ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98
_________________________________________________________________
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
"18" вересня 2023 р. Справа № 924/778/23
м. Хмельницький
Господарський суд Хмельницької області у складі судді Виноградової В.В., розглянувши
за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін матеріали справи
за позовом акціонерного товариства "Акцент-банк", м. Дніпро
до фізичної особи-підприємця Калюжної Аліни Миколаївни, с. Іванівка Хмельницької області
про стягнення 196690,48 грн
встановив: акціонерне товариство "Акцент-банк", м. Дніпро звернулось до суду з позовом до фізичної особи-підприємця Калюжної Аліни Миколаївни, с. Іванівка Хмельницької області про стягнення 196690,48 грн заборгованості за кредитним договором від 14.06.2021 №20.04.0000000203, з яких 140331,62 грн заборгованості за наданим кредитом, 28056,86 грн заборгованості за процентами, 18802,00 грн заборгованості за винагородою, 1000,00 грн штрафу (фіксована складова) та 8500,00 грн штрафу (змінна складова).
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає про неналежне виконання відповідачем обов'язку щодо повернення кредитних коштів за кредитним договором від 14.06.2021 №20.04.0000000203. Як на правову підставу позову посилається на положення ст. ст. 525, 526, 530, 549, 610 - 612, 625, 627, 806, 1054 ЦК України.
Ухвалою суду від 19.07.2023 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі для її розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Відповідач відзиву на позов не надав, причини не повідомив, хоча був належним чином повідомлений про судовий розгляд справи, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення від 02.08.2023.
Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами відповідно до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.
Розглядом матеріалів справи встановлено:
14.06.2021 між акціонерним товариством «Акцент-банк» (Банк) та фізичною особою-підприємцем Калюжною Аліною Миколаївною (Позичальник) укладено кредитний договір №20.04.0000000203 (далі - договір).
У розділі «А.Істотні умови договору» сторони узгодили вид кредиту - строковий кредит; ліміт договору: 170000,00 грн - на фінансування поточної діяльності; термін повернення кредиту - 13.06.2024 (п. п. А1 - А3).
Також у п. А3 вищезазначеного розділу договору сторони визначили, що Позичальник здійснює погашення Кредиту та процентів щомісячно ануїтетними (однаковими) платежами в розмірі та в строки згідно з Графіком платежів (Додаток №1 цього Договору). Ануїтетний платіж включає, в себе погашення частини основної суми кредиту та процентів за його користування. Щомісячний ануїтетний платіж розраховується за формулою:
- Сума щомісячного ануїтетного платежу = Сума кредиту за Договором*((1+Процентна ставка за місяць) строк кредитування (міс.) * Процентна ставка за місяць)/((1+Процентна ставка за місяць) строк кредитування (міс.)-1);
- Сума щомісячного платежу за % = (залишок заборгованості за Кредитом * річна процентна ставка/кількість днів поточного року) * кількість днів в місяці, який передує сплаті ануїтетного платежу;
- Сума щомісячного платежу за основним боргом = Сума щомісячного погашення Кредиту-Сума щомісячного платежу за %.
Згідно зі ст. ст. 212, 651 ЦК України у випадку порушення Позичальником будь-якого із зобов'язань, передбачених цим Договором, Банк на свій розсуд, починаючи з 31-го дня порушення будь-якого із зобов'язань, має право змінити умови цього Договору, встановивши інший термін повернення кредиту. При цьому Банк направляє Позичальнику письмове повідомлення із зазначенням дати терміну повернення кредиту. У випадку непогашення Позичальником заборгованості за цим Договором у термін, зазначений у повідомленні, уся заборгованість, починаючи з наступного дня дати, зазначеної у повідомленні, вважається простроченою. У випадку погашення заборгованості у період до закінчення 30 днів (включно) з моменту порушення будь-якого із зобов'язань, кінцевим терміном повернення кредиту є 13 червня 2024 року.
Згідно з п. п. А6, А8 договору за користування кредитом Позичальник сплачує фіксовані проценти у розмірі 20,90% річних. Нарахування процентів за користування Кредитом здійснюється щоденно, виходячи, з фактичних залишків заборгованості за позичковим рахунком, фактичної кількості днів у місяці, 360 днів у році, та процентної ставки, передбаченої Договором. При цьому день видачі та день повернення Кредиту вважаються одним днем (метод визначення днів для нарахування процентів "факт/360"). Якщо ануїтетний платіж не буде здійснено у відповідну дату згідно з Графіком платежу, то заборгованість за Кредитом та/або процентами вважається простроченою на наступний день. Розподіл внесених коштів на погашення кредиту проводиться в відповідну дату згідно з Графіком платежів.
