Березівський районний суд Одеської області
19.09.2023
Справа № 494/1549/23
Провадження № 3/494/893/23
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19.09. 2023 р. м. Березівка
Суддя Березівського районного суду Одеської області Панчишин А.Ю. , розглянувши матеріали справи про адміністративні правопорушення, які надійшли від Березівського РВП ГУНП в Одеській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, не працюючого, мешканця АДРЕСА_1 за частиною першою статті 122-2, частиною першою статті 130 та статтею 185 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП), -
ВСТАНОВИВ:
22.08.2023 року до Березівського районного суду Одеської області надійшли адміністративні справи за протоколами серії ААД №129337 за ч.1 ст.122-2 КУпАП, серії ААД №129336 за ч. 1 ст. 130 та серії ВАВ №561440 за ст. 185 КУпАП відносно однієї і тієї ж самої особи ОСОБА_1 .
Постановою суду від 29.08.2023 року вказані справи об'єднанні в одне провадження під спільним номером 494/1549/23 (провадження 3/494/893/23) та призначені до розгляду на 29.08.2023 року. В подальшому розгляд справи був відкладений.
Так згідно протоколу серії ААД №129337 про адміністративне правопорушення від 15.08.2023 року вбачається, що 15.08.2023 року о 00:10годин водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом VOLKSWAGEN CADDY д.н.з. НОМЕР_1 по автодорозі Т1615 між м. Березівка та с. Новоселівка Одеської області не виконав вимогу поліцейського про зупинку транспортного засобу, яку поліцейський здійснив шляхом увімкнення проблискового маяка синього кольору, увімкнення спеціального звукового сигналу , чим порушив проблискового маячка, чим порушив вимоги вимоги п. 2.4, 8.9 А Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст. 122-2 КУпАП.
Відповідно до протоколу серії ААД №129336про адміністративне правопорушення від 15.08.2023 року вбачається, що 15.08.2023 року о 00:10 годин по автодорозі Т1615між м. Березівка та с. Новоселівка Одеської області водій керував автомобілемVOLKSWAGEN CADDY д.н.з. НОМЕР_1 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння . Огляд на стан алкогольного сп'яніння проводився на місці зупинки транспортного засобу із застосуванням спеціального технічного приладу ALCOTESD DRAGER 6810. Результат 0,52 проміле. Тест 531, чим порушив вимоги п 2.9а Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст. 130 КУпАП.
Відповідно до протоколу серії ВАВ №561440 про адміністративне правопорушення від 15.08.2023 року вбачається, що 15.08.2023 року в м. Березівка по вул. Мічуріна, поблизу будинку №42 Одеської області ОСОБА_1 , будучи водієм зупиненого транспортного засобу чинив злісну непокору працівникам поліції, законній вимозі, яка виразилась у покиненні водієм місця зупинки його транспортного засобу, поводженні себе зухвало, не виконанні неодноразових законних розпоряджень, чим вчинив адміністративне правопорушення передбачене ст. 185 КУпАП.
В судове засідання 19.09.2023 ОСОБА_1 не з'явився, був належним чином повідомлений про судовий розгляд. Подав свої заперечення до суду на протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст. 130 КУпАП, зазначив, що з таким не згоден. Вказав, що керував транспортним засобом, при цьому не порушував правила дорожнього руху, його зупинили працівники поліції, які не пояснили йому причини зупинки транспортного засобу. Ствердив, що відповів працівникам поліції, що не вживав спиртні напої, разом з тим, працівники поліції надали йому для продуву пристрій «Драгер», за результатами якого йому було повідомлено, що він перебуває в стані алкогольного сп'яніння. ОСОБА_1 зазначив, що хотів пояснити працівникам поліції, що вживав лише квас і запитав їх чи може алкотестер показати стан сп'яніння після вживання квасу, на що відповіді не отримав. Особа, що притягається до відповідальності ствердив, що вдруге наголосив працівникам поліції, що алкогольні напої не вживав, однак пройти медичний огляд на стан алкогольного сп'яніння в закладі охорони здоров'я йому не пропонували. Також ОСОБА_1 зазначив, що йому не було роз'яснено процесуальні права. Окрім того, зазначає, що працівниками поліції також грубо порушені його права, як затриманої особи, оскільки йому одягли на руки кайданки за спиною і коли він повідомив, що йому потрібно у вбиральню та запропонував зняти кайданки, однак працівники поліції таке прохання проігнорували та запропонували пройти до вбиральні разом з дружиною, щоб вона допомогла справити його природні потреби, що, на думку ОСОБА_1 , порушило його права як людини. Враховуючи те, що ОСОБА_1 не може з'явитись в судове засідання, просив врахувати його письмові заперечення та закрити справу про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 130 КУпАП.
