91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32
20.09.10 Справа № 4/246
Розглянувши матеріали справи за позовом
Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1, м. Сєвєродонецьк Луганської області
до Товариства з обмеженою відповідальністю “Луганське енергетичне об'єднання ”,
м. Луганськ в особі Сєвєродонецького району електричних мереж, м. Сєвєродонецьк Луганської області
про визнання протоколу недійсним
Суддя: Батюк Г.М.
За участю секретаря судового засідання: Макаренка В.А.
від позивача - ОСОБА_1, НОМЕР_1, виданий Сєвєродонецьким МВУ МВС України в Луганській області 20.08.1998;
- ОСОБА_2, довіреність б/н від 06.09.2010;
від відповідача - Бандурко О.С., довіреність №197 від 01.01.2010.
Суть спору: позивачем заявлені вимоги:
- визнати нараховану заборгованість вартості електричної енергії відповідно до протоколу № 54 від 15.02.2010 про порушення правил споживання електричної енергії, складений комісією Сєвєродонецького району електричних мереж ТОВ «ЛЕО»у сумі 27078,76 грн. за період з червня 2008 по 17.11.2009 незаконною;
- зобов'язати відповідача представити суду акти перевірки об'єкту-магазину «Фієста-1», розташованого за адресою: АДРЕСА_1 за період з 10.06.2008 по 05.02.2010;
- зобов'язати відповідача здійснити фіксування дійсної величини добового споживання електричної енергії у магазині «Фієста-1».
Відповідач у відзиві на позовну заяву від 08.09.2010 № 1948, зданого у судовому засіданні 20.09.2010, позовні вимоги відхилив посилаючись на те, що вибраний позивачем спосіб захисту своїх порушених прав не відповідає вимогам ст. 16 ЦК України та ст. 20 ГК України та з інших підстав, викладених у відзиві.
Розглянувши документи і матеріали, додані до позовної заяви, заслухавши пояснення представників судового процесу, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, господарський суд,
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 08.06.2007 між позивачем та відповідачем був укладений договір про постачання електричної енергії № 722.
Згідно п.1.1 вищезазначеного договору, «Постачальник електричної енергії»(відповідач у справі) зобов'язався постачати електроенергію «Споживачу»(позивачу у справі) для забезпечення потреб електричних установок споживача із загальною приєднаною потужністю 18 кВт величини якої по площадках вимірювання та точках продажу визначені відповідно до додатків до договору, а «Споживач»(позивач у справі) зобов'язався оплачувати »Постачальник електричної енергії»її вартість та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору та додатками до договору, що є його невід'ємними частинами.
Позивач вказує на те, що в 05.02.2010 працівниками підприємства позивача була проведена перевірка правил користування електричною енергією на об'єкті господарювання відповідача -у магазині «Фієста-1», розташованого за адресою: АДРЕСА_1, про що складено акт № 201270 від 05.02.2010 про порушення споживачем
«Правил користування електричною енергією» ( а.с.28).
Так, 15.02.2010 відбулося засідання комісії ТОВ «ЛЕО»по розгляду акту про порушення споживачем «Правил користування електричної енергії»№ 201270 від 05.02.2010, що зафіксовано протоколом комісії № 54 від 15.02.2010. Відповідно до вказаного протоколу відповідачу було нараховано штрафні санкції у сумі 31669,95 грн. ( а.с.15,16)
Позивач зазначив, що протокол комісії № 54 від 15.02.2010 є незаконним, оскільки в у засіданні комісії він не був присутнім, протокол не підписував та не знав про час та місце засідання
Також, на думку позивача, розрахунок обсягу вартості не облікованої електроенергії не відповідає вимогам «Методики визначення обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачами правил користування електричної енергії», затверджених Постановою НКРЕ від 04.05.06 №562.(зі змінами та доповненнями) (далі - Методика), так, як даний розрахунок зроблений за значно великий за період, а саме з 10.06.2008 по 05.02.2010
Відповідач у відзиві на позовну заяву, вимоги позову заперечив, з підстав викладених у відзиві.