У випадку порушення Позичальником будь-якого із грошових зобов'язань та при реалізації права Банку, передбаченого п. А3 цього договору, Позичальник сплачує Банку пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми залишку непогашеної заборгованості за кожен день прострочки. Сплата пені здійснюється з дня, наступного за датою, передбаченою повідомленням (п. А7 договору).
Позичальник щомісячно сплачує Банку винагороду за кредитне обслуговування у розмірі 0,79 процентів від суми зазначеного у п. А.2 цього договору ліміту у поточну дату сплати процентів. Розрахунок здійснюється щоденно. Нарахування винагороди здійснюється у дату сплати. Позичальник сплачує Банку винагороду за управління фінансовим інструментом у розмірі нуль цілих нуль сотих процентів від суми встановленого у п. А.2 цього Договору ліміту (п. п. А10, А11 договору).
У п. А12 договору зазначено, що зміни щодо істотних умов кредитування можуть вчинятися в тій же формі, що й укладено цей Договір, шляхом підписання Сторонами договору змін до цього Договору.
Згідно з п. 1.1 договору Банк за наявності вільних грошових коштів зобов'язується надати Позичальнику кредит у вигляді згідно з п. А1 цього Договору, з лімітом та на цілі, зазначені у п. А2 цього Договору, не пізніше 5 днів з моменту, зазначеного у третьому абзаці п. 2.1.2 цього Договору, в обмін на зобов'язання Позичальника щодо повернення кредиту, сплати процентів, винагороди, в обумовлені цим Договором терміни. Строковий кредит (далі - "кредит") надається Банком у безготівковій формі шляхом, перерахування кредитних коштів на поточний рахунок Позичальника з подальшим перерахуванням за цільовим призначенням.
Термін повернення кредиту зазначений у п. А3 цього Договору. Зазначений термін може бути змінений згідно з п. п. А12, 2.3.2, 2.4.1 цього Договору (п. 1.2 договору).
Усі істотні умови кредитування наведені у Розділі А цього Договору - «Істотні умови кредитування» (п. 1.3 договору).
Відповідно до п. 2.1 договору Банк зобов'язується: надати кредит шляхом перерахування кредитних коштів на підставі розрахункових документів Позичальника на цілі, відмінні від платежів на сплату судових витрат, у межах суми, обумовленої п. 1.1 цього Договору, а також за умови виконання Позичальником зобов'язань, передбачених п. 2.2.1, 2.2.12 цього Договору (пп. 2.1.2); виконувати розрахункові документи Позичальника згідно п. п. 2.4.3, 2.4.4 цього Договору в день надходження до Банку розрахункового документа (платіжного доручення) за наявності технічної можливості для здійснення відповідної операції (пп. 2.1.6).
Позичальник зобов'язується: сплатити проценти за користування кредитом відповідно до п. п. 4.1, 4.2, 4.3 цього Договору (пп. 2.2.2); повернути кредит у терміни, встановлені п. п. 1.2, 2.2.14, 2.3.2 цього Договору (пп. 2.2.3); сплатити Банку винагороду відповідно до п. п. 2.3.5, 4.4, 4.5, 4.6, 4.13 цього Договору (пп. 2.2.5); доручає Банку списувати грошові кошти з усіх своїх поточних рахунків у валюті кредиту для виконання зобов'язань з погашення кредиту, а також процентів за його використовування (пп. 2.2.6).
За умовами п. 2.3.2 договору Банк має право при настанні будь-якої з наступних подій, зокрема порушенні Позичальником будь-якого із зобов'язань, передбачених умовами цього Договору, у т.ч. у випадку порушення цільового використання кредиту, на свій розсуд змінити умови цього Договору - зажадати від Позичальника дострокове повернення кредиту, сплати процентів за його користування, виконання інших зобов'язань за цим Договором у повному обсязі шляхом відправлення повідомлення. При цьому згідно зі ст. 212, 611, 651 ЦКУ за зобов'язаннями, терміни виконання яких не наступили, терміни вважаються такими, що наступили, у зазначену у повідомленні дату. У цю дату Позичальник зобов'язується повернути Банку суму кредиту у повному обсязі, проценти за фактичний строк його користування, повністю виконати інші зобов'язання за цим Договором.
