ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
======================================================================
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 серпня 2023 року Справа № 915/1617/20(915/1033/23)
м. Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області у складі головуючого судді Давченко Т.М.,
за участю секретаря судового засідання Дюльгер І.М.
та за відсутності представників сторін
розглянувши матеріали справи № 915/1617/20
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агріі України» (03040, м. Київ, вул.Васильківська 14; код ЄДРПОУ 38948033)
до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 )
третя особа: ліквідатор Товариства з обмеженою відповідальністю «Естера Трейдінг» арбітражний керуючий Бурцева Ірина Юріївна (69019, м. Запоріжжя, вул. Незалежної України, 39А)
про стягнення заборгованості в межах покладеної солідарної відповідальності.
в межах № 915/1617/20 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Естера Трейдінг» (код ЄДРПОУ 40213033), у якій
кредитор: Товариство з обмеженою відповідальністю «Агріі України» (вул. Смольна, 9Б, м. Київ, 03022; код ЄДРПОУ 38948033),
банкрут: Товариство з обмеженою відповідальністю «Естера Трейдінг» (вул. Артилерійська, 18/6, м. Миколаїв, 54030; код ЄДРПОУ 40213033),
ліквідатор: арбітражний керуючий Бурцева Ірина Юріївна (адреса для листування: а/с 83, м. Запоріжжя, 69019)
встановив:
У провадженні Господарського суду Миколаївської області перебуває справа про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Естера Трейдінг» (далі ТОВ «Естера Трейдінг»). Постановою суду від 06.07.2021 ТОВ «Естера Трейдінг» визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено арбітражного керуючого Бурцеву І.Ю. (свідоцтво № 353 від 28.02.2013).
Ухвалою суду від 12.06.2023 керівника Товариства з обмеженою відповідальністю «Естера Трейдінг» (код ЄДРПОУ 40213033) Колтикова Юрія Олексійовича (РНОКПП НОМЕР_1 ) визнано таким, що допустив порушення приписів ч. 6 ст. 34 Кодексу України з процедур банкрутства та покладено на нього солідарну відповідальність за вимогами кредиторів у справі № 915/1617/20 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Естера Трейдінг» (код ЄДРПОУ 40213033).
30.06.2023 через систему "Електронний суд" до Господарського суду Миколаївської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Агріі України» (даті ТОВ «Агріі України») до колишнього керівника ТОВ «Естера Трейдінг» - ОСОБА_1 про стягнення 2181945,75 грн. заборгованості в межах покладеної солідарної відповідальності в порядку п.2 ч. 6 ст. 34 Кодексу України з процедур банкрутства.
Крім того, позивач просив про стягнення грошових коштів на відшкодування судових витрат, зокрема, з оплати позовної заяви судовим збором та витрат на оплату правничої допомоги.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 06.07.2023 позовну заяву прийнято до розгляду в межах провадження у справі № 915/1617/20 про банкрутство ТОВ «Естера Трейдінг» (код ЄДРПОУ 40213033), присвоєно справі номер 915/1617/20(915/1033/23), відкрито провадження у справ, ухвалено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, судове засідання призначено на 30 серпня 2023 року о 14:30. окрім цього, сторонам встанговлені строки на подання заяв по суті справи.
З метою повідомлення відповідача суд ухвалив розмістити на сторінці Господарського суду Миколаївської області на офіційному вебпорталі «Судова влада України» повідомлення про дату розгляду даної справи.
Позивачу ухвала доставлена до Електронного кабінету ЄСІТС.
Ухвала, надіслана відповідачу, повернута органами поштового зв'язку із відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою". Відповідно приписам ГПК України (п.4 ч.6 ст. 242 ГПК України) сторона є належно повідомленою.
Окрім цього, ухвалу розміщено в Єдиному державному реєстрі судових рішень, що у силу статей 2, 4 Закону "Про доступ до судових рішень" свідчить про наявність додаткової можливості сторін справи ознайомитись із судовими рішеннями.