Оцінивши за матеріалами справи доводи представників сторін у їх сукупності, суд вважає позов не обґрунтованим та таким, що не підлягає до задоволення, з огляду на наступне.
Позивач звернувся до господарського суду з даною позовною заявою з вимогами:
- визнати нараховану заборгованість вартості електричної енергії відповідно до протоколу № 54 від 15.02.2010 про порушення правил споживання електричної енергії, складений комісією Сєвєродонецького району електричних мереж ТОВ «ЛЕО»у сумі 27078,76 грн. за період з червня 2008 по 17.11.2009 незаконною;
- зобов'язати відповідача представити суду акти перевірки об'єкту -магазину «Фієста-1», розташованого за адресою: АДРЕСА_1 за період з 10.06.2008 по 05.02.2010;
- зобов'язати відповідача здійснити фіксування дійсної величини добового споживання електричної енергії у магазині «Фієста-1».
Судом при розгляді справи встановлено, що на підставі договору № 722 від 24.05.2007 про постачання електричної енергії, Товариство з обмеженою відповідальністю «Луганське енергетичне об'єднання»(надалі за - текстом «Відповідач»), зобов'язався постачати електричну енергію Фізичній особі - підприємцю Алієву Я.І.О. (надалі -«Позивач»), а останній зобов'язався своєчасно і в повному обсязі сплачувати за використану електроенергію та здійснювати інші платежі згідно з умовами Договору та додатками до Договору, що є його невід'ємною частиною.
Згідно із п.2.1. Договору, під час виконання умов цього Договору, а також вирішення всіх питань, що не обумовлені Договором, Сторони зобов'язуються керуватися чинним законодавством України та Правилами користування електричною енергією, затвердженими в установленому порядку.
Відповідно до ст.26 Закону України «Про електроенергетику», споживач енергії несе відповідальність за порушення умов договору з енергопостачальником та Правил користування електричною енергією затверджених постановою НКРЕ від 31.07.96. №28 (у редакції постанови Національної комісії регулювання електроенергетики України від 17 жовтня 2005 р.)(далі - ПКЕЕ).
Як вбачається, 05.02.2010 під час перевірки виконання «Правил користування електричною енергією»- працівниками Сєвєродонецького РЕМ на об'єкті позивача, а саме в магазині «Фієста -1»було встановлено порушення позивачем пунктів 3.1; 3.6 ППЕЕ, що було зафіксовано у акті № 201270 від 05.02.2010 про порушення споживачем «Правил користування електричною енергією» ( а.с.28).
Так, на об'єкті відповідача, розташованого за адресою: м.Сєвєродонецьк, вул.Науки,1 було виявлено порушення - підключення до електричної мережі, яка є власністю споживача, електроустановок, струймоприймачів та електропроводки поза розрахункового приладу обліку електроенергії без порушення схеми обліку (розділ ввідного кабелю до опломбованого ввідного автомату, прихована проводка). Вказане порушення було зафіксовано актом №201270 від 05.02.2010, складеним в присутності позивача. На підставі акту і у відповідності до «Методика обчислення обсягу електричної енергії, недоврахованої у наслідок порушення споживачем - юридичною особою Правил користування електричною енергією», затвердженою постановою НКРЕ від 05.12.2001 №1197 (далі - Методика), було проведено нарахування суми збитків в період з 10.06.2008 по 05.02.2010 в розмірі 31669,95 грн.
Так, п. 6.41 Правил передбачено, що у разі виявлення під час контрольного огляду або технічної перевірки уповноваженим представником постачальника електричної енергії, від якого споживач одержує електричну енергію, або електропередавальної організації порушень цих Правил або умов договору на місці виявлення порушення у присутності представника споживача оформляється двосторонній акт порушень.
В акті мають бути зазначені зміст виявленого порушення із посиланням на відповідні пункти цих Правил та вихідні дані, необхідні та достатні для визначення обсягу недоврахованої електричної енергії та/або суми завданих споживачем збитків. За необхідності в акті зазначаються заходи, які необхідно вжити для усунення допущених порушень.
