83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
іменем України
21.09.10 р. Справа № 15/168
Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Богатиря К.В.
при секретарі судового засідання Щитовій Л.М.,
розглянув у відкритому судовому засіданні справу
за позовом приватного підприємства “СЕБ-Фармація” м. Київ (код ЄДРПОУ 21577761)
до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю “ТОРАКС” м. Донецьк (код ЄДРПОУ 20341370)
про стягнення основного боргу в сумі 2193,75 грн., пені в сумі 276,85 грн., 3% річних у розмірі 40,52 грн., інфляції в сумі 36,48 грн.
за участю представників сторін:
від позивача: не з'явився
від відповідача: не з'явився
До господарського суду Донецької області надійшла позовна заява приватного підприємства “СЕБ-Фармація” м. Київ до товариства з обмеженою відповідальністю “ТОРАКС” м. Донецьк про стягнення основного боргу в сумі 2193,75 грн., пені в сумі 276,85 грн., 3% річних у розмірі 40,52 грн., інфляції в сумі 36,48 грн.
Ухвалою суду від 23.07.2010 р. позовна заява була прийнята до розгляду та порушено провадження у справі № 15/168, сторони зобов'язані надати документи та виконати певні дії.
У порушення вимог ухвал суду від 23.07.2010 р., від 12.08.2010 р. відповідач в судові засідання 12.08.2010 р., 21.09.2010 р. не з'явився, витребувані документи до суду не надіслав.
Судом були вжиті усі належні заходи для повідомлення відповідача про місце, дату та час проведення судового засідання, про що свідчать наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення рекомендованих поштових відправлень з ухвалами господарського суду представнику відповідача.
Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позов та витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.
Зважаючи на достатність представлених позивачем документів, згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглянута за наявними у ній матеріалами.
Судом, відповідно до вимог статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України складено протокол, який долучено до матеріалів справи.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази, господарський суд -
Позивач на підставі усної домовленості про купівлю-продаж передав відповідачу товар (лікарські засоби) за видатковими накладними: № 11467 від 18.01.2010 р. на суму 1143,50 грн., № 11497 від 18.01.2010 р. на суму 580,50 грн., № 12757 від 22.02.2010 р. на суму 3163,75 грн., що підтверджується підписами представників позивача та відповідача на видаткових накладних в графах „Відвантажив” та „Отримав”, скріпленими відбитками штампів, а також довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей серії ЯПК № 363304/208 від 18.01.2010 р., серії ЯПК № 363313/218 від 23.02.2010 р., завірені копії яких містяться в матеріалах справи. Найменування зазначеного товару, кількість, ціна та сума містяться в вищевказаних документах.
Відповідач отриманий товар оплатив частково, в результаті чого станом на день подачі позову до суду заборгованість за розрахунком позивача склала 2193,75 грн.
Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Відповідно до ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.
Згідно ст. 642 ч. 2 ЦК України якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції.
Відповідно до ст. 644 ч. 1 ЦК України якщо пропозицію укласти договір зроблено усно і в ній не вказаний строк для відповіді, договір є укладеним, коли особа, якій було зроблено пропозицію, негайно заявила про її прийняття.
Згідно ст. 181 ч. 1 ГК України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Пропозиції позивача укласти договір купівлі-продажу викладені у формі видаткових накладних, адресованих відповідачу, в яких містяться всі істотні умови: предмет договору, ціна та кількість товару. Факт прийняття пропозиції відповідачем підтверджують дії, які засвідчують бажання укласти договір купівлі-продажу на запропонованих умовах, а саме: отримання товару шляхом підписання видаткових накладних, видача довіреностей на осіб, уповноважених на отримання товарно-матеріальних цінностей, здійснення часткової оплати отриманого товару. За вказаних обставин суд дійшов висновку, що між сторонами склалися правовідносини купівлі-продажу товару.
Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають зокрема з договору або іншого правочину.
Відповідно до ст. 526 того ж Кодексу зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.
Згідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
У спірних видаткових накладних № 11467, № 11497 від 18.01.2010 р. сторонами погоджений строк оплати до 02.02.2010 р., у видатковій накладній № 12757 від 22.02.2010 р. - до 08.03.2010 р. Відповідач, підписавши вказані видаткові накладні та скріпивши їх відбитками штампу, фактично погодився на здійснення оплати у зазначені в накладних строки. Таким чином, за товар, отриманий відповідачем 18.01.2010 р., строк оплати настав у період до 02.02.2010 р., а вже з 02.02.2010 р. почалося прострочення виконання грошового зобов'язання по цій партії товару. Строк оплати за товар, отриманий відповідачем 22.02.2010 р., настав у період до 08.03.2010 р., а вже з 08.03.2010 р. почалося прострочення виконання грошового зобов'язання по цій партії товару.
Таким чином суд дійшов висновку про те, що відповідач не виконав зобов'язання оплатити суму боргу в розмірі 2193,75 грн. в установлений домовленістю сторін строк, тому позовні вимоги щодо стягнення основного боргу підлягають задоволенню.
Позивач, керуючись ст. 230 ГК України, за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання по оплаті вартості товару, поставленого на підставі усної домовленості, нарахував відповідачу пеню в розмірі 276,85 грн. (розрахунок пені доданий до позовної заяви).
Статтею 230 ч.1 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ст. 551 ч. 2 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Згідно ст. 1 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” № 543/96-ВР від 22.11.1996 р. платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 передбачено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Законом встановлена тільки верхня границя розміру пені, тобто вона не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, але конкретний розмір пені, який доцільно використовувати в даних правовідносинах, законом не визначений.
Відповідно до ст. 231 ч. 4 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.
Усним договором купівлі-продажу розмір пені також не передбачений. В матеріалах справи відсутні докази домовленості між сторонами про встановлення конкретного розміру пені за порушення виконання грошового зобов'язання покупця.
Таким чином розмір подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, до нарахування пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання по оплаті вартості товару, поставленого на виконання умов усного договору купівлі-продажу, застосовувати не можна. Суд вважає вимоги позивача в частині стягнення пені необґрунтованими, тому вони задоволенню не підлягають.
Крім того, на підставі ст. 625 ЦК України позивач нарахував відповідачу інфляцію в сумі 36,48 грн., 3% річних в розмірі 40,52 грн. (розрахунки додані до позову).
Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Інший розмір процентів не встановлений умовами спірного договору для даних правовідносин сторін.
Перевіркою розрахунку суми інфляції та 3% річних судом встановлено, що даний розрахунок позивача відповідає вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, тому приймається судом як належний доказ у даній справі.
Враховуючи викладене суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляції в сумі 36,48 грн., 3% річних в розмірі 40,52 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідач будь-які заперечення на позовні вимоги на день судового слухання не надав, участі у судовому процесі не прийняв, тобто не скористався своїм правом на судовий захист.
Згідно ст. 49 ГПК України судові витрати в частині задоволення позовних вимог покладаються на відповідача, в частині відмови в задоволенні позову - на позивача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 32-34; 36; 43; 49; 75; 82-85; 115; 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “ТОРАКС” (юридична адреса: 83052, м. Донецьк, бул. Шевченка, 97; код ЄДРПОУ 20341370; рахунок 26000001000196 в ПАТ „КБ „УФС”, МФО 377777) на користь приватного підприємства “СЕБ-Фармація” (юридична адреса: 01021, м. Київ, Увіз Кловський, буд. 13-А; фактична адреса: 02090, м. Київ, вул. Бутлерова Академіка, 2; код ЄДРПОУ 21577761; рахунок 2600701284705 в „Укрексімбанку” м. Києва, МФО 322313) суму 2270,75 грн. (а саме: основний борг на суму 2193,75 грн., 3% річних в сумі 40,52 грн., інфляцію в розмірі 36,48 грн.), витрати на оплату державного мита в сумі 90,92 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 210,35 грн.
Відмовити в задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені на суму 276,85 грн.
У судовому засіданні 21.09.2010 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Повне рішення складено 24.09.2010 р.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційного скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Суддя