№ 1-181
4 березня 2009 року м. Київ
Оболонський районний суд м. Києва в складі головуючого - судді Тютюн Т.М. при секретарі Подобед О.О.,
за участю прокурора Руденка О.О., потерпілої ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві кримінальну справу по обвинуваченню
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки м. Долина Івано-Франківської області, українки, громадянки України, з середньою освітою, незаміжньої, працюючої офіціантом у кафе "Богема" ЛТД "Кінг", що зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1, проживає за адресою: АДРЕСА_2, несудимої,
у вчиненні злочину, передбаченого 4.2 ст. 190 КК України,
установив:
29 квітня 2007 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 укладено договір оренди, згідно з яким ОСОБА_3 надає для проживання трикімнатну квартиру АДРЕСА_3, а ОСОБА_2 має щомісячно сплачувати орендну плату в еквіваленті 650 доларів США. ОСОБА_2, проживаючи у квартирі з двома невстановленими слідством особами, вступила з ними у злочинну змову з метою заволодіння чужим майном шляхом обману. Згідно з розподілом ролей одна з невстановлених слідством осіб дала оголошення в газету про здавання в оренду кімнати, при цьому ОСОБА_2 мала представитися брокером та пропонувати клієнтам оглянути кімнату, а друга невстановлена слідством особа - представитися власницею квартири. Реалізовуючи злочинний умисел, 1 червня 2008 року ОСОБА_2 зателефонувала за номером мобільного телефону ОСОБА_4, який дав оголошення в мережі "Інтернет" про намір орендувати кімнату в квартирі, та домовилася з ним про зустріч. Зустрівшись того ж дня о 17 годині, ОСОБА_2 привела ОСОБА_4 в квартиру АДРЕСА_3, де невстановлена слідством особа представилася власницею, показала кімнату і повідомила, що щомісячна орендна плата складатиме 1 200 гривень. ОСОБА_4, не усвідомлюючи злочинного наміру ОСОБА_2 та невстановлених слідством осіб, добровільно передав гроші в сумі 1 200 гривень в якості орендної плати та домовився про вселення 3 червня 2008 року. Після цього ОСОБА_2 направилася з ОСОБА_4 до станції метро "Оболонь", де зустрілася з ОСОБА_1, яка передала їй гроші в сумі 600 гривень в якості комісійних за роботу брокера. Таким чином, заволодівши шляхом обману грішми ОСОБА_1, ОСОБА_2 та невстановлені слідством особи розпорядилися ними на власний розсуд, чим завдали потерпілій матеріальної шкоди на загальну суму 1 800 гривень.
У судовому засіданні підсудна вину у вчиненні злочину визнала повністю та показала, що восени 2004 року за оголошенням, що здається кімната, приїхала у квартиру на АДРЕСА_4, і познайомилася з ОСОБА_5. Вона стала знімати кімнату в квартирі, де проживали ОСОБА_5 з донькою ОСОБА_6 Через деякий час ОСОБА_5 повідомила, що її брат - власник квартири збирається продати її, а вона знайшла у своїх записах трикімнатну квартиру АДРЕСА_3, бо колись працювала брокером в агенції нерухомості. У квітні 2007 року ОСОБА_5 зателефонувала власниці квартири і домовилася про зустріч, а їй та ОСОБА_6 сказала оглянути квартиру, оскільки і не хоче, щоб власниця впізнала її. Вона та ОСОБА_6 представилися доньками ОСОБА_5, сказали, що мати в селі і не зможе оглянути квартиру, і погодилися знімати її. 19 квітня 2007 року вона уклала договір на 1 рік, розмір щомісячної орендної плати складав 650 доларів США. Частину грошей на орендну плату давала вона, решту - ОСОБА_5, хоча остання з дочкою ніде не працювали. У якийсь момент грошей не було і ОСОБА_5 запропонувала шляхом шахрайства заробити, а саме, ніби то здавати в оренду кімнату в квартирі, в якій вони проживали, представляючись її власниками, а також отримувати гроші за послуги брокера. Таким чином вони могли б платити за оренду та виплачувати споживчі кредити, бо вона на своє ім'я оформила у кількох банках кредити на купівлю холодильника, пральної машини, системного блоку та монітора. Технікою користувалися всі в квартирі на вул. Малиновського, а потім забрали в квартиру АДРЕСА_5, де вона і залишилася. Вона погодилася на пропозицію ОСОБА_5
