61064, м.Харків, вул.Володарського, 46 (1 корпус)
25 травня 2010 р. Справа № 2-а-4092/09/1815
Колегія суддів у складі:
Головуючий суддя Філатов Ю.М.,
Суддя Водолажська Н.С., Суддя Гуцал М.І.
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Роменської міської ради Сумської області на постанову Роменського міськрайонного суду Сумської області від 17.11.2009 року по справі № 2-а-4092/09/1815
за позовом ОСОБА_1
до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Роменської міської ради Сумської області
про зобов'язання вчинити певні дії,-
Позивачка, ОСОБА_1, звернулася до Роменського міськрайонного суду Сумської області з позовом, в якому просила зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення виконкому Роменської міської ради Сумської області прийняти рішення про призначення їй допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в розмірі прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років, встановленого законом, починаючи з 09.07.07 р. по 31.12.07 р.
Постановою Роменського міськрайонного суду Сумської області від 17.11.09 р. по справі № 2-а-4092/09/1815 позов був задоволений: визнані протиправними дії Управління праці та соціального захисту населення виконкому Роменської міськради Сумської області щодо встановлення ОСОБА_1 допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в розмірі нижчому, ніж передбачено ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми », а саме: за сином ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, з 09.07.07 р. по 31.12.07 р. включно, зобов'язано Управління праці та соціального захисту населення виконкому Роменської міськради Сумської області провести перерахунок та виплатити ОСОБА_1 допомогу по догляду за сином ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, з 09.07.07 р. по 31.12.07 р. включно.
Відповідач не погодився з судовим рішенням та подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Роменського міськрайонного суду Сумської області від 17.11.09 р. по справі № 2-а-4092/09/1815 та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права з підстав, наведених в апеляційній скарзі.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши постанову суду, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції було встановлено, що 09.11.05 р. позивачка народила сина ОСОБА_2 (а. с. 6). У зв'язку з народженням дитини непрацюючій позивачці призначена державна допомога на сина ОСОБА_3 з січня 2007 р. по листопад 2008 р. включно, яка складала від 98,37 грн. з січня 2007 р. до 110,08 грн. станом на грудень 2007 р.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції послався на те, що відповідно ст. 15 Закону України „Про державну допомогу сім"ям з дітьми" допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років. Згідно Рішення Конституційного Суду України від 09.07.07 р. у справі за конституційним поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 29, 36, ч. 2 ст. 56, п.14 ст. 71 та інших Закону України „Про Державний бюджет України за 2007 рік" (справа про соціальні гарантії громадян) - абзац третій ч. 2 ст. 56 Закону України „Про Державний бюджет України за 2007 рік" щодо встановлення допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, що визначається як різниця між 50 відсотками прожиткового мінімуму для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім"ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 90 грн. для незастрахованих осіб та не менше 23 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, для застрахованих осіб, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України - визнаний неконституційним і втратив чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення. Це рішення має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.
Відповідно п. 5 вищезазначеного рішення Конституційного Суду України зупинення законом про Державний бюджет України дії інших законів України щодо надання пільг, компенсацій і гарантій, внесення змін до інших законів України щодо надання пільг, компенсацій і гарантій, встановлення іншого (додаткового) правового регулювання відносин, ніж передбачено законами України, не відповідає статтям 1, 3, частині другій статті 6, частині другій статті 8, частині другій статті 19, статтям 21, 22, пункту 1 частини другої статті 92, частинам першій, другій, третій статті 95 Конституції України.
У резолютивній частині рішення Конституційного Суду України у справі про порядок виконання рішень Конституційного суду України № 15 - рп. /2000 від 14.12.00 р. зазначено, що положення ч. 2 ст. 150 Конституції України щодо виконання рішень Конституційного Суду України необхідно розуміти так, що Закони, інші правові акти або окремі їх положення, визнані за рішенням неконституційними, не підлягають застосуванню як такі, відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність.
Законом України „Про Державний бюджет України на 2007 рік" прожитковий мінімум для дітей віком до 6 років, встановлений з 1 квітня = 442 грн., з 1 жовтня - 450 грн..
Отже, нараховуючи і виплачуючи допомогу позивачці з 09.07.07 р. Управління праці та соціального захисту населення виконкому Роменської міськради Сумської області користувалось нечинним положенням ч. 2 ст. 56 Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік", п. 12 ст. 71 якого зупинено дію ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми».