Відповідач правом на подання відзиву не скористався, жодних заперень чи заяв по суті справи не надав, представника у судові засідання жодного разу не скерував.
Суд вважає за необхідне наголосити, що окрім надсилання копії ухвали на поштові адреси, та до зареєстрованих електронних кабінетів сторін, ухвала розміщена в Єдиному державному реєстрі судових рішень, що у силу статей 2, 4 Закону "Про доступ до судових рішень" свідчить про наявність додаткової можливості сторін справи ознайомитись із судовими рішеннями.
Суд враховує приписи статті 129 Конституції України, статті 2 ГПК України, за якими своєчасний розгляд справи є одним із завдань судочинства, що відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо права кожного на справедливий розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
Частинами ч.ч. 1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Суд вважає, що ним, в межах наданих йому повноважень, створені належні рівні умови сторонам для представлення своєї правової позиції та надання доказів і вважає за можливе розгляд справи проводити за наявними в ній матеріалами.
Згідно ч. 6 ст. 12 ГПК України, господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».
З 21.10.2019 почав діяти Кодекс України з процедур банкрутства, пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень якого визначено, що з дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації, провадження в яких продовжується відповідно до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».
Положеннями ч.ч. 1, 2 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства визначено, що спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими ГПК, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.
Склад учасників розгляду спору визначається відповідно до ГПК України.
Господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними ГПК України. За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення.
Сторони у судове засідання не з'явилися, причин неявки суду не повідомили, проте, суд вважає за можливе розглядати справу за їх відсутності за наявними в ній матеріалами.
У судовому засіданні 30.08.2023 підписано вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини даної господарської справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд дійшов висновку про задоволення позову, виходячи з наступних підстав.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 12.06.2023 задоволено заяву представника ТОВ "Агріі Україна", визнано керівника ТОВ «Естера Трейдінг» Колтикова Юрія Олексійовича (РНОКПП НОМЕР_1 ) таким, що допустив порушення приписів ч. 6 ст. 34 Кодексу України з процедур банкрутства та покладено на нього солідарну відповідальність за вимогами кредиторів у справі № 915/1617/20 про банкрутство ТОВ «Естера Трейдінг».
30.06.2023 через систему "Електронний суд" до Господарського суду Миколаївської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Агріі України» (даті ТОВ «Агріі України») до колишнього керівника ТОВ «Естера Трейдінг» - ОСОБА_1 про стягнення 2181945,75 грн. заборгованості в межах покладеної солідарної відповідальності в порядку п.2 ч. 6 ст. 34 Кодексу України з процедур банкрутства. Крім того, позивач просив про стягнення грошових коштів на відшкодування судових витрат, зокрема, з оплати позовної заяви судовим збором та витрат на оплату правничої допомоги..
В поданій позовній заяві позивач зазначає, що оскільки ОСОБА_1 в порядку ч.6 ст. 34 Кодексу України з процедур банкрутства визнано солідарним боржником за незадоволення вимог кредиторів ТОВ «Естера Трейдінг», то заборгованість ТОВ «Естера Трейдінг» перед кредиторами, зокрема перед позивачем у розмірі 2181945,75 грн., а також витрати зі сплати судового збору за подачу позовної заяви у розмірі 32730,00 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10000 грн. підлягають стягненню з ОСОБА_1 у примусовому порядку.
Заперечень проти позовни вимог відповідачем не заявлено.
За абзацом другим частини шостої статті 34 Кодексу України з процедур банкрутства право на звернення кредиторами своїх вимог до керівника боржника виникає після встановлення ухвалою суду порушення ним приписів абзацу першого цієї норми та його вини у невиконанні обов'язку визначеного цією нормою.
Таке право як закріплено законодавцем в реченні третьому абзацу другого частини шостої статті 34 Кодексу України з процедур банкрутства належить виключно кредиторам боржника.