Банк має право списувати грошові кошти з поточних рахунків Позичальника згідно з п. 2.2.6 цього Договору при настанні термінів будь-якого з платежів, передбачених цим Договором, у межах сум, що належать до сплати Банку (пп. 2.3.4).
3а користування кредитом у період з дати списання коштів з позичкового рахунку до дати погашення кредиту згідно з п. п. 1.2, 2.2.3, 2.2.14, 2.3.2, 2.4.1 цього Договору Позичальник сплачує проценти у розмірі, зазначеному у п. А6 цього Договору (п. 4.1 договору).
Пунктом 4.2 договору передбачено, що відповідно до ст. 212 ЦКУ у випадку порушення Позичальником будь-якого із зобов'язань, передбачених п. п. 1.2, 2.2.3, 2.2.14, 2.3.2, 2.4.1 цього Договору, Позичальник сплачує Банку проценти у розмірі, зазначеному у п. А7 цього Договору (за винятком випадку реалізації Банком права зміни умов цього Договору, встановленого п. А3 цього Договору).
Сплата процентів за користування кредитом, передбачених п. п. 4.1, 4.2 цього Договору, здійснюється згідно до п. А8 цього Договору (п. 4.3 договору).
У п. 4.7 договору зазначено, що у випадку, якщо дата погашення кредиту та/або сплати процентів за користування кредитом, винагороди, неустойки згідно з цим Договором припадає на вихідний або святковий день, зазначені платежі повинні бути здійснені у банківський день, що передує вихідному або святковому дню.
Погашення кредиту, сплата процентів за цим Договором здійснюються у валюті кредиту (п. 4.8 договору).
Згідно з п. 4.9 договору зобов'язання за цим Договором, у тому числі строк виконання яких згідно з умовами цього Договору не наступив, за умови реалізації Банком права щодо стягнення неустойки згідно з розділом 5 цього Договору, виконуються у наступній послідовності: кошти, отримані від Позичальника, а також від інших уповноважених органів/осіб, для погашення заборгованості за цим Договором, перш за все спрямовуються для відшкодування витрат/збитків Банку згідно з п. п. 2.2.13, 2.3.13 цього Договору, далі для погашення неустойки згідно з розділом 5 цього Договору, далі - простроченої винагороди, далі - винагороди, далі - прострочених процентів, далі - процентів, далі - простроченого кредиту, далі - кредиту, якщо інше не передбачене п. 7.3 цього Договору.
Остаточне погашення заборгованості за цим Договором виконується не пізніше дати, зазначеної у п. 1.2 цього Договору. Під реалізацією права Банку щодо стягнення неустойки згідно розділу 5 цього Договору, Сторони узгодили дії Банку по розподілу грошей, отриманих від Позичальника для погашення заборгованості, згідно черговості погашення заборгованості, зазначеної в цьому пункті Договору. При цьому, Сторони узгодили, що додаткових вимог до Позичальника щодо реалізації Банком свого права по стягненню неустойки не потрібні.
Розрахунок процентів за користування кредитом здійснюється щоденно з дати списання коштів з позичкового рахунку до майбутньої дати сплати процентів та/або за період, який починається з попередньої дати сплати процентів до поточної дати сплати процентів. Розрахунок процентів здійснюється до повного погашення заборгованості по кредиту на суму залишку заборгованості по кредиту (п. 4.10 договору).
Відповідно до п. 4.11 договору нарахування процентів та комісій здійснюється на дату сплати процентів, при цьому проценти розраховуються на непогашену частину кредиту за фактичну кількість днів користування кредитними ресурсами, виходячи з 360 днів на рік. День повернення кредиту в часовий інтервал нарахування процентів не враховується.
За умовами п. 5.7 договору терміни позовної давності по вимогах про стягнення кредиту, процентів за користування кредитом, винагорода, неустойки - пені, штрафів за цим Договором встановлюються Сторонами тривалістю 5 років.
У п. 5.8 договору зазначено, що у випадку порушення Позичальником термінів платежів по будь-якому із грошових зобов'язань, передбачених цим договором більш ніж 30 днів, що спричинило звернення Банку до судового органу, Позичальник сплачує Банку штраф, що розраховується за наступною формулою: 1000,00 гривень +5% від суми встановленого у п. А2 цього Договору ліміту на цілі, відмінні від платежів для сплати за реєстрацію предметів застави у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна.
