачу свідоцтва про право власності ПМП „Азимут” на самочинно збудовані об'єкти нерухомого майна, які були побудовані ПМП „Азимут” на спірній земельній ділянці.
16.03.2010р. рішенням Авангардівської селищної ради за № 1042 - ІV від 16.03.2010р. протест прокурора Овідіопольського району на рішення виконавчого комітету Авангардівської селищної ради за № 26 від 15.12.2006р. „Про видачу ПМП „Азимут” свідоцтва на право власності на пункт технічного обслуговування та склади” було задоволено, рішення виконкому Авангардівської селищної ради за № 26 від 15.12.2006р. -скасовано.
Повноваження Авангардівської селищної ради по розпорядженню вказаною земельною ділянкою підтверджується довідкою Відділу Держкомзему України у Овідіопольському районі Одеської області від 25.02.2010р №18-18-38/205, відповідно до якої на теперішній час спірна земельна ділянка відноситься до земель Авангардівської селищної ради.
Позивач, посилаючись на те, що відповідач не сплачує більше ніж півроку земельний податок, тим самим порушує права позивача як власника землі та вважає, що це є підставою для припинення землекористування земельною ділянкою, що знаходиться в постійному користуванні ПМП „Азимут”.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, суд прийшов до висновку про задоволення позову з наступних підстав.
Приписи ст.13 Конституції України визначають, що від імені українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією.
Абзац 4 ст. 55 Конституції України встановлює, що кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Стаття 142 Конституції України визначає, зокрема, що матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.
Статтею 145 Конституції України встановлено, що права місцевого самоврядування захищаються в судовому порядку.
Як вбачається із змісту п.12 Перехідних положень Земельного кодексу України, до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів -відповідні органи виконавчої влади, тобто місцеві державні адміністрації.
Відповідно до ст. 83 Земельного кодексу України землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані об'єкти комунальної власності.
Стаття 173 Земельного кодексу України визначає, що межа району, села, селища, міста, району у місті - це умовна замкнена лінія на поверхні землі, що відокремлює територію району, села, селища, міста, району у місті від інших територій.
Як вбачається із матеріалів справи, а саме із довідки Відділу Держкомзему України у Овідіопольському районі Одеської області від 25.02.2010р №18-18-38/205 та додатку до неї спірна земельна ділянка входить до меж Авангардівської селищної ради Овідіопольського району Одеської області.
Відповідно до ст.15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ст.16 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 92 Земельного кодексу України, право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.
Пунктом „в” статті 96 Земельного кодексу України встановлено, що землекористувачі зобов'язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.
Стаття 206 Земельного кодексу України визначає,, що використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.
Спеціальним законом що регулює відносини зі сплати за землекористування є Закон України „Про плату за землю”.
Згідно із ст. 2 Закону України „Про плату за землю” використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Розміри податку за земельні ділянки, грошову оцінку яких не встановлено, визначаються до її встановлення в порядку, визначеному цим Законом.
Власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, крім орендарів та інвесторів - учасників угоди про розподіл продукції, сплачують земельний податок.
Відповідно до ст. 5 Закону України „Про плату за землю” об'єктом плати за землю є земельна ділянка, а також земельна частка (пай), яка перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди.
Суб'єктом плати за землю (платником) є власник земельної ділянки, земельної частки (паю) і землекористувач, у тому числі орендар.
Підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру, а орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності, - договір оренди такої земельної ділянки (ст. 13 Закону України „Про плату за землю”).
Абзац 1 ст. 14 Закону України „Про плату за землю” встановлює, що платники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій.
Згідно зі ст. 20 Закону України „Про плату за землю” платежі за землю зараховуються до відповідних місцевих бюджетів у порядку, визначеному Бюджетним кодексом України для плати за землю.
Як встановлено матеріалами справи, відповідач є платником єдиного податку відповідно до Указу Президента України „Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва” від 03.07.1998 року №727/98 та Указу Президента України „Про внесення змін до Указу Президента України від 3 липня 1998 року N 727 „Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва”
Відповідно до п.6 Указу Президента України „Про внесення змін до Указу Президента України від 3 липня 1998 року N 727 „Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва” суб'єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, не є платником таких видів податків і зборів (обов'язкових платежів), зокрема, плати (податку) за землю.
Відповідач, з урахуванням вищезазначених правових норм, посилаючись на п.4.2., 4.3. Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, а також на лист ДПІ у Овідіопольському районі Одеської області за № 10602/10/19-064 від 14.06.2010р. вважає що він не є платником земельного податку, а тому не повинен його сплачувати.
Проте, суд не може погодитись із позицією відповідача з огляду на наступне.
03.07.1998 року був виданий Указ Президента України „Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва” №727/98, який Указом Президента України від 08.06.1999 року №746/99 „Про внесення змін до Указу Президента України від 3 липня 1998 року №727 „Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва” був викладений у новій редакції.
Пунктом 3 Указу Президента України від 08.06.1999 року №746/99 „Про внесення змін до Указу Президента України від 3 липня 1998 року №727 „Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва” було покладено на Кабінет Міністрів України надання роз'яснень щодо цього Указу.
На виконання своїх повноважень, Кабінет Міністрів України видав Постанову від 16.03.2000 р. №507 „Про роз'яснення Указу Президента України від 3 липня 1998 р. N 727”.
У п.6 якої , Кабінет Міністрів України роз'яснив, що „суб'єкт малого підприємництва, який згідно з абзацом п'ятим частини першої статті 6 не є платником плати (податку) за землю, звільняється від плати (податку) за землю лише за земельні ділянки, які використовуються ним для провадження підприємницької діяльності”.