Вячеславівни, і звільнилася з роботи, щоб зустрічатися з клієнтами. ОСОБА_6 дала оголошення в газету "Авізо" і, коли телефонували, пропонувала варіанти квартир та кімнат, а на зустріч як брокер їздила вона. Інколи вона також телефонувала клієнтам або відповідала на дзвінки. 1 червня 2008 року зателефонувала за номером мобільного телефону ОСОБА_4, який дав оголошення в мережі "Інтернет" про те, що хоче зняти кімнату, та представилася брокером. Домовилися, що ОСОБА_4 приїде оглядати кімнату того ж дня з дружиною. Зустрівшись о 17 годині біля під'їзду, вона провела ОСОБА_4 в квартиру. Двері відчинила ОСОБА_5 і представилася власницею ОСОБА_7. На запитання ОСОБА_4 про оплату ОСОБА_5 відповіла, що щомісячна плата становитиме 1 200 гривень і завдаток потрібно внести вже за перший місяць. ОСОБА_4 передав ОСОБА_5 гроші в сумі 1 200 гривень і домовився про вселення 3 червня 2008 року. Після цього вона та ОСОБА_4 направилися до станції метро "Оболонь", куди ОСОБА_1 привезла гроші в сумі 600 гривень і передала їй як комісійні брокеру, а вона віддала ОСОБА_5. Далі потерпілій та її чоловіку на дзвінки з питаннями, коли вони можуть вселилися, ОСОБА_5 відповідала під різними приводами, що треба зачекати, і в кімнату вони так і не вселилися. Потім вони залишити квартиру і проживали на АДРЕСА_6. 21 вересня 2008 року вона посварилася з ОСОБА_5 і поїхала до сестри в м. Южний Одеської області, де мешкає і зараз. Злочин вчинила у зв'язку з тяжким матеріальним становищем, оскільки необхідно було платити за квартиру та сплачувати внески за кредитними договорами, які до теперішнього часу не погашені і їх загальний розмір складає близько 7 000 гривень. Розмір завданих потерпілій збитків - 1 800 гривень вона не оспорює і на даний час повністю їх відшкодувала.
Враховуючи те, що підсудна не оспорює фактичні обставини справи і судом встановлено, що вона правильно розуміє зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності її позицій, заслухавши думку учасників судового розгляду та роз'яснивши їм положення ст.299 КПК України, суд визнає недоцільним дослідження інших доказів у справі.
Суд приходить до висновку, що винуватість ОСОБА_2 у вчиненні злочину доведена повністю, та кваліфікує її умисні дії за ч.2 ст.190 КК України як заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчинене за попередньою змовою групою осіб.
У справі потерпілою ОСОБА_1 заявлено цивільний позов, в якому вона просить стягнути на її користь 1 800 гривень у рахунок відшкодування матеріальної шкоди, завданої злочином. Позивачка від позову відмовилася і суд приймає відмову від позову та провадження в цій частині закриває, оскільки до судового засідання підсудна відшкодувала завдані її злочинними діями збитки.
Призначаючи ОСОБА_2 покарання, суд враховує, що вона вчинила умисний злочин середньої тяжкості, особу підсудної, яка вперше притягується до кримінальної відповідальності, працює, але розмір її заробітку нестабільний. Разом з тим, суд враховує наявність у підсудної непогашених боргових зобов'язань за кредитними договорами, що свідчить про її матеріальний стан.
Обставинами, що пом'якшують покарання, суд визнає щире каяття підсудної та добровільне відшкодування завданого збитку. Обставин, що обтяжують покарання, не встановлено.
Суд призначає ОСОБА_2 покарання у виді обмеження волі, але з урахуванням особи винної та обставин справи вважає, що її виправлення можливе без відбування покарання і її слід звільнити від відбування покарання з випробуванням на підставі ст.75 КК України.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст.321, 323, 324 КПК України, суд
засудив:
ОСОБА_2 визнати винною у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.190 КК України, і призначити їй покарання у виді обмеження волі на строк 1 /один/ рік.
На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_2 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 /один/ рік, якщо вона протягом іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на неї обов'язки.
На підставі ст.76 КК України зобов'язати ОСОБА_2 не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи, повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання та роботи, періодично з'являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи.
Прийняти відмову від позову ОСОБА_1. Провадження в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 закрити.
Запобіжний захід ОСОБА_2 до набрання вироком законної сили залишити без зміни - заставу. Після набрання вироком законної сили заставу в сумі 1 800 /одна тисяча вісімсот/ гривень, внесену на депозит Оболонського РУ ГУ МВС України в м. Києві (квитанція № 000599 від 14.11.2008 року), повернути заставодавцю - ОСОБА_8.
На вирок може бути подана апеляція до Апеляційного суду м. Києва через Оболонський районний суд м. Києва протягом 15 діб з моменту його проголошення.