Кодекс України з процедур банкрутства не визначає, які саме кредитори (поточні, конкурсні або забезпечені) мають право звернення своїх вимог до керівника боржника, однак з урахуванням текстуального викладення речення третього абзацу другого частини шостої статті 34 КУзПБ таке звернення можливе після визнання судом всіх вимог кредиторів, а отже, після постановлення ухвали за результатами проведення попереднього засідання.
Крім того, у Кодексі України з процедур банкрутства відсутні конкретно визначені вимоги щодо форми звернення кредиторами своїх вимог до керівника боржника, тому таке звернення може відбуватися у формі заяви, клопотання тощо.
Однак розгляд цих вимог, як і вимог про покладення солідарної відповідальності, здійснюється за правилами ГПК України в порядку визначеному статтею 7 КУзПБ у межах справи про банкрутство, в т.ч. із урахуванням можливості застосування процесуального інституту об'єднання позовів (стаття 173 ГПК України).
За змістом речення третього абзацу другого частини шостої статті 34 КУзПБ виявлення порушення керівником боржника приписів визначених абзацом першим цієї норми є підставою для подальшого звернення кредиторів своїх вимог до зазначеної особи.
Тлумачення наведеної норми свідчить, що у кредиторів наявне право на звернення до керівника боржника про стягнення з останнього грошових коштів в розмірі їх вимог, які внесені до реєстру вимог кредиторів.
Також тлумачення абзацу другого частини шостої статті 34 КУзПБ свідчить, що у право на звернення до керівника боржника про стягнення з останнього грошових коштів в розмірі їх вимог, які внесені до реєстру вимог кредиторів належить виключно кредиторам боржника після визнання судом всіх вимог кредиторів, а отже, після постановлення ухвали за результатами проведення попереднього засідання.
Таке визначення розміру солідарної відповідальності керівника боржника відповідає суті солідарного обов'язку боржника та цілком узгоджується із тим завданням, що має на меті застосування такої відповідальності у справі про банкрутство, яку законодавцем фактично визначено як санкцію за недобросовісні і нерозумні дії керівника боржника та превентивний механізм стимулювання добросовісності, розумності його дій під час виконання повноважень керівника юридичної особи, присікання протиправності його дій, з метою захисту інтересів кредиторів, необізнаних з вини керівника боржника про наявність суттєвої переваги грошових зобов'язань боржника на розміром його майнових активів, і гарантування погашення їх вимог в максимально можливому розмірі.
Аналогічна позиція викладена у Постанові Верховного Суду від 09.06.2022 у справі 904/76/21.
Так, як встановлено судом, вимоги ТОВ «Агріі України» у розмірі 2181945,75 грн. були досліджені у підготовчому засіданні 02.02.2021 у справі № 915/1617/20 про банкрутство ТОВ «Естера Трейдінг», зокрема суд встановив, що грошові вимоги кредитора у вказаному розмірі є безспірними та підтверджуються рішенням Господарського суду Миколаївської області від 09.06.2020 у справі 915/2337/19.
За ухвалою попереднього засідання від 06.04.2021 єдиним кредитором у справі про банкрутство ТОВ «Естера Трейдінг» є ініціюючий кредитор - ТОВ «Агріі України» з грошовими вимогами у розмірі 2181945,75 грн.
Відтак, виходячи з викладеного, суд приходить до обґрунтованого висновку, що ТОВ «Агріі України'має право вимоги до ОСОБА_1 в частині вимог, внесених до реєстру вимог кредиторів у сумі 2181945,75 грн.
За абзацом другим частини шостої статті 34 Кодексу України з процедур банкрутства право на звернення кредиторами своїх вимог до керівника боржника виникає після встановлення ухвалою суду порушення ним приписів абзацу першого цієї норми та його вини у невиконанні обов'язку визначеного цією нормою.
Таке право як закріплено законодавцем в реченні третьому абзацу другого частини шостої статті 34 Кодексу України з процедур банкрутства належить виключно кредиторам боржника.
