Роздільнянський районний суд Одеської області
ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 511/1646/23
Номер провадження: 2/511/479/23
19 вересня 2023 року Роздільнянський районний суд Одеської області в складі:
головуючого судді: Іванова О. В.,
при секретарі - Возняк Г.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Роздільна Одеської області цивільну справу за позовом
позивача: ОСОБА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ;
представник позивача: Артюшкова Світлана Леонідівна, АДРЕСА_1
до
відповідача: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ,
про стягнення боргу за борговою розпискою,
ВСТАНОВИВ:
У червні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 , в якій просив стягнути з відповідача на свою користь борг за борговою розпискою у розмірі 8950 грн. та судовий збір у розмірі 1073,60 грн.
Свої вимоги мотивував тим, що 03.09.2022 року він дав в борг ОСОБА_2 суму у розмірі 8950 грн., які відповідач зобов'язувався повернути строком до 06.09.2023 року на банківську картку ПриватБанку. Розписка була написана власноруч відповідачем по справі без будь-якого фізичного або психологічного тиску в присутності свідка ОСОБА_3 . Оскільки, відповідачем по справі не було здійснено повернення боргу, тому позивач був змушений звернутися до адвоката за захистом своїх законних прав та інтересів. Так, 29.12.2022 року адвокат направила цінні поштові листи з описом документів відповідачу по справі, а саме претензію про повернення боргу, відповідач по справі не проявив зацікавленості та не отримав зазначені документи, тому претензія була направлена повторно на його вайбер, які він отримав, втім станом на 09.06.2023 року борг відповідачем не повернений, що є підставою для звернення до суду.
Позивач ОСОБА_1 та його представник в судове засідання не з'явилися, надали заяву відповідно до якої позовні вимоги підтримали повністю, просили їх задовольнити, судове засідання провести без їх участі, розглянути справу без їх участі та винести заочне рішення.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, жодних заяв, клопотань до суду не надавав, про дату та час розгляду справи сповіщений належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.
Відповідно до ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
У зв'язку з неявкою відповідача та не повідомленням ним про поважні причини такої неявки в судове засідання в порядку статті 223 ЦПК України, суд зі згоди позивача вважає за можливе розглядати справу в заочному порядку та ухвалити заочне рішення, що відповідає вимогам ст. 280 ЦПК України.
Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», ч.1ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (AlimentariaSandersS.A. v. Spain).
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі «Смірнова проти України»).
В порядку ч.2 ст. 247 ЦПК України розгляд справи здійснюється судом без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, у зв'язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі.
Судом по справі встановлені наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що згідно розписки від 03.09.2022 року ОСОБА_2 зайняв у ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 8950 грн., які зобов'язувався повернути до 06.09.2022 року на банківську картку приват Банку за № НОМЕР_3 , що підтверджується оригіналом вказаної розписки.
Для повернення основного боргу позивачем на адресу відповідача поштовим листом було надіслано претензію про повернення боргу, окрім того претензія аналогічного змісту була направлена у месенджер «Вайбер» відповідача, але борг повернутий не був.
Із встановлених судом обставин справи суд приходить до висновку, що між сторонами виникли спірні правовідносини щодо неналежного виконання відповідачем умов договору позики, укладення якого відбулося в письмовій формі і підтвердження реальності якого позивачем надано суду письмову розписку відповідача про отримання коштів.
Дані спірні правовідносини регулюються наступним нормами права.
Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
У відповідності до вимог ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України (надалі - «ЦК України»), зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Відповідно до ч. ч. 1-2 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за надані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.
Згідно ч. ч. 1-2 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно з частиною першою статті 626 ЦК України договором, є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч. 1 ст. 631 ЦК України, строком договору є час протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.
За змістом статей 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов'язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов'язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов'язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора. Ці висновки узгоджуються з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, висловленою у постанові від 11.04.2018 у справі № 758/1303/15-ц.
У правовій позиції Верховного Суду України, яка викладена в постанові ВСУ від 02.07.2014 № 6-79цс14, визначено, що за своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики після отримання коштів, підтверджуючи як факт укладення договору та зміст умов договору, так і факт отримання боржником від кредитора певної грошової суми.
Статтями 1046, 1047 ЦК України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
У відповідності до ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Також статтею 524 ЦК України визначено, що зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.
Однак як укладення, так і виконання договірних зобов'язань в іноземній валюті, зокрема позики, не суперечить чинному законодавству.
Далі ч. 1,2 ст. 207 ЦК України встановлено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Відповідно до правового висновку ВС від 08.07.2019 року по справі №524/4946/16-ц за своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми.
Отже, досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти їх справжню правову природу, незалежно від найменування документа, незважаючи на найменування документа, і залежно від установлених результатів робити відповідні правові висновки.
З наведеного вище суд вважає, що відповідач отримав у позивача грошові кошти в борг, які у визначений термін не повернув, відповідач жодним чином не спростував вказані обставини, тому позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню та з ОСОБА_2 підлягає стягненню сума боргу за договором позики від 03.09.2022 року у розмірі 8950 грн.
Відповідно до статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1073,60 грн., що документально підтверджені, оскільки позивачем судовий збір сплачений у повному обсязі при зверненні до суду.
Керуючись ст. 3, 12, 81, 141, 200, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд
УХВАЛИВ:
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за борговою розпискою, - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 на користь ОСОБА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , борг за борговою розпискою від 03.09.2022 року у розмірі 8950,00 (вісім тисяч дев'ятсот п'ятдесят) гривень.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 на користь ОСОБА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , витрати по сплаті судового збору в розмірі 1073,60 грн.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заяви про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Рішення може бути оскаржене учасниками справи в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду шляхом подачі протягом 30 днів апеляційної скарги з дня проголошення судового
Суддя О. В. Іванова