Розглянувши матеріали адміністративної справи, вивчивши заперечення особи, що притягається до адміністративної відповідальності, оглянувши відеоматеріали, які надані поліцейським суд вважає наступне.
У відповідності до положень ст. 1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Постановою Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» передбачено, що при розгляді справ зазначеної категорії необхідно з'ясовувати всі обставини, перелічені у ст. ст.247,280 КУпАП. Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим ст. ст.283,284 КУпАП. У постанові, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Статтею 280 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Оскільки ОСОБА_1 по матеріалах справи та згідно поданих заперечень не визнає свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення, а тому вказані обставини у протоколах є недоведеними та підлягають встановленню (доказуванню) під час розгляду справи.
Складаючи протоколи про адміністративні правопорушення за ч.1 ст.122-2, ч.1 ст. 130 та ст. 185 КУпАП працівники поліції зазначили, що ОСОБА_1 не виконав вимогу про зупинку транспортного засобу, керував транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння та не виконував законні розпорядження працівника правоохоронного органу. При цьому, до матеріалів за ч.1 ст.130 КУпАП були долучені акт огляду на стан алкогольного сп'яніння, квитанція з тесту на стан алкогольного сп'яніння та відеозаписи з камер працівників поліції.
Однак суд вважає, що вищенаведені докази не можна вважати допустимими, достатніми, належними та такими, що доводять вину ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, виходячи з наступного.
Судовий розгляд справ повинен відповідати загальним принципам, а саме: верховенству права, законності, рівності перед законом і судом, поваги до людської гідності, забезпечення права на свободу та особисту недоторканість, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості, тощо.
Частина 1 ст. 130 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Таким чином, об'єктивна сторона складу адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП полягає в тому, що порушник має перебувати в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або відмовитись від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп'яніння та обов'язково має керувати транспортним засобом.
Відсутність будь-якої складової об'єктивної сторони складу адміністративного правопорушення виключає можливість притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Проведення огляду на стан сп'яніння здійснюється в порядку, встановленому ст. 266 КУпАП, з дотриманням вимог Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним Наказом МВС України та МОЗ України 09 листопада 2015 року №1452/735 (далі Інструкція), а також Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою КабінетуМіністрівУкраїнивід 17грудня 2008року №1103 (далі Порядок).
Відповідно до вимог ст. 266 КУпАП, вищезазначених Інструкції, Порядку, особи, які керують транспортними засобами, щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного сп'яніння, підлягають огляду на стан алкогольного сп'яніння. Огляд на стан сп'яніння проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, показники яких після проведення тесту мають цифровий показник більше 0,2 проміле алкоголю в крові. У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я.
Як вбачається з оглянутого судом відеозапису оформлення адміністративних матеріалів, після продуву пристрою драгер ОСОБА_1 зазначив, що спиртних напоїв не вживав, вжив квас, при цьому запитав працівника поліції, чи після вживання квасу, алкотестер може показати стан алкогольного сп'яніння (відеозапис від 15.08.2023 року о 00 год. 13 їв. 45 с.), таким чином не погодився з отриманим результатом. Повторно водій повідомив, що вживав квас (відеозапис від 15.08.2023 року о 00 год. 24 .хв. 10 с. та о 00 год. 45 хв. 50 с.). Тому, враховуючи вказані обставини, вимоги ст. 266 КУпАП та вищезазначеної Інструкції працівники поліції повинні були запропонувати ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння в медичному закладі охорони здоров'я, однак цього зроблено не було.
Результат продуву алкотестера DRAGER 6810, на наданому працівниками поліції відеозаписі, не проглядається.
При цьому, відповідно до п.27 Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», керування транспортним засобом - виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування.
Касаційний адміністративний суду в складі Верховного Суду в рішенні №404/4467/16-а від 20.02.19р. зазначив, що «само по собі керування транспортним засобом розуміється, як технічна дія водія з метою приведення транспортного засобу в рух, зворушення з місця і, як наслідок, переміщення транспортного засобу в просторі. Експлуатація транспортного засобу передбачає використання цього транспортного засобу за призначенням, тобто з метою керування. Проте, зазначення «водія» унеможливлює правозастосування вказаного визначення в розумінні ст. 130 КУпАП, оскільки суттєво зменшує коло осіб, які можуть бути притягнуті до відповідальності за керування у нетверезому стані.
