ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34
11.09.2007
м.Київ
№ 32/125-А
За позовом Державного підприємства Міністерства оборони України «Центральний
проектний інститут»
до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва
про визнання недійсним податкового повідомлення - рішення
Суддя Хрипун О.О.
Секретар судового засідання Ковальчук О.В.
Представники:
Від позивача Глізнуца Г.М. -предст.
Від відповідача Мазур А.В.- гол.держ.под.інсп., Столяренко В.М.- гол.держ.под.інсп.,
Шеф С.С.- гол.держ.под.рев.-інсп.
Обставини справи:
Позивач звернувся з позовом про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення ДПІ у Солом'янському районі м. Києва від 05.12.2005 №0000762305/2.
Позовні вимоги мотивовані тим, що податкове зобов'язання з податку на додану вартість, визначене спірним податковим повідомленням-рішенням, не відповідає дійсному розміру зобов'язань позивача і донараховано відповідачем з порушенням строків давності.
Відповідач проти позову заперечує, посилаючись на те, що позивач при оподаткуванні операцій з виконання проектно-вишукувальних робіт безпідставно використовував пільгу, передбачену п.п. 5.1.20 п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про податок на додану вартість», що зумовило прийняття по відношенню до позивача спірного податкового повідомлення -рішення.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.05.2006 провадження у справі було зупинено у зв'язку з призначенням у справі судово-бухгалтерської експертизи, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України. Справа № 32/125-А направлена до Київського науково-дослідного інституту судових експертиз. Після надходження до суду матеріалів справи та висновку проведеної у справі судово-бухгалтерської експертизи від 27.06.2007 №10367 провадження у справі поновлено.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -
ДПІ у Солом'янському районі м. Києва проведена виїзна комплексна документальна перевірка дотримання вимог податкового та валютного законодавства Державного підприємства Міністерства оборони України «Центральний проектний інститут»за період з 01.07.2000 по 01.01.2005, про що складений акт від 30.06.2005 №8040/7/25-114.
Серед іншого, в акті зазначено, що позивачем внаслідок порушення пп.3.1.1 п.3.1 ст.3, п.4.1 ст.4, пп.5.1.20 п.5.1 ст.5, пп.6.2.1 п.6.2 ст.6 Закону України «Про податок на додану вартість»занижено податок на додану вартість на суму 311 809,00 грн., в тому числі: у вересні 1999 року на 1 920,00грн., у грудні 2000 року на 451,00 грн., у січні 2001 року на 800,00 грн., у лютому 2001 року на 772,00грн., у квітні 2001 року на 805,00грн., у травні 2001 року на 3360,00грн., у червні 2001 року на 615,00грн., у липні 2001 року на 6 330,00грн., у серпні 2001року на 361,00грн., у вересні 2001 року на 786,00грн., у жовтні 2001 року на 86 157,00 грн., у листопаді 2001 року на 63 063,00грн., у грудні 2001 року на суму 4 303,00 грн., у січні 2002 року на 1000,00грн., у лютому 2002 року на 5044,00грн., у квітні 2002 року на 687,00грн., у травні 2002 року на 77 502,00грн., у червні 2002 року на 717,00грн., у липні 2002 року на 6 333,00грн., у серпні 2002 року на 5080,00грн., у вересні 2002 року на 1 080,0грн., у жовтні 2003 року на 445,00грн., у квітні 2003 року на 590,00грн., у травні 2003 року на 838,00грн., у вересні 2003 року на 20735,00грн., у липні 2004 року на суму 5293,00грн.
За результатами перевірки 01.07.2005 відповідач прийняв податкове повідомлення - рішення №000762305/0, яким визначив позивачу податкове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 89809,50 грн., з яких 57 873,00 грн. основного платежу та 29 936,50 грн. штрафних санкцій.
Зазначене податкове повідомлення -рішення оскаржене позивачем в адміністративному порядку.