Цей Договір вважається укладеним з моменту підписання його Сторонами. Цей Договір у частині п. 4.4 цього Договору набуває чинності з моменту підписання цього Договору, в решті частин - з моменту надання Позичальником розрахункових документів на використання кредиту у межах зазначених у них сум, та діє в обсязі перерахованих, коштів до повного виконання зобов'язань сторонами за цим Договором (п. п. 6.1, 6.2 договору).
У п. 6.3 договору зазначено, що він може бути змінений або розірваний за ініціативою однієї зі сторін у встановленому законом та цим Договором порядку.
До договору сторонами підписано додаток 1 - графік погашення, в якому сторонами узгоджено терміни повернення частин кредиту, сплати процентів, комісійних винагород (14 число кожного місяця за період з липня 2021 року по червень 2024 року; при цьому останній термін встановлений на 13.06.2024); розміри частин кредиту та суми процентів, що підлягають сплаті у відповідну дату; суми комісійних винагород.
Відповідно до меморіального ордеру від 14.06.2021 на виконання договору позивачем перераховано на рахунок відповідача кредитні кошти в сумі 170000,00 грн.
У матеріали справи надано виписки з особового рахунку відповідача за період з 14.06.2021 по 27.05.2023 та з 14.06.2021 по 31.08.2023, в якій відображено, зокрема надходження коштів у погашення кредиту (в сумі 69800,66 грн) та їх розподіл на сплату комісії, тіла кредиту, відсотків.
Позивач звернувся до відповідача з вимогою (від 18.04.2023) сплатити до 25.04.2023 всю поточну заборгованість за кредитом у розмірі 184097,89 грн., в тому числі 140331,62 грн заборгованості за наданим кредитом, посилаючись на абз. 6 п. А3, п. 2.3.2 Кредитного договору та прострочення сплати кредиту у 277 днів.
З огляду на неналежне виконання відповідачем умов кредитного договору від 14.06.2021 №20.04.0000000203 щодо повернення кредитних коштів, сплати процентів та винагороди, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 196690,48 грн, з яких 140331,62 грн заборгованості за наданим кредитом, 28056,86 грн заборгованості за процентами, 18802,00 грн заборгованості за винагородою, 1000,00 грн штрафу (фіксована складова) та 8500,00 грн штрафу (змінна складова).
Аналізуючи подані докази, оцінюючи їх у сукупності, суд до уваги бере таке.
Відповідно до ч. 2 п. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
З положень ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України вбачається, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Нормами ст. 627 ЦК України встановлено свободу договору, тобто відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Як убачається з матеріалів справи, між сторонами укладено кредитний договір від 14.06.2021 №20.04.0000000203, відповідно до якого Банк зобов'язався надати Позичальнику кредит лімітом 170000,00 грн на фінансування поточної діяльності в обмін на зобов'язання Позичальника щодо повернення кредиту, сплати процентів, винагороди в обумовлені цим Договором терміни (п. п. А1 - А3).
Відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком (ч. 1 ст. 55 Закону України "Про банки і банківську діяльність").
Банківський кредит - будь-яке зобов'язання банку надати певну суму грошей, будь-яка гарантія, будь-яке зобов'язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов'язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов'язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми (ст. 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність").
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Меморіальним ордером від 14.06.2021 підтверджується факт надання позивачем відповідачу кредитних коштів за договором у загальній сумі 170000,00 грн, що також враховано та відображено позивачем у розрахунку заборгованості.
Частиною другою статті 1054 Цивільного кодексу України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
У п. А3 договору сторони визначили, що позичальник здійснює погашення кредиту та процентів щомісячно ануїтетними (однаковими) платежами в розмірі та в строки згідно з графіком платежів (додаток №1 цього договору). Ануїтетний платіж включає, в себе погашення частини основної суми кредиту та процентів за його користування.
За користування кредитом у період з дати списання коштів з позичкового рахунку до дати погашення кредиту згідно з п. п. 1.2, 2.2.3, 2.2.14, 2.3.2, 2.4.1 цього договору позичальник сплачує проценти у розмірі, зазначеному у п. А6 цього договору (п. 4.1 договору).
Згідно з п. А6 договору за користування кредитом позичальник сплачує фіксовані проценти у розмірі 20,90% річних.