Акт складається в двох примірниках, один з яких передається або надсилається споживачеві. У разі відмови споживача підписати акт в ньому робиться запис про відмову. У цьому разі акт вважається дійсним, якщо він підписаний не менше ніж трьома уповноваженими представниками постачальника електричної енергії (електропередавальної організації). Споживач має право подати пояснення і зауваження щодо змісту акта, які зазначаються в акті, а також викласти мотиви своєї відмови від його підписання. Акт підписують тільки особи, які брали участь в контрольному огляді або технічній перевірці.
Пунктом 6.42 Правил встановлено, що на підставі акта порушень уповноваженими представниками постачальника електричної енергії (електропередавальної організації) під час засідань комісії з розгляду актів про порушення визначаються обсяг недоврахованої електричної енергії та сума завданих споживачем збитків.
Комісія з розгляду актів порушень створюється постачальником електричної енергії (електропередавальною організацією) і має складатися не менше ніж з трьох уповноважених представників постачальника електричної енергії.
Споживач має бути повідомлений про час і дату засідання комісії не пізніше ніж за 5 робочих днів до призначеного дня засідання і має право бути присутнім на засіданні комісії.
Рішення комісії оформляється протоколом і набирає чинності з дня вручення протоколу споживачу. Разом з протоколом споживачу надаються розрахунок величини вартості та розрахункові документи для оплати недоврахованої електричної енергії та/або збитків.
Споживач має право оскаржити до суду рішення комісії протягом 10 робочих днів з дня вручення протоколу споживачу.
В порушення умов договору та Правил користування електричною енергією відповідач своєчасно і в повному обсязі не оплатив рахунки за недовраховану електричну енергію, чим порушив майнові інтереси ТОВ «Луганське енергетичне об'єднання»(відповідача).
Відповідно до ст.24 Конституції України юрисдикція судів розповсюджується на всі правовідносини, що виникають у державі.
За змістом ст.ст. 1, 15 Цивільного процесуального кодексу України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України - здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
Згідно статті 4 і ГПК України господарські суди вирішують господарські спори у порядку позовного провадження, передбаченого цим Кодексом. Одним з елементів позову є предмет позову. Предмет позову - матеріально-правова вимога, заявлена позивачем у суд до відповідача відносно усунення допущеного відповідачем порушення права позивача.
Відповідно до ст.ст.33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно ст.43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Відповідно до ст. 129 Конституції України однією з основних засад здійснення судочинства є законність.
Згідно ст. 20 Господарського кодексу України держава забезпечує захист прав та законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів у спосіб та порядок, що визначається цим Кодексом та іншими законами України.
Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до п. 2 ст. 16 цього ж Кодексу передбачаються способи захисту порушених прав. Крім того, цією ж нормою передбачено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Способами захисту цивільних прав і інтересів можуть бути: визнання права; визнання недійсним правочину; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання рішення незаконним, визнання незаконними дій чи бездіяльності органу державної влади або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Враховуючи вищенаведені приписи законів, предмет позову не відповідає визначеним діючим законодавством способам захисту прав.
Відповідно до ст.1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи, суб'єкти підприємницької діяльності вправі звертатися до господарського суду, згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або охоронюваних прав і охоронюваних законом інтересів.
Згідно зі ст.25 Закону України «Про електроенергетику»споживачі електричної енергії мають право, зокрема, на відшкодування збитків, заподіяних внаслідок порушення його прав, згідно з законодавством. Захист прав споживачів електричної енергії, а також механізм реалізації захисту цих прав регулюються цим Законом, Законами України «Про захист прав споживачів», «Про захист економічної конкуренції», «Про енергозбереження», іншими нормативно-правовими актами.
Таким чином, позивач має можливість на захист права, порушеного, на його думку, при складанні представниками енергопостачальної організації акту про порушення Правил користування електричною енергією і подальшого виставлення оскаржуваного рахунку про оплату недоврахованої електроенергії, у порядку, визначеному вищевказаними законодавчими положеннями.