Рішенням ДПА у м. Києві від 21.11.2005 №8040/7/25-114 про результати розгляду скарги податкове повідомлення-рішення ДПІ у Солом'янському районі м. Києва від 01.07.2005 №000762305/0 скасовано в частині 1000,00 грн. штрафних санкцій з податку на додану вартість.
На підставі цього рішення 05.12.2005 відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення №0000762305/2, яким згідно пп. «б»п.п.4.2.2 п.4.2 ст. 4, пп.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», пп.3.1.1 п.3.1 ст.3, п.4.1 ст.4, пп.5.1.20 п.5.1 ст.5, пп.6.2.1 п.6.2 ст.6 Закону України «Про податок на додану вартість»визначив позивачу податкове зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі 86 809,50 грн., в тому числі 57 873,00 грн. основного платежу та 28 936,50 грн. штрафних (фінансових) санкцій.
Рішенням ДПА України від 01.02.2006 №1825/7/25-0215 про результати розгляду повторної скарги вказане податкове повідомлення -рішення залишене без змін.
Донарахування ПДВ, як випливає з акта перевірки, пояснюється тим, що ДП України «Центральний проектний інститут»в порушення п.п. 5.1.20 п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 № 168/97-ВР не оподатковувалися податком на додану вартість операції з виконання проектних робіт, які передбачено наступними договорами:
- від 11.01.2001 №2/2001, від 30.07.2001 №18, від 30.07.2001 №117, укладеними з АТ ХК «Київміськбуд»;
- від 11.06.2002 №92, від 29.07.2002 №114, від 19.11.2002 №158, укладених з ЗАТ МЖК «Оболонь»;
- від 23.08.2002 №123, укладеного з ТОВ НПАБ «Лі ценз і АРХ »;
- від 19.12.2002 №165, від 03.02.2003 №3, від 03.02.2003 №2, укладених з ТОВ «Ремакс груп»;
- №151, укладеним з ДП «Завод 410 цивільної авіації».
За умовами зазначених договорів ДП МО України «Центральний проектний інститут»зобов'язалося здійснити виконання проектно-вишукувальної документації на житлові будинки для фізичних осіб.
У відповідності до п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість»операції платників податку з продажу товарів (робіт, послуг) на митній території України є об'єктом оподаткування.
База оподаткування операцій з продажу товарів (робіт, послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними або регульованими цінами (тарифами) з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових) платежів, за винятком податку на додану вартість, що включаються в ціну товарів (робіт, послуг) згідно з законами України з питань оподаткування. До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (робіт, послуг), проданих (виконаних, наданих) таким платником податку (п. 4.1 ст. 4 вказаного Закону).
В п.п. 5.1.20 п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про податок на додану вартість»вказано, що операції з продажу або передачі у власність новозбудованого житла фізичним особам для його використання як місця проживання звільняються від оподаткування податком на додану вартість.
Отже, відповідно до даної норми закону звільняються від оподаткування податком на додану вартість лише операції з продажу або передачі у власність новозбудованого житла фізичним особам.
Операції з придбання робіт (послуг), пов'язані з будівництвом даного житла, не звільняються від оподаткуванням податком на додану вартість, і оподатковуються за ставкою 20 відсотків в загальному порядку.
Відповідно до уточнюючих розрахунків податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок позивач здійснив коригування (збільшення) податкових зобов'язань в зв'язку з оподаткуванням операцій з виконання проектно-вишукувальної документації на житлові будинки для фізичних осіб.
Згідно з п.п. 7.4.2. п. 7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», у разі коли платник податку здійснює операції з продажу товарів (робіт, послуг), що звільнені від оподаткування або не є об'єктом оподаткування згідно з статтями 3 та 5 цього Закону, суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів і нематеріальних активів, що підлягають амортизації, відносяться відповідно до складу валових витрат виробництва (обігу) та на збільшення вартості основних фондів і нематеріальних активів і до податкового кредиту не включаються.