Позичальник щомісячно сплачує Банку винагороду за кредитне обслуговування у розмірі 0,79 процентів від суми зазначеного у п. А.2 цього договору ліміту у поточну дату сплати процентів (п. А10 договору).
Як зазначалося вище, у додатку №1 до договору - графіку погашення сторонами узгоджено щомісячні терміни повернення частин кредиту та сплати процентів і винагороди, а також визначено розміри відповідних щомісячних платежів.
Однак, як убачається з матеріалів справи, відповідачем допущено порушення строків сплати визначених умовами договору щомісячних платежів.
З огляду на положення аб. 6 п. А3, п. 2.2.3 кредитного договору, позивач звернувся до відповідача з вимогою від 18.04.2023 погасити всю наявну заборгованість у розмірі 184097,89 грн, в тому числі 140331,62 грн заборгованості за кредитом, 119,55 грн заборгованості за поточними процентами, 26182,72 грн заборгованості за процентами, нарахованими на залишок простроченої заборгованості, 17459,00 грн заборгованості по комісії, до 25.04.2023, вказуючи при цьому, що станом на 18.04.2023 кількість днів прострочення за кредитом склала 277 днів.
Судом враховується, що згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, ст. ст. 525, 526 ЦК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.
За приписами ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно зі ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
З наданих у матеріали справи банківських виписок з особового рахунку відповідача за період з 14.06.2021 по 27.05.2023 та з 14.06.2021 по 31.08.2023, розрахунку заборгованості слідує, що відповідач не у повному обсязі виконала взяті на себе зобов'язання з повернення наданого кредиту та сплати процентів і винагороди (комісії) в обумовлений кредитним договором строк, в результаті чого у відповідача утворилась, зокрема заборгованість з повернення кредитних коштів в сумі 140331,62 гривні. Доказів, які би спростовували зазначене, та доказів щодо погашення заявленої до стягнення суми заборгованості з повернення кредитних коштів суду не подано. З урахуванням наведеного позовні вимоги щодо стягнення 140331,62 грн заборгованості з повернення кредитних коштів підлягають задоволенню.
Щодо заявлених до стягнення з відповідача 28056,86 грн заборгованості за процентами, 18802,00 грн заборгованості за винагородою судом береться до уваги те, що відповідно до п. п. 4.1, 4.10 за користування кредитом у період з дати списання коштів з позичкового рахунку до дати погашення кредиту позичальник сплачує проценти у розмірі, зазначеному у п. А6 цього договору; розрахунок процентів здійснюється до повного погашення заборгованості по кредиту на суму залишку заборгованості по кредиту.
За приписами ч. 4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Зокрема, Велика Палата Верховного Суду розтлумачила термін «користування чужими коштами» в постанові від 10.04.2018 у справі №910/10156/17. Так, термін «користування чужими коштами» може використовуватися у двох значеннях. Перше - це одержання боржником (як правило, за плату) можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу. Друге значення - прострочення грошового зобов'язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх.
Відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані законодавством. Зокрема, відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом; розмір і порядок одержання процентів установлюються договором; якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. Такі ж правила щодо сплати процентів застосовуються до кредитних відносин у силу частини другої статті 1054 ЦК України та до відносин із комерційного кредиту - в силу частини другої статті 1057 цього Кодексу.
Наслідки прострочення грошового зобов'язання, коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх, також врегульовані законодавством. У цьому разі відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, «користування кредитом» - це можливість позичальника за плату правомірно не повертати кредитору борг (кредит) протягом певного періоду часу, погодженого сторонами кредитного договору.
Разом з цим, як зазначила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.04.2023 у справі №910/4518/16, зі спливом строку кредитування чи пред'явленням кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту кредит позичальнику не надається, позичальник не може правомірно не повертати кошти, а тому кредитор вправі вимагати повернення кредиту разом із процентами, нарахованими відповідно до встановлених у договорі термінів погашення періодичних платежів на час спливу строку кредитування чи пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту у межах цього строку. Тобто позичальник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення строку кредитування чи після пред'явлення кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту, а тому й не повинен сплачувати за нього нові проценти відповідно до статті 1048 ЦК України.
Очікування кредитодавця, що позичальник повинен сплачувати проценти за «користування кредитом» поза межами строку, на який надається такий кредит (тобто поза межами існування для позичальника можливості правомірно не сплачувати кредитору борг), виходять за межі взаємних прав та обов'язків сторін, що виникають на підставі кредитного договору, а отже, такі очікування не можуть вважатись легітимними.