Статтею 16 Цивільного кодексу України визначено, якими способами захисту цивільних прав та інтересів здійснюється усунення допущеного відповідачем порушення права позивача: а саме: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Позивач наполягає на задоволенні позовних вимог, викладених вище.
Статтею 20 Господарського кодексу України також визначено, якими способами захисту прав та інтересів здійснюється усунення допущеного відповідачем порушення права позивача, а саме: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбаченим законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.
Таким чином, як випливає із приписів даної правової норми, права і законні інтереси суб'єктів господарювання захищаються, зокрема, шляхом визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів. Отже, у даній правовій нормі йдеться про акти юридичні, волевиявлення яких обов'язкові до виконання.
Як вбачається, оскаржуваний позивачем протокол №54 від 15.02.2010 засідання комісії по розгляду акту від 05.02.2010. не є актом нормативного характеру оскільки він не має обов'язкового характеру, не може вважатися документом, який безумовно тягне певні правові наслідки, оскільки позивач - фізична особа-підприємець Алієв Яхья Іліфат огли не позбавлений можливості захищати свої інтереси у інший спосіб, у тому числі у випадку пред'явлення до нього позову енергопостачальною організацією. Аналогічну правову позицію викладено у Постанові вищого господарського суду України від 04.06.2008 у справі №5/674н, Постанові вищого господарського суду України від 19.04.2006 у справі №2-22/6034-05.
Оскаржене рішення комісії та протокол, яким воно оформлене за своїми ознаками не відноситься до актів нормативного характеру, оскільки не носить характер обов'язкових до виконання ненормативних актів, а є лише фіксацією. порушення, яке було виявлене при проведенні перевірки дотримання Правил користування електричною енергією. Відповідно, воно не є одностороннім право чином, оскільки не є підставою для набуття, зміни чи припинення цивільних прав та обов'язків і може бути використане в якості доказу у разі звернення з позовом до суду відповідачем і підлягає оцінці судом у відповідності з вимогами статті 43 ГПК України, адже в суді захищаються права, що порушені або оспорюються, а не фіксуються докази і не встановлюється їх доказове значення поза спором про право, що такими доказами підтверджується чи спростовується. Таку правову позицію викладено у Постановах вищого господарського суду України від 31.01.2008 у справі №4/205/07; від 06.02.2008 у справі №4/2354-11/353; від 28.02.2008 у справі №20/410а та Постанові Верховного суду України від 12.06.2007.
Крім того, вимоги про визнання недійсним рішення комісії відповідала з розгляду актів про порушення Правил користування електричною енергією та вимоги про спонукання відповідача внести зміни до його бухгалтерського обліку не підлягають судовому захисту, оскільки оспорювань рішення комісії відповідача і відображення ним даних у власному бухгалтерському обліку не порушує прав та охоронюваних законом інтересів позивача. Аналогічну правову позицію викладено у Постанові вищого господарського суду України від 28.03.2007 у справі №2-22/9080-2006.
Проте, виходячи із змісту положень ст. 20 Господарського кодексу України та ст. 16 Цивільного кодексу України заявлена позивачем за позовом вимога щодо захисту своїх прав, а саме визнати нараховану заборгованість вартості електричної енергії відповідно до протоколу № 54 від 15.02.2010 про порушення правил споживання електричної енергії, складений комісією Сєвєродонецького району електричних мереж ТОВ «ЛЕО»у сумі 27078,76 грн. за період з червня 2008року по 17.11.2009 незаконною; зобов'язати відповідача представити суду акти перевірки об'єкту -магазину «Фієста-1», розташованого за адресою: АДРЕСА_1 за період з 10.06.2008 по 05.02.2010 та зобов'язати відповідача здійснити фіксування дійсної величини добового споживання електричної енергії у магазині «Фієста-1»не може бути способом захисту прав та охоронюваних законом інтересів, оскільки не передбачена законом.
Таким чином, зазначена позовна вимога не може бути самостійним предметом спору в господарській справі. По суті така вимога спрямована на встановлення факту, що має юридичне значення, а не на поновлення порушеного права або захист охоронюваного законом інтересу. Цей факт може встановлюватись господарським судом лише у разі вирішення спору про право та може бути елементом оцінки фактичних обставин справи та обґрунтованості вимог. Тобто, позивач за позовом не позбавлений права захисту порушеного, на його погляд права, у інший спосіб.