Отже, позивач при коригуванні податкових зобов'язань з податку на додану вартість за операціями з виконання проектно-вишукувальної документації на житлові будинки для фізичних осіб та застосуванні ставки податку в розмірі 20% повинно також відкоригувати податковий кредит, а саме, віднести до його складу суми податку на додану вартість, сплачені (нараховані) в зв'язку з виконанням проектно-вишукувальної документації на житлові будинки для фізичних осіб, які раніше не відносилися до податкового кредиту внаслідок застосування підприємством пільги.
Відповідно до даних розрахунку суми коригування податкового кредиту з податку на додану вартість в зв'язку з виконанням пільгових робіт, підписаного від імені головного бухгалтера підприємства «Центральний проектний інститут», податкових декларацій з податку на додану вартість, уточнюючих розрахунків податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок експертом при проведенні судово-бухгалтерської експертизи в даній справі розраховані податкові зобов'язання з податку на додану вартість підприємства «Центральний проектний інститут». Даний розрахунок наведений в додатку №1 до висновку експертизи від 27.06.2007 №10367. В додатку №2 до даного висновку наведений перелік договорів, обсяги виконаних робіт та дані щодо коригування податкових зобов'язань підприємством «Центральний проектний інститут»за операціями з виконання проектних робіт.
За результатами проведеного розрахунку висновки акта перевірки підтверджені лише частково та встановлено, що Державним підприємством Міністерства оборони України «Центральний проектний інститут»підлягає сплаті до бюджету сума податку на додану вартість в розмірі 8549 грн. Решта донарахованих відповідачем 49324 грн. податку на додану вартість (57873грн.-8549грн.) судово-бухгалтерською експертизою не підтверджена.
Підпунктом пп. «б»п.п.4.2.2 п.4.2 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 № 2181-ІІІ на контролюючий орган покладено обов'язок самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях. Тобто, донараховуючи позивачу податок на додану вартість відповідач мав врахувати не тільки обсяги податкових зобов'язань, а й суми податкового кредиту позивача за періоди, що перевірялись.
Як свідчать обставини справи, в ході проведення перевірки відповідач врахував дані уточнюючих розрахунків позивача. Однак при обчисленні розміру податкового зобов'язання позивача з податку на додану вартість по договорах надання послуг з виконання проектно-вишукувальної документації відповідач не врахував обсягів податкового кредиту, право на який у позивача виникло у зв'язку з продажем вищевказаних послуг, і як, наслідок, не визначив дійсного розміру податкових зобов'язань позивача. Тому суд погоджується з висновком експертизи про часткове підтвердження висновків акта перевірки стосовно донарахування позивачу податку на додану вартість.
Разом з цим, суд відзначає, що у висновку судово-бухгалтерської експертизи не повністю враховано положення п.п.15.1.1. п.15.1. ст.15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».
В пп.15.1.1. п.15.1. ст.15 цього Закону зазначено, що податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку податковий орган не визначає суму податкових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого податкового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.
Як випливає з акта перевірки, перевірка правильності нарахування позивачем податку на додану вартість проводилась відповідачем з липня 1999 року по грудень 2004 року. Сума податкового зобов'язання з податку на додану вартість у спірному податковому повідомленні-рішенні визначена відповідачем в сумі 57873 грн. Зазначена сума донарахована за період з червня 2002 року по грудень 2004 року.
Згідно з п.п. «б»п.п. 6.4.1 п. 6.4 ст. 6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»податкове повідомлення або податкові вимоги вважаються відкликаними, якщо контролюючий орган скасовує або змінює раніше прийняте рішення про нарахування суми податкового зобов'язання (пені і штрафних санкцій) або податкового боргу внаслідок їх адміністративного оскарження.
У випадках, визначених підпунктом «б»п.п. 6.4.1 цього пункту, податкове повідомлення вважається відкликаним з дня прийняття контролюючим органом рішення про скасування або зміну раніше нарахованої суми податкового зобов'язання (пені і штрафних санкцій) або податкового боргу (п.п. 6.4.3 п.6.4 ст. 6 зазначеного Закону).