Велика Палата Верховного Суду у вищезазначеній постанові зауважила, що зазначене благо виникає у позичальника саме внаслідок укладення кредитного договору. Невиконання зобов'язання з повернення кредиту не може бути підставою для отримання позичальником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу, а отже - і для виникнення зобов'язання зі сплати процентів відповідно до статті 1048 ЦК України.
За таких обставин надання кредитодавцю можливості нарахування процентів відповідно до статті 1048 ЦК України поза межами строку кредитування чи після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту вочевидь порушить баланс інтересів сторін - на позичальника буде покладений обов'язок, який при цьому не кореспондує жодному праву кредитодавця.
Велика Палата Верховного Суду також звернула увагу на аналогічне правове регулювання можливості стягнення процентів поза межами встановленого договором строку повернення вкладу в спорах, в яких банки, на порушення умов договору банківського вкладу, не повертають вкладникам банківські вклади та нараховані за ними проценти. Проценти за банківським вкладом нараховуються лише в межах строку, визначеного у договорі банківського вкладу, тобто за правомірне користування цими коштами. Інакше кажучи, так само як банк не може нараховувати проценти за користування позичальником кредитом після спливу визначеного у договорі строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України (пункт 54 постанови Великої Палати Верховного Суду від 29.03.2018 у справі № 444/9519/12), так само і вкладник за договором банківського вкладу після закінчення строку, на який зроблений вклад, позбавлений права вимагати стягнення процентів за правомірне користування банком цими коштами.
Отже, припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України.
Вказаних вище висновків Велика Палата Верховного Суду також дійшла у постановах від 28.03.2018 у справі №444/9519/12 та від 04.02.2020 у справі №912/1120/16.
Також у постанові від 05.04.2023 у справі №910/4518/16 Велика Палата Верховного Суду зауважила, що підхід, за якого проценти за «користування кредитом» могли нараховуватися та стягуватися за період після закінчення строку кредитування чи після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, не тільки не відповідає правовій природі таких процентів, а й призводить до вочевидь несправедливих результатів. Так, неможливо розумно пояснити, чому, наприклад, замовник робіт або послуг, який прострочив їх оплату, має сплачувати проценти річних за статтею 625 ЦК України, розмір яких може бути зменшений судом, якщо він надмірно великий порівняно зі збитками кредитора, а за прострочення повернення кредиту в такій самій сумі позичальник має додатково сплачувати ще й проценти як плату за «користування кредитом», розмір якої не може бути зменшений судом.
Велика Палата Верховного Суду підкреслює, що зазначене в цьому розділі постанови не означає, що боржник не повинен у повному обсязі виконувати свій обов'язок за кредитним договором. Боржник не звільняється від зобов'язань зі сплати нарахованих у межах строку кредитування, зокрема до пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, процентів за «користування кредитом». Установлений кредитним договором строк кредитування лише визначає часові межі, в яких проценти за «користування кредитом» можуть нараховуватись, не скасовуючи при цьому обов'язок боржника щодо їх сплати.
Отже, в охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання. Вказаний висновок сформульований в постановах Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі №444/9519/12 та від 04.02.2020 у справі №912/1120/16.
Як убачається з матеріалів справи, пунктом 4.2 договору передбачено, що відповідно до ст. 212 ЦКУ у випадку порушення Позичальником будь-якого із зобов'язань, передбачених п. п. 1.2, 2.2.3, 2.2.14, 2.3.2, 2.4.1 цього Договору, Позичальник сплачує Банку проценти у розмірі, зазначеному у п. А7 цього Договору (за винятком випадку реалізації Банком права зміни умов цього Договору, встановленого п. А3 цього Договору).
Разом з тим, позивачем було реалізовано право зміни умов договору, встановлене у п. А3, а саме: позивач з огляду на порушення відповідачем строків сплати періодичних платежів направив відповідачу вимогу (від 18.04.2023), встановивши інший термін повернення кредиту.
Зазначене відповідно до п. 4.2 договору виключає сплату відповідачем позивачу процентів у розмірі, зазначеному у п. А7 цього Договору.
Інших умов, які би встановлювали розмір процентів як наслідку прострочення виконання грошового зобов'язання згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України, договір не містить. При цьому, як уже зазначалося вище, припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.
Відповідно, враховуючи те, що зі спливом строку кредитування чи пред'явленням кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту кредит позичальнику не надається, позичальник після цього не отримує від кредитора відповідне благо, безпідставним є й нарахування за межами строку кредитування й щомісячної винагороди за кредитне обслуговування.