Положенням ч.1 ст. 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
При цьому ч.2 ст.16 цього Кодексу встановлені способи захисту цивільних прав та інтересів, та зауважено при цьому, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
На підставі викладеного, виходячи із змісту положень ст. 20 ГК України та ст. 16 ЦК України, заявлені позивачем вимоги не можуть бути способом захисту прав та охоронюваних законом інтересів, оскільки є такими, що не передбачені законом (аналогічна правова позиція викладена Вищим господарським судом України в постанові від 06.12.07 у справі № 11/133н(5/264н).
Так, відповідно до інформаційного листа Вищого господарського суду України від 18.03.2008 р. N 01-8/164 «Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України»(питання- 10), Вищий господарський суд України роз'яснює, що згідно з пунктом 6.42 Правил користування електричною енергією (затверджені постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 31.07.96 N 28, у редакції постанови названої Комісії від 17.10.2005) на підставі акта порушень (виявлених у споживача електричної енергії) уповноваженими представниками постачальника електричної енергії під час засідань з розгляду актів про порушення визначається обсяг недоврахованої електричної енергії та сума завданих споживачем збитків, рішення комісії оформлюється протоколом, який разом з іншими документами надається споживачу.
У постанові Верховного Суду України від 12.06.2007 зі справи N 3/576н викладено правову позицію, згідно з якою:
- рішення комісії постачальника електричної енергії та протокол, яким воно оформлене, за своїми ознаками не належить до актів господарських товариств, які відповідно до закону чи установчих документів мають обов'язковий характер для учасників відповідних правовідносин; такі рішення та протокол є лише фіксацією порушення, яке було виявлено при проведенні перевірки дотримання Правил користування електричною енергією;
- зазначені акти можуть бути використані як докази у разі звернення постачальника електричної енергії з позовом до суду і підлягають оцінці останнім згідно з вимогами статті 43 ГПК.
Таким чином, споживач електричної енергії в разі незгоди з рішенням названої комісії не позбавлений права та можливості доводити в суді ті обставини, на які він (споживач) посилається як на підставу своїх заперечень проти такого рішення.
Водночас господарському суду необхідно враховувати викладене в пункті 2 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 29.06.2010 N 01-08/369 "Про деякі питання, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів України у 2009 році щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України.
За таких обставин, позовні вимоги позивача, слід визнати необґрунтованими та такими, що не підлягають до задоволення.
Як свідчать матеріали справи, позивачем не надано обґрунтованих доказів, які підтверджують викладені в позовній заяві обставини.
На підставі викладеного, суд робить висновок, що позивач не надав суду безспірних доказів своїх позовних вимог тому, у задоволенні позову слід відмовити.
Суд вважає, вимоги позову про визнання нарахованої заборгованості вартості електричної енергії відповідно до протоколу № 54 від 15.02.2010 про порушення правил споживання електричної енергії, складений комісією Сєвєродонецького району електричних мереж ТОВ «ЛЕО»у сумі 27078,76 грн. за період з червня 2008 по 17.11.2009 незаконною та
зобов'язати відповідача здійснити фіксування дійсної величини добового споживання електричної енергії у магазині «Фієста-1», такими, що не підлягають задоволенню, оскільки вони не підтверджені матеріалами справи, у зв'язку з чим у задоволенні позовних вимог слід відмовити.
У судовому засіданні 20.09.2010 була оголошена вступна та резолютивна частина рішення.
Відповідно до ст.ст. 44,49 ГПК України судові витрати покладаються на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 15,16 ЦК України, ст. 20 ГК України, ст. ст. 44, 49, 82, 84, 85 ГПК України, суд, -
1.У задоволенні позову відмовити.
2. Судові витрати покласти на позивача.
Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Повне рішення складено : 27.09.2010
Суддя Г.М.Батюк
Пом. судді Ю.А.Зайцева
.