Враховуючи, що раніше прийняті податкові повідомлення-рішення відповідача щодо податкового зобов'язання позивачу з податку на додану вартість були скасовані рішенням ДПА у м. Києві від 21.11.2005 № 3503/10/25-114, то згідно з положеннями п.6.4.1 п.6.4 ст.6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»вони вважаються відкликаними.
Податкове повідомлення-рішення №0000762305/2 від 05.12.2005 року є окремим самостійним актом відповідача, яким визначено нове податкове зобов'язання позивачу.
Оскільки спірне податкове повідомлення -рішення видане відповідачем 05.12.2005 року, і саме ця дата є датою визначення позивачу податкових зобов'язань, то в межах строку давності, передбаченого пп.15.1.1 п.15.1 ст.15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»відповідач мав право визначати податкове зобов'язання за період 1095 днів - тобто не раніше 07.12.2002 року. Визначення податкового зобов'язання позивачу за період, який передує цій даті, є неправомірним. За правилами п.п.15.1.1. п.15.1. ст.15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»платник податків вважається вільним від податкового зобов'язання, щодо якого закінчився строк давності.
З урахуванням результатів проведеної у справі судово-бухгалтерської експертизи та строків давності сума заниженого позивачем податкового зобов'язання по податку на додану вартість за операціями з виконання проектно-вишукувальної документації на житлові будинки для фізичних осіб становить 5447 грн.
Пунктом 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»передбачено, що штрафні санкції за порушення податкового законодавства накладаються на платника податків у розмірах, визначених цією статтею, крім штрафних санкцій за порушення валютного законодавства, що встановлюються окремим законодавством.
У разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті «б»підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули (п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 цього Закону).
Оскільки суд визнав правомірним донарахування позивачу 5447 грн. податку на додану вартість, то застосування спірним податковим повідомленням-рішенням штрафних санкцій на підставі п.п. 17.1.3 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»в розмірі 50 відсотків від цієї суми (2723,50 грн.) відповідає законодавству.
Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
З огляду на встановлені фактичні обставини та вимоги законодавства заявлений позивачем позов підлягає частковому задоволенню. Спірне податкове повідомлення -рішення відповідача визнається судом недійсним в частині визначення позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 78639 грн., в тому числі 52426 грн. основного платежу та 26213 грн. штрафних санкцій.
Згідно з пп. 2 п. 3 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України до набрання чинності законом, який регулює порядок сплати і розмір судового збору, розмір цього збору за подання позовів немайнового характеру визначається відповідно до пп. «б»п. 1 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито», тобто -3, 40 грн.
Частиною 3 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України встановлюється, що у разі часткового задоволення позову, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
У зв'язку з частковим задоволенням позову відповідно до вимог ч. 3 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України 5728,10 грн. судових витрат (судового збору та витрат на проведення судово-бухгалтерської експертизи) підлягають відшкодуванню позивачу з Державного бюджету України.
Понесені позивачем витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 118 грн. відшкодуванню позивачу не підлягають, оскільки їх сплата Кодексом адміністративного судочинства України не передбачена.
Керуючись ст. ст. 71, 94, 160-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Господарський суд міста Києва, -
Позов задовольнити частково.
Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва від 05.12.2005 №0000762305/2 в частині визначення Державному підприємству Міністерства оборони України «Центральний проектний інститут» податкового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 78639 грн., в тому числі 52426 грн. основного платежу та 26213 грн. штрафних санкцій.
В інший частині позову відмовити.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Державного підприємства Міністерства оборони України «Центральний проектний інститут» (03151, м. Київ, вул. Народного ополчення, 5 А, ідентифікаційний код 07989865) 5728,10 грн. судових витрат.
Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги.
Суддя
О. О.Хрипун