61064, м.Харків, вул.Володарського, 46 (1 корпус)
01 червня 2010 р.Справа № 2-а-3362/09/1805
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Любчич Л.В.
Суддів: Спаскіна О.А. , Русанової В.Б.
за участю секретаря судового засідання Дерев'янко А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Зарічного районного суду м. Суми від 26.11.2009р. по справі № 2-а-3362/09/1805
за позовом ОСОБА_1 < Список > < Текст >
до Управління праці та соціального захисту населення Сумської міської ради , Міністерства праці та соціальної політики України < Текст > третя особа Головне управління Державного казначейства України в Сумській області < за участю > < Текст >
про визнання дій неправомірними, стягнення заборгованості з державної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку,
Постановою Зарічного районного суду м. Суми від 26.11.2009 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Міністерства праці та соціальної политики України, Управління праці та соціального захисту населення Сумської міської ради, 3-тя особа: Головне управління Державного казначейства України в Сумській області про визнання дій неправомірними, стягнення заборгованості з державної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач просить оскаржувану постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на прийняття оскаржуваної постанови з порушенням норм матеріального та процесуального права. Позивач зазначив, що судом першої інстанці не обгрунтовано в повній мірі відмову в задоволенні позову з причин пропуску строку звернення до суду. Так, на думку позивача, законом не встановлено термін звернення до органів державного соціального забезпечення з питань здійснення перерахунків суми виплаченої державної соціальної допомоги.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції, переглядаючи судове рішення у даній справі в межах апеляційної скарги у відповідності до ч.1 ст. 195 КАС України, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з Рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 року за № 6-рп/2007, яким визнано неконституційним положення статей 29, 36, п.12 ст.71 та інших та абз. 3 ч.2 ст. 56 Закону України "Про Державний бюджет на 2007 рік" щодо встановлення допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, як різницю між 50 відсотками прожиткового мінімуму для працездатних осіб та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 90 грн. для незастрахованих осіб та не менше 23 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, для застрахованих осіб, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідно до зазначеного рішення Конституційного Суду України Управління праці та соціального захисту населення Сумської міської ради з 09.07.2007 року повинно було діяти у відповідності з нормою ст. 15 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми", призначати та здійснювати позивачці нарахування допомоги у розмірі встановленого законом, на рівні прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.
Згідно до п.12 ст.71 Закону України "Про державний бюджет на 2007 рік", на 2007 рік зупинено дію ст. 15 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми". Відповідно до абзацу 3 ч.2 ст. 56 Закону України "Про Державний бюджет на 2007 рік" на 2007 рік допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку встановлена у розмірі, що дорівнює різниці між 50 відсотками прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 90 гривень для незастрахованих осіб та не менше 23 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, для застрахованих осіб, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року за № 6-рп/2007 року, у справі за поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 29, 36 ч. 2 ст. 56, ч. 2 ст. 62, ч. 1 ст. 66, пп. 7, 9, 12, 13,14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46, ст. 71, ст. ст. 98, 101, 103, 111 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік”(справа про соціальні гарантії громадян), визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п. 14 ст. 71 Закону України "Про Державний бюджет на 2007 рік", яким зупинено дію статті 15 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми". Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначеного закону, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене. Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що з 09.07.2007 року Управління праці та соціального захисту населення Сумської міської ради повинно було призначати, нараховувати та сплачувати позивачці допомогу, у розмірі визначеному ст. 15 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми", яка набула чинності із зазначеної дати, оскільки з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішення щодо неконституційності пункту 14 статті 71 Закону України “Про державний бюджет України на 2007 рік”, ця норма втратила чинність та не підлягала застосуванню.
Суд першої інстанції відмовив в задоволенні позову через пропущення позивачкою строку для звернення до адміністративного суду з позовом.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Так, статтею 99 КАС України встановлений річний строк звернення до адміністративного суду.
Позивачка звернулася до суду з позовом 09.04.2009 року, а тому, враховуючи річний строк на звернення до суду, права позивача підлягають захисту з 09.04.2008 року.
Відповідно до ст. 100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін. Якщо суд визнає причину пропущення строку звернення до суду поважною, адміністративна справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому цим Кодексом.
Статтею 100 КАС України визначені наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду. Відповідно до ч. 1 ст. 100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін. З матеріалів справи вбачається, що відповідач наполягає на відмові в задоволенні позову з підстав пропущення строку для звернення до адміністративного суду, встановленою ст.99 КАС України.
Таким чином, колегія суддів, вважає, що позивачем без поважних причин пропущено строк звернення до суду з позовом про призначення та виплату допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року
Таким чином, колегія суддів, вважає, що відсутні підстави для задоволення позову через пропущення позивачем строку звернення до суду з позовом та наявності заяви відповідача про застосування наслідків ст. 99, 100 КАС України.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що при прийнятті постанови Зарічного районного суду м. Суми від 26.11.2009 року по справі № 2-а-3362/09/1805 суд дійшов вірних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги щодо необгрунтовання в повній мірі відмови в задоволенні позову з причин пропуску строку звернення до суду, з наведених підстав, висновків суду не спростовують.
Керуючись ч. 2 Закону України № 1691-VI, ст. 160, 167, 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Зарічного районного суду м. Суми від 26.11.2009р. по справі № 2-а-3362/09/1805 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двох місяців шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України в порядку цивільного судочинства.
Головуючий суддя(підпис)Любчич Л.В.
Судді(підпис)
(підпис)Спаскін О.А. Русанова В.Б.
< Список > < Текст >
Повний текст ухвали виготовлений 07.06.2010 р.