Матеріалами справи встановлено, що відповідно до Державного акту на право постійного користування землею, земельна ділянка надана ПМП „Азимут” для гаражного будівництва. Тобто, відповідач повинен був використовувати надану йому земельну ділянку для будівництва гаражів та наступної організації надання послуг зі зберігання (охорони) транспортних засобів.
Факт нездійснення відповідачем підприємницької діяльності з будівництва та з надання послуг зі зберігання (охорони) транспортних засобів підтверджується наступним.
Відповідно до рішення Авангардівської селищної ради від 09.11.2004 року №486-ХХІУ, рішення Авангардівської селищної ради від 10.12.2004 року №529-ХХУ, рішення Авангардівської селищної ради від 25.01.2005 року №555-XXVI, рішення Авангардівської селищної ради від 15.03.2005 року №596-ХХУІ, та листа №197 Комунального підприємства „Овідіопольське районне бюро технічної інвентаризації” від 03.02.2010 року, що є у матеріалах справи та на час розгляду справи є чинними, за мешканцями смт Авангард була здійснена реєстрація права власності на гаражі, що знаходяться на спірні земельній ділянці.
Пунктом 3 Правил зберігання транспортних засобів на автостоянках, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 22 січня 1996 р. №115, передбачено, що автостоянки надають послуги зі зберігання (охорони) транспортних засобів, а також супутні послуги з обслуговування транспортних засобів за окрему плату, визначену в установленому порядку.
Згідно з п. 16 Правил зберігання транспортних засобів на автостоянках, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 22 січня 1996 р. N 115 (далі - Правила), на всіх автостоянках плата за тимчасове зберігання транспортного засобу справляється за передбачуваний термін зберігання, а за довготермінове - на умовах, передбачених у договорі зберігання транспортного засобу.
Як встановлено матеріалами справи, власники гаражів на протязі 2004-2010р.р. договорів з надання послуг зі зберігання (охорони) транспортних засобів з ПМП „Азимут” не укладали, жодних послуг від ПМП „Азимут” не отримували, ніякої плати за послуги ПМП „Азимут” не сплачували, охорону транспортних засобів забезпечують власними силами.
Відповідно до ст. 937 ЦК України договір зберігання укладається у письмовій формі у випадках, встановлених статтею 208 ЦК України.
Пунктом 2 ч. 1 ст. 208 ЦК України, зазначено, що у письмовій формі належить вчиняти правочини між фізичною та юридичною особою, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 ЦК України.
Частиною 1 ст. 206 ЦК України, встановлено, що усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.
До того ж, договір зберігання, за яким зберігач зобов'язується прийняти річ на зберігання в майбутньому, має бути укладений у письмовій формі, незалежно від вартості речі, яка буде передана на зберігання (ч. і ст.937 ЦК України).
Отже, зберігання транспортного засобу повинно здійснюватися з укладенням договору у простій письмовій формі.
Однак відповідач не надав суду належних доказів укладення договорів зберігання транспортних засобів з власниками гаражів.
Наданий відповідачем договір № 200/09/Т (м) від 21.04.2009р., укладений між ним та ТОВ „Служба економічної безпеки” про виклик групи швидкого реагування (ГШР) по мобільному зв'язку до уваги судом не приймається, так як по - перше, зазначений договір був розірваний за ініціативою відповідача 14.05.2010р., по - друге відповідач не надав суду жодного доказу виконання зазначеного договору.
Натомість, як вбачається з матеріалів справи (лист № 210/02 від 01.02.2010 року ПФУ в Овідіопольському районі, звіти відповідача за 2008-2010р.р.), відповідач взагалі не здійснює ні якої підприємницької діяльності, зокрема, з використання спірної земельної ділянки.
Також відповідач не надав суду належних доказів використання спірної земельної ділянки у своїй підприємницької діяльності.
Відповідно до вимог ст.ст.32, 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Виходячи із вищезазначеного суд прийшов до висновку, що відповідач повинен сплачувати земельний податок за спірну земельну ділянку, що знаходиться в його постійному користуванні.
Відповідно до п. д ст. 141 Земельного кодексу України підставами припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата земельного податку або орендної плати.
Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Підсумовуючи вищенаведене, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги Авангардівської селищної ради є законними, обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи, а тому такими що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до ст.ст.44 - 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті держмита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу слід покласти на відповідача.
Керуючись ст.ст. 32,33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позовну заяву Авангардівської селищної ради Овідіопольського району Одеської області - задовольнити.
2. Припинити право постійного користування Приватного малого підприємства „Азимут” (67806, Одеська область, Овідіопольський район, смт Авангард, вул. Нижня, 28, код ЄДРПОУ 13901242) земельною ділянкою площею 1,5685 га, кадастровий номер 5123755200:02:001:0569, яка була надана на підставі рішення VII сесії ХХІ позиву Прилиманської сільської ради народних депутатів Овідіопольського району Одеської області від 05.03.1993р. № 9.
3. Стягнути з Приватного малого підприємства „Азимут” (67806, Одеська область, Овідіопольський район, смт Авангард, вул. Нижня, 28, код ЄДРПОУ 13901242) на користь Авангардівської селищної ради Овідіопольського району Одеської області (67806, Одеська область, Овідіопольський район, смт Авангард, вул. Добрянського, 26, код ЄДРПОУ 23211248) державне мито у сумі 85 (вісімдесят п'ять) грн. та витрати на ІТЗ судового процесу у сумі 236 (двісті тридцять шість) грн.
Рішення господарського суду Одеської області набирає чинності у порядку ст.85 ГПК України.
Накази видати у порядку ст.116 ГПК України.
Рішення підписане 18.06.2010р.
Суддя