Крім того, у Кодексу України з процедур банкрутства відсутні конкретно визначені вимоги щодо форми звернення кредиторами своїх вимог до керівника боржника, тому таке звернення може відбуватися у формі заяви, клопотання тощо. Однак розгляд цих вимог, як і вимог про покладення солідарної відповідальності, здійснюється за правилами ГПК України в порядку визначеному статтею 7 КУзПБ у межах справи про банкрутство, в т.ч. із урахуванням можливості застосування процесуального інституту об'єднання позовів (стаття 173 ГПК України).
Відповідно до ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.
Господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними Господарським процесуальним кодексом України.
За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення. Заяви (позовні заяви) учасників провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) або інших осіб у спорах, стороною в яких є боржник, розглядаються в межах справи про банкрутство (неплатоспроможність) за правилами спрощеного позовного провадження.
З моменту порушення стосовно боржника справи про банкрутство він перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс юридичних правовідносин боржника.
Суд наголошує, що на відміну від позовного провадження, призначенням якого є визначення та задоволення індивідуальних вимог кредиторів, провадження у справі про банкрутство має за мету задоволення сукупності вимог кредиторів неплатоспроможного боржника. При цьому обов'язковим завданням провадження у справі про банкрутство є справедливе задоволення усієї сукупності кредиторів. Тому провадження у справах про банкрутство об'єктивно формується на засадах конкурсу кредиторів.
Тобто призначення провадження у справі про банкрутство полягає у збалансуванні реалізації прав та законних інтересів учасників справи. Досягнення цієї мети є можливим за умови гарантування: 1) охорони інтересів кредиторів від протизаконних дій інших кредиторів; 2) охорони інтересів кредиторів від недобросовісних дій боржника; 3) охорони боржника від протизаконних дій кредиторів.
Раціональність механізму конкурсної процедури полягає саме в тому, що вона надає інструментарій для узгодження прав та інтересів усіх кредиторів, а також забезпечує взаємні права та інтереси сукупності кредиторів і боржника. При цьому інструментом гарантування прав кожного із сукупності кредиторів є принцип конкурсного імунітету, за яким кредитор не має права задовольнити свої вимоги до боржника інакше, як в межах відкритого провадження у справі про банкрутство. Кредитори можуть задовольнити свої вимоги за правилами конкретної конкурсної процедури (висновок викладений у постановах судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2019 у справі № 910/9535/18 та від 09.09.2021 у справі № 916/4644/15).
Приймаючи до уваги принцип конкурсного імунітету, не допускається стягнення кредитором з керівника боржника грошових коштів в рахунок індивідуального погашення заявлених вимог поза межами конкретної конкурсної процедури.
Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об?єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв?язок доказів у їх сукупності (ст. 86 ГПК України).
В даному випадку суд вважає за необхідне наголосити на тому, що 17.10.2019 набув чинності Закон України від 20.09.2019 № 132-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні», яким було, зокрема внесено зміни до України змінено назву статті 79 ГПК з «Достатність доказів» на нову - «Вірогідність доказів» та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування «вірогідності доказів».
Стандарт доказування «вірогідності доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
У відповідності до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов?язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 21.08.2020 у справі № 904/2357/20.
Враховуючи той факт, що в матеріалах справи відсутні докази погашення відповідачем заборгованості, заявленої позивачем, враховуючи вищенаведені норми та обставини, розглянувши даний спір із застосуванням норм матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, згідно з наданими доказами, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для задоволення вимог позивача.
Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 238 ГПК України, у резолютивній частині рішення зазначаються, зокрема відомості про розподіл судових витрат.
Відповідно до ст.129 ГПК України, у разі задоволення позову, судовий збір підлягає покладенню на відповідача.
Приймаючи до уваги, що позовні вимоги задоволені у повному обсязі, витрати позивача на оплату позовної заяви судовим збором у сумі 32730,00 грн., належить відшкодувати за рахунок відповідача.