Таким чином, знаходження за кермом транспортного засобу, яке не є в стані руху (знаходиться в нерухомому стані), особи в нетверезому стані не є доказом вчинення останньою адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП.
Для того, щоб виявити вказане правопорушення, той чи інший транспортний засіб має бути законно зупинений співробітниками поліції, в противному випадку протиправність зупинки (за умови відсутності задокументованого порушення ПДР та подальшим притягненням до відповідальності), може поставити під сумнів й саму подальшу процедуру виявлення «нетверезого водія» .
Так, у своєму рішенні від 15.03.2019 Верховний Суд у справі №686/11314/17 вказав, що оскільки поліцейським не задокументовано та не доведено належними і допустимими доказами факту порушення водієм правил дорожнього руху, то вимоги інспектора до водія про пред'явлення документів на право керування є неправомірними, а співробітники поліції можуть зупиняти автомобіль, лише коли є факт правопорушення.
Згідно правових висновків Верховного Суду, висловлених при розгляді справ на неправомірні дії поліцейського, поліцейські не мають права без задокументованих доказів вчинення водієм порушень ПДР України зупиняти автомобіль, перевіряти документи та, як наслідок, вимагати проходження перевірки на стан сп'яніння (рішення від 15.03.2019 справа 686/11314/17; від 23.10.2019 справа № 357/10134/17).
Як вбачається з відеозапису, порушень правил дорожнього руху ОСОБА_1 перед його зупинкою працівниками поліції не здійснював, будь-яких належних та допустимих доказів цього не надано.
На відеозаписі не відображено роз'яснення ОСОБА_1 його прав та обов'язків передбачених ст. 268 КУпАП, що є обов'язковим відповідно до абзацу 4 пункту 2 Розділу 2 Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України №1395 від 07.11.2015 року.
Акт огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів підписаний інспектором СРПП Березівського РВП Безвезюком С.Г. без зазначення останнім його спеціального звання.
Рапорти інспектора СРПП Березівського РВП ст. лейтенанта поліції Безвезюка С.Г. та поліцейського СРПП Березівського РВП ГУНП в Одеській області рядового поліції Дука С. від 15.08.2023 року не можуть слугувати доказом винуватості водія у вчиненні адміністративного правопорушення, адже останні є зацікавленими особами при розгляді справи, а тому вказане ставить під сумнів дотримання вимог щодо об'єктивності з'ясування обставин справи (відповідна правова позиція зазначена в постанові Верховного Суду у справі №524/4668/17).
Особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише за наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, який має бути встановлений судом тільки після всебічної та повної оцінки всіх доказів по справі.
У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумцій факту.
Доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом, зазначене викладено в п. 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14.02.2008р. у справі «Кобець проти України».
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Державні органи не мають права перекладати обов'язок доказування невинуватості на особу, відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення. Вимагання від особи представлення доказів на свій захист і спростування протоколу, є неприпустимим в розумінні принципу презумпції невинуватості, закріпленому в ст. 62 Конституції України.
Також у справі «Пол і Одрі Едвардс проти Об'єднаного Королівства» (№46477/99),Європейський суд з прав людини зазначив, що компетентні органи завжди повинні докладати серйозних зусиль для з'ясування обставин справи і не повинні керуватись необдуманими або необґрунтованими висновками для розслідування, або в якості підстав для прийняття рішень.
Враховуючи вищевикладене, заперечення своєї вини особою, що притягається до адміністративної відповідальності суд вважає, що зібраними в справі доказами об'єктивно не підтверджено той факт, що 15 серпня 2023 року водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом VOLKSWAGEN CADDY д.н.з. НОМЕР_1 по автодорозі Т1615 між м.Березівка та с. Новоселівка Одеської області у стані алкогольного сп'яніння, що виключає наявність в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
У справі «Barbera, MesseguandJabardo v. Spain» від 06.12.1998 (п. 146) Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов'язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.
Статтею 62 Конституції України закріплений принцип презумпції невинуватості, який передбачає, що ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість, а також, що всі сумніви стосовно доведеності вини особи, мають тлумачитись на її користь.
