Справа № 1-188/2009
іменем України
05 березня 2009 року Оболонський районний суд м. Києва
в складі: головуючого судді - Дев'ятка В.В.,
при секретарі - Сердюк А.В., з участю прокурора - Турика М.П., потерпілого - ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальну справу по обвинуваченню
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Києва, українця, громадянина України, з неповною середньою освітою, неодруженого, непрацюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України,
встановив:
ОСОБА_2 25.10.2008, близько 13 години 30 хвилин, перебуваючи в приміщенні квартири АДРЕСА_2 за попередньою змовою з братом ОСОБА_3, з погрозою застосування насильства, яке не є небезпечним для життя та здоров'я потерпілого, відкрито викрав мобільний телефон ОСОБА_1 - „Нокія 7500", вартістю 900 грн.
Допитаний у судовому засіданні ОСОБА_2 свою винність у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України визнав, покаявся, підтвердивши обставини вчиненого ним злочину. Зокрема, пояснивши, що 25.10.2008, близько 13 години 30 хвилин, перебуваючи в приміщенні квартири АДРЕСА_2 за попередньою змовою з братом ОСОБА_3, з погрозою застосування насильства викрав мобільний телефон ОСОБА_1 У вчиненому кається.
На підставі ст. 299 КПК України, за згодою учасників процесу, судом визнано недоцільним дослідження доказів по справі, стосовно тих фактичних обставин справи, які ніким з учасників процесу не оспорюються. При цьому судом з'ясовано, що підсудний та потерпілий правильно розуміють зміст цих обставин, сумніву у добровільності та істинності їхньої позиції немає.
За таких обставин, суд вважає, що винність ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України доведена.
Дії ОСОБА_2 повинні бути кваліфіковані за ч. 2 ст. 186 КК України тому, що він вчинив дії, які виразились у відкритому викраденні чужого майна (грабіж), вчинені за попередньою змовою групою осіб, з погрозою застосування насильства, яке не є небезпечним для життя та здоров'я потерпілого.
Призначаючи покарання підсудному ОСОБА_2, у відповідності зі ст. 65 КК України, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують покарання.
Обставинами, що пом'якшують покарання ОСОБА_2, згідно ст. 66 КК України, суд визнає, що підсудний покаявся, заподіяні потерпілому збитки відшкодовані.
Обставин, що обтяжують покарання, згідно ст. 67 КК України, судом не встановлено.
Крім цього, при обранні підсудному ОСОБА_2 міри покарання судом враховується його відношення до вчиненого, матеріали, що його характеризують, що підсудний до кримінальної відповідальності притягується вперше, позитивно характеризується.
На підставі викладеного, суд вважає за необхідне обрати ОСОБА_2 покарання у виді позбавлення волі, але, з урахуванням обставин справи та особи винного, суд дійшов висновку, що його перевиховання та виправлення можливі без відбування покарання та вважає за доцільне призначити ОСОБА_2 покарання з застосуванням ст. 75 КК України.
Керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України, суд,
засудив:
ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України та призначити йому покарання у виді 4 років позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_2 від відбування покарання з випробуванням з визначенням іспитового строку - 2 роки. Зобов'язати його не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи, повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання, періодично з'являтись на реєстрацію в органи кримінально-виконавчої системи.
Запобіжний захід ОСОБА_2 у вигляді утримання під вартою в Київському слідчому ізоляторі Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань міста Києва та Київської області змінити на підписку про невиїзд з постійного місця проживання, звільнивши засудженого з-під варти в залі судового засідання.
Вирок може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через Оболонський районний суд м. Києва протягом п'ятнадцяти діб з моменту його проголошення.