Разом з тим, позивачем у позові заявлено вимогу про стягнення з Колтикова Ю.О. 10000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Дослідивши матеріали справи щодо указаної вище заяви ПП «Дикий Сад», суд приходить до такого.
Господарським процесуальним законодавством передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов?язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов?язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов?язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов?язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов?язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду (ст. 123 ГПК України). Суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати (п. 3 ч. 1 ст. 244 ГПК України).
Суд може вирішити питання розподілу судових витрат у додатковому рішенні після ухвалення рішення за результатами розгляду справи по суті (ч. 3 ст. 233 ГПК України).
У відповідності до ст. 129 ГПК України, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Інші судові витрати, пов?язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов?язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку.
Якщо сума судових витрат, заявлених до відшкодування та підтверджених відповідними доказами, є неспівмірно нижчою від суми, заявленої в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат (крім судового збору) повністю або частково, крім випадків, якщо така сторона доведе поважні причини зменшення цієї суми.
Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв?язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п?яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
В даному випадку позов задоволено у повному обсязі.
Законодавством визначено, що витрати, пов?язані із правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов?язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов?язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ст. 126 ГПК України).
Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв?язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо) (ч. 8 ст. 129 ГПК України).
Склад та розмір витрат, пов?язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов?язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов?язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об?єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв?язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
ТОВ «Агріі України» на підтвердження понесення судових витрат на професійну правничу допомогу в сумі 10000,00 грн. подано суду:
1) договір № 23/06 від 23.06.2023 про надання професійної правової (правничої) допомоги, укладений ТОВ «Агріі України» (клієнтом) з адвокатом Заматовим Романом Валерійовичем, згідно умов якого адвокат прийняв на себе зобов?язання надавати клієнту правову (правничу) допомогу з усіх питань пов'язаних з поданням Клієнтом позову до Господарського суду Миколаївської області про стягнення заборгованості з Колтикова Юрія Олексійовича (РНКПО: НОМЕР_1 ) у справі про банкрутство ТОВ «Естера Трейдінг», яка полягає в: представництві інтересів клієнта в судах, в державних та недержавних органах, установах, підприємствах, організаціях; вивченні наданих клієнтом документів (в тому числі первинних, але не виключно), які мають значення для виконання доручення; формуванні правової позиції клієнта, підготовці відповідних процесуальних документів від імені клієнта при розгляді будь-яких цивільних, адміністративних, господарських, кримінальних справ; узагальнненні та аналізі практики розгляду судових та інших аналогічних справ; надані клієнту пропозицій щодо усунення виявлених недоліків; наданні консультацій, висновків, довідок з правових питань, що виникають у клієнта та ін.
Сторонами зазначеного договору погоджено, що вартість послуг становить 2000,00 грн за годину.
2) копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 2030 видане 26.10.2005 Заматову Р.В.;
3) акт виконаних послуг за договором № 23/06 від 23.06.2023 про надання правової допомоги (адвокатських послуг) на суму 10000,00 грн. за 5 годин роботи;
Матеріалами справи підтверджується надання адвокатами позивачу послуг, зазначених в указаному акті.
З урахуванням викладеного суд визнає, що ТОВ «Агріі України» доведений розмір витрат на професійну правничу допомогу у сумі 10000,00 грн.
Суд також визнає, що зазначена сума витрат на правничу допомогу відповідає критеріям реальності та розумності, є співмірною з обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.
Ураховуючи викладене, заява ТОВ «Агріі України» про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу у сумі 10000,00 грн. підлягає задоволенню.
Керуючись ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства, ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з ОСОБА_1 (РНКПО НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агріі Україна» 2181945,75 грн. заборгованості за вимогами кредиторів у справі № 915/1617/20 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Естера Трейдінг», 32730,00 грн. витрат на оплату судового збору та 10000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
3. Після набрання рішенням законної сили видати відповідний наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Повний текст рішення складено 11.09.2023
Суддя Т.М. Давченко