ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
0,2
УХВАЛА
м. Київ
19.09.2023Справа № 910/14401/23
Господарський суд міста Києва у складі судді Ягічевої Н.І., розглянувши позовну заяву Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до 1) Закарпатської обласної державної адміністрації 2) Військової частини НОМЕР_1 ; 3) Військової частини НОМЕР_2 ; 4) Адміністрації Державної прикордонної служби України; 5) Головного управління Національної поліції в Закарпатській області про визнання незаконними дій та скасування рішення
ВСТАНОВИВ:
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва із позовною заявою до Закарпатської обласної державної адміністрації, Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 , Адміністрації Державної прикордонної служби України, Головного управління Національної поліції в Закарпатській області про визнання незаконними дій та скасування рішення.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є стороною договору комісії NoЮА2707/23 від 27.07.2023, з метою виконання якого ним було здійснено доручення перевезення (доставку) отриманих від комітента товарів. Однак, як зазначає позивач, під час транспортування цих товарів водія перевізника було зупинено працівниками поліції за фактом перевезення вантажу за начебто підробленою транспортною накладною, а товар вилучено. Після цього 11.08.2023 рішенням Ради оборони Закарпатської обласної військової адміністрації №26 було погоджено примусове відчуження для потреб оборони майна, вилученого в ході огляду автомобіля, в порядку Закону України "Про передачі, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану" та передачу вказаного майна військовим частинам 2142 та 1493. Позивач, посилаючись на факт порушення своїх прав внаслідок відчуження майна без відшкодування його вартості, просить суд визнати незаконним та скасувати відповідне рішення Ради оборони Закарпатської обласної військової адміністрації, визнати незаконними дії працівників Національної поліції та Державної прикордонної служби України щодо передачі відчуженого майна та зобов'язати голову Адміністрації Державної прикордонної служби України видати доручення про повернення зазначеного майна.
Дослідивши матеріали позовної заяви, суд дійшов висновку про відмову у відкритті провадження у справі на підставі пункту 1 частини 1 статті 175 Господарського процесуального кодексу України, оскільки подана заява не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства, зважаючи на таке.
Стаття 124 Конституції України закріплює, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Частина 1 статті 3 Господарського процесуального кодексу України визначає, що судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно приписів статті 9 Конституції України, статті 19 Закону України «Про міжнародні договори України» і статті 3 Господарського процесуального кодексу України господарські суди у процесі здійснення правосуддя мають за відповідними правилами керуватися нормами зазначених документів, ратифікованих законами України.
Водночас, статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Поняття "суд, встановлений законом" включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.
Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
Важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням у Конституції України принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя, так і прецедентною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).
У рішенні від 22.12.2009 у справі "Безимянная проти Росії" (заява №21851/03) ЄСПЛ наголосив, що "погоджується з тим, що правила визначення параметрів юрисдикції, що застосовуються до різних судів у рамках однієї мережі судових систем держав, безумовно, розроблені таким чином, щоб забезпечити належну реалізацію правосуддя. Заінтересовані держави повинні очікувати, що такі правила будуть застосовуватися. Однак ці правила або їх застосування не повинні обмежувати сторони у використанні доступного засобу правового захисту".
Справи, віднесені до юрисдикції господарських судів, визначено у статті 20 Господарського процесуального кодексу України.
За статтею 45 Господарського процесуального кодексу України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені в статті 4 цього Кодексу, тобто, і фізичні особи, які не є підприємцями, а винятки, коли спори, стороною яких є фізична особа, що не є підприємцем, не підлягають розгляду у господарських судах, чітко визначені положеннями статті 20 цього Кодексу (наприклад, пункти 5, 10, 14 цієї статті).
Наведене свідчить про те, що одним із критеріїв віднесення справ до господарської юрисдикції визначено наявність між сторонами саме господарських правовідносин, а також впроваджено підхід щодо розмежування юрисдикції залежно від предмета правовідносин, а не лише від суб'єктного складу сторін.
Отже, ознаками спору, на який поширюється юрисдикція господарського суду, є: наявність між сторонами господарських відносин, врегульованих ЦК України, ГК України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.
З огляду на положення частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України, а також статей 4, 45 цього Кодексу для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду конкретної справи має значення суб'єктний склад саме сторін правочину та наявність спору, що виник у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності.
Дослідивши характер спірних правовідносин, судом встановлено, що фактично позивачем у даній справі заявлені вимоги, які належить розглядати в порядку різного судочинства, а саме, вимоги про визнання незаконним та скасування рішення ради оборони Закарпатської області №26 від 11.08.2023 "Про невідкладні заходи для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави" в частині, а також вимога про зобов'язання Голови Адміністрації Державної прикордонної служби України (голову Держприкордонслужби) видати керівнику військової частини НОМЕР_2 та військової частини НОМЕР_1 обов'язкове до виконання доручення про повернення майна, є вимогами публічно-правового характеру та підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема у спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Крім того, заявлена позивачем вимога про визнання незаконним дій осіб згідно наданого переліку, фактично є оскарженням дій вказаних позивачем осіб та містить у себе ознаки кримінального правопорушення, що підлягає розгляду в рамках вже існуючого кримінального провадження №12023078070000077.
Відповідно до п. 1 ч.1 ст. 175 Господарського процесуального кодексу України, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.
Виходячи з вищенаведеного, встановивши, що дана справа непідвідомча господарському суду, що виключає можливість її судового розгляду, але не виключає захист порушеного чи оспорюваного права позивача іншим уповноваженим органом, суд дійшов висновку про відмову у відкритті провадження у справі на підставі п. 1 ч.1 ст. 175 Господарського процесуального кодексу України.
При цьому, на виконання вимог частини 6 статті 175 Господарського процесуального кодексу України суд роз'яснює позивачу, що такий спір за суб'єктним складом сторін підлягає розгляду за правилами адміністративного та кримінального судочинства.
Керуючись статтями 3, 4, 20, 175, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд
УХВАЛИВ:
1. Відмовити у відкритті провадження у справі №910/14401/23 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до 1) Закарпатської обласної державної адміністрації 2) Військової частини НОМЕР_1 ; 3) Військової частини НОМЕР_2 ; 4) Адміністрації Державної прикордонної служби України; 5) Головного управління Національної поліції в Закарпатській області про визнання незаконними дій та скасування рішення.
2. Ухвала набирає законної сили 19.09.2023 та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Північного апеляційного господарського суду протягом 10 днів з дня набрання нею законної сили.
Суддя Наталія ЯГІЧЕВА