ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
УХВАЛА
"19" вересня 2023 р. Справа № 911/2784/23
Господарський суд Київської області у складі судді Яреми В.А., перевіривши матеріали позовної заяви Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського»
до Фізичної особи-підприємця Явуз Світлани Петрівни
про стягнення 215 616,17 гривень
встановив:
Через канцелярію господарського суду Київської області надійшла позовна заява Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського» до Фізичної особи-підприємця Явуз Світлани Петрівни про стягнення 70 795,60 гривень 215 616,17 гривень.
Вказані вище вимоги мотивовані тим, що відповідач порушила грошові зобов'язання, взяті на себе згідно договору №120/8119 про відшкодування сплати податку на землю, витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю від 11.05.2018, оскільки не внесла відповідну плату за утримання переданого їй в оренду приміщення та майна за адресою: м. Київ, вул. Янгеля Академіка, 20, гуртожиток №8, частина цокольного поверху загальною площею 190,0 кв.м.
Приписами ч. 1 ст. 27 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що позов пред'являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Відповідно до частини третьої статті 30 Господарського процесуального кодексу України спори, що виникають з приводу нерухомого майна, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням майна або основної його частини.
Згідно ч. 1 ст. 181 Цивільного кодексу України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.02.2021 у справі №911/2390/18 зазначено таке:
- аналізуючи логічну послідовність зміни формулювання положень процесуального законодавства щодо правил розгляду позовів за виключною підсудністю, убачається її спрямованість на визначення виключної підсудності в цілому для всіх спорів, які виникають у межах відповідних правовідносин у зв'язку з нерухомим майном, безвідносно до предмета конкретного спору;
- за правилами чинного ГПК України виключна підсудність застосовується до тих спорів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов'язків, що пов'язані з нерухомим майном;
- словосполучення «з приводу нерухомого майна» у ч. 3 ст. 30 ГПК України необхідно розуміти таким чином, що правила виключної підсудності поширюються на будь-які спори, які стосуються прав та обов'язків, що пов'язані з нерухомим майном. У таких спорах нерухоме майно не обов'язково виступає як безпосередньо об'єкт спірного матеріального правовідношення.
Отже, до спорів, предметом яких є стягнення заборгованості, що виникла внаслідок невиконання зобов'язань, пов'язаних з володінням/користуванням нерухомим майном, поширюються норми частини 3 статті 30 Господарського процесуально кодексу України.
Зі змісту поданого Національним технічним університетом України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського» позову слідує, що вимоги про стягнення з відповідача сум заборгованості заявлено у зв'язку з порушенням умов договору щодо утримання орендованого майна у місті Києві, а тому спір за відповідним позовом має розглядатись відповідно до правил виключної підсудності згідно приписів ч. 3 ст. 30 ГПК України - за місцем знаходження нерухомого майна, плату по утриманню якого відповідач зобов'язаний сплачувати згідно укладеного з позивачем договору.
В розрізі зробленого висновку судом враховано, що належність відповідного спору до виключної підсудності унеможливлює прийняття Господарським судом Київської області до свого розгляду такої позовної заяви за територіальною підсудністю, що попри те не свідчить про спір щодо підсудності, позаяк:
- правила загальної підсудності поширюють свою дію на всі справи позовного провадження, за винятком тих, для яких Господарського процесуального кодексу України встановлює інший вид підсудності, зокрема за деякими категоріями справ в силу специфіки предмету спору процесуальний закон встановлює виключну підсудність, за якою тільки один конкретний суд серед інших може розглядати таку категорію справ;
- правило про виключну підсудність застосовується судом у будь-якому випадку за наявності визначених законом умов, не залежить від волі сторін, а також наявності чи відсутності обґрунтувань учасників справи щодо її застосування.
Отже, виключна підсудність - це встановлена підсудність певної категорії справ точно визначеному господарському суду, що виключає можливість розгляду їх у будь-якому іншому суді, відтак зазначене свідчить, що певні категорії справ не можуть розглядатися не «судом, встановленим законом» за загальними правилами підсудності або ж за правилами альтернативної підсудності.
Відповідно до ч. 1 ст. 31 ГПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо, зокрема, справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
За таких обставин суд дійшов висновку про передачу позовної заяви Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського» до Фізичної особи-підприємця Явуз Світлани Петрівни про стягнення 215 616,17 гривень з доданими до неї документами за виключною підсудністю до Господарського суду міста Києва.
Керуючись ст. ст. 30, 31, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд
постановив:
Позовну заяву Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського» до Фізичної особи-підприємця Явуз Світлани Петрівни про стягнення 215 616,17 гривень з доданими до неї документами передати за виключною підсудністю до Господарського суду міста Києва.
Ухвала складена та підписана 19.09.2023, набирає законної сили з моменту її підписання суддею у відповідності до ч. 2 ст. 235 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржена до Північного апеляційного господарського суду у строки та порядок відповідно до ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя В.А. Ярема