Згідно положень ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі та в порядку, встановлених законом.
Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Враховуючи, що в силу принципу презумпції невинуватості всі сумніви у винуватості особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь, та те, що ОСОБА_1 не погоджується із складеними відносно нього протоколом про адміністративне правопорушення, суд дійшов до висновку, що вина останнього у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП недоведена допустимими та достовірними доказами.
За таких обставин, провадження по справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП, підлягає закриттю на підставі п.1 ст. 247 КУпАП, який передбачає, що провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності складу адміністративного правопорушення.
Також, відносно ОСОБА_1 було складено протоколи про адміністративні правопорушення серії ААД №129204 за ч.1 ст.122-2 КУпАП та ВАВ №561440 за ст.185 КУпАП.
Винність ОСОБА_1 у вчиненні правопорушень за ст.122-4 та ст.124 КУпАП доведена матеріалами справи, дослідженими та проаналізованими в судовому засіданні, а саме: протоколами про адміністративне правопорушення серії ААД №129204, ВАВ №561440, протоколом про адміністративне затримання від 15.08.2023 року та оглянутим відеозаписом, наданим в розпорядження суду.
Даних щодо неправомірності дій поліцейських під час документування та оформлення адміністративних матеріалів за ч.1 ст.122-2 та ст. 185 КУпАП відносно ОСОБА_1 - судом не встановлено.
За таких обставинах, суд доходить висновку про те, що у справі зібрана достатня кількість достовірних, належних та допустимих доказів, які вказують на доведеність вини особи, яка притягується до адміністративної відповідальності у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 122-2 та ст. 185 КУпАП.
У суду не виникає сумнівів щодо переконливості доказів узятих в цілому по справі, з яких вбачається, що ОСОБА_1 вчинив адміністративні правопорушення за ч.1 ст.122-2 та ст.185 КУпАП.
Статтею 33КУпАП передбачено, що стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України. При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Відповідно до статей 34,35,280 КУпАП, обставин, які пом'якшують відповідальність, та само як і обставин, що обтяжують відповідальність судом не виявлено.
Відповідно до вимог статті 23 КУпАП, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Статтею 33КУпАП передбачено, що стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України. При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Згідно частини другоїст.36 КУпАП, якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених. В даному випадку, за статтею 185 КУпАП.
Враховуючи наведене, суд вважає за необхідне притягнути ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушень, передбачених ч.1 ст. 122-2 та ст. 185 КУпАП та з врахуванням особи і суспільної небезпеки скоєного, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність ОСОБА_1 , характеру вчинених правопорушень, ступеня вини особи, слід з метою виховання останнього та запобіганню вчинення нових правопорушень накласти на нього адміністративне стягнення в межах санкції статті 185 КУпАП, діючої на момент вчинення порушення, як найсуворішою, зокрема у виді штрафу. Суд вважає, що саме такий вид стягнення буде відповідати завданню Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо охорони прав і свобод громадян, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків та відповідальності перед суспільством.
Доводи ОСОБА_1 стосовно порушення працівниками поліції його права, будучи затриманою особою, скористатися вбиральнею, через відмову працівника поліції зняти кайданки знайшли своє підтвердження по відеозаписі наданому в розпорядження суду, однак, на даний час, не є предметом судового розгляду законність дій працівників поліції при затриманні особи. Такі дії працівників поліції можуть бути оскарженні ОСОБА_1 в іншому порядку.
Відповідно до статті 40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку покладено таке стягнення.
Керуючись статтями 40-1, ч. 1 ст. 122-2, ч.1 ст. 130, 185, 283,284,294 КУпАП, суд -
ПОСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, не працюючого, мешканця АДРЕСА_1 визнати винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст.122-2, ст.185 КУпАП та застосувати щодо нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі п'ятнадцяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 255 (двісті п'ятдесят п'ять) гривень.
Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 за ч.1 ст.130 КУпАП закрити на підставі п.1ст. 247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, не працюючого, мешканця АДРЕСА_1 на користь Державної судової адміністрації України, 050 (Отримувач коштів ГУК в Одеській обл./отгм.Березівка/22030101, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37607526, Банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код банку 899998, Рахунок отримувача UA848999980313171206000015594, Код класифікації доходів бюджету 22030101) судовий збір у розмірі 536 (п'ятсот тридцять шість) гривень 80 копійок.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Одеського апеляційного суду.
Суддя Панчишин А.Ю.