З урахуванням наведених обставин, суд першої інстанції зробив висновок про те, що з дати Рішення Конституційного Суду України № 6 - рп від 09.07.07 р. Управління праці та соціального захисту населення Роменської міської ради повинно було призначити, нараховувати та сплачувати позивачці допомогу у розмірі, визначеному ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», яка набула чинності із зазначеної дати, оскільки з моменту ухвалення Конституційним судом України рішення щодо неконституційності п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»ця норма втратила чинність та не підлягала застосуванню.
Відповідно ст. 5 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми»всі види державної допомоги сім»ям з дітьми, крім допомоги у зв'язку з вагітністю та пологами жінкам, призначають та виплачують органи соціального захисту населення за місцем проживання батьків. Позивачка проживає в м. Ромни Сумської області, тому обов'язок по призначенню та виплаті допомоги за доглядом за дітьми до досягнення ними трирічного віку покладено на Управління праці та соціального захисту населення виконкому Роменської міськради Сумської області.
Згідно ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми»допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку «надається у розмірі встановленого Законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років. Зазначена редакція ст. 15 цього Закону була чинною станом на 09.07.07 р. Поряд з цим відповідачем нараховувалась та виплачувалась така допомога у менших розмірах.
З огляду на вищевикладене, суд першої інстанції дійшов висновку, що з 09.07.07 р. відповідач повинен був призначити та виплачувати позивачці допомогу по догляду за сином ОСОБА_3 до досягнення ним трирічного віку у розмірі прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років, а тому є обґрунтованими позовні вимоги в частині зобов'язання відповідача провести перерахунок цієї допомоги, оскільки саме такий порядок (призначення та наступна виплата) передбачений чинним законодавством України і він не дотриманий відповідачем.
Відсутність коштів у відповідача, який не вчинив жодної дії щодо їх отримання для забезпечення виконання своїх зобов'язань або невиконання іншим органом виконавчої влади свого обов'язку щодо виділення коштів на здійснення позивачу виплат, гарантованих йому Конституцією України, не є підставою для відмови в задоволенні позову та визнання правомірними дій або бездіяльності відповідача.
Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини по справі «Кечко проти України»... якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними ... Органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання свої зобов'язань». Як свідчать письмові заперечення, відповідачем, фактично, не оспорюється право позивача на отримання встановлених Законом України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми»виплат при наявності відповідного державного фінансування ст. 15 зазначеного Закону.
Колегія суддів вважає доцільним відмітити, що в постанові суду зроблений висновок про те, що порушення прав позивачки, за захистом яких вона звернулася до суду, тривало з 09.07.07 р. по 31.12.07 р.
В апеляційній скарзі апелянт наполягає на тому, що судом першої інстанції не були застосовані приписи ст. 99 та ст. 100 КАС України у зв'язку з порушенням позивачкою строку звернення до адміністративного суду.
Так, в ст. 99 КАС України встановлений річний строк звернення до адміністративного суду. Позивачка звернулася до суду з позовом 15.07.09 р.
Відповідно ст. 100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін. Якщо суд визнає причину пропущення строку звернення до суду поважною, адміністративна справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому цим Кодексом.
Ні в позові, ні в подальших документах позивачка жодним чином не пояснювала причини пропуску строку звернення до суду, тому колегія суддів вважає, що позивачка пропустила його без поважних причин.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач наполягав на відмові в задоволенні позову з підстав пропущення строку для звернення до адміністративного суду, встановленою ст. 99 КАС України.
Таким чином, колегія суддів вважає, що позивачкою без поважних причин пропущено строк звернення до суду з позовом про зобов'язання відповідача провести донарахування та до виплату допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з 01.01.07 р. по 31.12.07 р., а тому постанова в цій частині підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову у задоволенні позову.
Враховуючи те, що постанова Роменського міськрайонного суду Сумської області від 17.11.09 р. по справі № 2-а-4092/09/1815 прийнята з порушенням норм процесуального права, вона підлягає скасуванню.
Керуючись ст. ст. 160, 165, 195, 196, 198, 199, 202, 205, 207, 209, 254 КАС України колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Роменської міської ради Сумської області на постанову Роменського міськрайонного суду Сумської області від 17.11.2009 року по справі № 2-а-4092/09/1815 - задовольнити.
Постанову Роменського міськрайонного суду Сумської області від 17.11.2009 року по справі № 2-а-4092/09/1815 за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Роменської міської ради Сумської області про зобов'язання вчинити певні дії -скасувати та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двох місяців шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України в порядку цивільного судочинства.
Головуючий Ю.М. Філатов
Судді Н.С. Водолажська
М.І. Гуцал