Отже, з огляду на наведене, відповідач зобов'язаний сплатити проценти за користування кредитом та винагороду за кредитне обслуговування до моменту пред'явлення до відповідача вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.
Як слідує з наданого позивачем розрахунку та змісту вимоги від 18.04.2023, станом на час звернення позивача з цією вимогою до відповідача його заборгованість за процентами становила 26307,27 грн, за винагородою - 17459,00 грн, які і підлягають стягненню. Відповідно у позові в частині стягнення 1749,59 грн заборгованості за процентами та 1343,00 грн заборгованості за винагородою належить відмовити з підстав їх нарахування за межами строку кредитування (після пред'явлення вимоги від 18.04.2023).
Також позивач просить стягнути з відповідача штраф в загальній сумі 9500,00 грн (1000,00 грн - фіксована складова, 8500,00 грн - змінна складова).
Судом враховується, що відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Виходячи із змісту ст. ст. 546, 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися у відповідності до закону або умов договору, зокрема, неустойкою, яку боржник повинен сплатити у разі порушення зобов'язання.
Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 551 Цивільного кодексу України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Статтею 230 ГК України передбачено обов'язок учасника господарських відносин сплатити неустойку, штраф, пеню у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
При цьому штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
У п. 5.8 договору сторони передбачили, що у випадку порушення Позичальником термінів платежів по будь-якому із грошових зобов'язань, передбачених цим договором більш ніж 30 днів, що спричинило звернення Банку до судового органу, Позичальник сплачує Банку штраф, що розраховується за наступною формулою: 1000,00 гривень + 5% від суми встановленого у п. А2 цього Договору ліміту на цілі, відмінні від платежів для сплати за реєстрацію предметів застави у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна.
Беручи до уваги зазначені умови договору, порушення відповідачем термінів платежів по грошових зобов'язаннях зі сплати основної заборгованості, процентів та винагороди понад 30 днів, звернення позивача до суду з цим позовом, суд доходить висновку про правомірність та обгрунтованість позовних вимог про стягнення з відповідача штрафу у заявленому розмірі.
Згідно зі ст. ст. 73, 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами.
Відповідно до частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
За вищенаведених обставин справи, законодавчих положень та судової практики, суд доходить висновку про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме: в частині стягнення 140331,62 грн заборгованості за наданим кредитом, 26307,27 заборгованості за процентами, 17459,00 грн заборгованості за винагородою, 9500,00 грн штрафу. У задоволенні позовних вимог в частині стягнення 1749,59 грн заборгованості за процентами та 1343,00 грн заборгованості за винагородою необхідно відмовити.
Витрати зі сплати судового збору відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 2, 4, 74, 86, 129, 233, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
Позов акціонерного товариства "Акцент-банк", м. Дніпро до фізичної особи-підприємця Калюжної Аліни Миколаївни, с. Іванівка Хмельницької області про стягнення 196690,48 грн задовольнити частково.
Стягнути з фізичної особи-підприємця Калюжної Аліни Миколаївни, АДРЕСА_1 (р.н. НОМЕР_1 ) на користь акціонерного товариства "Акцент-Банк", Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Батумська, буд. 11 (код 14360080) 140331,62 грн (сто сорок тисяч триста тридцять одну гривню 62 коп.) заборгованості за наданим кредитом, 26307,27 грн (двадцять шість тисяч триста сім гривень 27 коп.) заборгованості за процентами, 17459,00 грн (сімнадцять тисяч чотириста п'ятдесят дев'ять гривень 00 коп.) заборгованості за винагородою, 9500,00 грн (дев'ять тисяч п'ятсот гривень 00 коп.) штрафу, 2903,97 грн (дві тисячі дев'ятсот три гривні 97 коп.) витрат зі сплати судового збору.
Видати наказ.
У решті позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 ГПК України).
Апеляційна скарга подається в порядку, передбаченому ст. 257 ГПК України, з урахуванням п. 17.5 Розділу ХІ "Перехідні положення" ГПК України.
Суддя В.В. Виноградова
1 - до справи,
2 - позивачу (49074, м. Дніпро, вул. Батумська, 11; 14360080@mail.gov.ua),
3 - відповідачу (30074, Хмельницька область, Шепетівський район, с. Іванівка, вул. Шевченка, 37).